Вирок № 33717561, 26.09.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №582/183/13-к Головуючий у суді у 1 інстанції - Жмурченко Василь ДмитровичНомер провадження 11-кп/788/185/13 Суддя-доповідач - Пархоменко Категорія - 34

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2013 р. колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Пархоменко О. М.,

суддів - Ященка В. А., Забари І. К.,

з участю прокурора Думал С.М.

адвоката ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

при секретарі Сокол О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальне провадження № 12013200220000022 від 15 січня 2013 року за апеляційними скаргами потерпілого ОСОБА_5 та прокурора у кримінальному провадженні Лазаренка О.В. на вирок Недригайлівського районного суду Сумської області від 10 липня 2013 року яким, -

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, раніше не судимий, -

обвинувачений у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України і йому призначено покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік, без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік.

Постановлено стягнути з ОСОБА_7:

- на користь ОСОБА_5 2871 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 4000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди;

- на користь держави 3306 грн. 94 коп. в рахунок відшкодування цивільного позову, пов'язаного з перебуванням потерпілого ОСОБА_5 на стаціонарному лікуванні в Сумській обласній клінічній лікарні, пред'явленого прокурором.

Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

ВСТАНОВИЛА:

Відповідно до обвинувального вироку суду першої інстанції ОСОБА_7 визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ст. 286 ч. 1 КК України.

14 січня 2013 близько 18 години ОСОБА_7, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки ВАЗ 21099 д.н. НОМЕР_1, рухався по проїзній частині автодороги «Томашівка - Коровинці - Рубанка» в напрямку с. Косенки, Недригайлівського

району, Сумської області, знехтував безпекою дорожнього руху, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість руху автомобіля та перебуваючи в районі 12 км. + 100 м. вказаної автодороги, на слизькій ділянці дороги втратив контроль над керуванням автомобіля, допустив його занос, що в подальшому призвело до виїзду за межі проїзної частини на праве узбіччя, перевертання автомобіля з послідуючим зіткненням із деревом.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_5

отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Своїми діями ОСОБА_7 порушив п.п. 2.9, 12.1 Правил дорожнього руху України.

Допущені ОСОБА_7 порушення п.12.1 ПДР України знаходяться у прямому причинному зв'язку з подією ДТП та наслідками, що настали.

В апеляційних скаргах :

- потерпілий ОСОБА_5 просить вирок суду скасувати, оскільки обвинуваченому призначено занадто м'яку міру покарання. Постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 найсуворішу міру покарання, передбачену ч.1 ст. 286 КК України та стягнути із обвинуваченого на його користь 7 889 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 10 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при призначенні покарання судом належно не було враховано підвищену суспільну небезпечність вчиненого злочину, його думку, як потерпілого, поведінку обвинуваченого після скоєного, який не надав матеріальну допомогу, не вибачився.

Суд безпідставно зменшив розмір стягнення завданої матеріальної та моральної шкоди. Не погоджується потерпілий також зі стягненням на користь держави 3306 грн. 94 коп., оскільки зазначає, що лікувався за свій кошт.

Прокурор також ставить питання про скасування вироку в зв'язку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність при призначенні покарання та постановлення нового вироку, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ст. 286 ч.1 КК України у виді 1 року обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік. Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 10 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги мотивує тим, що судом належно не оцінено ступінь фізичних та моральних страждань потерпілого і безпідставно зменшено розмір відшкодування моральної шкоди до 4000 грн. Крім того зазначає, про неналежне мотивування рішення суду в частині не позбавлення ОСОБА_7 права керування транспортними засобами, оскільки злочин скоєно в стані алкогольного сп'яніння.

Обвинувачений ОСОБА_7 подав заперечення на апеляційні скарги і просить вирок суду залишити без зміни, апеляційні скарги потерпілого та прокурора - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, представника потерпілого та прокурора, які повністю підтримали подані апеляційні скарги, обвинуваченого, котрий вважав, що вирок суду є законним і обґрунтованим, а апеляційні скарги задоволенню не підлягають, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги потерпілого та прокурора підлягають частковому задоволенню.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, зазначених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ст. 286 ч. 1 КК України, в поданих апеляційних скаргах потерпілого та прокурора, не оспорюються.

Із огляду на це, колегія суддів переглядає постановлений по справі обвинувальний вирок в межах поданих апеляційних скарг, тобто колегія суддів перевіряє чи не було допущено порушень закону при вирішенні цивільного позову та при призначенні покарання обвинуваченому.

На думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги прокурора про відсутність мотивів при прийнятті судом рішення про не застосування додаткового покарання заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначаючи покарання, повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.

Суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_7 в достатній мірі не врахував зазначені обставини. Судом належно не враховано, що обвинувачений керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння.

За таких обставин призначене ОСОБА_7 покарання без застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами є явно не справедливим.

Крім того доводи апеляційної скарги потерпілого з приводу безпідставного зменшення сум відшкодування за спричинену матеріальну шкоду колегія суддів також вважає обґрунтованими.

Відповідно до ст. 118 ч. 1 п. 1 КПК України процесуальні витрати складаються з витрат на правову допомогу.

Положеннями ст. 120 ч. 2 КПК України передбачено, що витрати пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач.

Розподіл процесуальних витрат здійснюється відповідно до ст. 124 ч. 1 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Крім того відповідно до ст. 1187 ч. 2 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що матеріальні витрати понесені ОСОБА_5 у період стаціонарного лікування із 15 по 29 січня 2013 року знаходяться в прямому причинному зв'язку між діяннями обвинуваченого і наслідками, які настали для потерпілого.

Понесені ОСОБА_5 матеріальні витрати, пов'язані із лікуванням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, підтверджуються квитанціями, чеками, накладними (а.с.12-19) і підлягають відшкодуванню в повному обсязі, в тому числі і кошти сплачені адвокату за представництво інтересів в суді.

Що стосується позовних вимог в розмірі 1660 грн. стосовно одягу та телефону, які, як стверджує потерпілий у позовній заяві, прийшли в негодність внаслідок ДТП, то доказів про їх вартість та пошкодження позивач не надав, чим позбавив можливості суд вирішити їх на користь потерпілого.

За таких обставин обвинувальний вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання та вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_5 підлягає скасуванню з ухваленням нового, оскільки суми, які підлягали стягненню в рахунок відшкодування матеріальної шкоди потерпілого були необґрунтовано зменшені, а призначене обвинуваченому покарання таким, що не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.

Призначаючи покарання, колегія суддів враховує характер, ступінь тяжкості і наслідки скоєного обвинуваченим кримінального правопорушення, дані про його особу, скоєння злочину вперше, позитивну характеристику за місцем роботи та проживання, обставини, що пом'якшують покарання - повне визнання провини, щире каяття у скоєному кримінальному правопорушенні, часткове відшкодування матеріальної шкоди потерпілому і вважає, що ОСОБА_7 необхідно призначити основне покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України та додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Потерпілим ОСОБА_5 надані докази щодо матеріальних збитків на суму 7229 грн.93 коп. і ці витрати пов'язані з лікуванням та процесуальними витратами, у звязку з наданням правової допомоги. І цивільний позов у цій частині підлягає повністю до задоволення. А враховуючи те, що обвинуваченим при судовому розгляді справи було сплачено потерпілому 2 тис. грн., що встановив суд при розгляді кримінального провадження та 2500 сплачено 13.07. 2013 р., 03.08.2013 р. та 04.09.2013 р., що вбачається із копій квитанцій на переказ, які дослідив суд при апеляційному розгляді, то стягненню підлягає 2729 грн.93 коп..

Що стосується доводів апеляційних скарг прокурор та потерпілого в частині безпідставного зменшення сум відшкодування за спричиненою моральною шкодою, то в цій частині рішення суду є обґрунтованим, прийняте з врахуванням характеру та обсягу душевних страждань, тяжкості вимушених змін у житті і стосунках потерпілого та прийняте виходячи з засад розумності та справедливості. Із урахуванням обставин кримінального провадження щодо сумісного розпиття як обвинуваченим так і потерпілим спиртних напоїв у салоні автомобіля та намір, після цього,

поїхати в інше село до знайомих.

Доводи апеляційної скарги потерпілого з приводу безпідставного стягнення з обвинуваченого 3306 грн. 94 коп. на користь держави вважати обґрунтованими також не можна, оскільки вказані витрати понесені закладом охорони здоров'я по факту знаходження та лікування в стаціонарі ОСОБА_5 повністю підтверджуються наявними розрахунками наданими комунальним закладом «Сумською обласною клінічною лікарнею».

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 409, 414, 420 КПК України колегія суддів, -

ЗАСУДИЛА:

Апеляційні скарги потерпілого та прокурора задовольнити частково.

Обвинувальний вирок Недригайлівського районного суду Сумської області від 10 липня 2013 року відносно ОСОБА_7 в частині призначення покарання та вирішення цивільного позову - скасувати.

Визнати винним ОСОБА_7 у пред'явленому обвинуваченні за ст. 286 ч. 1 КК України та призначити покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік з позбавленням права керування транспортними засобами на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_7 звільнити від відбування основного покарання, у виді обмеження волі, з іспитовим строком 1 рік.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 2729 грн. 93 коп. в рахунок відшкодування матеріальних витрат.

В іншій частині вирок суду залишити без зміни.

На вирок апеляційного суду може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії вироку.

СУДДІ:

Пархоменко О. М. Ященко В. А. Забара І. К.