Ухвала суду № 33707194, 25.09.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"25" вересня 2013 р. Справа № 5004/1638/11 за заявою Підприємця ОСОБА_1, с.Воютин, Луцький р-н

про банкрутство

Суддя Кравчук А.М.

Представники:

від боржника: н/з

ліквідатор: Темчишин В.П.

від кредиторів: ПАТ КБ «Приватбанк» - Плеханов О.М., довіреність №3206-О від 25.09.2012 року

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки учасників судового процесу.

встановив: ухвалою суду від 17.08.2011 року порушено провадження у справі про банкрутство підприємця ОСОБА_1, с.Воютин, Луцький р-н., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, накладено арешт на майно та грошові кошти підприємця ОСОБА_1.

Постановою господарського суду від 31.08.2011 року підприємця ОСОБА_1 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено ОСОБА_2, зобов'язано подати до офіційних друкованих органів оголошення про визнання боржника банкрутом.

Оголошення опубліковане в газеті "Голос України" за 22.09.2011 року №176 (5176).

Ліквідатор ОСОБА_2 подав клопотання від 02.09.2013 року №250 про скасування арешту, накладеного на майно підприємця ОСОБА_1 та зобов'язання Реєстраційної служби Луцького районного управління юстиції вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про обтяження та арешти.

Обґрунтовуючи клопотання ліквідатор зазначає, що в процедурі ліквідації виявлено належне підприємцю ОСОБА_1 майно, яке включено до ліквідаційної маси. На майно накладено арешти, що унеможливлює здійснення всіх необхідних заходів ліквідаційної процедури, зокрема, продажу майна, погашення кредиторських вимог.

Представник кредитора ПАТ КБ «Приватбанк» клопотання ліквідатора про скасування арешту не заперечив.

Заслухавши пояснення ліквідатора, представника кредитора, дослідивши матеріали справи та встановивши дійсні обставини справи суд дійшов висновку про задоволення клопотання ліквідатора. При цьому суд виходив з наступного.

19.01.2013 року набрав чинності Закон України № 4212-VI від 22.12.2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яким Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» викладено в новій редакції.

Відповідно до п. 1 1 прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", положення даного закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, до даної справи застосовується редакція закону, що діяла до 19.01.2013 року.

Особливості банкрутства суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина визначені ст. ст. 47 - 49 розділу VІ Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Спеціальне регулювання відносин даної категорії юридичних осіб полягає в тому, що при їх банкрутстві застосовуються норми розділу VІ Закону, а загальні норми Закону застосовуються субсидіарно - в частині, що не врегульована даним розділом, а також у випадках, прямо зазначених в Законі.

Юридичний факт банкрутства особи вводить відносно банкрута новий правовий режим, який регулюється спеціальним Законом - Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги якого розповсюджуються на усіх учасників суспільних відносин, що стосуються прав і обов'язків боржника-банкрута. Права та інтереси банкрута і кредиторів у справі реалізуються через ліквідатора, який для їх забезпечення має право подати відповідні заяви (клопотання) до органів та осіб, що наклали арешти чи заборони на майно боржника-банкрута, які, в свою чергу, зобов'язані їх скасувати (припинити, анулювати, зняти, погасити тощо).

Постанова господарського суду Волинської області від 31.08.2011 року у справі №5004/1638/11 та факт банкрутства, який нею встановлений, для осіб, які наклали арешти або заборони на майно боржника, визнаного банкрутом, є правозмінюючим юридичним фактом, наслідком якого є скасування за заявою ліквідатора арештів та інших заборон, що накладені на майно банкрута фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, будь-якими органами (судами, нотаріусами, органами виконавчої служби тощо), що їх наклали (вчинили).

Статтею 23 Закону про банкрутство встановлено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Відповідно до статей 22, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" постанова про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора у справі про банкрутство набуває чинності з дня її прийняття.

Відповідно до приписів статті 25 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута тощо згідно з законодавством.

Статтею 26 вказаного Закону про банкрутство передбачено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

Відповідно до ст. 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Чинним законодавством не розділяється майно фізичної особи як громадянина та майно фізичної особи-підприємця, тому в ліквідаційній процедурі після визнання боржника банкрутом виявленню та продажу підлягають усі майнові активи, які належать боржнику - банкруту, окрім майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення; за рахунок цього майна підлягають погашенню у встановленому законом порядку вимоги кредиторів.

Частина 2 статті 26 Закону встановлює, що майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Згідно приписів статті 30 Закону після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута, ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

Ліквідатором при проведенні ліквідаційної процедури сформовано ліквідаційну масу банкрута, до складу якої увійшли наступні активи:

- будівля кузні, загальною площею 101,9 кв.м.; дерев'яний сарай, площею 150 кв.м.; огорожа дерев'яна протяжністю 74 пог.м. з воротами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1;

- земельна ділянка, площею 0,1199 га для обслуговування виробничого приміщення по виробництву будівельних матеріалів, кадастровий номер 0722883700:01:001:0140, яка знаходиться за адресою: Луцький район, с.Маяки.

На майно банкрута, яке увійшло до ліквідаційної маси, накладені ряд обтяжень, що підтверджується Інформаційними довідками з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек (а. с. 46- 47).

Крім цього, згідно даної Інформаційної довідки, постановою ВДВС Луцького РУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27.06.2012р. №33071183 накладено арешт на все нерухоме майно боржника (а.с. 46).

Листом №25 від 17.01.2013 року ліквідатор звертався до приватного нотаріуса ОСОБА_5 з проханням зняти заборону відчуження нерухомого майна та виключити дане майно з реєстру іпотек (а.с. 49).

Згідно повідомлення нотаріуса №12/01-16 від 21.02.2013 року для реєстрації припинення запису про іпотеку необхідно подати рішення суду, що зобов'язує нотаріуса вчинити відповідні дії (а.с. 50).

Листом №172 від 20.06.2013 року ліквідатор звертався до Відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції з проханням зняти арешти з банківських рахунків та майна ОСОБА_1, які були накладені під час виконавчого провадження (а.с. 48).

Також, листом № 245 від 28.08.2013 року ліквідатор звертався до Реєстраційної служби Луцького районного управління юстиції з проханням вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна) записи про арешти та обтяження (а.с. 51-52).

Ліквідатор зазначив, що дані листи залишені без відповіді, арешти, накладені на майно банкрута не скасовані. Відмова державного органу надати відповідь та скасувати арешти є достатньою правовою підставою для звернення до суду із клопотанням про скасування арештів.

Оскільки Закон прямо забороняє накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута після винесення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом, то накладення арештів і заборон відносно майна боржника-банкрута в період ліквідаційної процедури є неправомірним (незаконним).

Арешт на все нерухоме майно банкрута накладено ВДВС Луцького РУЮ 27.06.2012 року, тобто, під час процедури ліквідації.

З огляду на викладене, перебування майна, яке входить до складу ліквідаційної маси банкрута, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державному реєстрі іпотек у процедурі банкрутства робить неможливим виконання ліквідатором банкрута обов'язків, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та суперечить приписам частини 1 статті 23 зазначеного Закону щодо зняття арештів чи інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута.

Таким чином, під час здійснення ліквідатором покладених на нього обов'язків щодо задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, майнові активи боржника, визнаного банкрутом, мають бути вільними від будь-яких обмежень щодо розпорядження ними, оскільки одним із завдань ліквідаційної процедури є продаж майна боржника з метою задоволення визнаних вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство ліквідація - це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів по задоволенню визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Накладене обтяження на майно банкрута є перешкодою (обмеженням) у здійсненні ліквідатором ліквідаційних заходів щодо банкрута, а саме, виявлення майна банкрута, включення такого майна до ліквідаційної маси, його оцінки та реалізації, одержання та накопичення коштів на відкритому депозиті в нотаріальній конторі та послідуючим проведенням задоволення вимог кредиторів у порядку, визначеному Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Отже, з моменту відкриття щодо боржника ліквідаційної процедури всі без винятку обтяження його активів підлягають скасуванню. Це пов'язано з тим, що у процедурі ліквідації задоволення вимог кредиторів відбувається за рахунок коштів, отриманих від здійсненої у встановленому порядку реалізації майна банкрута.

При цьому, зняття заборон та арештів із майна боржника у порядку статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є безумовним, і стосується будь-яких органів і посадових осіб.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України №Б-50/112-09 від 13.10.2011р., №20/б від 18.01.2011р., №Б-24/39-09 від 08.12.2011р., №5/19 від 01.11.2011р., №22/60б від 17.02.2011р., №Б-50/265-10 від 26.07.2011р., №5023/1208/11 від 11.10.2011р., №17/140-Б-10 від 18.07.2012р., №5016/343/2012 від 26.02.2013р., №12/5009/7594/11 від 15.05.2013 року.

Згідно статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", обтяженням є заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

Пунктом 5 статті 19 зазначеного Закону визначено, що підставою для здійснення державної реєстрації прав (обтяжень) є, зокрема, рішення судів, що набрали законної сили.

Відповідно до ст. 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження.

Згідно з положеннями п.5 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1141, внесення відомостей до державного реєстру здійснюється на підставі заяв (запитів).

Разом з тим, нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено складання судом запитів за будь-якими формами або інших заяв, оскільки процесуальними документами господарського суду є рішення, ухвали та постанови, які є, в свою чергу, обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, ст. 4-5 ГПК України господарські суди не вправі діяти поза межами наданих їм повноважень, зокрема, шляхом подання заяв до відповідних державних органів, а тільки шляхом прийняття судових рішень (ухвал).

Відповідно до статті 8 Конституції України - Конституція України має найвищу юридичну силу. Ст. 124 Конституції України передбачено поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Таким чином, всі арешти та інші обмеження щодо користування майном банкрута підлягають скасуванню, що з урахуванням зазначених вище обставин справи, на думку господарського суду, є підставою для винесення відповідного судового рішення (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд, зокрема, в постановах від 13.11.2012 року у справі №Б19/311-08/13, від 14.11.2012 року у справі №44/440-б.).

За викладених обставин суд вважає клопотання ліквідатора обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Задовольняючи клопотання ліквідатора, суд зазначає, що норми абзацу 6 частини 1 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо скасування арешту, накладеного на майно боржника, визнаного банкрутом та заборони накладання нових арештів в ліквідаційній процедурі, мають імперативний характер і не передбачають отримання додаткових процесуальних документів для її реалізації.

Керуючись ст. ст. 1, 5, 23, 25, 26, 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в редакції, чинній до 19.01.2013 року, господарський суд, -

У Х В А Л И В:

1. Клопотання ліквідатора про скасування арештів, застосованих щодо майна банкрута - підприємця ОСОБА_1 від 02.09.2013 року №250 задовольнити.

2. Скасувати арешти, застосовані щодо майна, належного банкруту - підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1), у тому числі:

- будівлі (кузні) А-1, загальною площею 101,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, про що зроблено запис в електронному реєстрі №3300202;

- земельної ділянки, площею 0,1199 га для обслуговування виробничого приміщення по виробництву будівельних матеріалів, кадастровий номер 0722883700:01:001:0140, яка знаходиться за адресою: Луцький район, с.Маяки, про що зроблено запис в електронному реєстрі №11636906, а також інші обмеження щодо розпорядження майном боржника.

3. Зобов'язати Реєстраційну службу Луцького районного управління юстиції (43001, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Січова, 22а) вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна) та Державного реєстру іпотек наступні записи:

- тип обтяження: заборона на нерухоме майно; реєстраційний номер обтяження: 3300202; зареєстровано 06.06.2006 10:30:29 за №3300202 реєстратором: Приватний нотаріус ОСОБА_5, Луцький районний; підстава обтяження: договір іпотеки, 4969, 06.06.2006, приватний нотаріус ОСОБА_5; об'єкт обтяження: інше, Будівля (кузня) А-1 загальною площею 101,9 кв.м., адреса: Волинська область, АДРЕСА_1, номер РПВН: 2415653; власник підприємець ОСОБА_1, код НОМЕР_1, АДРЕСА_3;

- тип обтяження: заборона на нерухоме майно; реєстраційний номер обтяження: 11636906; зареєстровано 22.09.2011 14:01:15 за №11636906 реєстратором: Приватний нотаріус ОСОБА_5, Луцький районний; підстава обтяження: договір іпотеки, 4969, 06.06.2006, ОСОБА_5 Дане обтяження накладене замість обтяження №3300222, в якому невірно було внесено майно; об'єкт обтяження: земельна ділянка, площа 0,1199 га розташована в с.Маяки, Луцького району, Волинської області, цільове призначення для обслуговування виробничого приміщення по виробництву будівельних матеріалів, кадастровий номер 0722883700:01:001:0140; власник ОСОБА_1, код НОМЕР_1, АДРЕСА_3;

- тип обтяження: арешт нерухомого майна; реєстраційний номер обтяження: 12671513, зареєстровано 27.06.2012 11:06:28 за №12671513 реєстратором: Волинська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України; підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 33071183, 27.06.2012, Старший державний виконавець ВДВС Луцького РУЮ Камець Дмитро Степанович; об'єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно; власник ОСОБА_1, код НОМЕР_1, АДРЕСА_2; обтяжувач: Відділ державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції, код 35041407; додаткові дані: в межах суми боргу перед ПАТ КБ «Приватбанк» 220743,82 грн.

- тип обтяження: іпотека; реєстраційний номер обтяження: 3322850, зареєстровано 09.06.2006 17:41:48 реєстратором: Приватний нотаріус ОСОБА_5, Луцький районний; підстава обтяження: договір іпотеки, номер: 4969, 06.06.2006, Приватний нотаріус ОСОБА_5; об'єкт обтяження 1: інше, Будівля (кузня) А-1, загальною площею 101,9 кв.м., адреса: АДРЕСА_1, номер РПВН:2415653; об'єкт обтяження 2: невизначене майно, земельна ділянка площею 0,1199 га, кадастровий номер 0722883700:01:001:0140, розташована в с.Маяки, Луцького району, Волинської області, цільове призначення для обслуговування виробничого приміщення по виробництву будівельних матеріалів, іпотеко держатель філія «Волинське головне регіональне управління» ЗАТ КБ «ПриватБанк», код:13369965, м.Луцьк, пр.Відродження, 1; іпотекодавець: ОСОБА_1, код НОМЕР_1, АДРЕСА_3.

4. Ухвала господарського суду набирає чинності з дня її винесення судом.

5. Ухвала дійсна для пред'явлення до виконання до 26.09.2014 року.

6. Ухвалу надіслати:

- боржнику ОСОБА_1, АДРЕСА_2;

- ліквідатору Темчишину В.П.;

- ПАТ "Універсал Банк", м. Луцьк, вул. Бойка, 1.

Суддя А. М. Кравчук