Рішення № 33712507, 17.09.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Крупко О.Г.

Доповідач Соломаха Л.І.

Категорія 30

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Пономарьової О.М.

суддів Соломахи Л.І., Биліни Т.І.

при секретарях Мишко Д.О., Біляєві М.О.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_1 до ОСОБА_3, акціонерного страхового товариства «АИС - Поліс», яке змінило своє найменування на приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою відповідача - приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 25 травня 2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

08 грудня 2011 року ОСОБА_4, ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Зазначали, що 11 липня 2009 року о 09 години 20 хвилин в м. Донецьку на вул. Одинцова внаслідок порушення відповідачем ОСОБА_3, який керував транспортним засобом ВАЗ 21104 номерний знак НОМЕР_1, п. 12.3 Правил дорожнього руху України сталася дорожньо-транспортна подія (далі - ДТП), в результаті якої їх автомобіль ВАЗ 21063 номерний знак НОМЕР_9 під керуванням ОСОБА_1 отримав механічні пошкодження, водій ОСОБА_1 та пасажир ОСОБА_4 отримали тілесні ушкодження.

Просили:

- стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на відшкодування витрат на лікування - 3 470,11 грн., на відшкодування моральної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля та ушкодженням здоров'я, - 3 000 грн.;

- стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, - 13 951,41 грн., на відшкодування витрат на автотоварознавче дослідження - 450 грн., на відшкодування витрат на лікування - 1 098,75 грн., всього на відшкодування матеріальної шкоди - 15 500,16 грн. та на відшкодування моральної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля та ушкодженням здоров'я, - 5 000 грн. (а.с. 1-4).

Ухвалою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 20 лютого 2012 року, яка постановлена на місці з занесенням до журналу судового засідання, за клопотанням представника позивачів - адвоката ОСОБА_2 до участі у справі в якості співвідповідача залучено - акціонерне страхове товариство «АИС - Поліс» (далі АСТ «АИС - Поліс») (а.с. 36, а.с. 38-39).

Під час розгляду справи позивачі ОСОБА_4, ОСОБА_1 25 квітня 2012 року подали до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій посилались на те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 під час керування транспортним засобом ВАЗ 21104 номерний знак НОМЕР_1 застрахована АСТ «АИС - Поліс», у зв'язку з чим просили:

- стягнути з АСТ «АИС - Поліс» на користь ОСОБА_5 на відшкодування витрат на лікування - 3 470,11 грн., на відшкодування моральної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля та ушкодженням здоров'я, - 3 000 грн.;

- стягнути з АСТ «АИС - Поліс» на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди - 15 500,16 грн. (шкода, завдана пошкодженням автомобіля, - 13 951,41 грн., витрати на автотоварознавче дослідження - 450 грн., витрати на лікування - 1 098,75 грн.), на відшкодування моральної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля та ушкодженням здоров'я, - 5 000 грн.;

- стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат на правову допомогу 1 000 грн. (а.с. 46-48).

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 25 травня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_1 задоволено частково.

З АСТ «АИС-Поліс» на користь ОСОБА_4 стягнуто на відшкодування матеріальної шкоди - 3 470,11 грн., на користь ОСОБА_1 - на відшкодування матеріальної шкоди - 15 500,16 грн., на користь держави - судовий збір в розмірі 214,60 грн.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_1 до АСТ «АИС-Поліс» про відшкодування моральної шкоди - відмовлено.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 1 000 грн. - відмовлено (а.с. 110-114).

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (далі ПрАТ «СК «Український страховий стандарт»), яке є правонаступником АСТ «АИС-Поліс», в апеляційній скарзі посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, провадження у справі через необґрунтованість позовних вимог закрити та вирішити питання про поворот виконання оскаржуваного рішення (а.с. 118- 119).

В судове засідання апеляційного суду представник відповідача - ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення відповідачу повісток про явку до суду 03 вересня 2013 року (а.с. 189, а.с. 194) та 17 вересня 2013 року (а.с. 196) (форма № 119). Представник відповідача ОСОБА_6, який діє на підставі довіреності юридичної особи від 27 грудня 2012 року за № 123 (а.с. 203), надіслав до апеляційного суду заяви про розгляд справи 03 вересня 2013 року та 17 вересня 2013 року без участі представника страхової компанії (а.с. 173, а.с. 197-198).

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат ОСОБА_2, яка діє на підставі договору про надання юридичної допомоги від 02 вересня 2013 року (а.с. 174-175), відповідач ОСОБА_3 проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилася у зв'язку із смертю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1, його представника - адвоката ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача - ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» підлягає задоволенню частково з наступних підстав:

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, суд першої інстанції виходив з того, що ДТП сталася з вини водія ОСОБА_3, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована АСТ «АИС-Поліс». Доведеними є заподіяння позивачу ОСОБА_1 матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, в розмірі 13 951,41 грн., витрати на автотоварознавче дослідження - 450 грн., витрати на придбання ліків в розмірі 1 098,75 грн., а також заподіяння позивачу ОСОБА_4 витрат на придбання ліків в розмірі 3 470,11 грн., які підлягають стягненню із страховика АСТ «АИС-Поліс», ліміт відповідальності якого встановлено в 25 500 грн. на одного потерпілого за винятком франшизи.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що відшкодування страховиком потерпілим моральної шкоди не передбачено ні страховим полісом, ні законом.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 про відшкодування витрат на правову допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що ці витрати документально не підтверджені.

З такими висновками суду першої інстанції погодитися не можливо, до них суд дійшов з порушенням норм матеріального права, про що обґрунтовано зазначає відповідач - ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» в апеляційній скарзі.

Відповідно до п. 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України порушення норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, які виникли між учасниками ДТП регулюються ст. 1188 ЦК України.

Відповідно до частини 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно частини 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З матеріалів справи встановлено, що 11 липня 2009 року о 09 години 20 хвилин в м. Донецьку на вул. Одинцова сталася ДТП за участю автомобіля ВАЗ 21063 номерний знак НОМЕР_9 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля ВАЗ 21204 номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3, внаслідок якого автомобілі отримали механічні ушкодження, водій ОСОБА_1 та пасажир ОСОБА_4 отримали тілесні ушкодження.

Вина водія ОСОБА_3 в ДТП підтверджується постановою Куйбишевського районного суду м. Донецька від 26 серпня 2011 року по кримінальній справі за звинуваченням ОСОБА_3 в скоєнні злочину, передбаченого частиною 1 ст. 286 КК України, згідно якої ДТП сталося за наступних обставин:

11 липня 2009 року біля 09 години 20 хвилин ОСОБА_3, керуючи технічно справним належним йому автомобілем марки ВАЗ 21104 номерний знак НОМЕР_1, в порушення вимог п. 12.4, п. 12.9 Правил дорожнього руху України в населеному пункті рухався з перевищенням максимально допустимої швидкості руху - приблизно 77 км/год по проїжджій частині вул. Одинцова з боку вул. Югославська в напрямку вул. Купріна в Куйбишевському районі м. Донецька.

Проїжджаючи ділянку дороги в районі заїзду до місця захоронення «Красний пахар», ОСОБА_3 після здійснення маневру обгону автомобіля ВАЗ 2105 реєстраційний номер НОМЕР_11 під керуванням ОСОБА_7, діючи необережно, в порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України невірно оцінив дорожню обстановку, внаслідок чого, побачивши на смузі свого руху автомобіль ВАЗ 21063 номерний знак НОМЕР_9, маючи технічну можливість попередити зіткнення, своєчасно не вжив заходи для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу та, діючи самонадіяно, легковажно розраховуючи на відвернення ДТП, допустив зіткнення передньою частиною свого автомобіля з задньою лівою частиною автомобіля ВАЗ 21063 номерний знак НОМЕР_9 під керуванням ОСОБА_1, який на час зіткнення знаходився в нерухомому стані.

Внаслідок ДТП пасажиру автомобіля ВАЗ 21063 номерний знак НОМЕР_9 ОСОБА_4, яка знаходилася на передньому пасажирському сидінні, згідно висновку судово-медичної експертизи були заподіяні тілесні ушкодження: закритий оскольчатий внутрішньо суглобний перелом із зміщенням променевої та ліктьової кості в типичному місці, струс головного мозку, кровопідтік в області лівої лопатки, які викликають тривале ушкодження здоров'я більш 21-го дня та відносяться до ушкоджень середньої тяжкості. Водію автомобіля ВАЗ 21063 номерний знак НОМЕР_9 ОСОБА_1 згідно висновку судово-медичної експертизи був заподіяний струс головного мозку, який відноситься до легких тілесних ушкоджень, які потребують для свого лікування більше 6-ти, але не більше 21-го дня.

Порушення водієм ОСОБА_3 вимог п. 12.3, п. 12.4, п. 12.9 Правил дорожнього руху знаходиться в прямому причинному зв'язку з виникненням події цього ДТП та наслідками, які настали.

Цією постановою встановлено, що вина підсудного ОСОБА_3 в порушенні правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тілесне ушкодження середньої тяжкості, повністю доведена, а його дії правильно кваліфіковано органами досудового слідства за ч. 1 ст. 286 КК України. На підставі п. 4 ст. 6, ст. 248 КПК України, п. «в» ст. 1, ст. 6 Закону України «Про амністію» від 08 липня 2011 року кримінальна справа за звинуваченням ОСОБА_3 в скоєнні злочину, передбачено ч. 1 ст. 286 КК України, закрита (а.с. 5-9).

Доводи апеляційної скарги про недоведеність вини ОСОБА_3 в ДТП, є необгрунтованими.

Оскільки вина ОСОБА_3 в ДТП доведена постановою Куйбишевського районного суду м. Донецька від 26 серпня 2011 року, настає його цивільно-правова відповідальність.

Згідно ст. 7 Закону України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» в Україні здійснюється обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (п. 9).

Згідно поліса № ВС/5160251 від 28 лютого 2009 року обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, як власника транспортного засобу ВАЗ21104 реєстраційний номер НОМЕР_1, була застрахована АСТ «АИС-Поліс» на строк з 01 березня 2009 року по 28 лютого 2010 року включно, лімітом відповідальності за шкоду заподіяну життю та здоров'ю потерпілого - 25 500 грн., майну потерпілого - 51 000 грн., франшиза - 510 грн. (а.с. 37).

Згідно наданих відповідачем Витягів з Протоколу загальних зборів АСТ «АИС-Поліс» від 30 квітня 2010 року АСТ «АИС-Поліс» змінило найменування на закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт», а згідно Витягу з Протоколу загальних зборів ЗАТ «СК «Український страховий стандарт» від 15 березня 2011 року ЗАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт» змінило своє найменування на приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (а.с. 123-125, а.с. 127-131).

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV.

Проте вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_9, суд першої інстанції вимоги зазначеного закону не врахував.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 988 ЦК України та ст. 20 Закону України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі настання страхового випадку.

Згідно ст. 6 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції, яка діяла на час ДТП 11 липня 2009 року, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, як власника транспортного засобу ВАЗ 21104 реєстраційний номер НОМЕР_1, станом на 11 липня 2009 року була застрахована АСТ «АИС - Поліс», 11 липня 2009 року стався страховий випадок, відносини, що виникли між позивачами та відповідачем - ПрАТ «СК «Український страховий стандарт», яке є правонаступником АСТ «АИС-Поліс», регулюються Законом України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 22.1 зазначеного Закону в редакції, що діяла на час ДТП 11 липня 2009 року, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З матеріалів справи встановлено, що позивачі свої позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заявили (з урахуванням уточнених позовних вимог) саме до страховика.

Згідно листа ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» від 09 вересня 2013 року (вих. № 2294) та долученого до нього «повідомлення про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від страхувальника» про страховий випадок страховик був повідомлений водієм ОСОБА_3 в день ДТП - 11 липня 2009 року (а.с. 197-199), тобто з дотриманням вимог ст. 33 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 28 зазначеного Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до ст. 29 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції яка діяла на час ДТП 11 липня 2009 року, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до ст. 30 зазначеного Закону транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням його фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо власник транспортного засобу не згоден з визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи МТСБУ.

Згідно поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/5160251 від 28 лютого 2009 року ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, на одного потерпілого складає 25 500 грн.(а.с.37).

Згідно висновку судово-автотоварознавчої експертизи № 1650 07 - 09 від 18 серпня 2009 року, яка проводилася в матеріалах кримінального провадження по звинуваченню ОСОБА_3, розмір матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля ВАЗ 21063 державний номер НОМЕР_9 складає 13 951,41 грн., що є дійсною вартістю транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Згідно зазначеного експертного висновку коефіцієнт фізичного зносу автомобіля складає 70%, вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням зниження вартості запчастин, що підлягають заміні, на коефіцієнт фізичного зносу, складає 14 872,35 грн. (а.с. 74-85).

Оскільки витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, ремонт автомобіля ВАЗ 21063 державний номер НОМЕР_9 вважається економічно необґрунтованим і страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому ОСОБА_1 вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, яка складає 13 951,41 грн. та не перевищує ліміт відповідальності страховика.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 року № 85/96-ВР франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Згідно поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/5160251 від 28 лютого 2009 року франшиза складає 510 грн. (а.с. 37), а тому страхове відшкодування у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу ВАЗ 21063 державний номер НОМЕР_9 складає 13 441,41 грн. (13 951,41 - 510,00), яке підлягає стягненню з ПрАТ «СК «Український страховий стандарт», яке є правонаступником АСТ «АИС-Поліс», яким була застрахована цивільна-правова відповідальність відповідача ОСОБА_3, як власника забезпеченого транспортного засобу ВАЗ 21104 реєстраційний номер НОМЕР_1.

Стягуючи на користь позивача ОСОБА_1 на відшкодування завданої шкоди внаслідок пошкодження автомобіля всю суму визначеної матеріальної шкоди, суд першої інстанції не врахував вимоги ст. 9 Закону України «Про страхування», ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та в порушення цих норм права не зменшив оцінену шкоду, завдану майну потерпілого, на суму франшизи.

Стягуючи на користь позивача ОСОБА_1 із страховика витрати на проведення автотоварознавчої експертизи в розмірі 450 грн., суд першої інстанції не врахував, що відшкодування таких витрат ст. 22, ст. 29, ст. 30 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції яка діяла станом на час ДТП, не передбачено.

Відповідно до ст. 23 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції яка діяла станом на час ДТП, шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов'язана, зокрема, з лікуванням потерпілого.

Відповідно до ст. 24 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції станом на 11 липня 2009 року) у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів. Зазначені витрати мають бути підтверджені документально відповідним медичним закладом.

Стягуючи із страхової компанії на користь позивачів витрати на їх лікування, суд першої інстанції ці правові норми також не врахував, внаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку про доведеність витрат позивачів на придбання ліків в розмірі 3 470,11 грн. ОСОБА_4 та 1 098,75 грн. ОСОБА_1

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно виписки з історії хвороби № 2922 ОСОБА_4 з 21 липня 2009 року по 14 серпня 2009 року перебувала на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділенні центральної міської клінічної лікарні № 1 м. Донецька у зв'язку із посттравматичним ексудативним плевритом зліва, загострений позалікарняною лівосторонньою нижнедольовою пневмонією, середньої тяжкості, категорія 2, ЛН-1; супутні захворювання: ІБС, стабільна стенокардія напруги ФК-3, атеросклеротичний кардіосклероз, цукровий діабет, ангіопатія нижніх кінцівок, діабетична рітінопатія обох очей, полінейропатія; післяопераційний гіпотеріоз, енцефалопатія, струс головного мозку від 11 липня 2009 року внаслідок ДТП, ситуаційний невроз, закритий оскольчатий перелом із зміщенням променевої та локтевої кісті в типичному місці. Під час її стаціонарного лікування їй призначалися: сумамед, бифиформ, кардікет, діалепон, нейровітан, предуктал, берліпріл, моваліс, цефоктам, інтетрикс, діфлюкан, актовегін, мексидрол, нікотинова кислота, гідазепам, седаогін-нео, лазолван, лінекс, кордарон, беталок, тіацетам, Л-лізін, есцінат, АЦЦ, супрадин, цетрин, ізокет (а.с. 10-11).

Згідно виписки з історії хвороби № 765 ОСОБА_1 з 12 липня 2009 року по 27 липня 2009 року перебував на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні центральної міської лікарні № 17 м. Донецька у зв'язку із станом після закритої черепно-мозкової травми (ДТП 11 липня 2009 року), струс головного мозку з розсіяною органічною неврологічною симптоматикою, сінкопальний стан. Під час його стаціонарного лікування йому призначалися: пірацетам, магнію сульфат, Л-лізін, есцинат, цераксон, бетасерк (а.с. 16).

Згідно наданих позивачами на підтвердження витрат на лікування фіскальних чеків (а.с. 102-106) назва лікарських препаратів в них зазначена узагальнюючою лікарською групою, а саме: апарат, перев'язка, гормони, серцеві, витамини, антисептики, антигістамінні, анальгетики, спазмолітіки, адреналін, аптечний посуд, тобто з цих фіскальних чеків неможливо встановити для кого з позивачів придбавалися та які саме ліки, а відповідно перевірити - чи були вони їм призначені лікарем, тобто ними не доведено, що ці ліки придбавалися ними саме за призначеннями лікаря та саме у зв'язку із ушкодженням здоров'я внаслідок ДТП. Доводи апеляційної скарги про недоведеність позовних вимог в цій частині є обгрунтованиим.

Згідно наданої позивачем ОСОБА_1 квитанції від 13 липня 2009 року він сплатив Донецькому обласному клінічному медичному об'єднанню благодійну допомогу в сумі 300 грн. (а.с. 102).

Стягуючи зазначену суму благодійного внеску із страховика, суд не врахував, що ці витрати не є витратами на лікування потерпілого та їх відшкодування потерпілому не передбачено ст. 24 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

На виконання вимог частини 4 ст. 10 ЦПК України апеляційним судом позивачу ОСОБА_1 було роз'яснено його право надати на підтвердження своїх витрат на лікування детальну довідку аптечної установи про найменування придбаних лікарських препаратів за кожним з фіскальних чеків, на що позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 пояснили, що надати такі докази не мають можливості.

Відповідно до частини 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 1 частини 2 ст. 1167 ЦК України якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала.

Відповідно до ст. 22.3 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції станом на 11 липня 2009 року, потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3, 4 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Відмовляючи позивачам у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції ці вимоги закону не врахував та дійшов помилкового висновку про те, що ні законом, ні страховим полісом відшкодування моральної шкоди не передбачено.

Звертаючись до суду з позовом, позивач ОСОБА_1 посилався на те, що моральна шкода йому заподіяна внаслідок пошкодження транспортного засобу, володільцем якого він є, та внаслідок ушкодження його здоров'я.

Відшкодування моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, передбачено п. 3 частини 2 ст. 23 ЦК України, тобто така шкода відповідно до ст. 22.3 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодовується самою особою, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Проте позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди до відповідача ОСОБА_3 позивачем ОСОБА_1 не заявлялися.

Відшкодування моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; передбачено п. 1 частини 2 ст. 23 ЦК України, тобто така шкода відповідно до ст. 22.3 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодовується страховиком.

Апеляційний суд вважає, що внаслідок ушкодження здоров'я під час ДТП позивачу ОСОБА_1 завдані моральні страждання, оскільки він отримав струс головного мозку, з приводу якого перебував на стаціонарному лікуванні з 12 по 27 липня 2009 року, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до частини 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 9.3 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції станом на 11 липня 2009 року) обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 51000 гривень на одного потерпілого.

Виходячи з вимог ст. 9.3, ст. 22.3 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції на час ДТП), страховик відшкодовує моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров'я, в розмірі не більше ніж 5 відсотків ліміту відповідальності, тобто не більш, ніж 2 550 грн. (51 000 х 5%).

Враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань позивача ОСОБА_1, ступінь завданих йому тілесних ушкоджень, час його лікування, та виходячи з вимог розумності, виваженості та справедливості, моральні страждання позивача ОСОБА_1 апеляційним судом оцінюються в 2 550 грн., які підлягають стягненню зі страховика.

Доводи апеляційної скарги про те, що потерпілий ОСОБА_1 не звертався до страхової компанії з заявою про відшкодування заподіяної йому внаслідок ДТП шкоди, не спростовують висновків суду, оскільки апеляційний суд дійшов висновку про настання страхового випадку, про такий страховий випадок ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» був повідомлений відповідачем ОСОБА_3 в день ДТП 11 липня 2009 року, з травня 2012 року страховій компанії відомо про наявність спору про відшкодування потерпілим шкоди, завданої внаслідок ДТП 11 липня 2009 року, а тому позивач ОСОБА_1 має право на відшкодування завданої йому шкоди саме страховиком.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме, ст. 127 ЦПК України, є необгрунтованими.

Копія позовної заяви відповідачу АСТ «АИС-Поліс» судом першої інстанції направлялася та була ним отримана згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 08 травня 2012 року (а.с. 53) та відповідачем до суду були направлені заперечення проти позиву від 14 травня 2012 року за вих. № 1175 (а.с. 54-56).

Що стосується неотримання відповідачем зазначених ним в апеляційній скарзі письмових доказів, то відповідно до ст. 27 ЦПК України відповідач мав право ознайомитися з матеріалами справи, зняти копії з документів, долучених до справи. Проте цими своїми правами не скористався, жодного разу у судове засідання не з'явився.

Неотримання відповідачем копій документів, які позивачами були долучені до їх первісного позову, за яким ПрАТ «СК «Український страховий стандарт», ще не був залучений до справи як відповідач, та документів, долучених до справи під час розгляду справи, не є порушенням норм процесуального права, яке відповідно до частини 3 ст. 309 ЦПК України призвело до неправильного вирішення справи, а тому не є підставою для скасування рішення суду.

Враховуючи вищезазначене, рішення суду першої інстанції, як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального права, в частині позовних вимог ОСОБА_1 підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення його позовних вимог, а саме, про стягнення з ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» на його користь на відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, - 13 441,41 грн., на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я внаслідок ДТП, - 2 550 грн., всього 15 991,41 грн.

Оскільки транспортний засіб потерпілого ОСОБА_1 визнано фізично знищеним та апеляційний суд дійшов висновку про відшкодування йому шкоди у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, право на залишки транспортного засобу отримує страховик, у зв'язку з чим зобов'язує ОСОБА_1 після відшкодування збитків, заподіяних йому внаслідок пошкодження автомобіля, передати ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» залишки пошкодженого транспортного засобу - автомобіля ВАЗ 21063, 1987 року випуску.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ СК «Український страховий стандарт» про відшкодування витрат на лікування в розмірі 1 098 гривень 75 коп. слід відмовити за їх недоведеністю; в задоволенні позовних вимог про відшкодування витрат в розмірі 450 гривень 00 коп. на автотоварознавчу експертизу, яка проводилася в кримінальному провадженні, слід відмовити за їх необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ПрАТ СК «Український страховий стандарт» посилається на те, що ними виконано рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 25 травня 2012 року про стягнення на користь ОСОБА_1 15 500,16 грн., а тому просять здійснити поворот виконання рішення суду.

На підтвердження виконання рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 25 травня 2012 року надано платіжне доручення № 1538 від 25 липня 2013 року про перерахування на депозитний рахунок ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві на виконання рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 25 травня 2012 року 15 500,16грн. (а.с. 202).

Відповідно до ст. 380 ЦПК України питання про поворот виконання вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши рішення, він закриває провадження у справі, залишає позов без розгляду, відмовляє в позові повністю або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернено на новий розгляд, а при новому розгляді справи в позові відмовлено або позовні вимоги задоволено в меншому розмірі, або провадження у справі закрито чи заяву залишено без розгляду, суд, ухвалюючи рішення, повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 25 травня 2012 року, ухвалив нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив у розмірі 15 991,41 грн., тобто в більшому розмірі, а тому підстави для повороту виконання рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 25 травня 2012 року відсутні.

Проте при виконанні рішення апеляційного суду про стягнення з ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» на користь ОСОБА_1 15 991,41 грн. слід врахувати суму 15 500,16 грн., яка ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» перерахована на депозитний рахунок ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві платіжним дорученням № 1538 від 25 липня 2013 року на виконання рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 25 травня 2012 року.

Відповідно до частини 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При зверненні до суду позивач ОСОБА_1 судовий збір не сплачував.

Відповідно до частини 3 ст. 6 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до п/п 1 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, позовної заяви немайнового характеру - 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06 грудня 2012 року № 5515-VI мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2013 року складала 1 147 грн.

Виходячи з задоволених позовних вимог про відшкодування позивачу матеріальної шкоди в розмірі 13 441,41 грн., на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 229,40 грн. (13 441,41 х 1% = 134,41 грн., але не менш 0,2 розміру мінімальної заробітної плати), тобто в мінімальному розмірі, що встановлений законом.

З задоволених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, підлягає стягненню судовий збір в розмірі 114,70 грн.

Всього з ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 344,10 грн. (229,40 + 114,70).

Позивач ОСОБА_1 в позовній заяві від 25 квітня 2012 року просив відшкодувати йому за рахунок відповідача ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в розмірі 1 000 грн. (а.с. 46-48).

Проте, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, такі судові витрати позивачем не доведені, відповідна квитанція про оплату правової допомоги позивачем суду не надана, а тому в задоволенні цих вимог позивачу ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу відповідача - приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» задовольнити частково.

Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 25 травня 2012 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, акціонерного страхового товариства «АИС - Поліс», яке змінило своє найменування на приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, скасувати та ухвалити в цій частині нове.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, акціонерного страхового товариства «АИС - Поліс», яке змінило своє найменування на приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (ідентифікаційний код 22229921, юридична адреса: 04073, м. Київ, пров. Балтійський, будинок 20) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_10) на відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, - 13 441 (тринадцять тисяч чотириста сорок одна) гривня 41 коп., на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - 2 550 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят) гривень, всього 15 991 гривня 41 коп.

При виконанні рішення суду в цій частині врахувати суму 15 500 гривень 16 коп., яка приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Український страховий стандарт» перерахована на депозитний рахунок ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві платіжним дорученням № 1538 від 25 липня 2013 року на виконання рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 25 травня 2012 року.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до акціонерного страхового товариства «АИС - Поліс», яке змінило своє найменування на приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт», про відшкодування витрат на лікування в розмірі 1 098 гривень 75 коп., про відшкодування витрат на автотоварознавче дослідження в розмірі 450 гривень 00 коп.

Зобов'язати ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_10) після відшкодування збитків, заподіяних йому внаслідок пошкодження автомобіля, передати Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (ідентифікаційний код 22229921, юридична адреса: 04073, м. Київ, пров. Балтійський, будинок 20) залишки пошкодженого транспортного засобу - автомобіля ВАЗ 21063, 1987 року випуску, колір сірий, кузов № НОМЕР_12, номерний знак НОМЕР_9, зареєстрованого за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_13, виданого 17 липня 1987 року ВРЕО УДАЇ УВД Донецького облвиконкому.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (ідентифікаційний код 22229921, юридична адреса: 04073, м. Київ, пров. Балтійський, будинок 20) на користь держави судовий збір в розмірі 344 (триста сорок чотири) гривні 10 коп. за наступними реквізитами: код бюджетної класифікації доходів 22030001 «Судовий збір» (Державна судова адміністрація України, 050"(ознака 80)), код ЕДРПОУ апеляційного суду Донецької області 02891428, пункт 1.1, пункт 1.2; розрахунковий рахунок 31212206780004; одержувач - державний бюджет м. Донецьк Ворошиловський район; ЄДРПОУ - 38033949, МФО 834016, банк: ГУ ДКСУ у Донецькій області).

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 1 000 гривень 00 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: Л.І. Соломаха

Т.І. Биліна