Рішення № 33700491, 10.09.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2013 Справа № 917/1306/13

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2а, м. Полтава, 36008

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 4 914,10 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача: Данілова Н.Н., довіреність № 19-14/990 від 10.04.2013 р., (паспорт серії НОМЕР_2, виданий Октябрським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 05.05.1996 року)

від відповідача: не з'явилися.

Суть спору : розглядається позов Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 4 914,10 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 01.12.2010 р. між сторонами договору № 3109/1 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (із змінами внесеними рішенням господарського суду Полтавської області від 25.10.2012 р. у справі № 18/1581/12), з яких : 2 676,08 грн. основний борг за період з 01.11.2012 р. по 30.04.2013 р., 2 219,81 грн. пені за період з 16.12.2012 р. по 14.05.2013 р. в розмірі 1% відповідно до п. 17 вказаного договору, 18,21 грн. 3% річних за період з 16.12.2012 р. по 14.05.2013 р..

Позивач надав суду клопотання № 29-02/1306 від 10.09.2013 р. (вх. № 12846 від 10.09.2013 р.), відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача 4 746,31 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 01.12.2010 р. між сторонами договору № 3109/1 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (із змінами внесеними рішенням господарського суду Полтавської області від 25.10.2012 р. у справі № 18/1581/12), з яких : 2 610,61 грн. основний борг за період з 09.11.2012 р. по 30.04.2013 р., 2 118,33 грн. пені за період з 16.12.2013 р. по 15.05.2013 р., 17,37 грн. 3 % річних за період 16.12.2012 р. по 14.05.2013 р..

За приписами ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд розцінює дане клопотання як зменшення розміру позовних вимог та приймає її до розгляду в даному позовному провадженні як таку, що подана відповідно до чинний процесуальних норм. Спір розглядається в межах предмету спору в редакції наведеного клопотання № 29-02/1306 від 10.09.2013 р. (вх. № 12846 від 10.09.2013 р.).

Відповідач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, вимог суду (п. 5 ухвали від 27.06.2013 р. про порушення провадження у даній справі та п. 5 ухвали від 15.07.2013 р. про відкладення розгляду даної справи) не виконав, причин щодо цього суду не повідомив. Останній відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, а також про покладені на нього обов'язки, про що свідчать повідомлення № 3600110275445 та № 3600110294830 про вручення поштового відправлення - вказаних ухвал суду.

Відповідач надав суду клопотання від 09.09.2013 р. (вх. № 12766 від 10.09.2013 р.) про відкладення розгляду справи з огляду на його перебування у терміновому відрядженні до міста Черкас для участі у семінарі.

Заявлене відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи відхилене судом з огляду на необґрунтованість поважності викладених у ньому обставин та закінчення строку вирішення спору. При оцінці вищезазначеного клопотання судом враховано ч. 2 пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами та доповненнями), відповідно до якої учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст. 32-34 ГПК України).

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у пп.. 3.9.2 постанови від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами та доповненнями), у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, пояснення представника позивача щодо можливості розгляду спору за відсутності представника відповідача, закінчення строку вирішення спору з урахуванням ч. 3 ст. 69 ГПК України та приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи та розглядає справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані документальні докази, суд,

встановив :

01.12.2010 р. між Полтавським обласним виробничим об'єднанням "Полтаватеплоенерго" (теплопостачальна організація) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (споживач) було укладено договір № 3109 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (далі - Договір), відповідно до якого теплопостачальна організація зобов'язувалася постачати споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщень споживача до межі розподілу будівлі по АДРЕСА_2 (офісні приміщення), а споживач зобов'язувався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами), визначеними п. 14 Договору з проведенням платежів відповідно до умов п. 15-16 Договору.

25.10.2012 р. господарським судом Полтавської області прийняте рішення у справі № 18/1581/12 - за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про внесення змін у договір № 3109/1 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.12.2010 р., що викладені в проекті додаткової угоди № 2 від 20.10.2011 р. та в Додатку "Розрахунок теплової енергії" - яким позов задоволено. Повне рішення складено 29.10.20.12 р., ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.11.2012 р. у справі № 18/1581/12 апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на вказане рішення повернута з посиланням на п. 2, п. 3 ст. 97 ГПК України, за даними позивача подальше оскарження рішення не відбувалося, докази на підтвердження протилежного відсутні.

Відповідно до ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

За викладеного, рішення господарського суду Полтавської області від 25.10.2012 р. у справі № 18/1581/12 набрало законної сили 09.11.2012 р..

За умовами Договору з урахуванням змін та доповнень Договору відповідно рішення господарського суду Полтавської області від 25.10.2012 р. у справі № 18/1581/12, вбачається, зокрема наступне :

- обсяг теплової енергії, який постачається Споживачу в розрахунковому періоді, визначається "Теплопостачальною організацією" розрахунковим способом відповідно до теплового навантаження об'єктів (згідно СНиП 2.04.05-91 "Отопление, вентиляция и кондиционирование") з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, визначеної згідно СНиП 2.01.01-82 (Строительная климатография и геофизика) та наведений в п. З Додатку "Розрахунок обсягу теплової енергії", який є невід'ємною частиною даного договору. Розрахункове теплове навантаження на опалення складає 0.001567 Гкал/год. У місяці, наступному за розрахунковим, "Теплопостачальна організація" визначає фактичний обсяг відпущеної теплової енергії за розрахунковий період з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і надає «Споживачу" рахунок та акт приймання-передачі теплової енергії. У разі, якщо обсяг фактично спожитої теплової енергії перевищує зазначений в договорі, кінцевий розрахунок вартості такого перевищення проводиться "Споживачем" не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі, якщо фактичне споживання теплової енергії нижче від зазначеного в договорі обсягу, така надлишкова оплата зараховується як попередня оплата в поточному місяці (п. 13.1 Договору);

- розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом та діючих на період постачання теплової енергії, на підставі виконаних розрахунків відповідно до теплових навантажень. Вартість 1 Гкал - 802,18 грн. (без ПДВ), 962,62 грн. (з ПДВ) для потреб інших споживачів. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 14 Договору);

- оплата вартості теплової енергії, визначеної розрахунковим способом в п. 3 Додатку "Розрахунок обсягу теплової енергії", проводиться "Споживачем" плановим платежем до 30 числа поточного місяця. Кінцевий розрахунок вартості теплової енергії визначеної з урахуванням фактичної температури повітря, проводиться "Споживачем" до 15 числа місяця наступного за розрахунковим на підставі виписаного рахунку. "Споживач" може проводити попередню оплату за місяць наступний за розрахунковим. Якщо підстава платежу в платіжних документах не зазначена, "Теплопостачальна організація" зараховує кошти в погашення заборгованості за спожиту теплову енергію, отриману в минулі періоди. У разі відсутності у "Споживача" заборгованості "Теплопостачальна організація" зараховує кошти в рахунок оплати за місяць, в якому здійснена оплата (п. 15 Договору);

- факт отримання "Споживачем" теплової енергії фіксується щомісячно Актом приймання-передачі теплової енергії, який складається Сторонами відповідно до вимог чинного законодавства та Договору. У разі неповернення "Споживачем" Акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін, як це передбачено пунктом 9ж Договору, він, підписаний "Теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства та підтверджує факт надання "Споживачу" теплової енергії (п. 16 Договору);

- у випадку несплати у вказані в договорі строки нараховується пеня в розмірі 1,0 % за кожний день прострочки платежу, але не більше 100% боргу згідно Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги" №. 686-ХІ від 20.05.99р., а також стягуються 3% річних та інфляційні витрати простроченої суми згідно зі ст. 625 ЦК України" (п. 17 Договору);

- даний договір укладений на період : а) для опалення з 01.012.2010 р. по 08.03.2012 р. та б) в частині розрахунків до їх повного завершення, Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місць до закінчення строку його дії про припинення дії Договору не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 22 Договору).

За даними позивача Договір є продовженим відповідно до п. 22 Договору.

Теплопостачальною організацією за період з 01.11.2012 р. по квітень 2013 р. включно було виконано договірні зобов'язання з надання послуг по постачанню споживачу теплової енергії у вигляді гарячої води на загальну суму 2 676,08 грн.. Позивачем в дотримання умов Договору було надіслано відповідачеві акти приймання-передачі теплової енергії за листопад 2012 р. від 30.11.2012 р. на суму 370,61 грн., за грудень 2012 року від 31.12.2012 р. на суму 608,38 грн., за січень 2013 р від 31.01.2013 р. на суму 583,34 грн., за лютий 2013 р. від 28.02.2013 р. на суму 462,06 грн., за березень 2013 р. від 31.03.2013 р. на суму 515,00 грн. та за квітень 2013 р. від 30.04.2013 р. на суму 136,69 грн. (а.с. 48-53) та були виставлені відповідачу відповідні рахунки на оплату отриманої ним теплової енергії № 2375 від 30.11.2012 р. на суму 370,61 грн., № 2375 від 31.12.2012 р. на суму 608,38 грн., № 2375 від 31.01.2013 р. на суму 583,34 грн., № 2375 від 28.02.2013 р. на суму 462,06 грн., № 2375 від 31.03.2013 р. на суму 515,00 грн. та № 2375 від 25.04.2013 р. на суму 136,69 грн. (а.с. 42-47). матеріалами справи підтверджується направлення зазначених рахунків та актів приймання-передачі відповідачеві.

За даними позивача в порушення умов Договору відповідачем не проведено оплату вартості спожитої теплової енергії, на момент подання позову заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію складала 2 676,08 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком заборгованості відповідача.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом (в редакції клопотання № 29-02/1306 від 10.09.2013 р. (вх. № 12846 від 10.09.2013 р.) про стягнення з відповідача 4 746,31 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 01.12.2010 р. між сторонами договору № 3109/1 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (із змінами внесеними рішенням господарського суду Полтавської області від 25.10.2012 р. у справі № 18/1581/12), з яких : 2 610,61 грн. основний борг за період з 09.11.2012 р. по 30.04.2013 р., 2 118,33 грн. пені за період з 16.12.2013 р. по 15.05.2013 р., 17,37 грн. 3 % річних за період 16.12.2012 р. по 14.05.2013 р..

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (ст. 653 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору про надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до пп. 5 п. 3 ст. 20 Закону України № 1875-IV від 24.06.2004 р. "Про житлово-комунальні послуги" (із змінами та доповненнями) споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води з урахуванням змін та доповнень Договору відповідно до рішення господарського суду Полтавської області від 25.10.2012 р. у справі № 18/1581/12. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України надані послуги не оплатив, заборгованість останнього (в межах визначеної позивачем ціни позову) складає 2 600,03 грн.. При цьому судом враховано, що позивачем у розрахунку основного боргу, наданого до клопотання № 29-02/1306 від 10.09.2013 р. (вх. № 12846 від 10.09.2013 р.), допущено помилку при зазначенні розміру вартості наданих комунальних послуг у грудні 2012 року: вказано 618,96 грн. замість 608,38 грн. відповідно до акту приймання-передачі теплової енергії за грудень 2012 року від 31.12.2012 р. та рахунку на оплату отриманої теплової енергії № 2375 від 31.12.2012 р..

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 17 Договору з урахуванням змін та доповнень Договору відповідно до рішення господарського суду Полтавської області від 25.10.2012 р. у справі № 18/1581/12 визначено, що у випадку несплати у вказані в договорі строки нараховується пеня в розмірі 1,0 % за кожний день прострочки платежу, але не більше 100% боргу згідно Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги" №. 686-ХІ від 20.05.99 р., а також стягуються 3 % річних та інфляційні витрати простроченої суми згідно зі ст. 625 ЦК України."

Частиною 3 ст. 1 Закону України № 686-XIV від 20.05.1999 р. "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження своєї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 % загальної суми боргу.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 2 118,33 грн. пені за період з 16.12.2012 р. по 14.05.2013 р., суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до п. 4 та п. 6 ст. 231, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України є правомірними частково в сумі 2 105,74 грн. з огляду на допущену помилку при визначенні розміру основного боргу, а тому підлягають задоволенню саме в цій частині (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Судом при перевірці розрахунку пені враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного суду України від 16.04.2013 р. у справі № 18/957/12.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 17,37 грн. за період з 16.12.2012 р. по 14.05.2013 р., суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними в частині стягнення трьох процентів річних в сумі 17,30 грн. з огляду на допущену помилку при визначенні розміру основного боргу, а тому підлягають задоволенню саме в цій частині (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2 600,03 грн. основного боргу, 2 105,74 грн. пені та 17,30 грн. трьох процентів річних підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню. В іншій частині позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України та п. 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, ст. 82-85, ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1), ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а), р/р 260007148 в АК "Полтавабанк", МФО 331489, ідентифікаційний код юридичної особи 03338030 : 2 600,03 основного боргу, 2 105,74 грн. пені, 17,30 грн. трьох процентів річних та 1 720,50 грн. судового збору.

Видати накази з набранням цим рішенням законної сили.

4. В частині позовних вимог щодо стягнення 10,58 грн. грн. основного боргу, 12,59 грн. пені та 0,07 грн. трьох процентів річних у позові відмовити..

5. Рішення надіслати учасникам процесу за адресами, зазначеними у його вступній частині.

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.