Постанова № 33711648, 26.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 вересня 2013 року 09:00 № 826/12846/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Савченко А.І., при секретарі Яцюті М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва

до

Державної акціонерної компанії «Хліб України»

про

стягнення заборгованості у розмірі 194590,91 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва (далі по тексту – позивач, УПФУ в Печерському районі м. Києва) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної акціонерної компанії «Хліб України» (далі по тексту – відповідач, ДАК «Хліб України») про стягнення заборгованості у розмірі 194590,91 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2013 року відкрито скорочене провадження в адміністративній справі та зобов’язано позивача до 20 серпня 2013 року надати додаткові документи до матеріалів справи, а відповідача протягом 10 днів з дня отримання ухвали про відкриття скороченого провадження в адміністративній справі подати заперечення проти позову або заяву про визнання позову.

20 серпня 2013 року через канцелярію суду надійшли документи від позивача, а 29 серпня 2013 року – заперечення проти позову та клопотання про зупинення провадження у справі від відповідача.

За результатами вивчення поданих відповідачем заперечень та доданих на їх обґрунтування документів, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2013 року справу призначено до судового розгляду на 12 вересня 2013 року.

У судове засідання 12 вересня 2013 року з’явився представник позивача. Представник відповідача до суду не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, що, в силу приписів частини 1 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України стало підставою для відкладення розгляду справи на 23 вересня 2013 року.

У судове засідання 23 вересня 2013 року з’явився представник позивача, який позов підтримав та просив його задовольнити. Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до положень частини 3 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України, причини неявки суду не повідомив.

Протокольною ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі в зв’язку з його необґрунтованістю.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 23 вересня 2013 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ДАК «Хліб України» перебуває на обліку в УПФУ в Печерському районі м. Києва як платник страхових внесків, а до 01 січня 2011 року являлось платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі по тексту – Закон України від 09.07.2003р. №1058-IV).

Частиною 1 статті 15 названого Закону (тут і далі Закон у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, зокрема, роботодавці підприємства, установи та організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи суб’єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону, є страхувальниками відповідно до положень цього Закону.

Відповідно до абзацу 6 частини 2 статті 17 та частини 6 статті 20 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV, страхувальник, яким є відповідач, зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Обчислення страхових внесків здійснюється щомісячно за ставками, визначеними пунктами 4.1., 4.2. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за № 64/8663 і статтею 4 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997р. №400Є97-ВР.

Згідно зі статтею 14, частинами 6 та 12 статті 20 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV платники збору на обов’язкове пенсійне державне страхування зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, при цьому, страхові внески сплачуються незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до частини 2 статті 106 названого Закону суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою названої статті, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Саме на реалізацію наведених положень законодавства України позивачем 17 червня 2011 року винесено рішення №1402, яким за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків до відповідача була застосована фінансова санкція у розмірі 135002,74 грн. та нарахована пеня у розмірі 59588,17 грн.

Не погоджуючись із рішенням органу Пенсійного фонду ДАК «Хліб України» звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про скасування рішення від 17 червня 2011 року, за результатами розгляду якого постановою суду від 02 серпня 2011 року у справі №2а-9585/11/2670, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що постанова або ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирають законної сили з моменту проголошення.

Згідно частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання на всій території України.

Отже, станом на 26 вересня 2013 року (день вирішення справи по суті) ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2013 року у справі № 2а-9585/11/2670 набрала законної сили.

Враховуючи, що відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки рішення Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, яке слугувало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення з ДАК «Хліб України» заборгованості у розмірі 194590,91 грн., на час судового розгляду справи є чинним, а отже є обов’язковим для виконання.

Крім того, доводам відповідача, викладеним у письмових запереченнях вже була дана правова оцінка, під час розгляду судами справи №2а-9585/11/2670.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що інших доказів на підтвердження сплати заборгованості відповідачем суду не надано, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленого позову.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державної акціонерної компанії «Хліб України» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 20047943) на користь Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва (01601, м. Київ, Крутий узвіз, 4, код ЄДРПОУ 22870173, р/р 256053012609, банк одержувача ГУ Ощадбанку по м. Києву та Київській області, МФО 322669) заборгованість зі сплати суми фінансових санкцій та нарахованої пені за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в розмірі 194590 (сто дев’яносто чотири тисячі п’ятсот дев’яносто) грн. 91 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України

.

Суддя А.І. Савченко