Постанова № 33716076, 21.09.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2013 р. Справа № 922/3209/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Черленяк М.І. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Вороні В.С.

за участю представників сторін:

позивача - Фомін В.В., дов. №38-3421 від 09.08.2013 року

відповідача - Ващенко Т.Д., дов. №38-4055/391 від 27.10.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргупозивача - Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (вх.№2736Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 13 серпня 2013 року по справі №922/3209/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків

про стягнення 86111578,64 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2013 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків, 67886524,46 грн. основного боргу, 6896200,73 грн. пені, 2324296,66 грн. три відсотки річних, 5400461,41 грн. 7 відсотків штрафу, 604095,38 грн. інфляційних витрат та судового збору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13 серпня 2013 року (суддя Смірнова О.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 67886524,46 грн. основного боргу, 3448100,36 грн. пені, 2324296,66 грн. три відсотки річних, 4200230,70 грн. 7 відсотків штрафу, 604095,38 грн. інфляційних витрат та 68820,00 грн. судового збору. В стягненні 3448100,36 грн. пені та 4200230,70 грн. штрафу відмовлено.

Позивач з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 13 серпня 2013 у справі № 922/3209/13 в частині зменшення пені, штрафу та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача 3448100,36 грн. - пені та 4200230,70 грн. 7 % штрафу, у стягненні яких було відмовлено. В інший частині просив рішення залишити без змін.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що місцевий господарський суд в порушення вимог статей 42, 83 ГПК України, статті 233 Господарського кодексу України не обгрунтував належними доказами здійсненого ним зменшення суми пені на 50% та 50% штрафу та не оцінив майнового становища відповідача, а також того, чи є обставини зменшення пені винятковими.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.09.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Черленяк М.І., суддя Тихий П.В.) апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 17.09.2013 року на 15:00 год.

Представник позивача у судовому засіданні 17.09.2013 року підтримав апеляційну скаргу.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні 17.09.2013 року проти її доводів заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовує тим, що основною причиною утворення заборгованості відповідача перед позивачем є тяжке матеріальне становище відповідача, зумовлене несовєчасною сплатою населенням заборгованості за спожиту енергію. При цьому вказує на те, що ступінь виконання відповідачем основного зобов"язання сягає 74%, а покладення на ньоого надмірно високих санкцій може призвести до серйозних перебоїв у централізованому теплопостачанні населенню м. Харкова, а також аварій і катастроф на трубопроводному транспорті .

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача, а також першого та третього відповідачів, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено місцевим господарським судом, 19 січня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ, (позивач) та Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі", м. Харків, (відповідач) був укладений договір № 12/1004-БО-32, у відповідності до умов якого позивач зобов"язується передати в період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. природний газ у обсязі до 125000 тис.м3, виключно для виробництва теплової енергії, що фінансуються з державного та місцевого бюджету, а також інших суб"єктів господарювання, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити його.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено у січні 2012 р. - липні 2012 р. в обсязі 66150,982 тис. м3 на загальну суму 261152132,71 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 31.01.2012 р., від 29.02.2012 р., від 31.03.2012 р., від 30.04.2012 р., від 31.05.2012 р., які підписані обома сторонами та скріплені печатками.

Пунктом 4.1 договору порядок оплати, яка здійснюється виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Як свідчать матеріали справи, відповідач частково оплатив природний газ та на момент розгляду справи основна заборгованість за поставлений газ у відповідача складає 67886524, 46 грн.

Згідно з вимогами статті 526 Цивільного Кодексу України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позовна вимога про стягнення з відповідача 67886524,46 грн. основного боргу підлягає задоволенню як правомірна, така, що визнана відповідачем та обгрунтована.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України встановллено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ч.1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На думку колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що наданий позивачем розрахунок 3% річних в сумі 1406453,08 грн. та 604095,38 грн. інфляційних витрат не суперечать нормам чинного законодавства та підлягають стягненню з відповідача.

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

На підставі п.7.2 укладеного договору поставки природного газу, у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору щодо порядку проведення розрахунків, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф в розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 6896200,73 грн. пені та 5400461,41 грн. 7% штрафу.

При цьому, відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру пені та штрафу на 85,5 %.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з вимогами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту вказаних статей випливає, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

З матеріалів справи вбачається, що підприємство знаходиться у тяжкому фінансовому стані, викликаному зокрема неплатежами різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію, невідповідністю тарифів за теплову енергію для населення фактичним витратам на її виробництво, станом на 01.07.2013р. загальна сума заборгованості за теплову енергію складає 1092.6 млн. грн., у тому числі заборгованість населення 632.9 млн. грн., бюджетних установ 271,7 млн. грн., госпрозрахункових підприємств 85,1 млн. грн., заборгованість місцевого бюджету з субсидій та пільг 102,7 млн. грн.

До того ж, слід взяти до уваги ступінь виконання зобов'язань за договором № 12/Ю04-БО-32 від 19.01.2012 р. складає 74 %.

Отже, як вірно встановив місцевий господарський суд :

1) зобов'язання не виконувались з об'єктивних причин, зокрема, у зв'язку з важким фінансовим становищем відповідача внаслідок невиконання бюджетними установами зобов'язань за надані послуги;

2) відповідачем виконані зобов'язання на 74 %, що підтверджується матеріалами справи та не оспорюється позивачем;

3) предметом діяльності КП "Харківські теплові мережі" є виробництво, транспортування, розподіл та реалізація теплової енергії усім групам споживачів за тарифами, що регулюються відповідно до чинного законодавства. На підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 23.12.1998 р. № 1407 (із змінами, внесеними рішенням від 30.09.2003р. № 946) КП "Харківські теплові мережі" є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води в житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Харкова, надмірно великі суми штрафних санкцій, джерел покриття яких у КП "Харківські теплові мережі" немає, може привести до численних аварій у зв'язку з недостачею коштів на ремонт і заміну трубопроводів, строк експлуатації яких давно минув, до аналогічної катастрофи, що мала місце в січні 2006 р. в м.Алчевску Луганської області.

Таким чином, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції цілком обгрунтовано задовольнив клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу частково на 50 %, та стягнув з відповідача на користь позивача 3448100,36 грн. пені та 4200230,70 грн. штрафу та відмовив, у зв"язку з цим, у стягненні 3448100,36 грн. пені та 4200230,70 грн. штрафу слід відмовити.

Позивач в апеляційній скарзі посилається на те, що місцевий господарський суд в порушення вимог статей 42, 83 ГПК України, статті 233 Господарського кодексу України не обгрунтував належними доказами здійсненого ним зменшення суми пені на 50% та 50% штрафу та не оцінив майнового становища відповідача, а також того, чи є обставини зменшення пені винятковими.

Однак, колегія суддів не може погодитись із таким висновком, зважаючи на таке.

Як вже зазначалося вище, матеріали справи свідчать про те, що:

1 ) зобов'язання не виконувались з об'єктивних причин, зокрема, у зв'язку з важким фінансовим становищем відповідача внаслідок невиконання бюджетними установами зобов'язань за надані послуги;

2) відповідачем виконані зобов'язання на 74 %, що підтверджується матеріалами справи та не оспорюється позивачем;

3) предметом діяльності КП "Харківські теплові мережі" є виробництво, транспортування, розподіл та реалізація теплової енергії усім групам споживачів за тарифами, що регулюються відповідно до чинного законодавства. На підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 23.12.1998 р. № 1407 (із змінами, внесеними рішенням від 30.09.2003р. № 946) КП "Харківські теплові мережі" є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води в житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Харкова, надмірно великі суми штрафних санкцій, джерел покриття яких у КП "Харківські теплові мережі" немає, може привести до численних аварій у зв'язку з недостачею коштів на ремонт і заміну трубопроводів, строк експлуатації яких давно минув, до аналогічної катастрофи, що мала місце в січні 2006 р. в м. Алчевску Луганської області.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 13 серпня 2013 року у справі №922/3209/13 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 23.09.2013 року.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Черленяк М.І.

Суддя Тихий П.В.