Постанова № 33708179, 26.09.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.09.2013р. справа №908/1990/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Склярук О.І. Богатиря К.В., Дучал Н.М.за участю представників сторін: від позивача-не з'явилисявід відповідача 1-Алуф О.В., довіреність №б/н від 20.09.2013р.від відповідача 2-Волченко О.В., довіреність №Д-633 від 23.09.2013р.від третьої особи-не з'явилисярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «БАНК КІПРУ», м.Київна рішення господарського суду Запорізької областівід07.08.2013р. (повний текст рішення складено та підписано 08.08.2013р.)по справі№908/1990/13 (суддя: Шевченко Т.М.)за позовом:ОСОБА_6, м. Запоріжжядо відповідачів:1.Приватного підприємства «НЕДРА», м. Запоріжжя; 2.Публічного акціонерного товариства «БАНК КІПРУ», м.Київза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:ОСОБА_7, м. Запоріжжя провизнання недійсним договору іпотеки

ОСОБА_6, м.Запоріжжя звернулася до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Приватного підприємства «НЕДРА», м. Запоріжжя та Публічного акціонерного товариства «БАНК КІПРУ», м.Київ про визнання недійсним іпотечного договору №62/08 від 10.04.2008.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.07.2013р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, було залучено: ОСОБА_7, м.Запоріжжя.

Господарський суд Запорізької області прийняв рішення по справі №908/1990/13 від 07.08.2013р., повний текст якого складено та підписано 08.08.2013р. (суддя: Шевченко Т.М.), яким позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним іпотечний договір №62/08 від 10.04.2008 підписаний між Акціонерним банком «АвтоЗАЗбанк» (правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство «БАНК КІПРУ», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «БАНК КІПРУ») та Приватним підприємством «НЕДРА».

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «БАНК КІПРУ» м. Київ, на користь ОСОБА_6 м. Запоріжжя, 573 грн. 50 коп. судового збору. Цим же рішенням стягнуто з Приватного підприємства «НЕДРА» м. Запоріжжя, на користь ОСОБА_6 м. Запоріжжя, 573 грн. 50 коп. судового збору.

Рішення обґрунтовано доведеністю позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «БАНК КІПРУ» м. Київ звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій рішення по справі просили скасувати та відмовити у задоволені позовних вимог.

Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення по справі прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування усіх обставин справи.

Зокрема, наполягає, що вимоги про визнання недійсною угоди, яка укладена особою, що знаходиться в процедурі банкрутства повинні бути розглянуті в межах справи про визнання такої особи банкрутом, а не в межах загального позовного провадження. Тому, суд мав би припинити провадження у даній справі та передати справу для розгляду її в межах справи про банкрутство ПП «НЕДРА». Майно передане в іпотеку банку підприємство набуло у власність на підставі договору купівлі-продажу під час здійснення підприємницької діяльності, а отже, майно приватного підприємства не було сформовано за рахунок спільної сумісної власності. Нормативно посилається на ст.10, ст.20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст.203, 215 ЦК України, ст.ст. 57,62, 65, 128 ГК України.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 29.08.2013р. порушено апеляційне провадження по справі № 908/1990/13.

10.09.2013р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства «БАНК КІПРУ» надійшла телеграма, в якій просило відкласти розгляд справи призначений на 11.09.2013р. у зв'язку з неможливістю забезпечити явку його представника. Розгляд справи було відкладено.

Розпорядженням Голови Донецького апеляційного господарського суду від 11.09.2013р. у зв'язку з відрядженням судді Богатиря К.В., змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі: головуючий суддя: Склярук О.І., судді: Дучал Н.М., Ушенко Л.В.

11.09.2013р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду від ОСОБА_6 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просила рішення господарського суду Запорізької області від 07.08.2013р. по справі №908/1990/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розпорядженням голови Донецького апеляційного господарського суду від 24.09.2013р. у зв'язку з відпусткою судді Ушенко Л.В., змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі: головуючий суддя: Склярук О.І.; судді: Богатир К.В, Дучал Н.М.

В судовому засіданні (25.09.2013р.) представник Публічного акціонерного товариства «БАНК КІПРУ» надав довідку Територіального управління Державної судової адміністрації України №3228 від 18.09.13р. про підтвердження перерахування банком судового збору до Державного бюджету. Вимоги викладенні в апеляційній скарзі підтримав в повному обсязі, просив суд рішення по справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник ПП «НЕДРА» в судовому засіданні (25.09.2013р.) проти вимог викладених в апеляційній скарзі заперечував. Просив рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання (25.09.2013р.) представники позивача та третьої особи не з'явилися. Про наявність поважних причин неявки у судове засідання апеляційної інстанції уповноважених представників суд не повідомили, своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце судового засідання представники сторін були повідомлені належним чином.

Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду від 29.08.2013р. та 11.09.2013р., явка сторін не була визнана обов'язковою.

Враховуючи викладене та те, що апеляційна інстанція, відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними в ній доказами і не зв'язана доводами апеляційної скарги, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників позивача та третьої особи.

Дослідивши обставини справи, вислухав пояснення представників сторін судова колегія зазначає наступне.

10.04.2008 між Акціонерним банком «АвтоЗАЗбанк» (правонаступником якого є ВАТ «БАНК КІПРУ», в свою чергу, правонаступником якого є ПАТ «БАНК КІПРУ», іпотекодержатель, відповідач-2 у справі) та ПП «НЕДРА» (іпотекодавець та перший відповідач у справі) підписано іпотечний договір № 62/08 від 10.04.2008 (далі - іпотечний договір №62/08), який посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за №3091. (а.с.16-17)

Згідно умов іпотечного договору №62/08 перший відповідач у забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором №6/08, укладеним 10.04.2008 між першим відповідачем та другим відповідачем, передав в іпотеку нерухоме майно: спальний корпус, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Приморський район, м. Приморськ, вул. Курортна, 45-а.

Відповдіно до п. 1 іпотечного договору, предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 884656, виданого 18.10.2006 виконавчим комітетом Приморської міської ради Запорізької області, що підтверджується Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим Приморським комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації 08.04.2008 за №18423865.

Приватне підприємство «НЕДРА» є юридичною особою, яка зареєстрована 16.12.1998р. Засновником приватного підприємства є ОСОБА_7, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців від 09.01.2013(а.с.25) та п.1.1 статуту підприємства (а.с.26-32).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.06.2013р. порушено провадження у справі №908/1740/13 про банкрутство Приватного підприємства «НЕДРА».

Як встановлено місцевим господарським судом ОСОБА_7 перебуває у шлюбі із ОСОБА_6 (позивачем у справі) з 19.02.1983. (Свідоцтва про укладення шлюбу від 19.02.1983)

Зазначений вище іпотечний договір було підписано без згоди ОСОБА_6, у зв'язку з чим, остання звернулася до господарського суду.

Як зазначалося вище, позовні вимоги задоволено повністю. Рішення обґрунтовано доведеністю позовних вимог.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. ( ст. 215 ЦК України)

Стаття 203 ЦК України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із ст. 6 Закону України «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Аналогічні норми містяться і в ст. 578 ЦК України.

Відповідно до ст. 368 ЦК України та ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. ( ст. 63 СК України)

Відповідно до ст. 320 ЦК України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.

Статтею 66 ГК України встановлено, що матеріальну основу діяльності підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства; джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку; інші джерела, не заборонені законодавством України.

Приватне підприємство - підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи); унітарне підприємство створюється одним засновником, який, зокрема, виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. ( ст.63 ГК України)

Як встановлено судом першої інстанції, на момент заснування приватного підприємства «НЕДРА» ОСОБА_7 перебував у шлюбі із позивачем - ОСОБА_6, тому статутний капітал та майно приватного підприємства належить їм на праві спільної сумісної власності, з врахуванням рішення Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року N17-рп/2012 про офіційне тлумаченням положення частини першої статті 61 СК України.

Згідно із ч. 2 ст. 369 ЦК України розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Згідно із ч. 1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку» іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст. 577 ЦК України, якщо предметом застави є нерухоме майно, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню.

За іпотечним договором №62/08 від 10.04.2008 перший відповідач у забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором №6/08 від 10.04.2008 передав в іпотеку банку (другий відповідач) нерухоме майно ПП «НЕДРА»: спальний корпус, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Майно, що є предметом даного іпотечного договору, було набуто першим відповідачем за час перебування у шлюбі ОСОБА_7, засновника приватного підприємства, із ОСОБА_6

Таким чином, на час укладення іпотечного договору №62/08 від 10.04.2008 майно ПП «НЕДРА» належало ОСОБА_7 (засновнику ПП «НЕДРА») та ОСОБА_6 (позивачу) на праві спільної сумісної власності.

В той же час, майно, що належало їм на праві спільної сумісної власності і є предметом спірного договору, передано в іпотеку без згоди іншого співвласника - ОСОБА_6

Враховуючи вищевикладене місцевий господарський суд прийшов до правомірного висновку, що іпотечний договір №62/08 від 10.04.2008 не відповідає актам цивільного законодавства, а саме: ст.ст. 369, 578 ЦК України та ст. 65 СК України, що є підставою для визнання його недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду, що позивачем не пропущено строк позовної давності, оскільки ОСОБА_6 дізналась про укладення спірного іпотечного договору в липні 2012 року.

Відповідно до частини 4 ст.10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника. У тому числі спори про визнання недійсним будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Стаття 20 вищезазначеного Закону встановлює, що правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах справи про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсних кредиторів з підстав, визначених у Законі.

Позивач по цій справі не є в даному випадку, ані арбітражним керуючим ані конкурсним кредитором, що унеможливлює розгляд його заяви за правилами ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Враховуючи вищевикладене, доводи заявника апеляційної скарги, що провадження по справі повинно бути припинено, оскільки цей спір підлягає розгляду в межах справи про банкрутство, не може бути взято судом до уваги.

Дана справа розглядалася згідно підвідомчості справ господарським судам, визначеної п.7 ч.1 ст.12 ГПК України, та за правилами виключної підсудності згідно ч.9 ст.16 ГПК України, оскільки справу №908/1740/13 про банкрутство ПП «НЕДРА», порушено 03.06.2013 і її розгляд тривав на момент прийняття рішення по цій справі.

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_6, м.Запоріжжя.

За таких підстав, твердження заявника апеляційної скарги про порушення та неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим Донецький апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Запорізької області від 07.08.2013 р., повний текст якого підписаний 08.08.2013 р. по справі № 908/1990/13.

Результати апеляційного провадження у справі оголошено в судовому засіданні. Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «БАНК КІПРУ», м.Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 07.08.2013р., повний текст якого підписаний 08.08.2013р. по справі №908/1990/13 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 07.08.2013р., повний текст якого підписаний 08.08.2013р. по справі №908/1990/13 -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя: О.І. Склярук

Судді: К.В. Богатир

Н.М. Дучал

Надруковано 7 примірників: 1- позивачу; 2- відповідачам; 1-третій особі; 1-до справи; 1- ГСЗО; 1 - ДАГС