Постанова № 33725985, 24.09.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

24 вересня 2013 р. справа № 820/5361/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Біленського О.О.

при секретарі судового засідання Лишняк І.В.

за участю:

представника позивача - Копійка О.С.,

представника відповідача - Токаренко Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Спільного підприємства "Украінская Восточная Рибная Компанія" товариство з обмеженою відповідальністю до Харківської митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області про скасування рішення та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Спільне підприємство "Украінская Восточная Рибная Компанія" товариство з обмеженою відповідальністю (далі - СП "Украінская Восточная Рибная Компанія" ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Харківської митниці Міндоходів про скасування рішення про коригування митної вартості товарів №807010001/2013/000014/1 від 05.06.2013 року; скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807010001/2013/00016 від 05.06.2013 року; стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачені 12568,62 грн. податку на додану вартість.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу від 12.08.2013 року було залучено в якості співвідповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області до участі в адміністративній справі за позовом Спільного підприємства "Украінская Восточная Рибная Компанія" товариство з обмеженою відповідальністю до Харківської митниці Міндоходів про скасування рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що декларантом позивача було подано до ВМО "Вантажний" митного поста "Куп'янськ" митну декларацію за формою МД-2 №807010001/2013/806152 для митного оформлення товару, поставленого за зовнішньоекономічним контрактом №20/01 від 20.01.2005 року, з наданням усіх необхідних достовірних документів на підтвердження заявленої митної вартості товару. Але митним органом не було прийнято визначену позивачем митну вартість та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №807010001/2013/000014/1 від 05.06.2013 року, за яким позивачу визначено митну вартість товару у більшому розмірі, ніж була задекларована та прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807010001/2013/00016 від 05.06.2013 року. Позивач не погоджується з вищевказаним рішенням та вважає, що воно підлягає скасуванню, оскільки воно с безпідставним, необґрунтованим, упередженим та таким, що суперечить чинному законодавству України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник Харківської митниці Міндоходів у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, з огляду на те, що посадовими особами митниці під час контролю правильності визначення митної вартості товару з'ясовано, що заявлена позивачем митна вартість товару по МД - 0,6329 дол. США/кг, значно нижча за рівень митної вартості на подібний/аналогічний товар, оформлений митницями по Україні, у найближчий до митного оформлення час, оформлений за ціною угоди і становить 1,0300 дол. США/кг. Даний факт підтверджується інформацією Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України. Вказане порівняння здійснено на виконання п.2.5 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом Держмитслужби України від 13.07.2012 року №362 (далі - Методичні рекомендації), відповідно до якого робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено. З огляду на викладене, митним органом було прийнято рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди). Рішення про коригування митної вартості товарів від 05.06.2013 року №807010001/2013/000014/1 прийняте за резервним методом визначення митної вартості товарів відповідно до статті 64 МК України з використанням джерел інформації, передбачених розділом 5 Методичних рекомендацій. При коригуванні за основу взято цінову інформацію, яка міститься у ЄАІС ДМСУ про факти митних оформлень митницями по Україні.

Представник відповідача вважає, що оскаржуване рішення про коригуванні митної вартості товарів прийняте, керуючись ч.3 ст. 53, п.1 ч.4 ст.54, п.п. 1, 2 ч.5 ст.54, п.2 ч.6 ст.54, ст.ст. 55, 58, 59, 64 МК України, наказом Мінфіну України від 24.05.2012 № 598 "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових і складових до ціни договору", зареєстрованого в Мін'юсті України 01.06.2012 року за №883/21195, Методичними рекомендаціями. Представник відповідача також зазначив, що Харківською митницею Міндоходів було правомірно відмовлено у митному оформленні на підставі п.2, 3 ч.6 ст.54, ст.256 МК України та у спосіб, що визначений Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Мінфіну України від 30.05.2012 року №631, зареєстрованого в Мінюсті України 10.08.2012 року за №1360/21672 та видано картку відмови в митному оформленні від 05.06.2013 року №807010001/2013/000016.

Представник другого відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області, в судове засідання не прибув, пояснень щодо позову суду не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Суд вважає за можливе вирішення справи за відсутності зазначеного відповідача на підставі наявних у ній доказів у відповідності до положень ст.128 КАС України.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, встановив наступне.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, СП "Украінская Восточная Рибная Компанія" ТОВ належним чином зареєстровано в якості юридичної особи 22.03.2000 року Виконавчим комітетом Куп'янської міської ради Харківської області. Видами діяльності підприємства є: оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками.

Судом встановлено, що між АТ "КАЯКС ФІШЕКСПОРТ" (продавець) та СП "УВРК" ТОВ (покупець) було укладено договір №20/01 від 20.01.2005 року, відповідно до умов якого продавець постачає, а покупець приймає і оплачує рибну продукцію в асортименті в кількості 1000 т.

На виконання умов зазначеного договору на митну територію України відповідно до Інвойсу №270 від 03.06.2013 року було ввезено товар - салака морожена, ціла, з головою, з хвостом, харчові приправи та добавки відсутні, без теплової кулінарної обробки, поверхня чиста, виду «CLUPEA HARENGUS MEMBRAS» в картонних коробках по 33 кг, виробник АТ "КАЯКС ФІШЕКСПОРТ", торгова марка відсутня, дата виготовлення квітень 2013 року, одержувачем якого є позивач.

Для проведення митного оформлення декларантом було подано до митного органу митну декларацію МД-2 №807010001/2013/806152 та документи, перелік яких наведений у графі 44 вантажної митної вищевказаної декларації (відповідно до класифікатора документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларації вересня 2012 року №1011), а саме: митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів; картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами, міжнародну автомобільну накладну, книжку МДП, рахунок за послуги перевезення товару, рахунок-фактуру (інвойс), доповнення до зовнішньоекономічного контракту, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товару, договір (контракт) про перевезення товару, сертифікат про походження товару загальної форми.

Розрахована декларантом митна вартість товару (салака морожена) згідно з наданими документами становить 9000 грн. (згідно рахунку фактури №СФ-0000401 за транспортні послуги) + 8712 EUR (згідно рахунку (інвойсу) на товар №270, що у відношенні до гривні за курсом 10,464436 дорівнює 91166,16 грн.) = 100166,17 грн. за 19800 кг нетто товару, вказана сума була відображена декларантом у графах 45 та 46 митної декларації, сума ПДВ, яка підлягає до сплати у митному режимі імпорту з вказаної суми становить 20033,23 грн.

Відповідно до положень Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за №1360/21672 у разі відмови у прийнятті МД посадовою особою митного органу відповідно до розділу VII цього Порядку оформлюється картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Харківською обласною митницею було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807010001/2013/00016 від 05.06.2013 року.

Підставою відмови у митному оформлені (випуску) товарів зазначено здійснення коригування митної вартості товару рішенням про визначення митної вартості товарів №807010001/2013/000014/1 від 05.06.2013 року, яким підвищив митну вартість товару до 163009,24 грн., що на 62843,07 грн. збільшило загальну митну вартість товару, що призвело до збільшення на 12568,62 грн. податку на додану вартість. Вимога - подання нової ВМД з урахуванням вимог рішення про визначення митної вартості товарів №807010001/2013/000014/1 від 05.06.2013 року.

Судом встановлено, що позивач здійснив коригування митної вартості товарів згідно з рішенням податкового органу, подавши нову митну декларацію №807010001/2013/806154, в якій задекларував цей же товар за митною вартістю, що визначена з урахуванням рішення митного органу та сплатив до Державного бюджету України визначену митним органом різницю при подальшому митному оформленні товарів.

Митний орган в обґрунтування підстав, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст. 54, 55, 58 Митного кодексу України послався на те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та відмова декларанта в наданні всіх необхідних додаткових документів, передбачених п.3 ст. 53 МК України, у зв'язку з чим митний орган і зробив коригування митної вартості за другорядним (резервним) методом відповідно до вимог ст. 64 МК України.

Суд зазначає, що правовідносини з визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування врегульовані положеннями ст. ст.57-64 МК України.

Згідно положень ст.57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу; застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності; у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу; при цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу; методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи; у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Частиною 2 ст.53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Судом, під час розгляду справи встановлено, що позивачем, до митного оформлення товарів було подано первинні документи, які відповідають положенням ч.2 ст.58 МК України, у повному обсязі.

Відповідно до ч.3,4 ст.53 МК України право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах поданих для митного оформлення згідно ч.2 ст.53 МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

У судовому засіданні представником відповідача в порядку визначеному ст. 71 КАС України не доведено наявності обставин визначених ч.3 ст.53 МК України для витребування додаткових документів.

У ході розгляду справи судом встановлено, що іноземний контрагент позивача - резидент Естонії компанія АТ "КАЯКС ФІШЕКСПОРТ" згідно з поданими до митного оформлення документами є виробником імпортованого товару.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.53 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. В силу положень ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно положень п.4 ст.57 Митного кодексу України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

Суд зазначає, що з наявних матеріалів справи вбачається, що жодних зауважень до поданих декларантом документів, митний орган під час проведення консультацій не зазначив.

Під час розгляду справи, відповідачем, в порядку ст.71 КАС України, не було надано до суду доказів, які б об'єктивно свідчили про те, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності чи ознаки підробки, не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про існування взаємозв'язку між продавцем та покупцем, що вплинув на заявлену декларантом митну вартість товару.

Відносно посилань митного органу на спрацювання модуля АСАУР ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України, як підстави відмови у задоволенні позовних вимог, суд зазначає, що відомості надані суду в обґрунтування правової позиції не відображають жодних параметрів, які б вказували на подібність, аналогічність чи ідентичність товарів, оскільки не відображають складових митної вартості вказаних в них товарів. Доказів проведення порівняння документів поданих при оформленні товарів, визначених відповідачем як ідентичні (аналогічні) суду не надано, а отже суд відповідно до положень ч.2 ст.71 КАС України вважає висновок митного органу про ідентичність товару недоведеним.

Крім цього, суд зазначає, що Митним кодексом України не визначено правовий статус ЄАІС, порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності.

Таким чином, суд приходить до висновку про протиправність дій митного органу щодо корегування митної вартості товару виключно на підставі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) Державної митної служби.

Окрім того вказані відомості не містять всю цінову інформацію про факти митних оформлень митницями по Україні. З матеріалів справи вбачається, що позивачем було подано декларацію № 807010001/2013/805504 та № 807010001/2013/805505 від 16.04.2013 р. на розмитнення подібного (аналогічного чи ідентичного) товару, а саме: салака морожена, ціла, з головою, з хвостом, харчові приправи та добавки відсутні, без теплової кулінарної обробки, поверхня чиста, виду "CLUPEA HARENGUS MEMBRAS" в паперових мішках по 15 кг., виробник EESTI TRAALPUUGI UHISTU, ЕЕ, торгова марка відсутня, дата виготовлення: березень 2013 р. 1300 місць, паперові мішки на дерев'яних піддонах. ВМД №807010001/2013/805504 та № 807010001/2013/805505 були прийняти митним органом без зауважень. Вказана продукція була розмитнена 16.04.2013 року. Ціна за одиницю товару склала 0,45 EUR, що вбачається з рахунків № 36/179 від 09.04.2013 року та № 34/169 від 02.04.2013 р. до митних декларацій, за якими товар був випущений у вільний обіг.

Таким чином, суд вважає, що позивачем було правомірно застосовано перший метод (за ціною угоди) визначення митної вартості товару, виходячи з наявних та додатково наданих позивачем документів.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених обставин та правових норм, суд вважає дії Харківської обласної митниці неправомірним через недотримання вимог діючого законодавства щодо захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем в порушення гл.9 МК України здійснено повторно визначення митної вартості товару не за ціною договору як основним методом, а із застосування резервного методу визначення митної вартості, який застосовано з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, зазначених у ст.ст.57-64 МК України, без достатніх підстав, передбачених Митним кодексом України.

Частиною 7 ст.54 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Таким чином, позовні вимоги про скасування рішення Харківської обласної митниці про коригування митної вартості товарів №807010001/2013/000014/1 від 05.06.2013 року та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807010001/2013/00016 від 05.06.2013 року, як такі, що прийняті з порушенням чинного законодавства і безпідставним незастосуванням основного методу визначення митної вартості, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача щодо стягнення з Державного бюджету на його користь надмірно сплаченого податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Зі змісту статті 25 Бюджетного кодексу України вбачається, що державне казначейство здійснює безспірне списання з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийнято державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування. Вказана норма кореспондується з приписами Положення про управління (відділення) Державної казначейської служби України у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського значення, затвердженого наказом Мінфіну України від 12.10.2011 року №1280 згідно яких Управління (відділення) Казначейства відповідно до покладених на них завдань: здійснюють безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (п.п.3,5 п.4).

Згідно п.19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845, безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету або у заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

У зв'язку з тим, що рішення про визначення митної вартості, на підставі яких позивач сплатив надміру податок на додану вартість, є протиправними, грошові кошти у розмірі 12568,62 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Спільного підприємства "Украінская Восточная Рибная Компанія" товариство з обмеженою відповідальністю до Харківської митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області про скасування рішення та стягнення коштів - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати рішення Харківської обласної митниці про коригування митної вартості товарів №807010001/2013/000014/1 від 05.06.2013 року.

Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807010001/2013/00016 від 05.06.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Спільного підприємства "Украінская Восточная Рибная Компанія" товариство з обмеженою відповідальністю (вул. Дзержинського, буд. 55, м. Куп'янськ, Харківська область, 63702, код 30665859) надмірно сплачені 12568.62 грн. (дванадцять тисяч п'ятсот шістдесят вісім гривень 62 копійки) податку на додану вартість.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області, код 37999628, м. Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь Спільного підприємства "Украінская Восточная Рибная Компанія" товариство з обмеженою відповідальністю (вул. Дзержинського, буд. 55, м. Куп'янськ, Харківська область, 63702, код 30665859) витрати зі сплати судового збору у розмірі 160,10 грн. (сто шістдесят гривень 10 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова у повному обсязі виготовлена 26.09.2013 року.

Суддя Біленський О.О.