Постанова № 33715839, 23.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2013 р. Справа№ 910/11035/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Остапенка О.М.

при секретарі судового засідання: Ликові В.В.

розглядаючи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕХНОНІКОЛЬ-ЦЕНТР"

на рішення господарського суду міста Києва

від 13.08.2013 року

у справі №910/11035/13 (суддя - Котков О. В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „МІДАС-буд", м.Запоріжжя,

до товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕХНОНІКОЛЬ-ЦЕНТР", м.Київ,

про стягнення 21 311,15 грн.,

за участю представників:

від позивача: Сербіна А.О. - представник (дов. б/н від 09.07.2013 р.);

від відповідача: Краснянський П.В. - представник (дов. №49 від 11.09.2013 р.)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „МІДАС-буд" (надалі - ТОВ „МІДАС-буд") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕХНОНІКОЛЬ-ЦЕНТР" (надалі - ТОВ „ТЕХНОНІКОЛЬ-ЦЕНТР") 21 311,15 грн. заборгованості у тому числі 20 148,25 грн. основного боргу та 1 162,90 грн. пені, мотивуючи вимоги наявністю заборгованості за надані послуги по договору №3 від 01.08.2012р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.08.2013 року у справі №910/11035/13 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 20 148,15 грн. основного боргу та 1 162,90 грн. пені.

Не погоджуючись із рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю „ТЕХНОНІКОЛЬ-ЦЕНТР" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.08.2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник послався на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2013 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження та призначено в судове засідання на 23.09.2013 року.

Позивач скористався своїм правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 23.09.2013 року представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити повністю, а рішення суду від 13.08.2013 року скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення законним та обґрунтованим, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

23.09.2013 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 01.08.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю „ТЕХНОНІКОЛЬ-ЦЕНТР" (в тексті договору - замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю „МІДАС-буд" (в тексті договору - виконавець) було укладено договір про надання послуг №3 (надалі - договір), за умовами якого виконавець зобов'язався за завданням замовника надати агентські послуги, в порядку та на умовах, визначених договором (а.с.9-10).

Розділом 2 договору сторонами погоджено надання послуг з пошуку клієнтів для продажу об'єктів будівництва та з надання інформації про асортимент товарів замовника на об'єктах будівництва.

Відповідно до п. 3.1 договору вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання по результатам кожного календарного місяця та фіксується в актах про надання послуг.

Акт про надання послуг підписується сторонами до 10 числа місяця наступного за календарним місяцем, в якому фактично надавались послуги (п. 3.2 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п.6.1 договору).

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору про надання послуг, за яким у відповідності до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, укладення ТОВ „МІДАС-буд" та ТОВ „ТЕХНОНІКОЛЬ-ЦЕНТР" договору №3 від 01.08.2012р. було спрямоване на отримання останнім послуг та обов'язку здійснювати плату за отримані послуги.

У відповідності до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх умов договору та є обов'язковим до виконання.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджений наказом Міністерством фінансів України №88 від 24.05.1995р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, також встановлює, що первинні документи повинні містити такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, чинне законодавство передбачає наявність на первинних документах підписів осіб, що приймали участь у здійсненні господарської операції, а також осіб, відповідальних за дозвіл, здійснення такої операції й складання документів.

Місцевий суд у своєму рішенні правомірно зазначив, що факт надання відповідачеві агентських послуг у період з листопада по грудень 2012 року на загальну суму 28 433,39 грн. підтверджується наявними у справі копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-265 від 26.11.2012р. на суму 3 985,81 грн., №ОУ-0000266 від 27.11.2012р. на суму 4 299,37 грн., №ОУ-0000279 від 06.12.2012р. на суму 12 318,85 грн., №ОУ-0000280 від 10.12.2012р. на суму 7 829,36 грн., які підписані та скріплені печатками сторін (а.с.11-14).

Оглянувши оригінали даних актів в судовому засіданні, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду, що зазначені акти в розумінні статей 32-34 ГПК України є належними та достатніми доказами надання відповідачу на виконання договору №3 від 01.08.2012р. агентських послуг за період з листопада по грудень 2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що надані агентські послуги відповідачем оплачені частково на суму 8 285,14 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5_13742 від 09.01.2013 року (а.с.15).

Таким чином, станом на час звернення позивача із позовом заборгованість відповідача за договором №3 від 01.08.2012 р. становить 20 148,25 грн. (28 433,39 грн. - 8 285,14 грн.).

Вищевказану суму заборгованості відповідач не визнає з посиланням на ту обставину, що договір був підписаний не уповноваженим представником ТОВ „ТЕХНОНІКОЛЬ-ЦЕНТР".

З такою позицією скаржника колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до положень статей 237, 245 Цивільного кодексу України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства, зокрема на підставі належним чином оформленої довіреності.

Статтею 246 Цивільного кодексу України встановлено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Місцевим господарським судом встановлено, що договір №3 від 01.08.2012 року від імені ТОВ „ТЕХНОНІКОЛЬ-ЦЕНТР" був підписаний заступником директора з продажу в регіоні Тараном Є.Ю., діючого на підставі доручення №НЮ-10/32 від 01.03.2010р.

Копія довіреності №НЮ-10/32 від 01.03.2010 року, надана відповідачем в обґрунтування своїх заперечень позовних вимог, свідчить про надання Тарану Є.Ю. повноважень, зокрема, на самостійне укладання договорів та угод (за виключенням укладання договорів про надання/виконання робіт) на загальну суму не більше 615 000,00 грн. від імені та в інтересах підприємствах про продаж в регіоні товарів, в тому числі на умовах відстрочення платежу.

З даної довіреності вбачається, що така була видана строком на один рік та діє до 28.02.2011р., відтак, на момент укладання сторонами договору вона припинила свою дію.

У своїх письмових поясненнях позивач зазначив, що примірник довіреності, виданої ТОВ „ТЕХНОНІКОЛЬ-ЦЕНТР" на ім'я Таран Є.Ю., яка існувала на момент укладання договору, не зберігся.

Зважаючи на це, суд позбавлений можливості з'ясувати обставини щодо ймовірної, як зазначає позивач, заміни даної довіреності №НЮ-10/32 від 01.03.2010р. щодо зміни строку її дії та спеціального виключення з неї повноважень Тарана Є.Ю. на укладання договорів по наданню послуг/робіт, однак, колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Аналогічні приписи містяться і в ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує лише форму правочину, в якій його вчинено, а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, вчиненому в письмовій формі.

Наданий позивачем суду примірник договору №3 від 01.08.2012р. засвідчений печаткою ТОВ „ТЕХНОНІКОЛЬ-ЦЕНТР" (а.с.10), доказів визнання його недійсним у зв'язку з укладанням такого не уповноваженою особою в розумінні статей 32-34 ГПК України скаржником представлено не було.

Згідно приписів статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Варто зазначити, що про вчинення дій, що підтверджують факт обізнаності керівництва ТОВ „ТЕХНОНІКОЛЬ-ЦЕНТР" про укладення договору та його наступне схвалення свідчить здійснення часткової оплати послуг за договором в розмірі 8 265,14 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5-13742 від 09.01.2013 року, у якому є посилання на акти здачі-приймання послуг (робіт) за № 265 та № 266 від 26.11.2013 року щодо призначення платежу.

Таким чином, дії відповідача по прийняттю наданих позивачем послуг шляхом підписання актів здачі-приймання та здійснення часткової оплати послуг, свідчать про подальше схвалення останнім зазначеного договору.

Водночас, скаржник стверджує, що здійснена на підставі платіжного доручення №5-13742 від 09.01.2013 року часткова оплата послуг на суму 8 285,15грн. була проведена помилково, що на його думку підтверджується письмовим зверненням до позивача за №239 від 19.07.2013 року про повернення коштів у зв'язку з відсутністю договірних відносин (а.с.51).

Оскільки в матеріалах справи міститься копія претензії позивача з заявленою в ній вимогою про сплату заборгованості на користь ТОВ «МІДАС-буд» за договором №3 від 01.08.2012 року, яка була отримана відповідачем 25.02.2013 року, колегія суддів розцінює направлений скаржником лист-вимогу про повернення коштів як спробу уникнути останнім виконання своїх грошових зобов'язань.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п. 3.3 договору замовник зобов'язаний перерахувати суму зазначену в акті про надання послуг протягом 3-х днів з моменту підписання такого акту.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на те, що ТОВ „ТЕХНОНІКОЛЬ-ЦЕНТР" не надало доказів на підтвердження оплати агентських послуг за період з листопада по грудень 2012 року, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про доведеність позивачем вимоги про стягнення заборгованості в сумі 20 148,25 грн.

Крім стягнення заборгованості за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1 162,90 грн.

Пунктом 5.5 договору передбачено, що за недотримання строків сплати, зазначених у п. 3.3. договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,5% від суми прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення), за кожний день прострочення.

Враховуючи вимоги статей 530, 611, 612, 614 ЦК України, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що несплата заборгованості по договору є порушенням зобов'язання, а тому наявні підстави для застосування встановленої статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальності у вигляді стягнення з ТОВ „ТЕХНОНІКОЛЬ-ЦЕНТР" на користь ТОВ „МІДАС-буд" 1 162,90 грн. пені.

Зважаючи на встановлене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість заявлених вимог ТОВ „МІДАС-буд" до ТОВ „ТЕХНОНІКОЛЬ-ЦЕНТР" про стягнення 20 148,25 грн. основного боргу за агентські послуги та 1 162,90 грн. пені.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 13.08.2013 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 13.08.2013 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕХНОНІКОЛЬ-ЦЕНТР" - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕХНОНІКОЛЬ-ЦЕНТР" на рішення господарського суду міста Києва від 13.08.2013 року у справі №910/11035/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 13.08.2013 року у справі №910/11035/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/11035/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Мальченко А.О.

Судді Жук Г.А.

Остапенко О.М.