Ухвала суду № 33711592, 18.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3294/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

18 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Вівдиченко Т.Р.,

Сорочка Є.О.

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Профі- Консалтінг" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2013 року адміністративний позов ТОВ "Профі- Консалтінг" задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби № 0002715522 від 19.02.2013 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено обставини справи та надано не вірну правову оцінку діям відповідача щодо підстав та винесення правомірності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Профі- Консалтінг» з питань правомірності відображення залишку від'ємного значення по декларації з ПДВ за грудень 2012.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 29.01.2013 №56/15.-5-61/33194244, яким встановлено порушення позивачем п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2013093,00грн

На підставі висновків акту камеральної перевірки податковим органом прийнято спірне податкове повідомлення - рішення форми «В4» №0002715522 від 19.02.2013 року.

Підставою для зменшення позивачу за грудень 2012 року залишку від'ємного значення з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 2013093,00грн. стало пропущення ним строків для повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, сума залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду 2013093,00 грн., частина такого залишку виникла за серпень 2007р. в розмірі 1385111,00грн., за жовтень 2007р. в розмірі 199869,00грн., за листопад 2007р. в розмірі 166464,00грн., за грудень 2007р. в розмірі 166314,00грн. та за листопад 2008р. в розмірі 20447,00грн.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 200.4 ст. 200 ПК визначено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Констатуючи в акті перевірки вказані положення ст. 200 ПК та стверджуючи про їх порушення, відповідач послався на те, що не відобразивши в декларації напрямок повернення бюджетного відшкодування, підприємство само відмовилося від належної йому суми бюджетного відшкодування ПДВ, суми зазначеної у р.24 декларації.

Однак, висновок відповідача про відмову позивача від належної йому суми бюджетного відшкодування є безпідставним і не ґрунтується на вказаних нормах ПК, адже зміст п.п.200.4, 200.6, 200.7, 200.8 ст. 200 ПК не встановлює таких правових наслідків.

Пунктом 102.5 ст. 102 ПК встановлено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

З аналізу п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України вбачається, що його положення регулюють виключно питання повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та відшкодування сум податку на додану вартість та саме для вирішення цих питань законодавець встановлює 1095-денний термін. Будь-яких обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду, Податковий кодекс України не містить.

Таким чином, доводи апелянта щодо відсутності у позивача права на використання від'ємного значення ПДВ є безпідставними, оскільки підприємством не заявлялось суми до бюджетного відшкодування; використання сформованого податкового кредиту (в розрізі термінів його формування і подальшого його використання у відповідній частині, зокрема на підставі відповідних податкових накладних) не обмежено законом, а положення п.102.5. ст.102 Податкового кодексу України на питання податкового кредиту не поширюються.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на те, що не відобразивши у відповідних рядках податкової декларації напрямок повернення бюджетного відшкодування, підприємство самостійно відмовилося від належної йому суми.

Приписами ст.200 Податкового кодексу України передбачено два способи використання платником податків від'ємного значення ПДВ у разі відсутності податкового боргу, а саме: бюджетне відшкодування (реалізується за наявності встановлених кодексом підстав); включення до податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, напрямок бюджетного відшкодування та включення від'ємного значення до податкового кредиту є різними поняттями, оскільки перше передбачає собою можливість повернення коштів на рахунок платника у банку та/або у зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів, а друге - використання сум від'ємного значення у зменшення податкових зобов'язань наступного періоду. Платник податку на власний розсуд приймає рішення про використання чи не використання у межах 1095-денного строку права на бюджетне відшкодування у разі наявності передбачених ПК України підстав, а невикористання права на бюджетне відшкодування з тих або інших причин не тягне за собою позбавлення платника не обмеженого 1095-денним строком права на віднесення і використання у розрахунку власних податкових зобов'язань сплаченого ПДВ до податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що відображення позивачем у рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року залишку від'ємного значення після бюджетного відшкодування, яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, ще не означає прийняття платником податку рішення про реалізацію свого права на отримання бюджетного відшкодування.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що застосування до вказаних правовідносин норм п. 102.5. ст. 102 Податкового кодексу України є безпідставним, а зменшення позивачу від'ємного значення податку на додану вартість на суму 2013093,00грн грн., що виникло в 2007-08рр., через пропущення строків давності - помилковим.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 30.10.2012 року за № К/9991/47835/12, реєстраційний номер рішення 27220496.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який ним виконано не було, так як доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 19.09.2013 року.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: Т.Р. Вівдиченко

Є.О. Сорочко

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Сорочко Є.О.