Постанова № 33706722, 17.09.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2013 року справа № 823/2683/13-а

10 год. 48 хв.м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Гаврилюка В.О.,

секретар судового засідання - Литвинчук В.М.,

за участю представників:

позивача - Грязона Р.М.,

відповідача - Савенко Ю.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом авторемонтно-агрегатного заводу Черкаської облспоживспілки до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Авторемонтно-агрегатний завод Черкаської облспоживспілки подав позов, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Черкаси від 04.04.2013 року № 0002192301 та № 0002182301.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що господарські операції між авторемонтно-агрегатним заводом Черкаської облспоживспілки та ПП "Інтерторгстрой" і ПП "Черкаситоргсфера" фактично здійснені та оформлені належним чином, свідченням чого є укладені відповідні договори та виписані на їх основі первинні бухгалтерські документи, а використання придбаних позивачем товарів та робіт у власній господарській діяльності підтверджується договорами, первинними обліковими документами та документами складського обліку.

Крім того, відповідачем не заперечуються факти наявності у позивача всіх необхідних документів для формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат внаслідок взаємовідносин з ПП "Інтерторгстрой" і ПП "Черкаситоргсфера" та здійснення розрахунків з цими особами, а під час здійснення перевірки податковий орган не встановив факт безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Також позивач зазначає, що на момент виконання господарських операцій ПП "Інтерторгстрой" і ПП "Черкаситоргсфера" були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та зареєстровані платниками податку на додану вартість.

В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю зазначивши при цьому, що для відображення господарської операції в податковому обліку недостатньо самого лише її документального оформлення, господарська операція повинна фактично відбутися, однак в ході перевірки позивача було виявлено, що його контрагенти-постачальники відображали в обліку господарські операції, які фактично не відбулися, а тому первинні документи та податкові накладні за такими операціями не мають юридичної сили та доказовості і, як наслідок, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Авторемонтно-агрегатний завод Черкаської облспоживспілки, як суб'єкт господарювання - юридична особа, ідентифікаційний код 01734514, зареєстрований 14.01.1992р., та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 32041637, виданого 28 червня 1997 року.

Судом встановлено, що на підставі наказу ДПІ у м. Черкаси від 18.03.2013 № 483 та направлення № 127/22-0 від 19.03.2013 посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку авторемонтно-агрегатного заводу Черкаської облспоживспілки щодо документального підтвердження господарських відносин із ПП "Інтерторгстрой" за серпень, вересень, жовтень 2011 року та з ПП "Черкаситоргсфера" за лютий, березень, квітень, травень 2010 року.

За результатами проведеної перевірки складений акт № 138/22-11/01734514 від 27.03.2013, в якому встановлені порушення позивачем вимог пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР) та п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 57475 грн., в тому числі за березень 2010 року на суму 11667 грн., за квітень 2010 року на суму 19803 грн., за травень 2010 року на суму 3421 грн., за серпень 2011 року на суму 13667 грн., за вересень 2011 року на суму 7250 грн., за жовтень 2011 року на суму 1667 грн., а також вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон № 334/94-ВР) та п. п. 138.1, 138.2, 138.4, 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 80420 грн., в тому числі за І квартал 2010 року на суму 25418 грн., за ІІ квартал 2010 року на суму 29030 грн., за ІІІ квартал 2011 року на суму 24055 грн., за IV квартал 2011 року на суму 1917 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 04 квітня 2013 року № 0002182301 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 94033 грн., в т. ч. за основним платежем - 80420 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 13613 грн., та № 0002192301 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 77491 грн., в т. ч. за основним платежем - 57475 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 20016 грн.

В результаті процедури адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення від 04 квітня 2013 року № 0002182301 та № 0002192301 залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР, чинного в період здійснення спірних господарських операцій, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону передбачає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно пункту 138.2 статті 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 зазначеного Кодексу передбачає, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР (в редакції, чинній на момент здійснення спірних операцій) податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпункти 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачають обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну з відповідними реквізитами, яка складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця та є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрований як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. Крім того, пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 р. № 165, передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Відповідно до частини 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 цієї статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 вказаного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацом першим пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Зі змісту статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" випливає, що первинний документ - це будь-який документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Законодавством не визначений вичерпний перелік документів, які можуть вважатися первинними, відтак таким, що підтверджують проведення господарської операції і на підставі яких формується звітність.

Частинами 1, 2 ст. 9 вказаного Закону встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції. а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Як свідчать матеріали справи, позивачем з ПП "Черкаситоргсфера" укладений ряд договорів купівлі-продажу товарів, а також виконання робіт. Про фактичне здійснення вказаних господарських операцій свідчать видаткові накладні, акти здачі-приймання виконаних робіт, акти здачі-приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ2-в, довідки про вартість будівельних робіт форми КБ-3, договірні ціни та локальні і зведені кошториси, товарно-транспортні накладні на перевезення товару, подорожні листи вантажного автомобіля, витяг з книги обліку довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей. Будь-які зауваження щодо оформлення вказаних документів податковий орган не висловив, що також підтвердив в судовому засіданні представник відповідача.

Позивачем з ПП "Інтерторгстрой" укладений договір № 18 від 04 січня 2011 року, згідно якого позивач зобов'язувався прийняти і оплатити товар. Кількість, ціна, вартість на кожну партію товару є договірною і обумовлюється в специфікації або накладних, які являються невід'ємною частиною договору.

На виконання вказаного договору позивач прийняв товар, що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами вантажного автомобіля та витягом з книги обліку довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, до оформлення яких в податкового органу зауваження відсутні.

Оплата отриманого позивачем товару та виконаних робіт здійснена повністю, що підтверджується доданими до матеріалів справи банківськими виписками, а використання товарів та робіт у власній господарській діяльності підтверджується укладеними позивачем договорами з ТОВ "Міжнародна торгово-промислова компанія "Панда" та Київським національним університетом внутрішніх справ, актами приймання передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, актами списання товарно-матеріальних цінностей та інше.

На час укладення вказаних договорів та здійснення господарських операцій ПП "Інтерторгстрой" і ПП "Черкаситоргсфера" були належним чином зареєстровані як юридичні особи та мали статус платників податку на додану вартість, що підтверджується наданими ними позивачу копіями виписок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та свідоцтвами про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що позивач обґрунтовано сформував витрати на придбання товарів та робіт від ПП "Інтерторгстрой" і ПП "Черкаситоргсфера" і включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно виписаних та оформлених належним чином податкових накладних цими особами.

Крім того, суд зазначає, що при дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей. Такі обставини відповідачем в акті перевірки не зазначені.

Суд зауважує, що в судовому засіданні представник відповідача пояснив про можливе фактичне отримання товарів і робіт позивачем, однак зазначив, що ці товари та роботи не могли бути поставлені та виконані саме ПП "Інтерторгстрой" і ПП "Черкаситоргсфера" у зв'язку з наявністю актів про результати проведення зустрічних звірок з цими контрагентами, в яких встановлено відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських відносин із платниками податків - покупцями та платниками податків - продавцями, однак зважаючи на вищенаведені обставини такий висновок суд вважає помилковим.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 цього Кодексу, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 94, 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби від 04 квітня 2013 року № 0002182301 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 94033 грн., в т. ч. за основним платежем - 80420 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 13613 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби від 04 квітня 2013 року № 0002192301 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 77491 грн., в т. ч. за основним платежем - 57475 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 20016 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь авторемонтно-агрегатного заводу Черкаської облспоживспілки (18018, м. Черкаси, вул. Смілянська, 149, ідентифікаційний код 01734514) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1716 (одна тисяча сімсот шістнадцять) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.О. Гаврилюк

Постанова складена в повному обсязі 20.09.2013р.