Вирок № 33719003, 27.08.2013, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/11071/13-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2013 року

Московський районний суд м. Харкова:

головуючий - суддя Мельникова І.Д.

за участю:

секретаря Накеурі І.Р.,

прокурора Шандула Л.О.,

потерпіла ОСОБА_1,

обвинувачений ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Харкова кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ст.. 186 ч. 1 КК України

ВСТАНОВИВ:

08.07.2013 р. о 19 год. ОСОБА_2 сидів на лавці напроти під*їзду № 7 в дворі б. 45 по вул. Блюхера м. Харкова, де в цей час на сусідній лавці сиділа раніше не знайома ОСОБА_1, до якої ОСОБА_2 вирішив підійти та попросити її мобільний телефон для здійснення дзвінка.

Так він, наблизившись до ОСОБА_1, та побачивши в її руках мобільний телефон, діючи за раптово виниклим умислом, направленим на відкрите заволодіння чужим майном переслідуючи при цьому корисливу мету, несподівано для ОСОБА_1 лівою рукою вихопив з правої руки останньої мобільний телефон «Нокиа 603», з котрим почав тікати в бік проїжджої частини вулиці Світлої в м. Харкові. ОСОБА_1 почала наздоганяти ОСОБА_2, висуваючи законні вимоги зупинитись та звати при цьому на допомогу сторонніх осіб.

ОСОБА_2 , не бажаючи припиняти свої злочинні дії, направлені на відкрите заволодіння чужим майном та бажаючи отримати можливість ним розпорядитись, продовжив тікати, та направився в бік розміщення будинків № 130-а та 130-б, розташованих по пр. Тракторобудівників, м. Харкова, утримуючи при собі в лівій руці мобільний телефон «Нокиа 603», вартістю згідно висновку експертизи № 121 - 1850 грн. з картками оператора мобільного зв*язку лайф та додаткової пам*яті на 2 Гб, що не становить для потерпілої матеріальної цінності.

Потім ОСОБА_2, усвідомивши, що крики потерпілої, привернули увагу сторонніх людей, тим самим довести злочин до кінця йому не вдасться, а саме розпорядитись, тобто заволодіти майном потерпілої, викинув телефон між будинками № 130-а та 130-б розташованими по пр. Тракторобудівників, м. Харкова, та був зупинений перехожими.

Таким чином ОСОБА_2 виконав всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, так як біля другого під*їзда будинку № 130-а по пр.. Тракторобудівників, м. Харкова, його було зупинено сторонніми особами, таким чином ОСОБА_2 намагався спричинити потерпілій матеріальну шкоду в сумі 1850 грн.

19.07. 2013 року у даному кримінальному провадженні між потерпілою ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2 укладено угоду про примирення.

Враховуючи, що обвинувачений та потерпіла досягли угоди про примирення, підписали її, причому ОСОБА_2 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних обставин, між ним і потерпілою була досягнута домовленість про призначення йому покарання за ч. 2 ст. 15, ст.. 186 ч. 1 КК України у виді 2 років позбавлення волі із застосуванням ст.. 75 Кк України з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців, з покладенням на обвинуваченого обов*язків, передбачених п.3 ст. 76 КК України - суд розглянув справу відповідно до положень ст. 473, ст.474 КПК України.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання відповідно до ст. 473 КПК України, які роз'яснені обвинуваченому та потерпілій.

Розглядаючи питання про можливість затвердження даної угоди про примирення, суд виходить з наступного:

Відповідно до правил ст. ст. 468, 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

У судовому засіданні обвинувачений вказав, що він цілком розуміє характер обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ст.. 186 ч. 1 КК України. Крім того зазначив, що він розуміє надані йому законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ст. 473 КПК України, наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України, згодний з видом покарання, яке до нього буде застосовано в результаті затвердження угоди про примирення та наполягає на затвердженні угоди про примирення.

Потерпіла у судовому засіданні пояснила, що їй зрозумілі наслідки затвердження угоди про примирення, передбачені ст. 473 КПК України, та просить затвердити зазначену угоду.

Суд шляхом опитування сторін кримінального провадження у судовому засіданні переконався, що укладення сторонами угоди про примирення є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди про примирення відповідають вимогам КПК України та КК України.

Враховуючи викладене, вивчивши надані матеріали, заслухавши думку прокурора, який не заперечував щодо затвердження угоди про примирення, пояснення обвинуваченого, потерпілої, суд дійшов до висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди про примирення.

За таких підстав суд вважає доведеним в судовому засіданні те, що ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ст.. 186 ч. 1 КК України, а саме закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна, за яке належить призначити ОСОБА_2 узгоджене сторонами угоди про примирення, покарання.

Цивільний позов у судовому засіданні - не заявлявся.

Керуючись ст.ст. 468, 469, 473-475 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

Затвердити угоду від 19.07.2013 року, про примирення між потерпілою ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 12013220470003962 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ст.. 186 ч. 1 КК України.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ст.. 186 ч. 1 КК - України, за якою призначити йому узгоджене сторонами угоди про примирення від 19.07. 2013 року покарання у вигляді 2 років позбавлення волі.

В силу ст. 75 КК України ОСОБА_2 від призначеного покарання звільнити з іспитовим строком 1 рік 6 місяців.

Покласти на ОСОБА_2 такі обов'язки у відповідності до ст.. 76 КК України: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази - вважати повернутими законному володільцеві.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,) на користь НДЕКЦ (Р/р 31115115700006, одержувач УДКСУ у Ленінському районі м.Харкова, МФО 851011, банк одержувача ГУДКСУ у Харківській області, ЄДРПОУ 37999696) витрати за проведення експертизи у розмірі 586,80 грн.

Вирок на підставі угоди може бути оскаржений протягом тридцяти діб до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд г. Харкова, з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому і прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. Копія вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий суддя Мельникова І.Д.