Ухвала суду № 33714221, 25.09.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/3159/13-ц Головуючий у І інстанції Ковальчук Л.М.Провадження № 22-ц/780/4456/13 Доповідач у 2 інстанції БілоконьКатегорія 4 25.09.2013

УХВАЛА

Іменем України

23 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Білоконь О.В.,

суддів: Сержанюка А.С., Волохова Л.А.,

при секретарі - Лопатюк В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 травня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на автомобіль, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на автомобіль.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що з 25.11.2009 року між сторонами був укладений в усній формі договір купівлі-продажу транспортного засобу ЗАЗ 110247-ЗНГ, 2003 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1. Розпискою від 25.11.2009 року підтверджується факт отримання ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 9 000 грн. за даний автомобіль. Даний правочин укладений належним чином, з часу передання автомобіля, документів, ключів та отримання грошових коштів відповідач не проявляв будь-якого інтересу щодо проданого автомобіля, у зв'язку з чим позивач просив визнати за ним право власності на автомобіль.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 травня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, через порушення судом норм процесуального та матеріального права. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що договір купівлі-продажу транспортного засобу укладений належним чином, у формі згідно взаємної домовленості сторін. Будь-яких дій після укладення договору, передання автомобіля, документів, ключів та отримання за нього грошей відповідач не чинив, а тому суд першої інстанції незаконно відмовив йому у визнанні права власності на вказаний транспортний засіб.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до копії розписки від 25.11.2009 року ОСОБА_2 продав ОСОБА_1 автомобіль ЗАЗ 110247-ЗНГ, за 9 000 грн. ( а.с.6).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 26.02.2005 року, власником автомобіля ЗАЗ 110247-ЗНГ, 2003 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 є відповідач ОСОБА_2 ( а.с.8).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходи в з того, що позивач не надав доказів належності саме йому спірного автомобіля.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи.

Підстави набуття права власності на майно чітко визначені цивільним законодавством.

Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до п. п. 2, 7, 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388 з наступними змінами (далі - Порядок державної реєстрації та обліку автомобілів) передбачено порядок набуття права власності на транспортний засіб з обов'язковою реєстрацією власником придбаного транспортного засобу на підставі документів, що підтверджують право власності.

Відповідно до п. 7 Порядку державної реєстрації та обліку автомобілів власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи або їх представники зобов'язані зареєструвати їх протягом 10 діб після придбання або митного оформлення, чи тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Відповідно до п. 8 Порядку державної реєстрації та обліку автомобілів реєстрація транспортних засобів здійснюється на підставі заяви власника і документів, що посвідчують його особу, відповідність конструкції транспортного засобу встановленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів та правомірність придбання транспортного засобу.

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів є : довідка-рахунок, договори та угоди, укладені на товарних біржах; інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби; копія рішення суду; довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування; акт приймання-передачі транспортних засобів; вантажна митна декларація або видане митним органом посвідчення про реєстрацію транспортних засобів; договір фінансового лізингу.

Позивач всупереч положень ст. 60 ЦПК України не довів ту обставину, що його право власності на вказаний автомобіль порушено відповідачем, оскільки не надав жодних з перелічених п. 8 Порядку державної реєстрації та обліку автомобілів документів, що підтверджують правомірність придбання ним автомобіля.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правовідносини сторін, що випливають із встановлених обставин, правову норму, що підлягає застосуванню до даних правовідносин та навів докази на їх підтвердження.

Отже, рішення суду відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому вимоги апелянта не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 304, 307, 309, 313-317, 319 ЦПК України, колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді