Рішення № 33715910, 16.09.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" вересня 2013 р. Справа № 916/1742/13

За позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради;

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

про стягнення 131 166, 92 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Полозенко І.І. - довіреність № 01-13/7297 від 24.12.2012 року;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Департамент комунальної власності Одеської міської ради, який, відповідно до положення Про департамент комунальної власності Одеської міської ради, що затверджене рішенням Одеської міської ради від 28.02.2011 року № 384-VI, є правонаступником Представництва по управлінню комунальної власності Одеської міської ради, звернувся до господарського суду з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 131 166,92 грн., з яких 7 389,84 грн. заборгованості по орендній платі та 123 777,08 грн. неустойки, нарахованої відповідно до ст.785 ЦК України, а також витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем прийнятих на себе за договором оренди нежитлового приміщення №1/55 від 04.07.2008 року зобов'язань в частині повної та своєчасної сплати орендної оплати, а також на незвільнення приміщення після розірвання договору оренди.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.07.2013р. було порушено провадження у справі №916/1742/13 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні на 31.07.2013р.

Приймаючи до уваги нез'явлення представників сторін в судове засідання, призначене на 31.07.2013 року, неподання ними витребуваних ухвалою суду доказів, розгляд справи було відкладено на 28.08.2013 року.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.08.2013 року, за клопотанням представника позивача, строк розгляду справи було продовжено на п'ятнадцять днів та відкладено на 16.09.2013 року.

У судовому засіданні 16.09.2013р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 про час та місце судових засідань повідомлявся належним чином, шляхом надсилання судової ухвали про порушення провадження у справі від 04.07.2013 року, ухвали про відкладення розгляду справи від 31.07.2013 року, ухвали про продовження строку розгляду справи та відкладення від 28.08.2013 року на юридичну адресу відповідача, зазначену у витязі з ЄДР (а.с.26-27), у судові засідання не з'являвся, про поважність причин відсутності не повідомляв, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті поштою із відміткою у довідках поштової установи «за закінченням терміну зберігання» (а.с.30,37), суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

04.07.2008 року між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської

міської ради (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди нежилого приміщення № 1/55, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове підвальне приміщення загальною площею 176,1 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.50-54).

Відповідно до п. 2.1. Договору, орендна плата визначається на підставі ст.19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", ст. 76 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», "Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету міністрів України 04.10.1995 року № 786 з наступними змінами та доповненнями, та протоколу засідання комісії з проведення конкурсів на право укладання договору оренди будівель (споруд, приміщень), які є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси від 04.07.2008 року.

Згідно умов п. 2.4 Договору, орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Згідно з п.2.2 договору, за орендоване приміщення Орендар, зобов'язується сплачувати орендну плату, що становить за перший, після підписання договору оренди, місяць 1100,00 грн. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць.

Внаслідок невиконання відповідачем умов укладеного договору, у зв'язку з наявністю у нього заборгованості по орендній платі у сумі 14676,38 грн., на яку було нараховано пеню у розмірі 1116,57 грн., позивач у 2009 році звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про розірвання договору оренди, виселення та стягнення 14 676,38 грн. -заборгованості з орендної плати та 1116,57 грн. -пені.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Одеської області від 27.01.2010 року по справі № 17/165-09-5536 , яке набрало законної сили 09.02.2010 року та сторонами не було оскаржено, позовні вимоги Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради були задоволені, розірвано договір оренди №1/55 від 04.07.2008р., укладений між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1; виселено фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 з нежилого приміщення підвалу, загальною площею 176,1 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_2, з подальшою передачею вказаного приміщення Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та стягнуто з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради 14 676,38 грн. - заборгованості по орендній платі станом на вересень 2009 року включно; 1 116,57 грн. - пені; 243,00 грн. - витрат по держмиту та 236,00 грн. - витрат на ІТЗ судового процесу.

Як вбачається з акту державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 06.02.2013 року, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.55), при примусовому виконанні наказу по справі №17/165-09-5536 щодо виселення, державним виконавцем під час виходу за адресою: АДРЕСА_2, встановлено, що вхідні двері до підвального приміщення відчинені, в приміщенні боржника не має, майно, належне боржнику, в приміщенні відсутнє. Рішення суду виконано, претензій не надходило.

Враховуючи, що з дати набрання рішенням господарського суду Одеської області від 27.01.2010 року у справі №17-165-09-5536 законної сили відповідач - ФОП ОСОБА_1 самовільно, без правових підстав, займав нежиле підвальне приміщення загальною площею 176,1 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, та не повернув вказане орендоване майно Департаменту комунальної власності Одеської міської після розірвання договору в належний строк за актом приймання-передачі, позивач звернувся на адресу орендаря з претензією від 05.02.2013 року за вих. № 01-13/705 (а.с.11).

Однак, відповідного реагування на вказаний документ відповідачем зроблено не було, вимоги, зазначені у ньому, виконані не були, у зв'язку із чим Департамент комунальної власності Одеської міської ради був змушений звернутися до господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Оцінивши надані докази у їх сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приймаючи до уваги, що укладений сторонами договір, за своєю правовою природою відноситься до договорів оренди, а майно, яке виступає предметом договору, належить до комунальної власності, до спірних правовідносин застосовуються також норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна".

Згідно до ст. 193 ГК України, яка цілком кореспондується із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Оцінюючи вимоги про стягнення орендної плати, суд вказує наступне.

Статтею 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Також, відповідно до приписів ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 19 вказаного закону Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно з п.7 ст.180 ГК України строком дії договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ст.188 ГК України у випадку розірвання договору рішенням суду, він вважається розірваним з дня набрання чинності даним рішенням.

Відповідно до п. 4.7 договору після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.

Згідно з пунктом 4.10. договору, у випадку припинення дії цього договору у зв'язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, Орендар сплачує орендну плату по день підписання акта приймання-передачі приміщення.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України). Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно до ст.629 ЦК України.

Приймаючи до уваги, що рішення господарського суду Одеської області від 27.01.2010 року у справі №17/165-09-5536 набрало законної сили 09.02.2010 року, здійснивши системний аналіз умов договору, суд доходить висновку про обов'язок відповідача сплатити орендну плату за час дії договору (станом на 9.02.2010р.) та за 15 днів після його розірвання, тобто до 24.02.2010р.

Враховуючи положення господарського процесуального кодексу щодо меж позовних вимог, вимоги позивача про стягнення заборгованості з орендної плати в період з 01.10.2009р. по 21.02.2010р. (згідно до п. 2.2 та п. 2.4, договору) у сумі 7 389,84 грн., нараховані на підставі перевіреного судом розрахунку (а.с.12), є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 123 777,08 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, які встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як встановлено судом, рішенням господарського суду Одеської області від 27.01.2010 року по справі № 17/165-09-5536, яке набрало законної сили 09.02.2010 року, договір оренди №1/55 від 04.07.2008р., укладений між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, було розірвано.

Вказаним рішенням було також виселено фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 з нежилого приміщення підвалу, загальною площею 176,1 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_2, з подальшою передачею вказаного приміщення Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", яка цілком кореспондується з ч. 1 ст.785 ЦК України, у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди, тобто у даному випадку за актом приймання-передачі (п. 4.7 договору).

Разом з тим, оскільки доказів передачі приміщення в порядку, встановленому п. 4.7 договору матеріали справи не містять, суд доходить висновку, що починаючи з 25.02.2010 року, відповідач без правових підстав займав орендоване підвальне приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до ч. 2 ст.785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено, що, в порушення п.4.7 договору та ст.785 ЦК України, орендар не повернув об'єкт оренди протягом 15 днів з моменту закінчення строку дії договору, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення неустойки.

Разом з тим, враховуючи, що рішення господарського суду Одеської області від 27.01.2010 року у справі № 17/165-09-5536 набрало законної сили 09.02.2010 року, тобто 15-денний строк, встановлений п.4.7 договору, сплинув 24.02.2010р., судом зроблено перерахунок неустойки за лютий 2010 року, згідно з яким сума неустойки за лютий з 25.02.2010р. по 28.02.2010р. складає (1598,43 грн. /28 днів х 4 дні х 2) = 456,69 грн., а загальна сума неустойки, що підлягає стягненню, складає 123 434,57 грн.

Враховуючи часткове задоволення судом позову Департаменту комунальної власності Одеської області, витрати по сплаті судового збору, згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (65114, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1 код 26302595) заборгованість з орендної плати у розмірі 7 389 /сім тисяч триста вісімдесят дев'ять/грн. 84 коп., 123 434 грн. /сто двадцять три тисячі чотириста тридцять чотири/ 57 коп. неустойки та 2 616 /дві тисячі шістсот шістнадцять/ грн. 49 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.09.2013р.

Суддя Щавинська Ю.М.