Постанова № 33716027, 26.09.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

24.09.2013 р. справа №905/4994/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Шевкової Т.А.суддівБойченка К.І., Чернота Л.Ф. за участю представників сторін: від позивача: Обуховська В.І. дов. від 01.11.2012 рокувід відповідача:Гнилицька К.Ю. дов. від 29.07.2013 року розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьквуглезбагачення», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької областівід07.08.2013 рокуу справі№ 905/4994/13 (суддя Забарющий М.І.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укр - Нова», м. ДонецькдоТовариства з обмеженою відповідальністю «Донецьквуглезбагачення», м. Донецькпростягнення 53 205грн. 04коп.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр - Нова» м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьквуглезбагачення», м. Донецьк 53 205грн. 04коп., з яких: 51 432, 42 грн. - борг, якій виник у зв'язку з неоплатою послуг за умовами договору № 25/12-1 від 25.12.2012 року на надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, 913 грн. - пеня, 365, 51 грн. - 3% річних, 494, 11 грн. - інфляційні втрати.

Господарський суд Донецької області рішенням від 07.08.2013р. у справі № 905/4994/13 позовні вимоги в частині стягнення боргу задовольнив у сумі 49 411грн.80коп., визнавши їх доведеними актом № ОУ-183 від 25.03.20123 року, у стягненні боргу у сумі 13 362грн.50коп. відмовив, у зв'язку з недоведеністю.

Позов в частині стягнення пені у сумі 913грн. судом задоволений повністю.

Позов в частині 365, 51 грн. - 3% річних суд задовольнив частково у сумі 239грн.61коп., визначивши правильним період нарахування 3% річних з 05.05.2013року по 02.07.2013 року.

У задоволенні позову в частині стягнення 494, 11 грн. - інфляційних втрат, господарський суд відмовив визнавши невірним наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецьквуглезбагачення», м. Донецьк, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 07.08.2013р. у справі № 905/4994/13 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заявник скарги не погоджується із висновком господарського суду щодо доведеності позовних вимог в частині стягнення боргу за договором № 25/12-1 на надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 25.12.2012р. актом № ОУ-183 від 25.03.20123 року, оскільки:

- даний акт підписаний згідно рахунку № СФ-134 від 25.03.2013 року і не відноситься до договору, якій є предметом розгляду у даній справі;

- акт підписаний невідомою особою, повноваження якої не підтверджені належним чином; даний акт не належить до первинних документів бухгалтерської звітності, якій підтверджує наявність заборгованості;

- позивачем не надані заявки на завантаження, розвантаження, відповідно до умов цього договору.

Представник позивача зазначив, що вважає рішення господарського суду Донецької області від 07.08.2013 року у справі № 905/4994/13 законним та обґрунтованим, тому просив залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача надав додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу та просив залучити до матеріалів справи копії заявок від 18.03.2013 року, від 19.03.2013 року, та копії товарно-транспортних накладних. Колегія суддів визнала за можливе задовольнити клопотання позивача та долучила вищевказані документи до матеріалів справи.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Конституції України, статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Згідно з частиною 1 статті 40 Статуту автомобільного транспорту УРСР (якій є чинним на момент виникнення спірних взаємовідносин сторін) на перевезення вантажів вантажовідправник подає в автотранспортне підприємство або організацію при наявності річного договору на перевезення вантажів відповідну заявку, а при відсутності річного договору - разове замовлення.

Пунктом 10.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, (затвердж. Наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року за № 363, зареєстровані в Мінюсті України 20.02.1998 року за № 128/2568) встановлено, що перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених договорів із Замовниками згідно з заявками (додаток 1) або за разовий договір (додаток 2).

Позивач, звертаючись з позовом посилався на невиконання відповідачем укладеного між сторонами договору № 25/12-1 на надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 25.12.2012р.

Так, 25.12.2012 року між ТОВ «Донецьквуглезбагачення» (замовник) та ТОВ «Укр-Нова» (перевізник) укладено договір № 25/12-1 на надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, за умовами якого перевізник зобов'язувався надавати замовнику послуги по навантаженню, вивантаженню, перевезенню та іншим видам транспортування вуглевмісні відходи (далі - вантаж) автомобільним транспортом, на умовах вказаних в даному договорі.

Згідно з п.1.3 договору перевізник для здійснення своїх обов'язків надає замовнику навантажувач (вантажопідйомність 3-4т), автомобілі (вантажопідйомністю до 40т) кількість, у відповідності із заявкою, згідно з п.2.2.1.

Пунктом 2.2.1 договору встановлено, що замовник зобов'язується не пізніше ніж за 1 добу до початку транспортування вантажу надати перевізнику письмову заявку, яка містить інформацію про маршрут слідування, дату завантаження, місця завантаження та вивантаження, інформацію про контактних осіб на навантаження та вивантаження, розмір плати за забезпечення вантажоперевезень та інші необхідні дані. Заявка подається виключно у робочі дні і при досягненні сторонами згоди по запропонованій замовником заявці замовник зобов'язаний надати перевізнику оригінал заявки за 1 день до моменту фактичного виконання робіт (дня навантаження), а також здійснити передоплату в узгодженому розмірі.

У розділі 2 договору серед обов'язків перевізника сторони визначили, що при згоді з умовами (пропозицією) викладеними у заявці замовника, перевізник зобов'язується підтвердити прийняття замовлення на забезпечення перевезення вантажів до виконання протягом доби з моменту її отримання, своєчасно подати технічно справний транспортний засіб під завантаження у строки, вказані у заявці замовника (п.2.1.1).

Відповідно до п.2.1.8 перевізник зобов'язувався щотижня надавати замовнику товарно - транспортну накладну, рахунок, податкову накладну, акт виконаних робіт.

Згідно з п.2.2.2 замовник зобов'язується надати вантаж для навантаження у строки та в обсягах узгоджених сторонами у специфікаціях до цього договору.

Згідно з п.2.2.5 замовник зобов'язується підписувати акти виконаних робіт з перевезення вантажу, які надаються перевізником протягом 5 робочих днів з моменту їх отримання; в разі, якщо в строк, встановлений даним пунктом, Замовником не буде направлений Перевізнику підписаний акт виконаних робіт з перевезення вантажу або мотивувальна відмова від його підписання, такий акт вважається підписаним Замовником в редакції Перевізника.

Відповідно до статті 47 Статуту автомобільного транспорту УРСР вантажовідправник повинен подати автотранспортному підприємству або організації на вантажі товарного характеру, що пред'являються до перевезення, товарно-транспортні накладні, а на вантажі нетоварного характеру, по яких не ведеться складський облік товарно-матеріальних цінностей, але організовано облік шляхом заміру, зважування, геодезичного заміру, акти заміру (зважування).

За приписами статей 50, 51 Статуту автомобільного транспорту УРСР при прийманні вантажу до перевезення шофер-експедитор автотранспортного підприємства або організації пред'являє вантажовідправнику службове посвідчення і путьовий лист, завірений печаткою автотранспортного підприємства або організації. Приймання вантажів до перевезення від вантажовідправника засвідчується підписом водія-експедитора в усіх примірниках товарно-транспортного документа.

Згідно із статтею 53 Статуту автомобільного транспорту УРСР час прибуття автомобіля під вантаження обчислюється з моменту пред'явлення шофером путьового листа в пункті вантаження, а час прибуття автомобіля під розвантаження - з моменту пред'явлення шофером товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження. Вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення шоферу відповідно оформлених товарно-транспортних документів на навантажений або вивантажений вантаж.

Відповідно до статті 65 Статуту автомобільного транспорту УРСР здача вантажів вантажоодержувачу в пункті призначення за вагою і кількістю місць провадиться в тому ж порядку, в якому вантажі були прийняті від вантажовідправника.

Статтею 72 Статуту автомобільного транспорту УРСР визначено, що автотранспортне підприємство або організація видає вантаж у пункті призначення вантажоодержувачу, вказаному в товарно-транспортній накладній. Одержання вантажу засвідчується підписом і печаткою (штампом) вантажоодержувача в трьох примірниках товарно-транспортної накладної, два з яких залишаються у шофера-експедитора, а один вручається вантажоодержувачу.

Позивач, в позовній заяві посилався, що на виконання договору № 25/12-1 на надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 25.12.2012р. ним надано відповідачеві послуги з перевезення вантажу на загальну суму 51 432грн.42коп., яка відповідачем не оплачена, тому він звернувся до господарського суду з позовом про стягнення неоплаченої суми у примусовому порядку.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на дані акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.05.2013 року, рахунок-фактуру № СФ-134 від 25.03.2013 року на суму 49 411грн.80коп., акт здачі-приймання наданих послуг № ОУ-183 від 25.03.20123 року, акт № ОУ-0000064 від 28.02.2011 року, рахунок-фактуру № СФ-0000091 від 28.02.2011року, лист вимогу від 29.05.2013 року, договір № 25/12-1 на надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 25.12.2012року, специфікацію № 1 від 25.12.2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору сторонами 25.12.2012 року підписана специфікація № 1, в якій узгоджено номенклатура вантажу - вугільна продукція, пункт навантаження вантажу - промплощадка складування вугілля на ЦОФ «Кондратьевская» м. Горлівка, пункт доставки і вивантаження вантажу - філіал ГКХЗ ТОВ «ІСТЕК», м. Горлівка, ТОВ «ЦЗФ «Торезська», м.Торез, та узгодили вартість послуг автотранспорту.

В заявці на перевезення вантажу автотранспортом від 18.03.2013 року, яка підписана сторонами на виконання умов договору № 25/12-1 від 25.12.2012 року сторони узгодили: замовник та платник - ТОВ «Донецьквуглезбагачення», виконавець - ТОВ «Укр-Нова», вантаж - вугілля, маршрут перевезення - м. Горлівка ЦЗФ «Кондратьевская» (вантажовідправник) - ТОВ «ІСТЕК» (вантажоодержувач), дата завантаження - 22.03.2013 року.

В заявці на перевезення вантажу автотранспортом від 19.03.2013 року, яка підписана сторонами на виконання умов договору № 25/12-1 від 25.12.2012 року сторони узгодили: замовник та платник - ТОВ «Донецьквуглезбагачення», виконавець - ТОВ «Укр-Нова», вантаж - вугілля, адреса завантаження/вивантаження - м. Горлівка, ТОВ «ЦЗФ «Кондратьевская» (вантажовідправник) - м. Торез, ТОВ «ЦЗФ «Торезська» (вантажоодержувач), дата завантаження - 23.03.2013 року.

Підпунктом 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (затвердж. Наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363, зареєстровані в Мінюсті України 20.02.1998 №128/2568) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

На виконання узгоджених сторонами в специфікації та заявках перевезень за товарно-транспортними накладними №№ 000006, 000001, 000007, 000002, 000008, 000003, 000010, 000005 від 22.03.2013 року, №№ 000016, 000011, 000012, 000017, 000013, 000018, 000015, 000020 від 23.03.2013 року автопідприємство ТОВ «Укр Нова» здійснювало за замовленням ТОВ «Донецьквуглезбагачення» автоперевезення вугільної продукції вантажоодержувачам ТОВ «ЦЗФ «Торезська» та ТОВ «ІСТЕК».

Сторонами 25.03.2013 року підписаний акт здачі приймання наданих послуг (робіт) за 22.03.2013 року - 23.03.2013року на суму 49 411грн. 80 коп.

Крім того, сторонами не надано суду доказів існування між ними в цей період щодо даного виду послуг іншого договору.

Відповідачем не оплачено рахунок-фактуру № СФ-134 від 25.03.2013 року на суму 49 411грн. 80 коп.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як свідчать матеріали справи на момент розгляду спору відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманого вугілля на суму 49 411грн. 80 коп. не виконав.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Враховуючи те, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, а відповідачем не надано доказів оплати суми боргу 49 411грн. 80 коп., слід визнати правильним висновок господарського суду про наявність заборгованості у сумі 49 411грн. 80 коп. та задоволення позову в цій частині.

Позивачем пред'явлено до стягнення 913 грн. - пеня, 365, 51 грн. - 3% річних, 494, 11 грн. - інфляційні втрати.

Колегія суддів погоджується із висновком господарського суду про відмову у стягненні інфляційних втрат, та задоволення позову в частині стягнення пені в сумі 913 грн., 239, 61 3% річних.

Позивач, в обґрунтування своїх вимог щодо стягнення боргу посилався на дані внесені до акту № ОУ - 0000064 здачі - приймання робіт (надання послуг) від 28.02.2011р. на суму 13 362, 50 грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Даний акт не визнається належним та допустимим доказом, підтверджуючим факт надання позивачем відповідачеві послуг за договором № 25/12-1 від 25.12.2012 року, оскільки даний акт датований 28.02.2011року, тобто раніше ніж сторонами укладений договір № 25/12-1 і тому не є доказом, підтверджуючим факт виконання робіт за цим договором.

Крім того, акт № ОУ - 0000064 здачі - приймання робіт (надання послуг) від 28.02.2011р. з боку відповідача не підписаний.

При наявності даних обставин, колегія суддів вважає, що документи, які надані в підтвердження дотримання порядку оформлення спірного автоперевезення, що встановлений чинним законодавством, та договором не підтверджують дотримання цього порядку, а надані документи не підтверджують здійснення автоперевезення, на виконання укладеного сторонами договору № 25/12-1 на надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 25.12.2012р. на суму 13 362грн.50коп.

На підставі викладеного, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Донецької області від 07.08.2013р. у справі № 905/4994/13 є таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, тому підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьквуглезбагачення», м. Донецьк залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 07.08.2013р. у справі № 905/4994/13 залишити без змін.

Головуючий Т.А. Шевкова

Судді К.І. Бойченко

Л.Ф. Чернота

Надруковано 5 прим:

1 - позивачу

2 - відповідачу

3 - до справи

4 - гос. суду Дон. обл. 5 - ДАГС