Рішення № 33725184, 18.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11414/13 18.09.13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісно-будівельна фірма «СІЕНДЖІ», м.Київ, ЄДРПОУ 33778270

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «Ітера Україна», м.Київ, ЄДРПОУ 32668118

про стягнення 8 088 702,01 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Грищенко О.Р. - по дов.

від відповідача: Шепель В.Г. - по дов., Чернецький О.Я. - по дов.

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні 30.07.2013р. оголошувалась перерва до 14.08.2013р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісно-будівельна фірма «СІЕНДЖІ», м.Київ звернулось до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «Ітера Україна», м.Київ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «Ітера Україна» 8 088 702,01 грн., у тому числі: 6 652 160,61 грн. основного боргу з урахуванням встановленого індексі інфляції, 902 178,28 грн. неустойки, 534 363,12 грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на умови додаткової угоди від 05.05.2008р. до генерального договору №003-08-25 від 05.05.2008р., якою, зокрема, передбачено підстави для розірвання договору, повернення сторонами всього набутого за договором, а також стягнення неустойки.

Відповідач у відзиві вих.№1/13-212 від 08.07.2013р. проти задоволення позову заперечив, посилаючись на належне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «Ітера Україна» умов генерального договору №003-08-25 від 05.05.2008р. При цьому, за твердженнями відповідача, Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «Ітера Україна» не укладалось додаткової угоди від 05.05.2008р. до вказаного генерального договору, на яку посилається позивач. На думку відповідача, підстави для розірвання генерального договору №003-08-25 від 05.05.2008р., які передбачено вказаним договором та законом, відсутні.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 18.09.2013р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.05.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «Ітера Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісно-будівельна фірма «СІЕНДЖІ» було укладено генеральний договір №003-08-25 від 05.05.2008р., за змістом п.1.1 якого сторони визнали, що відносини, які склалися між ними, стали запорукою їх майбутньої довгострокової і взаємовигідної співпраці у галузі будівництва та експлуатації автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій.

Відповідно до п.2.1 укладеного договору відповідач зобов'язався: виконати за замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісно-будівельна фірма «СІЕНДЖІ» підготовчі роботи щодо проектування оптимальної схеми розміщення мережі автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій, на умовах, передбачених додатком №1 до цього договору; систематизувати та передати Товариству з обмеженою відповідальністю «СІЕНДЖІ» динаміку завантаження та результати продажу стиснутого природного газу (обсяги метану, ціна, виручка, найменування клієнтів, кількість транспортних засобів та ін.) на будь-якій автомобільній газонаповнювальній компресорній станції, експлуатація якої була розпочата у 2008 році, на умовах, передбачених додатком №2 до цього договору; передати Товариству з обмеженою відповідальністю «СІЕНДЖІ» власну інформацію у сфері ефективної співпраці із проектними організаціями в галузі будівництва та експлуатації автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій на умовах окремого договору, який є додатком №3 до цього договору; передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Сервісно-будівельна фірма «СІЕНДЖІ» права інтелектуальної власності на належні їй торгівельні марки (бренди) «ІТЕРА» на умовах окремого ліцензійного договору, який є додатком №4 до цього договору; надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Сервісно-будівельна фірма «СІЕНДЖІ» рекламні послуги на умовах окремого договору, який є додатком №5 до цього договору; надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Сервісно-будівельна фірма «СІЕНДЖІ» агентські послуги із залучення клієнтів-замовників будівництва автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій на умовах окремого договору, який є додатком №6 до цього договору.

Позивач, в свою чергу, відповідно до п.2.3 генерального договору №003-08-25 від 05.05.2008р. зобов'язався прийняти та оплатити на умовах цього договору роботи та послуги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «Ітера Україна».

Згідно з п.4.7 укладеного між сторонами правочину загальна вартість цього договору становить 5 442 500 грн., крім того податок на додану вартість 1 088 500 грн., а разом з податком на додану вартість 6 531 000 грн.

У пункті 4.11 договору від 05.05.2008р. сторони погодили, що протягом 15-ти банківських днів з дня набрання чинності цим договором позивач перераховує відповідачу аванс у розмірі 1 250 000 грн., крім того податок на додану вартість у сумі 250 000 грн., а разом з податком на додану вартість 1 500 000 грн.

За змістом п.6.4 укладеного договору якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином або у передбачений договором строк, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісно-будівельна фірма «СІЕНДЖІ» призначає Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «Ітера Україна» строк для усунення недоліків, а в разі невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «Ітера Україна» цієї вимоги може відмовитися від договору, достроково його розірвавши у односторонньому порядку, та вимагати відшкодування збитків.

У разі дострокового розірвання договору з підстав, передбачених п.6.4 цього договору, розмір оплати робіт, фактично виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «Ітера Україна» до моменту розірвання договору, визначається за погодженням сторін в залежності від можливості використання Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісно-будівельна фірма «СІЕНДЖІ» частково виконаних робіт за призначенням (п.6.5 договору).

Відповідно до п.7.11 генерального договору №003-08-25 від 05.05.2008р. вказаний договір вступає в силу з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов генерального договору №003-08-25 від 05.05.2008р. позивачем в період з травня по серпень 2008р. були сплачені відповідачу грошові кошти в сумі 6 531 000 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та виписками з банківського рахунку.

За змістом листа вих.№04/10-18 від 02.06.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісно-будівельна фірма «СІЕНДЖІ» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «Ітера Україна» з повідомленням про односторонню відмову позивача від договору в порядку, що передбачений додатковою угодою від 05.05.2008р. до генерального договору №003-08-25 від 05.05.2008р.

В листі вих.№04/10-17 від 02.06.2010р. відповідачем було заявлено позивачу вимогу повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Сервісно-будівельна фірма «СІЕНДЖІ» сплачені грошові кошти в сумі 6 531 000 грн., яку відповідачем задоволено не було.

За таких обставин, з огляду на неповернення відповідачем грошових коштів в добровільному порядку Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісно-будівельна фірма «СІЕНДЖІ» звернулось до суду з розглядуваним позовом, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов генерального договору №003-08-25 від 05.05.2008р., а саме обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «Ітера Україна», що передбачені п.п.2.1.1-2.1.6 вказаного правочину.

При цьому, підставами позовних вимог Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісно-будівельна фірма «СІЕНДЖІ» визначені положення генерального договору №003-08-25 від 05.05.2008р. з урахуванням додаткової угоди від 05.05.2008р., якими передбачено односторонню відмову від договору, повернення усього набутого за договором та нарахування неустойки.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За змістом ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.651 вказаного Кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За приписами ч.ч.1-4 ст.653 зазначеного нормативно-правового акту у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.7.10 генерального договору №003-08-25 від 05.05.2008р. всі доповнення та зміни до договору дійсні тільки в тому разі, коли вони виконані в письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін і є невід'ємною частиною цього договору.

На підтвердження факту внесення змін до генерального договору №003-08-25 від 05.05.2008р. та наявності підстав вважати вказаний правочин припиненим, а також стягнення сплачених грошових коштів та неустойки, позивачем було надано суду засвідчену представником копію нотаріально посвідченої копії додаткової угоди від 05.05.2008р. (про особливі умови виконання) до генерального договору №003-08-25 від 05.05.2008р.

Положеннями п.п.8.3, 8.4 вказаної додаткової угоди від 05.05.2008р. передбачено, що кожна із сторін має право в односторонньому порядку відмовитись від договору та усіх додатків до нього у разі невиконання та (або) неналежного виконання зобов'язань за договором іншою стороною. У випадку дострокового розірвання та (або) відмови від нього хоча б однією із сторін, кожна сторона повертає іншій стороні все отримане по договору. Сторона, яка на момент дострокового розірвання договору та (або) відмови від нього хоча б однією із сторін отримала від іншої сторони грошові кошти за договором, зобов'язана повернути їх на протязі 10-ти робочих днів з дати вручення їй відповідної письмової вимоги іншої сторони.

За змістом п.8.5 додаткової угоди від 05.05.2008р. за несвоєчасне повернення грошових коштів винна сторона сплачує іншій стороні неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у цей період, від суми неповернених коштів або договірної вартості неповернених результатів (матеріалів) робіт за кожний день затримки.

Таким чином, додатковою угодою від 05.05.2008р. до генерального договору №003-08-25 від 05.05.2008р., на яку посилається позивач, встановлені нові умови договірних відносин між сторонами, а саме визначено інші підстави для розірвання генерального договору №003-08-25 від 05.05.2008р., передбачено повернення сторонами всього набутого за договором, а також стягнення неустойки.

Відповідно до ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно зі ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом п.2.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (ст.36 Господарського процесуального кодексу України). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України.

Копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України «Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003», що затверджений наказом №55 від 07.04.2003р. Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, а разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог.

Правила нотаріального засвідчення копій документів встановлюються чинним законодавством.

У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.

Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності).

Разом з цим, позивачем було додано до позовної заяви копію додаткової угоди від 05.05.2008р., що не відповідає викладеним вище вимогам. Зокрема, вказану копію було виготовлено не з оригіналу документу, а з його нотаріально посвідченої копії, що суперечить вимогам п.5.27 Національного стандарту України «Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003», який затверджений наказом №55 від 07.04.2003р. Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики.

Пунктом 2.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України визначено, що якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала.

Відповідно до ч.3 ст.36 Господарського процесуального кодексу України оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Ухвалою суду від 09.07.2013р. позивача було зобов'язано надати суду оригінал генерального договору №003-08-25 від 05.05.2008р. з усіма додатковими угодами до нього та додатками для огляду в судовому засіданні. Ухвалою суду від 23.07.2013р. позивача зобов'язано представити оригінали додаткових угод від 05.05.2008р. та від 31.12.2008р. до генерального договору №003-08-25 від 05.05.2008р.

Позивачем викладених вище вимог суду виконано не було, оригінали витребуваних документів, у тому числі, додаткової угоди від 05.05.2008р., не представлено.

В судовому засіданні господарським судом було оглянуто нотаріально посвідчену копію додаткової угоди від 05.05.2008р. Разом з цим, вказана копія не є належним доказом в розумінні ст.ст.34, 36 Господарського процесуального кодексу України факту укладення зазначеної вище додаткової угоди, що повністю узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, яка викладена в постанові від 09.12.2009р. по справі №40/701-13/430.

При цьому, судом враховані заперечення відповідача щодо самого факту підписання Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «Ітера Україна» зазначеної додаткової угоди від 05.05.2008р.

За змістом матеріалів справи відповідачем заперечувався та ніколи не визнавався факт внесення 05.05.2008р. змін до генерального договору №003-08-25 від 05.05.2008р., що, зокрема, підтверджується листами Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «Ітера Україна» вих.№І/10-116 від 03.06.2010р. та вих.№І/10-130 від 22.06.2010р., в яких відповідач вимагав надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «Ітера Україна» примірник додаткової угоди від 05.05.2008р. Проте, вказані вимоги відповідача позивачем задоволено не було.

Як вбачається з журналу реєстрації договорів Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «Ітера Україна», 05.05.2008р. відповідачем було зареєстровано генеральний договір №003-08-25 від 05.05.2008р. Жодних записів про укладення 05.05.2008р. додаткових угод до вказаного генерального договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «Ітера Україна» до журналу реєстрації договорів не вносилось.

Крім того, господарський суд критично ставиться до тих обставин, що досліджувану додаткову угоду датовано 05.05.2008р., тобто тим самим днем, в який, власне, було укладено генеральний договір №003-08-25 від 05.05.2008р.

04.02.2011р. старшим слідчим в особливо важливих справах СУ ГУМВС України в м.Києві було винесено постанову про порушення кримінальної справи, об'єднання кримінальних справ в одне провадження та прийняття об'єднаної справи до свого провадження, в якій зазначено, що з метою заволодіння чужим майном, а саме коштами Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «Ітера Україна», шляхом обману невстановлені слідством особи з числа посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісно-будівельна фірма «СІЕНДЖІ» підробили додаткову угоду від 05.05.2008р. до генерального договору №003-08-25 від 05.05.2008р. (про особливі умови виконання), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «Ітера Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісно-будівельна фірма «СІЕНДЖІ» з завідомо неправдивими даними.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами обґрунтованості заявлених позовних вимог. За висновками суду, оригінали документів, що були неодноразово витребувані у Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісно-будівельна фірма «СІЕНДЖІ» є необхідними для правильного вирішення спору, а також є доказами, на яких ґрунтуються вимоги позивача та без яких неможливе задоволення позову.

Зокрема, у господарського суду відсутні підстави вважати генеральний договір №003-08-25 від 05.05.2008р. припиненим з підстав, що визначені додатковою угодою від 05.05.2008р. до цього договору з огляду на недоведення позивачем існування такої угоди, що, відповідно, виключає стягнення сплачених грошових коштів та неустойки.

Інших підстав для припинення генерального договору №003-08-25 від 05.05.2008р., які передбачені вказаним договором, судом також не встановлено.

При цьому, господарським судом не беруться до уваги твердження позивача про встановлення факту укладення додаткової угоди від 05.05.2008р. до генерального договору №003-08-25 від 05.05.2008р. господарськими судами під час розгляду інших справ.

Відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, що встановлені судовим рішенням, яке набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Господарський суд звертає увагу позивача, що преюдиціальні акти необхідно відрізняти від оцінки судом певних обставин.

За змістом п.2.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Тобто, помилковим є надання преюдиціального значення оціночним судженням, що зроблені судом при вирішенні іншої справи, ототожнення фактів, що встановлені цим судом, з їх юридичною оцінкою, що повністю відповідає позиції Верховного суду України, яка викладена в постанові від 05.10.2004р. по справі №6/408.

Позивач, в свою чергу, посилається на рішення від 04.07.2011р. господарського суду м.Києва та постанову від 28.09.2011р. Київського апеляційного господарського суду по справі №51/345, в яких судами зазначено про відсутність підстав для визнання недійсними додаткових угод від 05.08.2013р. та від 31.12.2008р. до генерального договору №003-08-25 від 05.05.2008р.

Разом з цим, висновки суду у справі №51/345 є оціночними судженнями та не свідчать про обґрунтованість позовних вимог у даній справі, які заявлені на підставі положень додаткової угоди від 05.08.2013р. до генерального договору №003-08-25 від 05.05.2008р.

Посилання позивача на ухвалу від 15.11.2010р. господарського суду м.Києва у справі №37/418, в якій зазначено, що судом було оглянуто оригінал додаткової угоди від 05.05.2008р., також є безпідставним, оскільки зміст вказаної ухвали не звільняє позивача від обов'язку довести правомірність позову у даній справі, тобто надати належні та допустимі докази обґрунтованості своїх позовних вимог.

Посилання позивача на нотаріально посвідчену заяву від 19.02.2013р. колишнього директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «Ітера Україна» Плешинця С.В. господарським судом не приймається до уваги, виходячи з наступного.

За змістом вказаної заяви Плешинцем С.В. було підтверджено, що перебуваючи у 2008р. на посаді генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «Ітера Україна» та діючи у межах наданих йому статутом підприємства повноважень, ним було укладено (власноручно здійснено підписання від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «Ітера Україна») цивільно-правові угоди з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісно-будівельна фірма «СІЕНДЖІ», у тому числі, і додаткову угоду від 05.05.2008р. до генерального договору №003-08-25 від 05.05.2008р.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.45 Закону України «Про нотаріат» при посвідченні правочинів і вчиненні інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством, нотаріусом перевіряється справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.

Статтею 78 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, начальник установи виконання покарань засвідчують справжність підпису на документах, зміст яких не суперечить законові і які не мають характеру угод та не містять у собі відомостей, що порочать честь і гідність людини. На угоді може бути засвідчена справжність підпису особи, що підписалась за іншу особу, яка не могла це зробити власноручно внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин. Нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчують факти, викладені у документі, а лише підтверджують, що підпис зроблено певною особою.

Таким чином, господарським судом не приймається надана позивачем заява від 19.02.2013р. Плешинця С.В. як доказ факту укладення додаткової угоди від 05.05.2008р. до генерального договору №003-08-25 від 05.05.2008р. з огляду на її нотаріальне посвідчення, оскільки нотаріусом лише було засвідчено справжність підпису вказаної особи. В свою чергу, достовірність відомостей, що були викладені колишнім директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «Ітера Україна» Плешинцем С.В. матеріалами справи не підтверджується.

Крім того, надані Плешинцем С.В. пояснення не містять доказової інформації, оскільки за змістом ч.2 ст.32 Господарського процесуального кодексу України до доказів відносяться пояснення лише представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. Проте, вказана особа не є учасником судового процесу у розглядуваній справі. В порядку ст.30 Господарського процесуального кодексу України Плешинець С.В. в судове засідання для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи, також не викликався, оскільки не є посадовою особою товариства станом на теперішній час.

Виходячи з викладеного вище, з огляду на недоведення позивачем факту укладення додаткової угоди від 05.08.2013р. до генерального договору №003-08-25 від 05.05.2008р., господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісно-будівельна фірма «СІЕНДЖІ», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «Ітера Україна», м.Київ про стягнення 8 088 702,01 грн., у тому числі: 6 652 160,61 грн. основного боргу з урахуванням встановленого індексі інфляції, 902 178,28 грн. неустойки, 534 363,12 грн. 3% річних, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому, під час розгляду даної справи господарським судом також не встановлено обставин щодо припинення генерального договору №003-08-25 від 05.05.2008р. з підстав, які передбачені вказаним договором в первісній редакції, зокрема, пунктом 6.4 цього правочину.

Клопотання вих.№І/13-210 від 08.07.2013р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «Ітера Україна» про зупинення провадження у справі до розгляду справи №5011-53/15430-2012 не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

За приписами ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом та чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

При цьому, пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно в даній справі, зокрема, внаслідок непідвідомчості господарському суду певного виду спорів, обмеженості предметом позову, неможливістю розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог.

За висновками суду, всі фактичні обставини правовідносин, які виникли між сторонами можуть бути встановлені судом на підставі доказів, наданих в процесі судового розгляду учасниками процесу по цій справі, внаслідок чого суд не позбавлений можливості з урахуванням приписів ст.43 Господарського процесуального кодексу України винести повне та обґрунтоване судове рішення без зупинення провадження по справі. Судом враховано, що сторони по справі №910/11414/13 надали пояснення в судових засіданнях стосовно предмету позовних вимог, внаслідок чого суд може дослідити фактичні дані та обставини, якими кожна із сторін обґрунтовує свої вимоги та заперечення, та надати їх самостійну правову оцінку. При цьому, результати розгляду справи №5011-53/15430-2012 не можуть вплинути на висновки суду, що зроблені у даній справі.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що будь-які обставини, які свідчать про неможливість розгляду даної справи до розгляду справи №5011-53/15430-2012, відсутні, у зв'язку з чим клопотання вих.№І/13-210 від 08.07.2013р. відповідача задоволенню не підлягає.

Клопотання вих.№І/13-217 від 12.07.2013р. відповідача про призначення судової експертизи з метою встановлення факту фальсифікації додаткових угод від 05.05.2008р. та від 31.12.2008р. до генерального договору №003-08-25 від 05.05.2008р., за висновками суду, не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Відповідно до ч.1 ст.41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно із положеннями ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.

Як зазначено в листі №01-8/2651 від 27.11.2006р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання призначення судових експертиз» судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Аналогічні за змістом положення містить ч.2 п.2 постанови №4 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи».

За висновками суду, повне, всебічне та об'єктивне дослідження усіх обставин справи з урахуванням підстав позову, що визначені позивачем, з огляду на представлені суду документи, є можливим без застосування спеціальних знань, у зв'язку з чим клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Наразі, судом враховано відсутність у матеріалах справи оригіналів додаткових угод від 05.05.2008р. та від 31.12.2008р. до генерального договору №003-08-25 від 05.05.2008р., які могли б бути представлені на дослідження експерту, що виключає можливість проведення експертизи.

Крім того, судом залишено без задоволення клопотання вих.№І/13-231 від 22.07.2013р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «Ітера Україна» щодо залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Акціонерного товариства «Сбербанк Росії», оскільки рішення по справі не впливає на права та обов'язки даної юридичної особи, що відповідно до ст.27 Господарського процесуального кодексу України виключає можливість вчинення такої процесуальної дії.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісно-будівельна фірма «СІЕНДЖІ», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «Ітера Україна», м.Київ про стягнення 8 088 702,01 грн., у тому числі: 6 652 160,61 грн. основного боргу з урахуванням встановленого індексі інфляції, 902 178,28 грн. неустойки, 534 363,12 грн. 3% річних.

У судовому засіданні 18.09.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 23.09.2013р.

Суддя М.О. Любченко