Ухвала суду № 33713834, 26.09.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: № 22-ц/790/5997/13 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 639/6527/13-ц Іванова І.В.

Категорія: трудові Доповідач - Гальянова І.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого-судді: Гальянової І.Г.

суддів: Колтунової А.І.

Костенко Т.М.

при секретарі: Галушко Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомонтажний поїзд № 767» на рішення Жовтневого» районного суду м. Харкова від 05 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомонтажний поїзд № 767» про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

2 квітня 2013 року позивач звернувся у суд з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованость за відрядження в розмірі 13 320,00 грн., середньомісячний заробіток за затримку розрахунку за період з жовтня 2012 року по березень 2013 року в розмірі 13028,28 грн. та моральну шкоду, розмір якої визначає у 2000,00грн. (а.с.1-2).

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з відповідачем в період з 3 квітня 2012 року по 23 вересня 2012 року знаходився у трудових правовідносинах , працював електромонтером та наказам № 74к від 23 вересня 2012 року , його було звільнено з підприємства.

Позивач зазначає, що при звільненні з ним не було проведено повного розрахунку, а саме: не оплачена робота , виконана ним за час службового відрядження та його неодноразові звернення до відповідача були залишені без реагування.

Позивач зазначає, що він звертався зі скаргою в територіальну державну інспекцію з питань труда в Харківській області та відповідно до відповіді №01-19-1355 від 1 березня 2013 року , у відповідача перед ним є заборгованість у розмірі 13320 грн. 00 коп..

Як на підставу вимог щодо стягнення з відповідача середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку позивач зазначає, що відповідач в порушення вимог ст. 116 КЗпП України не провів з ним повного розрахунку

Як на підставу стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди, позивач вказує на те., що діями відповідача , які пов'язані з несвоєчасним розрахунком виплатою , йому завдано моральної шкоди, яка виразилась у тому,що він був позбавлений можливості задовольнити елементарні життєві потреби, у тому числі не міг нормально харчуватись.

У справі 01 червня 2013 року ухвалювалось заочне рішення, яке ухвалою суду від 29 липня 2013 року було скасовано за заявою відповідача (а.с.21, 33)

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 серпня 2013 року за заявою представника позивача позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за відрядження у розмірі 13320 грн. були залишені без розгляду на підставі п.5 ч.І ст. 207 ЦПК України ( а.с.45).

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з зазначених підстав та просив їх задовольнити .

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала. Свої заперечення обґрунтовувала тим, що предметом позову позивач визначає стягнення заборгованості по заробітній платі та зазначає , що йому не була оплачена робота , виконана за час службового відрядження. Проте зазначене не відповідає дійсності . Заборгованості по сплаті заробітної плати у ТОВ «Енергопоїзд №767» перед ОСОБА_3 не має. Перед позивачем була заборгованість з виплати добових за час відрядження в сумі 13320 грн., яка на цей час також виплачену позивачу у повному обсязі .Представник позивача, посилаючись на вказані обставини вважала, що позивач пропустив встановлений ст. 233 КЗПП України строк для звернення у суд з зазначеним позовом та просила застосувати до його вимог строк позовної давності, про що надала суду письмову заяву (а.с.45).

Рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 05 серпня 2013 року позовні вимоги позивача задоволені частково.

Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомонтажний поїзд №767» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з жовтня 2012 року по березень 2013 року у розмірі 13028 грн. 28 коп. та моральну шкоду в розмірі 500 грн.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Електромонтажний поїзд № 767» просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права та зазначає, що витрати на відрядження не входять до структури заробітної плати, у зв»язку з чим вважає,що відповідальність, передбачена ст. 117 КЗпП України за затримку вказаних виплат . не наступає також вважає.що позивач пропустив встановлений ст. 233 КЗпП України строк для звернення у суд з зазначеним позовом.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку,що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно до вимог ч.І ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, та стягуючи з відповідача на користь позивача середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з жовтня 2012 року по березень 2013 року у розмірі 13028 грн. 28 коп. та моральну шкоду в розмірі 500 грн. , суд першої інстанції, з посиланням на вимоги ст.ст. 166, 117, 237-1 КЗпП України виходив з доведеності позивачем позовних вимог в цій частині.

При цьому судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, ОСОБА_3 згідно наказу №35-к від 03.04.2012 року, працював в ТОВ « Енергомонтажний поїзд №767» на посаді електромонтера та його було звільнено 23 вересня 2012 року на підставі наказу №74-к від 23 вересня 2012 року на підставі особистої заяви за ст. 38 КЗпПУ, про що свідчать записи в трудові книжці позивача (а.с. 3-4).

Згідно до відповіді Територіальної державної інспекції з питань праці у Харківській області, на час звільнення 23 вересня 2012 року перед ОСОБА_3 малася заборгованість за відрядження в розмірі 13320 грн. за липень - вересейь 2012 року, а також в порушення ст. 83 КЗпП України ОСОБА_3 грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки яка була нарахована йому вже після його звільнення в лютому 2013 року (а.с.5). Вказану обставину в судовому засідання представник відповідача не заперечував.

Судом першої інстанції також встановлено та підтверджено наявними у справі доказами ,що починаючи з 01 квітня 2013 року по 01 серпня 2013 року , тобто після звернення позивача до суду з зазначеним позовом, відповідач в добровільному порядку перерахував на його картковий рахунок оплату за відрядження ( а.с.37-44)

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа , організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган відшкодовує працівнику моральну шкоду у випадку, якщо з його вини були порушені

законні права працівника, що привело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом першої інстанції встановлено порушення з боку відповідача трудових прав позивача, які виразились в порушенні строків виплати всіх грошових сум при звільненні позивача.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середньомісячного заробітку за час затримки виплати належних позивачу сум при звільненні та моральної шкоди.

Доводи. викладені представником відповідача в апеляційній с карзі висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення , були предметом їх розгляду в суді першої інстанції та суд дав їм належну оцінку.

З огляду на наведене, судова колегія приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315, 317, 319, 218 ЦПК судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомонтажний поїзд № 767» відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 серпня 2013 року, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий, суддя :

Судді: