Ухвала суду № 33706009, 25.09.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 165/512/13-ц Головуючий у 1 інстанції:Ференс-Піжук О.Р. Провадження № 22-ц/773/1426/13 Категорія:30 Доповідач: Стрільчук В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

25 вересня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Стрільчука В. А.,

суддів - Здрилюк О.І., Бовчалюк З.А.,

при секретарі - Шереметі Т.Г.,

з участю відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби (далі - ВДВС) Нововолинського міського управління юстиції, ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та відшкодування матеріальної і моральної шкоди за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «УкрСиббанк» на ухвалу Нововолинського міського суду від 31 травня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

15 лютого 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 11 вересня 2006 року між ним та акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту в сумі 186000 грн. Цей договір був забезпечений договором застави транспортного засобу від 11 вересня 2006 року.

Постановою заступника начальника ВДВС Нововолинського міського управління юстиції Гальчика С.М. від 24 грудня 2012 року арештований транспортний засіб марки «MITSUBIHI PAJERO SPORT 2», 2006 року випуску, без його відома та участі передано зберігачу ОСОБА_1

В автомобілі знаходилися його особисті речі - три куртки, головні убори, костюми, які він оцінює в 30000 грн., та гроші в сумі 10000 доларів США. Вартість автомобіля в момент передачі становила 250000 грн.

Такими неправомірними, на його думку, діями відповідачів йому заподіяна моральна шкода в сумі 200000 грн.

Він відмовляється від автомобіля та особистих речей, однак наполягає на стягненні компенсації у грошовому еквіваленті.

Враховуючи викладене, просив визнати дії ВДВС щодо передачі належного йому вищевказаного транспортного засобу протиправними та незаконними, стягнути солідарно з відповідачів майнову шкоду в сумі 100000 грн., моральну шкоду в сумі 200000 грн., кошти за автомобіль в сумі 250000 грн., кошти за речі в сумі 30000 грн., у разі не виявлення 10000 доларів США у місці їх зберігання в автомобілі стягнути вказану суму за курсом НБУ в гривнях на момент стягнення.

31 травня 2013 року ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив заборонити ВДВС Нововолинського міського управління юстиції щодо арештованого автомобіля «MITSUBIHI PAJERO SPORT 2», 2006 року випуску, номер шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1., власником якого він є, вчиняти будь-які дії щодо реалізації майна та інші будь-які дії до розгляду позовної заяви та набрання рішенням законної сили.

Ухвалою Нововолинського міського суду від 31 травня 2013 заяву задоволено.

Постановлено заборонити ВДВС Нововолинського міського управління юстиції вчиняти до розгляду даного спору судом дії щодо реалізації автомобіля «Мітсубісі Паджеро Спорт», 2006 року випуску, номер шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, належного ОСОБА_2 на праві власності.

Ухвала допущена до негайного виконання.

В апеляційній скарзі особа, яка не брала участі у справі, публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «УкрСиббанк» просить скасувати цю ухвалу, покликаючись на її необґрунтованість та порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 151 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 152 цього Кодексу одним із видів забезпечення позову є заборона вчиняти певні дії.

Задовольняючи заяву позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом заборони ВДВС Нововолинського міського управління юстиції вчиняти до розгляду даного спору судом дії щодо реалізації спірного автомобіля, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, тому необхідно накласти арешт на житлову квартиру АДРЕСА_1.

Однак такий висновок суду не відповідає обставинам справи і зроблений з порушенням норм процесуального права.

Навівши в мотивувальній частині оскарженої ухвали (а. с. 13) обґрунтування щодо накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, суд в резолютивній частині ухвали висновку що даної квартири не зробив, а натомість заборонив вчиняти дії щодо реалізації спірного автомобіля, хоча жодних мотивів такого вирішення питання про забезпечення позову всупереч вимогам ст. 210 ЦПК України не навів.

Судом не з'ясовано обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову цим вимогам.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_2, він не заявляв вимогу про повернення йому вилученого автомобіля, а просив стягнути з відповідачів грошову компенсацію його вартості (а. с. 1-2). Як у такому випадку невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти дії щодо реалізації автомобіля може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення, суд не перевірив і в ухвалі не зазначив.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Всупереч наведеним роз'ясненням Нововолинським міським судом при постановленні оскарженої ухвали не були враховані права та інтереси ПАТ «УкрСиббанк» як заставодержателя так стягувача у виконавчому провадженні.

Рішенням Нововолинського міського суду від 29 квітня 2010 року задоволено позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором. Постановлено стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 152071 грн. 93 коп. боргу за договором про надання споживчого кредиту № 11037607000 від 11 вересня 2006 року шляхом перерахування на рахунок № 29092000003204, МФО: 351005, код ЄДРПОУ - 09807750. Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2, малого приватного підприємства «Берізка» на користь ПАТ «УкрСиббанк» 692687 грн. 67 коп. боргу за договором кредиту № 11104249000 від 22 грудня 2006 року шляхом перерахування на рахунок № 29092000003204, МФО: 351005, код ЄДРПОУ - 09807750. Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_4, малого приватного підприємства «Берізка» по 566 грн. 67 коп. судового збору та по 10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а. с. 33-35).

Постановою ВДВС Нововолинського міського управління юстиції від 23 листопада 2010 року відкрите виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором від 11 вересня 2006 року в розмірі 152071 грн. 93 коп. (а. с. 19).

Оскаржені ОСОБА_2 дії ВДВС Нововолинського міського управління юстиції пов'язані з примусовим виконанням наведеного рішення суду.

Згідно з роз'ясненнями, даними у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Заборонивши ВДВС вчиняти дії щодо реалізації спірного автомобіля, суд фактично зупинив виконання судового рішення, не звернувши увагу на вказані роз'яснення.

У зв'язку з порушенням судом першої інстанції встановленого процесуальним законом порядку вирішення питання про забезпечення позову оскаржену ухвалу слід скасувати, а зазначене питання передати на новий розгляд до Нововолинського міського суду на підставі п. 3 ст. 312 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити.

Ухвалу Нововолинського міського суду від 31 травня 2013 року в даній справі скасувати.

Питання про забезпечення позову передати на новий розгляд до того ж суду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: