Постанова № 33715901, 24.09.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2013 р. Справа № 922/270/13-г

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Івакіна В.О., суддя Россолов В.В.

при секретарі Вороні В.С.

за участю прокурора - Волик О.Г. (посв. №012011 від 30.10.2012 р.)

та представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2235Х/1-8) на рішення господарського суду Харківської області від 11 липня 2013 року у справі

за позовом Заступника Харківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова Міністерства оборони України, м. Харків

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт. Кочеток, Чугуївський район, Харківська область

про стягнення коштів та звільнення приміщення

ВСТАНОВИЛА:

Заступник Харківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі КЕВ м. Харкова МОУ звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь КЕВ м. Харкова заборгованість у розмірі 29238,73 грн., з якої: орендна плата - 28846,97 грн., загальноексплуатаційні витрати - 117,37 грн., компенсація податку на землю - 274,39 грн.; зобов'язати ФОП ОСОБА_1 повернути нежитлове приміщення будівлі №6 площею 13 кв. м, будівлі №12 площею 69,1 кв. м військового містечка №12, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом складання акту прийому-передачі; судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11 липня 2013 року №922/270/13 (головуючий суддя Жиляєв Є.М., судді Суярко Т.Д., Бринцев О.В.) позов задоволено повністю.

Відповідач, ФОП ОСОБА_1, з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що майно, яке б за індивідуальними ознаками відповідало б нежитловим приміщенням, що заявляються позивачем до повернення не існує через його реконструкцію та створення нового майна, право власності на яке набувається у відповідності до вимог чинного законодавства. Просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Прокурор відзив на апеляційну скаргу та документи в обґрунтування своїх заперечень не надав. В судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Позивач вимоги ухвал Харківського апеляційного господарського суду від 22.07.2013 р. та 20.08.2013 р. не виконав, відзив на апеляційну скаргу та документи в обґрунтування своїх заперечень не надав, в судове засідання свого представника вдруге не направив.

Відповідач 19.09.2013 р. направив телеграму з клопотанням, де зазначає про неможливість направити в судове засідання свого представника в зв'язку з перебуванням у відрядженні. Просить відкласти розгляд справи на іншу дату. При цьому належних доказів в підтвердження неможливості забезпечити явку в судове засідання свого представника з поважних причин, а також неможливості направити іншого представника для участі в судовому засіданні не надав.

Колегія суддів розглянула зазначене клопотання та враховуючи, що відповідачем не пояснені причини неможливості направлення в судове засідання іншого уповноваженого представника, а також враховуючи двомісячний строк розгляду апеляційної скарги, встановлений ч. 1 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку про відмову у його задоволенні.

Колегія суддів вважає, що судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. за №75, вважає, що не з'явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи, тому справа розглядається відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши в судовому засіданні пояснення прокурора, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.08.2002 р. між Міністерством оборони України (орендодавець) та ПП ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди нежитлових приміщень №138/2002/ГоловКЕУ строком до 21.11.2012 р. включно (а.с.13-20).

Факт приймання-передачі орендованого майна зафіксований в акті від 19.08.2002 р. (а.с.26).

Додатковою угодою №12д/2010/КЕВ м. Харкова від 22.11.2010 р., укладеною між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова та ФОП ОСОБА_1, з метою приведення умов спірного договору у відповідність до типового договору оренди, впровадженого в Міністерстві оборони України, сторони до договору оренди внесли зміни та доповнення (а.с.29-32).

Відповідно до умов укладеного договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно загальною площею 82,1 кв. м, а саме: нежитлові приміщення будівлі №6 - площею 13 кв. м; будівлі №12 - площею 69,1 кв. м; військового містечка №12, що знаходиться на балансі КЕВ м. Харкова, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, вартість якого визначена на 25.02.2002 р. за незалежною оцінкою та становить згідно з актом оцінки 26600 грн.

Відповідно до п. 2.1 договору, орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передачі майна.

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (п.2.2 договору).

Згідно з п. 2.3 договору, назване в п. 1.1 цього договору майно, орендодавець передає орендарю для розміщення кафе (69,1 кв. м) та офісу (13 кв. м).

Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов'язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря (п. 2.6 договору).

Орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (червень 2010 року) на рівні 1642,71 грн. за результатами домовленості з врахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних об'єктах оренди, але не нижче орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 р. за №786 (зі змінами), яка становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (червень 2010 року) 811,00 грн. (Додаток №1 до цієї Додаткової угоди) (п. 3.1 договору).

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування базової орендної плати на індекси інфляції за період з базового до першого місяця оренди.

Додатковою угодою №09д/2012/КЕВ від 05.03.2012 р. (а.с.33-34), сторони змінили п. 3.1 договору, виклавши його в наступній редакції:

"Орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (січень 2012 року) на рівні 1842,13 грн. за результатами конкурсу (домовленості) з урахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних об'єктах оренди, але не нижче орендної плати, визначеною на підставі методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 р. за №786 (зі змінами), яка становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (січень 2012 року) 925,66 грн. (додаток №1).

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування базової орендної плати на індекси інфляції за період з базового до першого місяця оренди."

Пунктом 3.2 договору встановлено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Орендна плата у розмірі 100% перераховується орендарем до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний рахунок орендодавця в територіальному органі Державного казначейства щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним (п.3.3 договору).

Відповідно до умов п.5.2 договору орендар зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату; здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна, в тому числі комунальні платежі. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору встановити прибори обліку тепло-, енерго-, водопостачання, укласти прямі договори з постачальними організаціями або з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю (п.5.10 договору); щомісячно компенсувати орендодавцю кошти у розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі, яку займає орендоване нерухоме майно та технічна територія площею 19,0 кв. м, що використовується орендарем (п.5.11 договору).

Згідно п.10.9 договору, його чинність припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем; у разі смерті орендаря (якщо орендарем є фізична особа); викупу (реалізації, відчуження) майна.

Відповідач умови договору щодо сплати орендної плати, загальноексплуатаційних витрат та компенсації податку на землю не виконав, в зв'язку з чим за період з 01.01.2011 р. по 21.11.2012 р. утворилась заборгованість в розмірі 29238,73 грн., з яких: орендна плата - 28846,97 грн., загальноексплуатаційні витрати - 117,37 грн., компенсація податку на землю - 274,39 грн.

Позивач листом №4959 від 23.07.2012 р. повідомив відповідача про закінчення строку дії договору 21.11.2012 р. та зазначив, що продовження дії вищенаведеного договору оренди можливе за умови відсутності у відповідача заборгованості за цим договором (а.с.58).

Відповідач вимогу орендодавця проігнорував, заборгованість за договором не сплатив.

У зв'язку із заборгованістю, позивач листом №6007 від 04.10.2012 р. повідомив відповідача про відсутність згоди на продовження договору оренди від 19.08.2002 р. та зазначив, що приймання-передача орендованого майна за договором оренди відбудеться 23.11.2012 р. об 11:00 (а. с. 59).

21.11.2012 р. договір оренди №138/2002/ГоловКЕУ від 19.08.2002 р. припинив свою дію, однак заборгованість за договором залишилась несплаченою, об'єкт оренди в обумовлений термін орендар не повернув.

В листі від 21.11.2012 р. відповідач повідомив про свою відмову передавати орендоване майно в зв'язку з тим, що 21.11.2012 р. ним заявлено позов до Харківського окружного адміністративного суду з вимогою визнати незаконними дії КЕВ м. Харкова (а.с.60).

Заступник Харківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди та зобов'язання повернути орендоване майно за актом приймання-передачі.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що позовні вимоги законні та обґрунтовані, підтверджені належними та допустимими доказами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України передбачено те, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлений обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі (ч. 3 ст. 19 Закону).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами ( ст.. 629 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що договір оренди від 19.08.2002 р. був укладений у відповідності до вимог чинного законодавства, зобов'язання за договором орендодавець виконав своєчасно та в повному обсязі, про свій намір припинити договірні відносини після спливу строку дії договору орендодавець повідомив відповідача у встановленому законом та договором порядку.

Однак, відповідач, в порушення умов спірного договору, платежі за договором здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі, об'єкт оренди після закінчення терміну дії договору не повернув. Докази повернення орендованого майна та погашення відповідачем заборгованості за спірним договором в добровільному порядку ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надані.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що заявлена заборгованість підтверджується наявними матеріалами справи, нарахована вірно, тому вимоги прокурора про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди є обґрунтованими та відповідачем не спростовані.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що КЕВ м. Харкова не має право вимагати повернення орендованого майна, оскільки ним було проведено повне перероблення об'єкта оренди в нову річ, а відтак позовні вимоги порушують його права як власника новоствореного майна, є безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до п.5.8 договору у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю або підприємству/товариству, указаному орендодавцем, орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцю збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Пунктом 10.9 спірного договору передбачено, що у разі припинення або розірвання договору поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого майна, не завдаючи йому шкоди, є власністю орендаря, а невід'ємне поліпшення - власністю орендодавця. Вартість проведених орендарем за дозволом орендодавця невід'ємних поліпшень орендованого майна орендодавцем не компенсується і є державною власністю.

Враховуючи наведене, позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача повернути нежитлові приміщення будівлі №6 - площею 13 кв. м; будівлі №12 - площею 69,1 кв. м військового містечка № 12, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом складання акту прийому-передачі, відповідають вимогам діючого законодавства України, та підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно визнав посилання відповідача на реконструкцію об'єкта оренди в нову річ, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення орендної плати і повернення орендованого майна, безпідставними, оскільки відповідачем не надано доказів, які б свідчили про наявність у нього права власності на спірні об'єкти, також не доведена правомірність здійсненої реконструкції об'єкта оренди, зокрема, відсутні докази про отримання відповідного дозволу від орендодавця (п.4.3, п.4.4. договору).

Крім того, суд зазначає, що відповідно до норм ст.ст. 328, 329 Цивільного кодексу України право власності не може вважатись набутим за відсутності правомірних підстав.

З огляду на вищезазначене позовні вимоги правомірно визнані судом першої інстанції такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає про незаконність позовних вимог в зв'язку з тим, що від імені орендодавця спірний договір підписано ГКЕУ МОУ, майно передано за актом орендарю Чугуївською КЕЧ, а вимагається до повернення КЕВ м. Харкова, яка не є стороною за договором.

При цьому, відповідач стверджує, що підписана між ним та КЕВ м. Харкова додаткова угода №12д/2010/КЕВ м. Харкова від 22.11.2010 р. не є належним доказом заміни сторони у зобов'язанні.

Колегія суддів вважає такі твердження відповідача безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що додаткова угода №12д/2010/КЕВ м. Харкова від 22.11.2010 р. укладена з метою приведення умов спірного договору у відповідність до типового договору оренди, впровадженого в Міністерстві оборони України. Угода укладена в тій самій формі, що і договір, підписана обома сторонами. На підставі вказаної угоди між сторонами виникли правовідносини, про що свідчить виконання сторонами умов договору з урахуванням змін та доповнень, внесених додатковою угодою.

Дана угода сторонами недійсною не визнавалась, в судовому порядку не оскаржувалась.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 11 липня 2013 року №922/270/13 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 22, 75, 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 11 липня 2013 року №922/270/13 залишити без змін.

Повна постанова складена 24.09.2013 р.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Россолов В.В.