Рішення № 33725127, 24.09.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.09.2013 Справа № 905/4968/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесник Р.М.

при секретарі судового засідання Петраченко К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовною заявою: відкритого акціонерного товариства «Трест Донецькшахтопроходка», м.Донецьк

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькшахтометробуд», м. Донецьк

про стягнення заборгованості, інфляційних витрат, пені, 3% річних всього у розмірі 374254,67 гривень та зобов'язання повернути майно

Представники сторін:

Від позивача: Булгаков В.О., Саломатін С.В.

Від відповідача: Малакшанідзе З.З.

В судовому засіданні 17.09.2013р. оголошувалась перерва до 24.09.2013р.

Відкрите акціонерне товариство «Трест Донецькшахтопроходка» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькшахтометробуд» про стягнення заборгованості у розмірі 348612,02 гривень, інфляційних витрат у розмірі 11 625,50 гривень, 3% річних у розмірі 15 144,00 гривень, пені у розмірі 2 555,15 гривень та зобов'язання повернути майно.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди №56 від 01.09.2006р., внаслідок чого виникла стягувана заборгованість та підстави для зобов'язання відповідача повернути орендоване майно.

Позивачем було надано заяву про уточнення позовних вимог, змінивши періоди нарахування інфляційних сум та 3% річних, у зв'язку з чим просив стягнути з відповідача суму основної заборгованість у розмірі 348612,02 гривень за період з вересня 2008р. по травень 2013р., інфляційні витрати у розмірі 8624,50 гривень, 3% річних у розмірі 14463,00 гривень, пеню у розмірі 2555,15 гривень.

Відповідно до п. 3.11. Постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», статтею 22 ГПК, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи викладене, заява позивача про уточнення позовних вимог судом розглянута та прийнята в якості заяви про зменшення позовних вимог.

В перебігу розгляду справи відповідачем був наданий відзиви на позовну заяву та уточнення до відзиву, відповідно до яких частково визнав позовні вимоги, а саме основну заборгованість у розмірі 245 423,15 гривень, інфляційні витрати у розмірі 5170,16 гривень, 3% річних у розмірі 11 682,71 гривень, пеню у розмірі 1 266,61 гривень та частково визнав вимоги позивача щодо повернення майна з тих підстав, що демонтаж та транспортування орендованого майна є обов'язком позивача відповідно до умов п. 6.3 договору. Також просив застосувати позовну давність до вимог позивача, посилаючись на те, що оскільки акт звірки розрахунків, наданий позивачем на підтвердження факту визнання відповідачем заборгованості, датований 12.04.2013р., то строк позовної заяви буде поширюватись на грошові зобов'язання на протязі трьох останніх років з дати його складання, а саме після 12.04.2010р. В уточненнях до відзиву не заперечував проти стягнення суми основного боргу розмірі 324286,55 гривень.

Позивачем були надані заперечення на відзив відповідача, відповідно до яких пояснює, що строк позовної давності переривався на підставі підписаних між сторонами актів звіряння, якими відповідачем були визнанні суми боргу, а що стосується посилання відповідача на п.п. 5.6. та 6.3. договору, то позивач вважає, що саме відповідачем не виконуються умови даних пунктів договору, в зв'язку з тим, що він не бажає повертати обладнання з оренди. Враховуючи викладене просить суд задовольнити позовні вимоги.

Позивачем в ході розгляду справи було надано заяву про здійснення фіксації судового процесу, яке судом було розглянуте та задоволено.

Також позивачем було надано заяву про відвід судді Колеснику Р.М.

Ухвалою суду від 17.09.2013р. суд відмовив позивачу у задоволені заяви про відвід судді.

Розгляд справи на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України продовжувався. Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених в процесі розгляду справи, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ

01.09.2006р. позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) був укладений договір оренди обладнання та виконаних робіт по демонтажу та транспортуванню обладнання №56, за умовами п. 1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове володіння та користування обладнання, яке знаходиться на балансі ШППУ ДТОВ «Трест Донецькшахтопрохідка» м.Донецьк-23, пр.-т. Павших Комунарів, 102, вартість якого складає 299850,00 гривень.

Вступ орендаря у володіння та користування обладнання настає одночасно з підписанням сторонами даного договору та акту приймання-передачі (п.3.1. договору).

В матеріалах справи наявний акт приймання-передачі основних засобів, складений сторонами станом на 01.09.2006р.

Згідно п. 4.1. договору орендна плата розраховується відповідно до Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом міністрів України та складає 25787,00 гривень в рік, без урахування НДС.

Розмір орендної плати за місяць складає 2149, 00 гривень, без урахування НДС та перераховується платіжним дорученням на розрахунковий рахунок орендодавця до 20 числа кожного місяця наступним за звітним. Розмір орендної плати щомісячно розраховується і за потрібністю корегується на офіційний індекс інфляції, оголошений Госкомстатом України або у зв'язку із змінами Законодавства (п.п. 4.1.1. договору).

Згідно додаткової угоди №2 до договору сторонами був змінений п.4.1. та абзац перший п.4.1.1. договору, а саме: «Орендна плата розраховується відповідно до Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом міністрів України та складає 40836,84 гривень в рік, без урахування НДС.

Розмір орендної плати за перший місяць (вересень 2008р.) складає 3403,01 гривень, без урахування НДС та перераховується платіжним дорученням на розрахунковий рахунок орендодавця до 20 числа кожного місяця наступним за звітним».

Згідно додаткової угоди №3 до договору сторонами був змінений п.4.1. та абзац перший п.4.1.1. договору, а саме: «Орендна плата розраховується відповідно до Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом міністрів України та складає 62702,34 гривень в рік, без урахування НДС.

Розмір орендної плати за перший місяць (січень 2010р.) складає 5225,20 гривень, без урахування НДС та перераховується платіжним дорученням на розрахунковий рахунок орендодавця до 20 числа кожного місяця наступним за звітним».

Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, оскільки відповідач не виконує грошових зобов'язань за договором оренди №56 від 01.09.2006р., внаслідок чого просить суд стягнути з нього заборгованість за період з вересня 2008р. по травень 2013р., 3% річних, інфляційні витрати, пеню та зобов'язати відповідача повернути орендоване майно за актом приймання-передачі.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Цивільним кодексом України та умовами договору оренди обладнання та виконаних робіт по демонтажу та транспортуванню обладнання №56 від 01.09.2006р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Виходячи із змісту прав та обов'язків сторін, визначених договором оренди обладнання та виконаних робіт по демонтажу та транспортування обладнання №56 від 01.09.2006р, його предмету, такий договір кваліфікується судом як договір найму (оренди). Як встановлено ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Отже, в контексті зазначених норм, укладений між позивачем та відповідачем договір оренди обладнання та виконанню робіт по демонтажу та транспортуванню обладнання №56 від 01.09.2006р є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч.ч.1,5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України про обов'язковість договору для виконання сторонами.

Відповідач просив суд застосувати строк позовної давності.

У відповідності до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин 1, 5 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Частинами 3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заявив про необхідність застосування до позовних вимог позивача строку позовної давності.

Згідно із ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

До матеріалів справи надані підписані з обох сторін акти звіряння від 10.08.2011р., 10.11.2011р., 20.02.2012р.,20.07.2012р., 20.01.2013р., 12.04.2013р., 15.07.2013р., що є свідченням переривання строку позовної давності. Така позиція суду ґрунтується, в тому числі, і на висновках Вищого господарського суду України, викладених в п. 4.4.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 29 травня 2013 року N 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів».

Наведене дає підстави суду дійти висновку, що позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом у межах строку позовної давності.

Зі справи вбачається, що за умовами договору орендна плата розраховується відповідно до Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом міністрів України, а саме розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Суд вважає, що такий механізм нарахування позивачем орендної плати є вірним, оскільки повністю відповідає положенням зазначеної Методики, як в частині визначення річного розміру орендної плати так і в частині визначення розміру орендної плати за перший місяць оренди. Правомірним також вбачається щомісячне коригування розміру орендної плати за поточний місяць на індекс інфляції, визначений у наступному місяці.

А отже відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежу з орендної плати.

Здійснюючи перерахунок зазначеної позивачем суми боргу судом встановлено, що фактично розмір орендної плати, що мав бути сплачений у розглядуваний період становить більший ніж заявлено у позові, водночас приходить до висновку, що з огляду на положення п.2. ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд обмежений заявленою в позові сумою позовних вимог.

Суд дійшов висновку, що в наслідок невиконання грошових зобов'язань відповідачем за період з вересня 2008р. по травень 2013р. утворилась заборгованість за договором оренди обладнання та виконаних робіт по демонтажу та транспортування обладнання №56 від 01.09.2006р. з орендної плати в розмірі 348612,02 гривень та всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належних у розумінні ст. 34 цього Кодексу доказів сплати цієї заборгованості відповідач не надав.

Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам орендар вважається таким, що прострочив виконання грошових зобов'язань у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення вимог щодо стягнення заборгованості за договором оренди обладнання та виконаних робіт по демонтажу та транспортування обладнання №56 від 01.09.2006р з орендної плати в розмірі 348612,02 гривень.

Також позивачем були заявлені до стягнення 3% річних у розмірі 14463,00 гривень, інфляційні витрати у розмірі 8624,50 гривень, пеня у розмірі 2555,15 гривень.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем згідно діючого законодавства з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 2555,15 гривень за період з грудня 2012р. по травень 2013р.

Судом пеня за період з грудня 2012р. по травень 2013р. перерахована самостійно та встановлено, що її розмір складає 985,10 гривень, а тому пеня підлягає стягненню саме в розмірі, визначеному судом.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання має сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

Крім того, ст. 611 Цивільного кодексу України визначає одним з наслідків, встановлених законом або договором, порушення зобов'язання сплату неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

З урахуванням викладеного, суд перевіривши надані позивачем розрахунки, дійшов висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача:

3% річних у розмірі 14029,82 гривень,

інфляційні витрати у розмірі 8566,28 гривень.

Що стосується вимог позивача стосовно зобов'язання відповідача повернути орендоване майно за актом приймання-передачі, суд зазначає наступне.

Строк дії договору відповідно до п.9.1. договору був встановлений до 31.12.2007р.

Статтею 764 Цивільного кодексу України встановлено що, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

З матеріалів справи вбачається, що сторони не заперечували проти продовження строку дії договору, у строки та спосіб, визначений законом та договором, а їх дії, що вчинялися після спливу строку дії договору (31.12.2007 року), що полягали у підписанні додаткових угод до договору, а також продовженні користуванням відповідачем орендованим приміщенням, свідчать про наступне погодження із фактом продовження строку дії договору оренди обладнання та виконанню робіт по демонтажу та транспортуванню обладнання №56 від 01.09.2006р. на новий термін.

Листом 1-5\181 від 21.06.2013р. позивач повідомив відповідача, що у зв'язку з тим, що ним не сплачується орендна плата, позивач відмовляється від договору оренди, та просить погасити суму боргу та повернути орендоване обладнання згідно акту приймання-передачі.

Частинами 1 та 2 ст. 782 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Лист позивача був отриманий відповідачем 21.06.2013р., про що є відповідна відмітка на такому листі.

Отже, наведене дає підстави дійти висновку суду, що договір оренди обладнання та виконаних робіт по демонтажу та транспортування обладнання №56 від 01.09.2006р. є розірваним з 21.06.2013р.

Враховуючи висновки суду про розірвання договору оренди обладнання та виконанню робіт по демонтажу та транспортуванню обладнання №56 від 01.09.2006р., суд дійшов висновку, що у зв'язку з цим безумовним обов'язком відповідача є повернення об'єкт оренди позивачу, бо це передбачено ст. 785 Цивільного кодексу України та порядок такого повернення визначений п. 5.8. договору. Змістом цього пункту договору спростовуються і заперечення відповідача проти позовних вимог в цій частині щодо повернення орендованого майна силами позивача, оскільки ним визначено порядок повернення орендованого майна у разі розірвання договору та полягає у його повернення саме з рахунок відповідача.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у рішенні за результатами розгляду позову про зобов'язання виконати певну дію (в розглядуваному випадку - повернути орендоване майно) суд має вказати строк вчинення відповідної дії. Керуючись принципом розумності, встановленим ст. 3 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про необхідність встановлення 30-денного строку з моменту набрання рішенням законної сили для повернення відповідачем об'єкту оренди.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України розподіляються пропорційно задоволеним вимогам.

У разі зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню (пункт 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір»).

Отже, на підставі викладеного, суд повертає позивачу зайво сплачену суму судового збору у розмірі 73,63 гривень.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 69, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Трест Донецькшахтопроходка» до товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькшахтометробуд» задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькшахтометробуд» (83030, м.Донецьк, вул. Майська, 86а, код 24656975) на користь відкритого акціонерного товариства «Трест Донецькшахтопроходка» (83023, м.Донецьк, пр. Полеглих комунарів, 102, код 00180841) заборгованість у розмірі 348612,02 гривень, 3% річних у розмірі 14029,82 гривень, інфляційні витрати у розмірі 8566,28 гривень, пеню у розмірі 985,10 гривень, судовий збір в розмірі 9683,54 гривень.

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Донецькшахтометробуд» (83030, м.Донецьк, вул. Майська, 86а, код 24656975) в 30-денний строк з дня набрання рішенням чинності за актом приймання-передачі передати відкритому акціонерному товариству «Трест Донецькшахтопроходка» (83023, м.Донецьк, пр. Полеглих комунарів, 102, код 00180841) орендоване гірничошахтне обладнання, передане за актом приймання - передачі 01.09.2006р. за договором оренди обладнання та виконаних робіт по демонтажу та транспортування обладнання №56 від 01.09.2006р.

Повернути відкритому акціонерному товариству «Трест Донецькшахтопроходка» (83023, м.Донецьк, пр. Полеглих комунарів, 102, код 00180841) зайво сплачену суму судового збору у розмірі 73,63 гривень, сплачену згідно платіжного доручення № 570 від 05.07.2013р.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 24.09.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 26.09.2013 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник