Рішення № 33725128, 18.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14917/13 18.09.13

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд», м.Київ, ЄДРПОУ 23527052

до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вишняківська-9», м.Київ, ЄДРПОУ 34183322

про визнання права власності на нерухоме майно

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Книш М.Б. - по дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд», м.Київ звернулось до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вишняківська-9», м.Київ про визнання права власності на квартиру №138 по вулиці Вишняківській, 9 в місті Києві за Публічним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд».

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що Публічне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд» набуло право власності на квартиру №138 по вулиці Вишняківській, 9 в місті Києві в результаті завершення будівництва багатоквартирного будинку та введення його в експлуатацію. При цьому, за твердженням позивача, право власності Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на спірне майно не визнається відповідачем, який є балансоутримувачем зазначеного будинку.

Відповідач в судові засідання 04.09.2013р. та 18.09.2013р. не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, своїм правом на участь у розгляді справи не скористався. 13.09.2013р. до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням у відпустці голови Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вишняківська-9».

Наразі, господарським судом враховано, що за змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Відповідно до ч.3 ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За таких обставин, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, оскільки неявка вказаного учаснику судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті. Наразі, господарським судом враховано, що відповідач не був позбавлений права та можливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

При цьому, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ч.2 ст.353 Цивільного кодексу УРСР, що був чинний на момент будівництва спірного майна, за договором підряду на капітальне будівництво організація-підрядчик зобов'язується своїми силами і засобами збудувати і здати організації-замовнику передбачений планом об'єкт відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації і у встановлений строк, а замовник зобов'язується надати підрядчику будівельну площадку, передати йому затверджену проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.

Згідно з ч.9 ст.25 Закону України «Про планування і забудову територій» у відповідній редакції проектування, будівництво, приймання в експлуатацію закінчених будівництвом окремих будинків і споруд на території комплексної забудови здійснюються відповідно до укладених договорів між замовником та інвестором у порядку, встановленому законодавством.

07.08.2002р. Управлінням Держархбудконтролю м.Києва було зареєстровано акт про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта - житлового будинку на діл.№23 ж/м Осокорки, 11 м-н по вулиці Вишняківській, 9.

При цьому, за змістом вказаного акту Акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд» є замовником (забудовником) будівництва. Будівництво здійснювалось згідно з розробленою Акціонерним товариством «Київпроект» проектно-кошторисною документацією на підставі дозволу №0228-Др/р від 10.04.2002р. на виконання будівельних робіт, що виданий Управлінням Держархбудконтролю м.Києва.

Згідно з поясненнями позивача, джерелом фінансування будівництва були грошові кошти товариства, а також залучені грошові кошти фізичних та юридичних осіб. При цьому, за твердженнями Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд», інвесторами було оформлено право власності на усі квартири у вказаному будинку, окрім квартир №№59, 138, 142, 221.

Рішенням №168 від 07.08.2002р. правління Акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» житловий будинок №9 по вул.Вишняківській (Осокорки, 11 м-н, №23) було тимчасово закріплено за Дочірнім підприємством «Екос» до юридичної реєстрації об'єднання співвласників.

Згідно з актом №10 від 08.12.2003р. Дочірнім підприємством «Екос» було прийнято на баланс від Акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» 4 квартири загальною площею 325,22 кв.м для службових потреб, у тому числі, двокімнатну квартиру №138 у будинку №9 по вулиці Вишняківській у м.Києві.

16.06.2004р. рішенням №142 правління Акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» було ухвалено передати створеній житлово-експлуатаційній організації, Товариству з обмеженою відповідальністю «Новобудова», житлові будинки, службове житло, вбудовано-прибудовані приміщення, паркінги, інженерні мережі та інше майно в складі житлових будинків, що перебувають на балансі Дочірнього підприємства «Екос» та його структурних підрозділів згідно з додатками №1 та №2 до цього рішення.

Відповідно до переліку житлових будинків, який було викладено в додатку №1 до вказаного рішення №142 від 16.06.2004р., Товариству з обмеженою відповідальністю «Новобудова» передано будинок №9 по вулиці Вишняківській, а саме квартири №№59, 138, 142, 221 у вказаному будинку, що підтверджується актом №31 (1/188) від 19.11.2004р.

За приписами ч.1 ст.118 Житлового кодексу УРСР службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Згідно з розпорядженням №737 від 08.04.2002р. Київської міської державної адміністрації «Про розподіл загальної площі у жилих будинках на 2002 рік» розмір відрахувань від загальної жилої площі у будинках, які вводяться у 2002р., при будівництві житла всіма забудовниками, незалежно від джерел фінансування складає 7%, у тому числі 2% - службова жила площа.

Розпорядженням №581 від 27.07.2005р. Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації «Про розгляд житлових питань окремих громадян» на підставі клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» квартири №№59, 138, 142, 221 у будинку №9 по вул.Вишняківській у м.Києві було включено до числа службової житлової площі.

27.05.2007р. квартири №№59, 138, 142, 221 по вул.Вишняківській, 9 були повернуті Акціонерному товариству «Холдингова компанія «Київміськбуд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» за актом №1/145 від 27.05.2007р.

У зв'язку зі створенням Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вишняківська-9» 31.05.2007р. за актом приймання-передачі житловий комплекс по вул.Вишняківська, 9 був переданий на баланс Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вишняківська-9» на підставі відповідного рішення правління Акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд».

Розпорядженням №39 від 27.01.2012р. Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації «Про розгляд житлових питань окремих громадян» квартири №№59, 138, 142, 221 у будинку №9 по вул.Вишняківській у м.Києві було виключено з числа службової житлової площі.

Листом вих.№01739/0/2-13 від 02.04.2013р., посилаючись на виключення квартир №№59, 138, 142, 221 зі складу службового житла, позивачем було заявлено відповідачу вимогу про повернення, у тому числі, спірного нерухомого майна за актом-приймання передачі Публічному акціонерному товариству «Холдингова компанія «Київміськбуд».

За викладених вище обставин, посилаючись на неповернення квартири №138 по вул.Вишняківській, 9 відповідачем у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання за ним права власності на вказане нерухоме майно з підстав, передбачених ст.392 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно зі ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст.2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений в ст.16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Способи захисту права власності врегульовано главою 29 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту даної правової норми право на звернення до суду з позовом про захист речових прав на майно встановлюється за позивачем, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, та створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів на майно. Тобто, у позивача є право власності на певне майно і має місце факт оспорювання належного позивачу права.

За приписами ч.ч.1-4 ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.144 Господарського кодексу України майнові права суб'єктів господарювання виникають внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом.

Правом власності згідно з ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За приписами ст.328 вказаного Кодексу України право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як вбачається з позовної заяви, позивач посилається на положення ч.1 та абз.1 ч.2 ст.331 Цивільного кодексу України, за змістом яких право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Разом з цим, Публічним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» прийнято до уваги лише положення абз.1 ч.2 ст.331 Цивільного кодексу України, проте, позивачем не враховані інші норми вказаної частини ст.331 зазначеного Кодексу України.

Так, частиною 2 ст.331 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Наразі, господарський суд враховує, що на момент закінчення будівництва будинку №9 по вул.Вишняківській у м.Києві, в якому знаходиться спірна квартира, право власності на нерухоме майно підлягало державній реєстрації відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5.

За змістом п.1.5 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.

Згідно з п.1.6 зазначеного Положення у відповідній редакції державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.

При цьому, на момент розгляду справи законодавством встановлено аналогічний порядок оформлення права власності шляхом державної реєстрації такого права, що здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

В силу ч.9 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації є підставою для оформлення права власності на нього.

Відповідно до ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно зі ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з цим, всупереч викладеним вище нормам закону позивачем не було надано суду доказів завершення будівництва у встановленому законом порядку, зокрема, державної реєстрації права власності на нерухоме майно - квартиру №138 в будинку №9 по вулиці Вишняківській у м.Києві.

Як зазначалось, в обґрунтування своїх вимог позивачем було представлено суду акт про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта - житлового будинку на діл.№23 ж/м Осокорки по вулиці Вишняківській, 9, що зареєстрований 07.08.2002р. Управлінням Держархбудконтролю м.Києва.

Проте, введення об'єкта нерухомості в експлуатацію не свідчить про виникнення права власності на збудоване нерухоме майно в розумінні ст.331 Цивільного кодексу України. Твердження позивача про набуття ним як забудовником права власності на новостворене майно з моменту завершення будівництва є помилковими та такими, що не відповідають положенням законодавства.

При цьому, Публічним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» не надано суду доказів на підтвердження оформлення за позивачем права власності на спірне нерухоме майно шляхом його державної реєстрації відповідно до вимог законодавства, що діяло як на момент здачі будинку в експлуатацію відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, так і на момент звернення до суду із позовом відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Таким чином, за висновками суду, позивачем не доведено наявності у нього права власності на квартиру №138 по вул.Вишняківській, 9.

Разом з цим, як зазначалось, статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що виключно власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто, визнання права власності здійснюється господарським судом за наявності існуючого (яке виникло згідно з приписами законодавства) права власності на майно в межах спору власника з іншою особою про право на це майно.

При цьому, метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі. Судове рішення про задоволення таких вимог має ґрунтуватись на встановленому судом в ході розгляду справи існуючому юридичному факті і не може підміняти собою правовстановлюючих документів. Момент виникнення права не залежить від набрання рішенням суду законної сили, оскільки підставою для прийняття останнього є наявність у позивача до звернення до суду тих матеріально-правових фактів, з якими закон пов'язує виникнення права власності.

Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності на підставі ст.392 Цивільного кодексу України є оспорювання існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду. У даному випадку до обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги входять, зокрема, факти, з яких вбачається, що відповідач виконав дії, спрямовані на заперечення наявного у позивача права, на захист якого подано позов, або утвердження за собою права, яке належить позивачу, тобто такі дії, що свідчать про порушення або оспорювання існуючого права.

Таким чином, недоведення позивачем наявності у нього суб'єктивного матеріального права, на захист якого подано позов, а саме права власності на спірне майно, виключає можливість задоволення позовних вимог, які заявлено на підставі ст.392 Цивільного кодексу України.

Такі висновки суду підтверджуються позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 19.09.2011р. по справі №3-82гс11, а також висновками Вищого господарського суду України, що зазначені в постановах від 02.09.2013р. по справі №913/767/13-г, від 05.08.2013р. по справі №904/1789/13-г.

Крім того, як зазначалось судом раніше, відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Виходячи зі змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Отже, до обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги входять, зокрема, факти, з яких вбачається, що відповідач вчинив дії, спрямовані на заперечення права позивача, на захист якого подано позов або утверджує за собою право, яке належить позивачу тощо, тобто ті, які свідчать про те, що право позивача порушене або оспорюється. Зазначені обставини входять до підстав позову і підлягають дослідженню, оскільки, суд, приймаючи рішення, має встановити чи мають місце факти порушення чи оспорення суб'єктивного матеріального права, на захист якого подано позов.

Тобто, приймаючи до уваги викладені вище положення законодавства, при зверненні до суду з розглядуваним позовом, позивачем, перш за все, повинно бути доведено факт порушення його речового права з боку відповідачів.

Ухвалами суду від 05.08.2013р. та від 04.09.2013р. позивача було зобов'язано надати докази порушення відповідачем прав та законних інтересів Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд».

Разом з цим, Публічним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» не представлено доказів на підтвердження невизнання або оспорювання його права власності на спірне майно Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Вишняківська-9».

При цьому, представлений позивачем лист вих.№01739/0/2-13 від 02.04.2013р., за змістом якого Публічним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» висунуто вимогу Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Вишняківська-9» повернути спірне майно, не приймається судом до уваги, оскільки вказаний лист не свідчить про наявність спору між сторонами.

За таких обставин, приймаючи до уваги недоведення наявності у позивача права власності на спірне майно та оспорювання його прав, позов Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд», м.Київ до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вишняківська-9», м.Київ про визнання права власності на квартиру №138 по вулиці Вишняківській, 9 в місті Києві за Публічним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд», є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає віднесенню на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд», м.Київ до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вишняківська-9», м.Київ про визнання права власності на квартиру №138 по вулиці Вишняківській, 9 в місті Києві за Публічним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд».

У судовому засіданні 18.09.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено та підписано 23.09.2013р.

Суддя М.О. Любченко