Рішення № 33725237, 24.09.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2013 р. Справа № 914/2894/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров`я», м. Харків

до відповідача: Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірма «Едельвейс», м. Рава-Руська, Жовківський район, Львівська область

про стягнення заборгованості у розмірі 170 446,73 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Кміть М.Б.

Представники:

Від позивача: Дорошенко Б.М. - представник за довіреністю № 3901/3 від 19.08.2013р.;

Від відповідача: не з'явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю «Здоров'я» подано позов до Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірма «Едельвейс» про стягнення заборгованості в сумі 170 446,73 грн.

Ухвалою суду від 26.07.2013р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 03.09.2013р. З підстав викладених в ухвалі від 03.09.2013р. розгляд справи відкладено на 16.09.2013р., а 16.09.2013р. на 24.09.2013р.

В судовому засіданні 24.09.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позовній заяві та додаткових пояснень (вх.№38794/13 від 20.09.2013р.), з врахуванням часткової оплати відповідачем 01.08.2013р. основної суми боргу в розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою.

В судове засідання відповідач явку повноважного представника втретє не забезпечив, про причини не прибуття суд не повідомив, хоч належним чином та завчасно (19.09.2013р.) повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, про що свідчить долучене до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення. За таких обставин у відповідача було достатньо часу для підготовки та надання суду будь-яких пояснень на вимогу суду по суті заявлених позовних вимог. Однак обґрунтованих заперечень проти позовних вимог не надав.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

У судовому засіданні 24.09.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та їх оригінали в судовому засіданні, заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах докази судом встановлено таке.

09.04.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров`я» (продавець) та Приватним торговельно-посередницьким малим підприємством фірма «Едельвейс» (покупець) було укладено договір поставки № 941 (далі за текстом - договір).

Згідно п.1.1. договору продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупця, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити готові лікарські засоби (надалі -медтовари) в номенклатурі, кількості і по цінах, зазначених у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до договору відповідач зобов'язаний оплатити поставлений товар за цінами вказаних у відповідних видаткових накладних у термін встановлений у п.6.1 договору, який передбачає відстрочку платежу у 45 календарних днів з дати поставки відповідної партії медтовару.

Датою поставки являється дата отримання відповідачем медтовару, яка зазначається у відповідній накладній (п.5.2. договору).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач на підставі довіреності від 17.04.2013р. № 270 отримав 17.04.2013р. медтовари на загальну суму 139 999,65 грн., що підтверджується видатковими накладними № 132081 від 15.05.2013р. на суму 139 165,89 грн. та № 132085 від 15.04.2013р. на суму 833,76 грн. (копії в матеріалах справи, оригінали оглянуто в судовому засіданні), підписані сторонами та скріплені печатками без жодних застережень.

Відповідач покладені на нього зобов'язання щодо оплати придбаного медтовару за договором не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 139 999,65 грн. грн.

Позивачем до матеріалів справи подану довідку №332613 від 17.07.2013р., що станом на 16.07.2013р. у відповідача перед позивачем по договору складає 139 999,65 грн.

17.07.2013р. позивач надіслав на адресу відповідача акт звірки взаєморозрахунків по договору на суму 1399 999,65 грн. (докази надіслання в матеріалах справи).

Під час розгляду справи у суді 01.08.2013р. відповідач частково оплатив заборгованості за договором на суму 10 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою поданої позивачем.

Доказів повного погашення заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу (поставки) в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) в сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено факт поставки товару, що, зокрема, вбачається з видаткових накладних, підписаних сторонами без жодних застережень, проте факт проведення відповідачем повної оплати вартості поставлених позивачем товарів підтверджений не був.

Відповідно до абзацу 1 та 3 п.4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Суд приходить до висновку, про припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 10 000,00 грн. на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, а в частині стягнення 129 999,65 грн. основної заборгованості вимога підлягає задоволенню, оскільки є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, поданими доказами.

Відповідно до п.7.1. договору у випадку не своєчасної оплати покупцем отриманого товару він виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми неоплаченого товару, за кожен день прострочки.

Судом встановлено, що відповідачем було допущене порушення умови договору щодо оплати коштів за отриманий медтовар, а саме - прострочення термінів оплати (п.6.1. договору).

Відповідно до ч.1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями, згідно з ч.1 статтею 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З матеріалі справи вбачається, що відповідач отримав товар згідно видаткових накладних 17.04.2013р. Згідно п. 6.1. договору відповідач зобов'язаний оплатити за товар протягом 45 календарних днів. Відповідно ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або з наступного дня після настання події, з якою пов'язана його початок, отже 18.04.2013р.

Таким чином, кінцевий строк оплати (з врахуванням п.6.1. договору та ст. 629 Цивільного кодексу України) 01.06.2013р. Враховуючи ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Так 01.06.2013р. є вихідний день - субота, тому термін оплати закінчився 03.06.2013р. Отже, прострочення виконання зобов'язання виникає з 04.06.2013р

У зв'язку з цим, розрахунок пені починається з 04.06.2013р. за формулою:

за видатковою накладною №132081 на суму 139 165,89 грн.(сума заборгованості)*6 днів (кількість днів прострочення з 04.06.2013р. по 09.06.2013р.)* (2*7,5%) - облікова ставка НБУ, яка діяла за вищевказаний період)/365 = 343,15 грн.;

за видатковою накладною № 132085 на суму 833,76 грн. (сума заборгованості)*6 днів (кількість днів прострочення з 04.06.2013р. по 09.06.2013р.)* (2*7,5%) - облікова ставка НБУ, яка діяла за вищевказаний період)/365 = 2,06 грн.

Станом на 10.06.2013р. облікової ставки НБУ становила 7,00% , отже:

за видатковою накладною №132081 на суму 139 165,89 грн.(сума заборгованості)*37 днів (кількість днів прострочення з 10.06.2013р. по 16.07.2013р.)* (2*7,00%) /365 = 1 975,01 грн.;

за видатковою накладною № 132085 на суму 833,76 грн. (сума заборгованості)*37 днів (кількість днів прострочення з 10.06.2013р. по 16.07.2013р.)* (2*7,00%)/365 = 11,83 грн.

Суд здійснивши перерахунок пені, встановив, що стягненню підлягає 2 332,05 грн. -пені. В частині стягнення 115,10 грн. пені слід відмовити.

Відповідно п. 7.3. договору за прострочення терміну оплати більше ніж на 30 днів, покупець зобов'язаний сплатити продавцю неустойку в розмірі 20 % від вартості несплаченого товару.

Положенням норми ст. 549 Цивільного кодексу України називається два різновиди неустойки: штраф та пеня. Поняття «неустойка» є родовим поняттям, а поняття «штраф» і «пеня» є видовими стосовно неї поняттям.

Звідси слідує, що у п. 7.3 договору розуміється штраф як різновид неустойки.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Така позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2012року №06/5026/1052/2011 та відображено в інформаційному листі Вищого господарського суду №01-06/908/2012 від 13.07.2012р.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, враховуючи статтю 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тому стягнення 20% неустойки (штрафу) у розмірі 27 999,93 грн. підлягають задоволенню.

Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 179, 193, 216, 217, 230, 231, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 253, 254, 509, 526, 530, 549, 610-612, 626, 627, 629, ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 1, 22, 33, 34, 49, 69, 75, 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс» (80316, Львівська область, Жовківський район, місто Рава-Руська, вулиця Калнишевського, будинок 5; ідентифікаційний код юридичної особи 13808034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров'я » (61013, Харківська область, місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 22; ідентифікаційний код юридичної особи 31437750) 129 999,65 грн. - суми основного боргу, 2 332,05 грн. - пені, 27 999,93 грн. - штрафу та 3 406,64 грн. - витрат по оплаті судового збору.

3. Припинити провадження у справі у частині стягнення з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн. суми основного боргу.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 26.09.2013 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Коссак С.М.