Рішення № 33725238, 24.09.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2013 р. Справа № 914/2966/13

Господарський суд Львівської області в складі судді Іванчук С.В. при секретарі судових засідань Паньків О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Еко», м.Львів

до відповідача: Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м.Львів

про стягнення 3791,41грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Васько І.П. - представник

Від відповідача: не з»явився

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, за клопотанням представника технічна фіксація судового процесу не проводилася.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Еко» до Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення суми 3791,41грн., в тому числі: 2988,00грн. основного боргу, 230,49грн. пені, 304,99грн. втрат від інфляції та 267,93грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.07.2013р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 05.08.2013року. З метою повного і всестороннього з'ясування всіх обставин спору, для забезпечення можливості надання доказів, ухвалою суду від 05.08.2013року розгляд справи було відкладено на 24.09.2013року.

08.08.2013року позивачем подано заяву від 07.08.2013року (вх.№32204/13) про долучення до матеріалів справи копій витягів з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, позивача та відповідача. Крім того, 18.09.2013року позивачем подано заяву (вх.№38409) про долучення до матеріалів справи акту звірки взаємних розрахунків та доказів його надіслання відповідачу.

В судові засідання представник позивача з»явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, подав клопотання від 19.09.2013року (вх.№38693/13 від 20.09.2013року) в якому просить відкласти розгляд справи у зв»язку з неможливістю забезпечити явку представника по причині його зайнятості в іншому судовому засіданні. Також, до вказаного клопотання долучено відзив на позов та заяву про застосування строку позовної давності. У відзиві на позовну заяву відповідач вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні, у зв»язку із безпідставністю та необґрунтованістю. В заяві про застосування строку позовної давності відповідач зазначає, що позивачем заявлена до стягнення пеня в сумі 230,49грн., яка нарахована за період з 03.08.2010року по 02.02.2011року, а згідно із ст.258 ЦК України, позовна давність про застосування вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) становить 1 рік. Відтак відповідач вважає, що строк позовної давності за позовною вимогою про стягнення пені в сумі 230,459грн. минув, у зв»язку з чим просить його застосувати та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені.

В судовому засіданні представник позивача заперечує проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, та зазначає, що це повторна неявка представника відповідача в судове засідання, яка спрямована за затягування судового процесу. Свої заперечення представник позивача виклав письмово на клопотанні відповідача про відкладення розгляду справи.

Судом розглянуто клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та відхилено враховуючи наступне. Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою суду від 30.07.2013р. було порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 05.08.2013року. В судове засідання 05.08.2013року відповідач явку представника не забезпечив. Ухвалою суду від 05.08.2013року розгляд справи було відкладено на 24.09.2013року, однак відповідачем повторно не забезпечено явку представника. У поданому клопотанні про відкладення розгляду справи представник відповідача повідомляє про неможливість явки представника у зв»язку з зайнятістю в іншій справі. Слід зазначити, що у поданому клопотанні не вказано, який саме представник прийматиме участь у даній справі та який представник братиме участь в іншому судовому засіданні, не вказано в якому саме іншому засіданні та по якій справі прийматиме участь представник відповідача. До поданого клопотання не долучено жодного документа як доказу викладених у ньому обставин, що підтверджують неможливість його явки в судове засідання, зокрема не додано ухвали суду. Належить зазначити, що господарський процес не пов»язує розгляд справи з участю одного представника, тому в розгляді спору можуть приймати інші повноважні представники сторони. Враховуючи дані обставини, суд прийшов до висновку, що підстави для відкладення розгляду справи є необґрунтованими, причини для відкладення не є поважними, представник відповідача зловживає правами сторони в господарському процесі, затягує розгляд справи, тому, а також враховуючи заперечення представника позивача, клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті.

Дослідивши подані суду документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, Господарський суд Львівської області, в с т а н о в и в:

09.07.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Еко» (виконавець) та Дочірнім підприємством «Львівський облавтодор» філією «Пустомитівський ДРБД-62» (замовник) укладено договір №100709-в1 про виконання робіт. Відповідно до п. 1.1 договору №100709-в1 від 09.07.2010 року виконавець зобов»язується виконати роботи (надати послуги) вимірювання параметрів та видачі паспорту пилогазоочисної установки (на КДМ-2016): філії «Пустомитівська ДРБД-62» за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с.Давидів, вул.Б.Лепкого,2а, а замовник зобов»язується прийняти надані послуги і провести оплату.

Згідно із пунктами 2.1 та 2.2 договору №100709-в1 від 09.07.2010 року, загальна вартість робіт (наданих послуг) становить 2988,00грн. Оплата робіт згідно цього договору здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця протягом 3-х робочих днів з дня підписання акту здавання-приймання виконаних робіт.

Згідно із протоколом узгодження договірної ціни від 09.07.2010року, вартість робіт становить 2988,00грн. Протокол підписаний двома сторонами та скріплений їх печатками.

Пунктом 3.1 вказаного договору встановлено, що виконання робіт проводиться виконавцем протягом місяця з моменту підписання договору та отримання завдання від замовника на проведення вищеописаних робіт.

Здавання-приймання виконаних робіт проводиться на підставі акту виконаних робіт, підписаного уповноваженими представниками сторін (п.4.1 договору).

На виконання умов договору №100709-в1 відповідачем здійснено роботи по проведенню випробування з метою зняття повної характеристики вентиляційної системи та роботи по обробці матеріалів та випуску технічного звіту паспортизації вентиляційної системи на загальну суму 2988,00грн., що підтверджується поданим суду приймально-здавальним актом до договору №100709-в1 від 09.07.2010року який складено 31.07.2010року. Вказаний акт підписаний двома сторонами та скріплений їх печатками.

Відтак, з огляду на укладений договір №100709-в1 від 09.07.2010 року, протокол узгодження договірної ціни від 09.07.2010року та приймально-здавальний акт від 31.07.2010року, позивачем виконані роботи (надані послуги) на суму 2988,00грн., які підлягали оплаті відповідачем у строки встановлені вищевказаним пунктом 2.2 договору №100709-в1 від 09.07.2010 року.

Відповідач взяті на себе зобов»язання по оплаті виконаних робіт (наданих послуг) не виконав, виконані позивачем роботи не оплатив.

Отже, заборгованість відповідача становить 2988,00грн. з вимогою про стягнення якої позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних умов щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 901, 903 ЦК України, встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Станом на день прийняття рішення доказів оплати боргу суду не представлено.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі п. 6.3 договору №100709-в1 про виконання робіт від 09.07.2010року позивачем заявлена до стягнення з відповідача пеня в сумі 230,49грн., яка згідно із поданим суду розрахунком нарахована за період з 03.08.2010року по 02.02.2011року в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Окрім цього, на підставі статті 625 ЦК України позивачем заявлені до стягнення втрати від інфляції в сумі 304,99грн. за період з 03 серпня 2010року по 30 червня 2013року та 3% річних в сумі 267,93грн. за період з 03.08.2010року по 30.07.2013року.

За умовами ч.1 ст.255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку, відтак, останнім днем виконання зобов»язання з оплати фактично є 03.08.2010року, тому позивач припустився помилки розпочавши нарахування із 03.08.2010року, а не з 04.08.2010року.

Враховуючи положення ст..255 ЦК України, п.2.2 договору, та провівши перерахунок інфляційних втрат з 04.08.2010року по дати вказані у розрахунку до позову позивачем, встановлено, що позивачем заявлено до стягнення менші суми 3% річних та інфляційних втрат за фактично розраховані у зазначений період, що є правом позивача, а тому вимоги позивача про стягнення 3% річних в сумі 267,93грн та інфляційних втрат в сумі 304,99грн. підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, дослідивши подані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 2988грн. основного боргу, 304,99грн. втрат від інфляції та 267,93грн. 3% річних є обґрунтованими, не спростованими та такими що підлягають задоволенню.

В частині стягнення пені в сумі 230,49грн. позовні вимоги до задоволення не підлягають з огляду на наступне. Відповідно до ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Згідно із ст.258 для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Статтею 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Як вбачається із поданих суду матеріалів, приймально-здавальний акт до договору №100709-в1 від 09.07.2010року був складений 31.07.2010року, виконані позивачем роботи (надані послуги) підлягали оплаті впродовж 3-х банківських днів з дня підписання акту, тобто до 03.08.2010року включно. З долученого до позовної заяви розрахунку вбачається, що пеня нарахована за період з 03.08.2010року по 02.02.2011року. З огляду на те, що позов подано 30.07.2013року, то строк позовної давності за вимогою про стягнення пені сплив, а відтак, подана відповідачем заява про застосування строку позовної давності в частині стягнення пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Отже, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 230,49грн. належить відмовити, у зв»язку з пропуском строку позовної давності.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача згідно до ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (ідентифікаційний код 31978981, адреса: 79053, Львівська область, м.Львів, вул.Володимира Великого,54) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Еко» (ідентифікаційний код 32639939, юридична адреса: 79034, м.Львів, вул.Угорська,14, поштова адреса: 79000, м.Львів, вул.Тернопільська,9), - 2988,00грн. основного боргу, 304,99грн. втрат від інфляції, 267,93грн., 3% річних та 1720,50грн. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

В частині стягнення пені в сумі 230,49грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Іванчук С.В.

повний текст рішення оформлено 26.09.2013р.