Рішення № 33715907, 23.09.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" вересня 2013 р.Справа № 916/2013/13

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.,

при секретарі судового засідання Чебан К.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Максимов Д.С. (довіреність № 18-17/1/258 від 02.08.2013р.),

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом державного підприємства „Херсонський морський торговельний порт"

до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Агроінвест СК"

про стягнення 38 878,14 грн.,

встановив:

Державне підприємство „Херсонський морський торговельний порт" (ДП „ХМТП") звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Агроінвест СК" (ТОВ „Агроінвест СК") 38 878,14 грн., з яких: 37 522,40 грн. - сума основної заборгованості, 1 108,80 грн. - пеня, 228,28 грн. - 3% річних, 18,66 грн. - інфляційні нарахування. Витрати по сплаті судового збору позивач просить покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за укладеним між сторонами генеральним договором на перевантаження зовнішньоторговельних і транзитних вантажів № 33/164Д від 09.11.2011р. щодо здійснення оплати за закрите зберігання вантажів на складах в період з 01.01.2013р. по 30.06.2013р.

Ухвалою суду від 31.07.2013р. порушено провадження у справі № 916/2013/13 за даним позовом із призначенням розгляду справи на 26.08.2013 року.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.08.2013р. внесено виправлення до п.2 заключної частини ухвали від 31.07.2013р. по справі № 916/2013/13, відповідно до якого розгляд справи призначено на 28.08.2013р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.08.2013 р. розгляд справи відкладено на 23.09.2013 р. - у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та неподанням витребуваних судом доказів.

Представник позивача в судовому засіданні 23.09.2013р. заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач в судові засідання не з'явився, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, повернуті на адресу суду з відміткою про вручення останньому поштової кореспонденції, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, правом на захист своїх інтересів не скористався.

Таким чином, справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Згідно із приписами ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 23.09.2013р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судових засіданнях представника позивача, суд встановив наступне.

09 листопада 2011 року між ДП „ХМТП" (далі - Порт) та ТОВ „Агроінвест СК" (далі - Клієнт) укладено генеральний договір на перевантаження зовнішньоторговельних і транзитних вантажів № 33/164Д, предметом якого визначено організацію та здійснення перевалки, зовньоторговельних та транзитних вантажів Клієнта, що слідують через Порт.

П. 1.2 Договору передбачено, що варіанти вантажних операцій, супутні послуги, їх вартість, об'єм робіт та інше (стосовно вантажу окремої номенклатури) наводяться у додатках до цього Договору, які є невід'ємною частиною.

Відповідно до п.1.3 Договору сторони встановили, що місцем виконання навантажувально - розвантажувальних операцій є ДП „ХМТП".

П 3.5 Договору встановлено обов'язок Порту на ведення обліку вантажу, а саме:

- забезпечення правильності обліку вантажу в Порту по строкам зберігання: для експертного, транзитного вантажу датою надходження вантажу в Порт вважається дата приймального акту, датою відправлення із Порту - дата коносамента; для імпортного, транзитного вантажу датою надходження вантажу в Порт вважається дата оформлення генерального акту, датою відправлення вантажу із Порту - дата залізничної, автотранспортної чи внутрішньої водної накладної (дата приймально-здавального акту) (п.п.3.5.1 Договору);

- при частковому відвантаженні однорідних вантажів, що перебувають в Порту, Порт зобов'язаний виставляти рахунки за зберігання тих партій (без урахування вантажу по прямому варіанту), які надійшли раніше, якщо відвантаження вантажу більш пізнішого надходження проводиться не на вимогу Клієнта (п.п. 3.5.2 Договору);

- Порт веде облік вантажу по терміну зберігання з дати надходження його в Порт і по дату відправлення вантажу із Порту, незалежно від кількості актів прийому - передачі даного вантажу між Клієнтами Порту, та нараховує при цьому плату за зберігання вантажу для кожної із сторін актів прийому - передачі за ставками, чинними в дні, за які плата підлягає стягненню. Плата за навантажувально-розвантажувальні роботи (акордна ставка) стягується Портом з того Клієнта, який є однією зі Сторін акту прийому-передачі та завершує процес перевантаження (п.3.5.3 Договору).

Відповідно до п.п. 5.2.2.4 Договору сторони узгодили, що у випадку затримки вантажу в Порту (неподання тоннажу під вивіз, невидача доручень, недозавезення суднової партії та інше) плата за зберігання нараховується і виставляється щомісяця.

П. 5.3.5 Договору передбачено, що якщо рахунок надається Клієнту (Експедитору) Портом під розпис - оплата здійснюється протягом п'яти банківських днів з дати отримання рахунку, а якщо рахунок відправляється поштою, то оплата здійснюється протягом десяти банківських днів з дати відправлення рахунку.

Згідно п. 7.5 Договору за затримку платежів після узгоджених строків, Порт має право стягнути з Клієнта пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежів від суми простроченого платежу.

Як встановлено п. 10.1 Договору, цей договір вступає в силу з 01.01.2012 року та діє по 31 грудня 2012 року.

Умови цього Договору зберігають силу протягом усього строку дії цього Договору, а в частині зобов'язань Клієнта щодо сплати заборгованості та інших зобов'язань Клієнта - до виконання зобов'язань (п. 10.2 Договору).

На виконання умов зазначеного договору, між сторонами були проведені господарські операції, у числі яких, серед іншого, позивачем були надані відповідачу послуги, пов'язані із закритим зберіганням вантажів на складах.

27.03.2012р. відповідно до приймального акту (картки обліку експертного вантажу) № 92 -позивачем було отримано 56,52 т вантажу зерна кукурудзи.

Згідно складської довідки від 31.05.2012р. - на підставі листа відповідача № 28/05-1 від 28.05.2012 - залишок вантажу був перевантажений з баржі «ВАЛ-1736» до складу № 5 через переважування на вагах Порту у кількості 24,75 т.

З цього часу і на момент пред'явлення позову вказаний залишок вантажу знаходиться на зберіганні у Позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було виставлено відповідачу акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за закрите зберігання вантажів на складах, а саме:

- Акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 511 від 31.01.2013р.;

- Акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 1114 від 28.02.2013р.;

- Акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 1532 від 31.03.2013р.;

- Акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 2302 від 30.04.2013р.;

- Акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 2976 від 31.05.2013р.;

- Акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 3313 від 30.06.2013р.

Вартість зберігання вантажу за 1т за добу розраховано за ставками, що визначені у п. 16.4 Додатку № 4 договору № 33/164Д.

При цьому, за зберігання вантажу за період з 01.01.2013 року по 30.06.2013 року позивачем відповідачу нараховано плату та виставлені рахунки на оплату:

- № 698 від 01.02.2012р. на суму 6 426,49грн. (направлено відповідачу разом з актом здачі-прийняття робіт № 511 від 31.01.2013р. - 05.02.2013р., що підтверджується витягом з журналу реєстрації видачі первинної документації, списком згрупованих поштових відправлень № 712 та фіскальним чеком № 9342);

- № 1312 від 05.03.2013р. на суму 5 804,57грн. (направлено відповідачу разом з актом здачі-прийняття робіт № 1114 від 28.02.2013р. - 13.03.2013р., що підтверджується витягом з журналу реєстрації видачі первинної документації, списком згрупованих поштових відправлень № 1541 та фіскальним чеком № 0195);

- № 1734 від 27.03.2013р. на суму 6 426,49грн. (направлено відповідачу разом з актом здачі-прийняття робіт № 1532 від 31.03.2013р. - 29.03.2013р., що підтверджується витягом з журналу реєстрації видачі первинної документації, списком згрупованих поштових відправлень № 1949 та фіскальним чеком № 0582);

- № 2596 від 29.04.2013р. на суму 6 219,18грн. (направлено відповідачу разом з актом здачі-прийняття робіт № 2302 від 30.04.2013р. - 08.05.2013р., що підтверджується витягом з журналу реєстрації видачі первинної документації та фіскальним чеком № 1419);

- № 3388 від 03.06.2013р. на суму 6 426,49грн. (направлено відповідачу разом з актом здачі-прийняття робіт № 2976 від 31.05.2013р. - 05.06.2013р., що підтверджується витягом з журналу реєстрації видачі первинної документації, списком згрупованих поштових відправлень № 3525 та фіскальним чеком № 2121);

- № 3821 від 01.07.2013р. на суму 6 219,18грн. (направлено відповідачу разом з актом здачі-прийняття робіт № 3313 від 30.06.2013р. - 08.07.2013р., що підтверджується витягом з журналу реєстрації видачі первинної документації, списком згрупованих поштових відправлень № 4284 та фіскальним чеком № 2885), -

всього на суму 37 522,40 грн.

Вищезазначені акти здачі-прийняття робіт та рахунки направлено поштою на адресу відповідача. З огляду на те, що відповідачем не підписано та не повернуто акти здачі-прийняття робіт, рахунки не сплачено, - взяті на себе зобов'язання за договором № 33/164Д від 09.11.2011р. належним чином не виконано, позивач і звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Умовами ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Ч.1 та ч. 4 Ст. 631 Цивільного кодексу України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору; закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

З огляду на вищеприведені норми законодавства та пункт 10.1 генерального договору на перевантаження зовнішньоторговельних і транзитних вантажів № 33/164Д від 19.11.2011р., суд констатує, що строк дії зазначеного договору закінчився 31.12.2012р.

При цьому, суд доходить висновку, що послуги щодо закритого зберігання вантажів на складах, надані позивачем відповідачу у період з 01.01.2013р. по 30.06.2013р., зазначені в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), не були надані позивачем саме в межах генерального договору на перевантаження зовнішньоторговельних і транзитних вантажів № 33/164Д від 19.11.2011р.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексуУкраїни цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Тобто, виходячи із наведеного, суд дійшов висновку, що між сторонами існували господарські відносини, що не врегульовані генеральним договором на перевантаження зовнішньоторговельних і транзитних вантажів № 33/164Д від 19.11.2011р.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Умовами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За змістом наведених процесуальних норм кожна сторона має підтвердити певними документами обставини, на які вона посилається, як на підставу заявлених вимог/заперечень, що становлять предмет доказування, які суд оцінює, виходячи із зазначених сторонами доводів.

Тож, здійснивши оцінку доказів за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги заявлені позивачем вимоги та виходячи із наведених ним обґрунтувань, суд дійшов висновку, що наявні у справі документи не підтверджують доводи позивача стосовно наявності у ТОВ „Агроінвест СК" заборгованості за закрите зберігання вантажів на складах за період з 01.01.2013р. по 30.06.2013р. за генеральним договором на перевантаження зовнішньоторговельних і транзитних вантажів № 33/164Д від 19.11.2011р. на суму 37 522,40грн.

Інших підстав звернення до суду та обґрунтувань своїх вимог, ніж ті, що наведені у позовній заяві, позивачем суду не надано.

З підстав викладеного, в рамках спірних правовідносин, які, що слідує із тексту позову, виникли, на думку позивача, із генерального договору на перевантаження зовнішньоторговельних і транзитних вантажів № 33/164Д від 19.11.2011р., у позивача відсутнє право отримати задоволення позовних вимог у грошовому еквіваленті, з огляду на підставу позову - невиконання зобов'язаною стороною умов договору в період з 01.01.2013р. по 30.06.2013р. - після закінчення строку дії зазначеного договору.

Враховуючи вищеприведене, суд доходить висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не відповідає змісту його порушених прав. При цьому, суд невзмозі самостійно змінювати підстави або предмет позову, тому розглядає позовні вимоги у викладеній позивачем редакції, з огляду на наведене ним правове їх обґрунтування.

Підсумовуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем заявлених ним вимог, у зв'язку з чим визнає вимоги позивача про стягнення заборгованості за генеральним договором на перевантаження зовнішньоторговельних і транзитних вантажів № 33/164Д від 19.11.2011р. необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом.

Що ж до вимог позивача про стягнення 1 108,80 грн. - пені, 228,28 грн. - 3 % річних та 18,66 грн. - інфляційних нарахувань у зв'язку з порушенням відповідачем грошових зобов'язань за генеральним договором на перевантаження зовнішньоторговельних і транзитних вантажів № 33/164Д від 19.11.2011р., суд відзначає, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тож, відповідальність у вигляді пені, 3% річних та інфляційних втрат наступає у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, в той, час як у даному випадку позивачем не доведено прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед ДП „ХМТП" за генеральним договором на перевантаження зовнішньоторговельних і транзитних вантажів № 33/164Д від 19.11.2011р.

Таким чином, суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог із заявлених ним підстав в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49,75, 82-85 ГПК України, суд вирішив:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Повний тест рішення складено та підписано 26.09.2013 року

.

Суддя Мостепаненко Ю.І.