Постанова № 33716402, 19.09.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 року Справа № 9104/35478/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Яворського І.О.,

суддів: Сапіги В.П., Хобор Р.Б.

з участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

за участю:

позивача у справі: ОСОБА_1

відповідача у справі: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Рівненському районі Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року в справі за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Рівненському районі Рівненської області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, приватний підприємець ОСОБА_1 в червні 2010 року звернувся з позовом в суд до Державної податкової інспекції в Рівненському районі Рівненської області та просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Рівненському районі Рівненської області від 28 січня 2010 року №0000721751/3, яким платнику податків визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 1530148 грн., від 28 січня 2010 року №0000731751/3, яким платнику податків визначено податкове зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в сумі 820011,71 грн., від 28 січня 2010 року №0000751751/3, яким платнику податків визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 49023 грн., від 28 січня 2010 року №0000761751/3, яким платнику податків визначено податкове зобов'язання за платежем з доходів фізичних осіб в сумі в сумі 21371, 63 грн. рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції в Рівненському районі Рівненської області від 31.07.2009 року №0000741751/0, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 699250 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковий орган не приступав до проведення перевірки, перевірка здійснена не за місцезнаходженням платника, порушено порядок підписання актів перевірки, повідомлення про проведення планової перевірки не містить обов'язкових реквізитів, позапланова перевірка призначена на 8-й робочий день від дня отримання запиту. Крім того позивач вказує на те, що позапланова перевірка проведена повторно без належних підстав, при перевірці використано неналежні документи, застосовано штрафні санкції за порушення порядку застосування РРО без належних доказів та з порушенням строків застосування адміністративно-фінансових санкцій, при проведенні планової перевірки порушено графік перевірок, застосовано неправомірно непрямі методи донарахування податків, порушено терміни проведення перевірок, не виконано вимоги про надіслання податкових повідомлень - рішень. Вказані порушення при проведенні перевірок на думку позивача роблять неможливим встановити порушення податкового законодавства.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року в справі №2а-2689/10 адміністративний позов було задоволено частково. Визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Рівненському районі Рівненської області від 28 січня 2010 року №0000721751/3, яким платнику податків визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 1530148 грн., від 28 січня 2010 року №0000731751/3, яким платнику податків визначено податкове зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в сумі 820011,71 грн. та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції в Рівненському районі Рівненської області від 31.07.2009 року №0000741751/0, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 699250 грн.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Державної податкової інспекції в Рівненському районі Рівненської області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року в справі №2а-2689/10.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що правомірність проведення перевірки засвідчується постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 17.12.2009 року у справі №2а-5093/09/1770, а порушення податкового законодавства визначені в актах перевірки підтверджуються первинними документами позивача, звітами, довідкою №1321/961/23-300/03366701 від 18.09.2008 року та даними Державного реєстру фізичних осіб ДПА України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Рівненському районі Рівненської області слід задовольнити частково, а оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Предметом оскарження в даній справі є податкові повідомлення-рішення від 28 січня 2010 року №0000721751/3, від 28 січня 2010 року №0000731751/3, від 28 січня 2010 року №0000751751/3, від 28 січня 2010 року №0000761751/3 якими позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб і рішення по застосування штрафних санкцій за порушення п.1, п.2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», які на думку позивача прийняті з порушенням порядку проведення перевірок, без дослідження первинних документів.

Згідно акту №463/47/1751/НОМЕР_1 від 09 липня 2009 року з 30.06.2009 року по 06.07.2009 року було проведено комплексну позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2008 року.

За результатами цієї перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 28 січня 2010 року №0000721751/3, від 28 січня 2010 року №0000731751/3.

Нормативними підставами для проведення перевірки були п.1 ч. 6, 8, 10 статті 11-1, ч. 1 ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» з метою необхідності перевірки взаємовідносин ПП ОСОБА_1 з ВАТ «Рівнегаз», так як на обов'язковий письмовий запит податкової інспекції від 15 червня 2009 року за №9424/17-238 ПП ОСОБА_1 не дано відповіді протягом десяти днів з дня отримання запиту.

На проведення позапланової документальної перевірки видано наказ № 157 від 26 червня 2009 року «Про проведення позапланової виїзної перевірки приватного підприємця ОСОБА_1»(а.с.87) та направлення на перевірку №355/17-138 про проведення виїзної позапланової перевірки.

Відповідно до п.1 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема: за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

15.06.2009 року приватному підприємцю ОСОБА_1 направлено запит про підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин з ВАТ «Рівнегаз» та надання затребуваних в запиті документів.

В матеріалах справи відсутня відповідь позивача на обов'язковий письмовий запит податкової інспекції протягом 10 робочих днів з дня отримання такого запиту, хоча запит ПП ОСОБА_1 отримано 16.06.2009 року.

Однак колегія суддів зазначає, що 26.06.2009 року (на восьмий робочий день з моменту вручення листа від 16.06.2009 року) начальником ДПІ в Рівненському районі видано наказ №157 про проведення позапланової виїзної перевірки в період з 30.06.2009 року по 06.07.2009 року (а.с.157).

26.06.2009 року ДПІ в Рівненському районі Рівненської області виписано направлення №355/17-138 про проведення позапланової перевірки, яке вручено ПП ОСОБА_1 02.07.2009 року (а.с.85).

30.06.2009 року працівниками ДПІ в Рівненському районі складено акт, що на момент їх прибуття для проведення перевірки ПП ОСОБА_1 не було за місцем його реєстрації у с.Зоря Рівненського району по вул. Орловського, 29 (а.с.93).

Як стверджується матеріалами справи за цей же період з 01.04.2006 р. по 31.03.2008 р. ДПІ в Рівненському районі було проведено перевірку та складено акт від 03.07.2008 року за №505/42/1751/НОМЕР_1 (а.с.24-31). Тобто акт від 09.07.2009 року свідчить про проведення перевірки повторно того ж періоду, що і в акті від 03.07.2008 року.

Відповідно до пункту 4 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» № 817/98 від 23.07.1998 року вищестоящий контролюючий орган може за власною ініціативою перевірити достовірність висновків нижчестоящого контролюючого органу шляхом перевірки документів обов'язкової звітності суб'єкта підприємницької діяльності або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом. Вищестоящий контролюючий орган вправі прийняти рішення щодо повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу, які проводили планову або позапланову перевірку зазначеного суб'єкта, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу.

Отже, лише вищестоящий контролюючий орган може за власною ініціативою перевірити достовірність висновків нижчестоящого контролюючого органу шляхом перевірки документів обов'язкової звітності суб'єкта підприємницької діяльності або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет розпочатих службових розслідувань чи порушення кримінальної справи стосовно посадової особи, яка проводила попередню перевірку позивача, не вбачається відповідного рішення ДПА України за підписом її Голови на проведення повторної перевірки позивача за перевірений раніше період.

Висновки попереднього Акту перевірки від 03.07.2008р. не були оскаржені сторонами та не є предметом розгляду цього спору

Таким чином податковим органом було неправомірно проведено перевірку підприємця двічі за один і той самий період.

Окрім того, як свідчать запит податкового органу від 15.06.2009 року, наказ від 26.06.2009 року, позапланова перевірка призначена для перевірки відомостей отриманих від ВАТ «Рівнегаз». Однак сама перевірка була проведена комплексно за весь період та з іншими контрагентами ПП ОСОБА_1, що відображено в акті перевірки від 09.07.2009 року. Суд вважає, що податковий орган не мав повноважень на проведення комплексної позапланової перевірки, а мав здійснити перевірку виключно у межах взаємовідносин позивача ПП ОСОБА_1 з ВАТ «Рівнегаз».

Згідно акту №490/53/1751/НОМЕР_1 від 16 липня 2009 року з 30.06.2009 року по 13.07.2009 року було проведено комплексну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року.

За результатами цієї перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 28 січня 2010 року №0000751751/3, від 28 січня 2010 року №0000761751/3.

Відповідно до ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та тривалість.

На проведення перевірки видано направлення №357/17-138 від 26 червня 2009 року про проведення виїзної планової перевірки та надіслано повідомлення про проведення перевірки №17/17-116 від 18 травня 2009 року з 01 червня 2009 року.

Як зазначає відповідач вказане повідомлення про проведення перевірки позивач отримав 02.06.2009 року, однак в матеріалах справи відсутні докази про отримання такого, лише на аркуші справи №90 міститься повідомлення про вручення поштового відправлення з датою отримання 02.06.2009 року, однак з візуального огляду такого неможливо встановити належність цього повідомлення.

Колегія суддів звертає увагу, що в повідомленні про проведення перевірки №17/17-116 від 18 травня 2009 року зазначено дату проведення перевірки з 01 червня 2009 року, а згідно акту планової виїзної документальної перевірки №490/53/1751/НОМЕР_1 від 16 липня 2009 року така проводилась з 30.06.2009 року по 13.07.2009 року.

Таким чином цілком об'єктивними є ті обставини, що ПП ОСОБА_1 був відсутній на момент проведення виїзної планової перевірки з 30.06.2009 року по 13.07.2009 року.

Окрім того податковим органом не представлено суду плану-графіку проведення планових перевірок приватного підприємця ОСОБА_1 та такий відсутній в матеріалах справи.

Таким чином перевірки проведені та порушення встановлені без перевірки первинних документів, що засвідчують порушення податкового законодавства, а фактично з використанням непрямого методу для визначення порушень та нарахування податкового зобов'язання.

Згідно з пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з не встановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з не веденням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Даними нормами визначено, що коли платник ухиляється від надання відомостей, коли відсутні первинні документи, коли не підтверджуються дані декларації первинними документами контролюючий орган проводить нарахування зобов'язання за непрямими методами.

Відповідно до змісту пп. 4.3.2 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» за непрямим методом податкове зобов'язання визначається за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) відповідно до закону.

Саме за оцінкою приросту активів було визначено базу оподаткування платника.

Таким чином, податковий орган визначив податкове зобов'язання для позивача не на підставі первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, а фактично шляхом застосування непрямого методу визначення суми податкового зобов'язання.

Порядок та підстави визначення суми податкового зобов'язання за непрямими методами встановлено п.4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». При цьому, пп.4.3.5 вказаної статті передбачає, що передумовою для застосування непрямих методів є рішення про застосування непрямих методів, яке приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Разом з тим, рішення про застосування непрямих методів для визначення суми податкового зобов'язання позивача з податку на доходи фізичних осіб не приймалося, як і не застосовувалась Методика визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами, затверджена постановою Кабінету Міністрів України №697 від 27.05.2002 року.

Тому, податкові повідомлення-рішення, якими визначено податкове зобов'язання для позивача, винесено фактично із застосуванням непрямих методів, з порушенням п.4.3, пп.4.2.2 п.4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Також податковим органом було допущено порушення строків перевірки.

Згідно абз.13 п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами: термін проведення перевірки - це проміжок часу між датою початку і датою закінчення документальної перевірки. Датою закінчення перевірки є дата підписання акта перевірки. Термін проведення перевірки зазначається у письмовому повідомленні про проведення перевірки. Однак, позапланову перевірку закінчено 09.07.2009 року (підписання акту), що не відповідає направленню де вказано строк закінчення перевірки 06.07.2009 року. До того ж, позапланова перевірка проведена за 6 днів, що суперечить Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Що стосується позовних вимог позивача про скасування рішення про застосування штрафних фінансових санкцій від 31.07.2009 року за № 0000741751/0, то суд першої інстанції зробив вірний висновок, що позовні вимоги позивача в цій частині підлягають до задоволення.

За своєю правовою природою зазначені штрафні санкції є адміністративно-господарськими санкціями (стаття 238 Господарського кодексу України).

Статтею 250 ГКУ встановлено, що дана санкція може бути застосована на протязі одного року з моменту вчинення правопорушення. Як вказано в акті від 09.07.2009 року та рішенні від 31.07.2009 року, штраф застосовано 31.07.2009 року за готівкові операції проведені в 2007 році, тобто після спливу річного терміну.

Крім того, в акті перевірки відсутні посилання на будь-які документи, що б засвідчували проведення готівкових операцій. Таких документів не було надано відповідачем під час судового розгляду.

Узагальнюючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, не об'єктивно і не всебічно з'ясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального права.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.207, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Рівненському районі Рівненської області задовольнити частково, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року в справі №2а-2689/10 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Рівненському районі Рівненської області від 28 січня 2010 року №0000721751/3, яким платнику податків визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 1530148 грн., від 28 січня 2010 року №0000731751/3, яким платнику податків визначено податкове зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в сумі 820011,71 грн., від 28 січня 2010 року №0000751751/3, яким платнику податків визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 49023 грн., від 28 січня 2010 року №0000761751/3, яким платнику податків визначено податкове зобов'язання за платежем з доходів фізичних осіб в сумі в сумі 21371, 63 грн.

Визнати нечинним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції в Рівненському районі Рівненської області від 31.07.2009 року №0000741751/0, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 699250 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий І.О. Яворський

Судді В.П. Сапіга

Р.Б. Хобор

Повний текст

виготовлено та підписано 23.09.2013 року