Рішення № 33707522, 23.09.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2013 Справа № 917/1359/13

За позовом Прокурора Полтавського району, 36007, м. Полтава, вул. М. Бірюзова, 32 в інтересах держави

До відповідачів: 1. Щербанівська сільська рада, 36008, м. Полтава-8, вул. Центральна, 2

2. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (гуртожиток)

Про (1) визнання недійсним договору про встановлення особистого сервітуту від 01.09.2010р., укладеного між відповідачами на земельну ділянку площею 0,0030 га під розміщення пересувної малої архітектурної форми та майданчика в с. Розсошенці, вул. Комарова на території Щербанівської сільської ради;

(2) звільнення земельної ділянки площею 0,0030 га в АДРЕСА_2, яку займає ФОП ОСОБА_1, шляхом демонтажу малої архітектурної форми - кіоску,

Суддя БУНЯКІНА Ганна Іванівна

Представники:

від прокуратури: Іценко М.В. (див. протокол судового засідання)

від відповідача 1: відсутні (див. протокол судового засідання)

від відповідача 2: відсутні (див. протокол судового засідання)

23.09.2013 року у судовому засіданні відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України оголошено вступну і резолютивну частину рішення, додано до справи та повідомлено про строк виготовлення повного тексту рішення.

Рішення виноситься після перерви, оголошеної в судових засіданнях 30.07.2013 р., 08.08.2013 р., 05.09.2013 р. та 17.09.2013 р. в порядку ст. 77 ГПК України з огляду на необхідність поповнення матеріалів справи додатковими документальними доказами.

Суть спору: Розглядається позовна заява Прокурора Полтавського району в інтересах держави до Щербанівської сільської ради та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Розсошенці Полтавського району і області про (1) визнання недійсним договору про встановлення особистого сервітуту від 01.09.2010р., укладеного між відповідачами на земельну ділянку площею 0,0030 га під розміщення пересувної малої архітектурної форми та майданчика в с. Розсошенці, вул. Комарова на території Щербанівської сільської ради; (2) звільнення земельної ділянки площею 0,0030 га в АДРЕСА_2, яку займає ФОП ОСОБА_1, шляхом демонтажу малої архітектурної форми - кіоску (в редакції заяви про уточнення позовних вимог № 124-325/13 від 01.08.2013 р.).

Відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 проти позовних вимог Прокурора Полтавського району в частині звільнення земельної ділянки площею 0,0030 га в АДРЕСА_2, яку займає ФОП ОСОБА_1, шляхом демонтажу малої архітектурної форми - кіоску заперечує за мотивами заяви від 17.09.2013 р. (вх. № 13132 від 17.09.2013 р.) та просить суд відмовити в їх задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника прокуратури, оцінивши надані докази, суд

в с т а н о в и в:

Рішенням 39 сесії 5 скликання Щербанівської сільської ради від 26.08.2010 р. (т. 1, а. с. 18) затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж особистого строкового земельного сервітуту фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 під розміщення стаціонарної малої архітектурної форми - павільйону в с. Розсошенці, вул. Комарова на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області та вирішено укласти із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 договір особистого строкового земельного сервітуту на земельну ділянку площею 0,0030 га під розміщення стаціонарної малої архітектурної форми - павільйону за вказаною адресою.

01.09.2010 року між Щербанівською сільською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладений договір про встановлення особистого сервітуту (належним чином засвідчена копії договору - в матеріалах справи), який прокурор просить визнати недійсним.

Ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Щербанівської сільської ради "Про укладення договору особистого строкового земельного сервітуту під розміщення стаціонарної малої архітектурної форми - павільйону ФОП ОСОБА_1" від 26.08.2010 р. визнане незаконним та скасоване постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 25 жовтня 2012 року по справі № 1625/935/2012. Остання залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013 року.

Предметом доказування у даній справі є наявність або відсутність обставин і підстав, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною та настання певних юридичних наслідків.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частина перша, п. 2 частини другої ст. 16 Цивільного кодексу України встановлюють, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до частини третьої ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною першою ст. 215 ЦК України також встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 203 ЦК особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно постанови Полтавського районного суду Полтавської області від 25 жовтня 2012 року по справі № 1625/935/2012 рішенням 39 сесії 5 скликання Щербанівської сільської ради від 26.08.2010 р. про укладення договору особистого строкового земельного сервітуту під розміщенням стаціонарної малої архітектурної форми-павільйону ФОП ОСОБА_1 порушено встановлений Земельним кодексом України порядок регулювання земельних відносин при передачі в користування земельної ділянки.

Так, вказаною постановою встановлено, що земельна ділянка, щодо якої між Щербанівської сільської ради та ФОП ОСОБА_1 укладено договір про встановлення особистого сервітуту, на час прийняття сесією сільської ради рішення від 26.08.2010 р. перебувала за межами намеленого пункту. А отже, розпорядником зазначеною земельною ділянкою була Полтавська районна державна адміністрація.

У листі від 01.01.2010 року "Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами" Вищий господарський суд роз'яснює, що судам необхідно перевіряти повноваження відповідних органів, на виконання рішень яких було укладено спірний договір, щодо вирішення питань регулювання земельних відносин і вилучення земельних ділянок.

З огляду на вищевикладене суд встановив, що спірний правочин має бути визнаний недійсним як такий, що не відповідає вимогам закону відповідно до ч. 2 ст. 203 і ст. 215 ЦК України, оскільки укладений відповідачем - Щербанівською сільською радою без необхідного обсягу повноважень на укладення договору про встановлення особистого сервітуту.

Частиною третьою статті 207 ГК України передбачено, що у разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє (п. 2.7 Постанови Пленуму ВГСУ № 11 від 29.05.2013 р.).

Водночас, суд дійшов висновку про безпідставність вимог прокурора Полтавського району про застосування наслідків недійсності договору про встановлення особистого сервітуту від 01.09.2010 р. за наступного.

Так, у позовній заяві в даній справі прокурор просить звільнити земельну ділянку площею 0,0030 га в АДРЕСА_2, яку займає ФОП ОСОБА_1, шляхом демонтажу малої архітектурної форми-кіоску.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, 14.03.2011 року між гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка в цілому складається з павільйону А-1, загальною площею 27,1 кв.м.

Пунктом 6 вказаного договору визначено, що право відповідача на розміщення стаціонарної малої архітектурної форми-павільйону на земельній ділянці площею 0,0030 га за вищезазначеною адресою виникло на підставі договору про встановлення особистого сервітуту від 01.09.2010 р.

Відповідно до п. 2.15 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 р. наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину.

Отже, зважаючи на те, що позов про звільнення земельної ділянки включає в себе знесення розташованих на ній будинків, будівель і споруд, відповідний спір стосується прав і обов'язків власника таких об'єктів.

На даний час будівля, на знесенні якої наполягає прокурор в даній справі, не належить відповідачу. Згідно рішення про державну реєстрацію власником вказаної нежитлової будівлі (павільйону) є гр. ОСОБА_3, а тому позов Прокурора Полтавського району в частині звільнення земельної ділянки площею 0,0030 га в АДРЕСА_2 задоволенню не підлягає.

Згідно ч. 3 ст. 49 ГПК судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Положенням п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 р. визначено, що, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 22, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним та припинити на майбутнє договір про встановлення особистого сервітуту від 01.09.2010р., укладений між відповідачами на земельну ділянку площею 0,0030 га під розміщення пересувної малої архітектурної форми та майданчика в с. Розсошенці, вул. Комарова на території Щербанівської сільської ради.

3. Стягнути з Щербанівської сільської ради (36008, м. Полтава-8, вул. Центральна, 2, ідентифікаційний код 24565876) в доход державного бюджету України по коду бюджетної класифікації 2203001 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)», р/р 31214206783002, отримувач: УДКСУ у м. Полтава, Полтавської області (м. Полтава), 22030001, код за ЄДРПОУ 38019510, банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, код банку 831019 - 573,50 грн. судового збору.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 (гуртожиток), ідентифікаційний код НОМЕР_1) в доход державного бюджету України по коду бюджетної класифікації 2203001 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)», р/р 31214206783002, отримувач: УДКСУ у м. Полтава, Полтавської області (м. Полтава), 22030001, код за ЄДРПОУ 38019510, банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, код банку 831019 - 573,50 грн. судового збору.

5. Видати накази з набранням чинності цим рішенням.

6. В частині звільнення земельної ділянки площею 0,0030 га в АДРЕСА_2, яку займає ФОП ОСОБА_1, шляхом демонтажу малої архітектурної форми - кіоску - відмовити.

7. Копію цієї ухвали надіслати сторонам за адресами, зазначеними в її вступній частині, та прокуратурі Полтавської області (36000, м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7).

Повне рішення складено 25.09.2013 року

СУДДЯ Г.І.БУНЯКІНА