Ухвала суду № 33705448, 23.09.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/5933/13 Головуючий 1 інст. - Губська Я.В.

Справа № 640/11885/13-ц Доповідач - Кісь П.В.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Кіся П.В.,

суддів: - Макарова Г.О.,

- Кружиліної О.А.,

при секретарі - Макаренко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 30 липня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» про стягнення пені за прострочений платіж,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вище зазначеним позовом та просив суд стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» (далі по тексту ПАТ КБ «Надра») пеню за прострочений платіж в розмірі 30690 грн. 98 коп. та в уточненій позовній заяві просив суд стягнути з ПАТ КБ «Надра» судові витрати

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 03.07.2008 року він уклав з ПАТ КБ «Надра» договір строкового банківського вкладу (депозиту) «Золотий вклад для фізичних осіб» строком на 1 рік та передав злитки золота на 708 грам. Таким чином виконав всі умови договору. По закінченню строку дії договору Банк вклад з нарахованими відсотками не повернув, а самовільно 31.12.2009 року перевів кошти з депозитного рахунку на поточний рахунок в банківських металах. Позивач 19.03.2012 року звернувся до ПАТ КБ «Надра» з письмовою вимогою про переказ коштів з поточного рахунку на свій рахунок в банку VAB, однак відповідач таку вимогу проігнорував і не зробив переказ коштів і таким чином він був вимушений звернутись до суду з позовом.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 30.07.2013 року відмовлено в задоволені позовних вимог ОСОБА_3

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить скасувати вказане рішення, і ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вважає рішення суду необґрунтованим та таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 зазначив, що посилання суду на те, що банківські метали відносяться до валютних цінностей та не є грошовими коштами є необґрунтованим, оскільки відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Таким чином, банківський метал (золото), у якому у позивача був вклад, є грошовими коштами. Можливості зарахування, обліку на банківському вкладі чого-небудь, що не являє собою грошову суму, ЦК не передбачено.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 03.07.2008 року позивач уклав з ПАТ КБ «Надра» договір строкового банківського вкладу (депозит) в банківських металах «Золотий вклад для фізичних осіб» № 847455/04-Д. Згідно умов договору позивач передав банку банківський метал - золото в зливках всього 708 гр. (22,76 тр. унцій), що є еквівалент 103310 грн. 64 коп. на строк до 03.07.2009 року зі сплатою 5% річних. 01.07.2009 року, 08.07.2010 року та 01.02.2012 року позивачем подавались заяви про повернення банківського вкладу, однак вклад повернуто не було до січня 2013 року.

19.03.2012 року ОСОБА_3 звернувся до ПАТ КБ «Надра» з заявою про проведення безготівкового переказу з його поточного рахунку НОМЕР_1 в сумі 24,10 тр.унцій золота на поточний рахунок в банку VAB, що проведено не було.

Не отримавши бажаного, ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаними позовними вимогами.

Згідно ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відмовляючи у позові, суд виходив з того, що відсутні передбачені законом підстави застосування ст.32 Закону України «Про платіжні системи та переаз коштів в Україні» з огляду на ту обставину, що золоті злитки відносяться до валютних цінності, а не до грошових коштів, як це помилквов вважає позивач.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки воно постановлене у відповідності з вимогами закону і ухвалене на основі всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч.1 ст. 192 ЦК України законними платіжними засобами, обов'язковими до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня..

Статтею 193 ЦК України передбачено, що види майна, які вважаються валютними цінностями, та порядок вчинення правочинів з ними встановлюється законом.

Поняття грошового зобов'язання наведене в Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Згідно ст. 1 зазначеного Закону грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93 окремим видом валютних цінностей є банківські метали. Відповідно до ст. 1 зазначеного декрету банківські метали це золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.

Пунктом 1.5 глави 1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженим постановою Правління НБУ від 03.12.2003 року № 516, передбачено, що банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти у банківських металах, якщо вкладний (депозитний) рахунок відкритий у банківських металах, або на умовах та в порядку, передбаченому договором, відповідно до заяви вкладника у національній валюті.

Відповідно до п.5 глави 1 та п.п.3.10 розділу 111 вказаного Положення не допускається використання банківських металів як засобу обігу та засобу платежу крім сплати процентів у банківських металах.

Таким чином, зобов'язання, які виникли між сторонами у справі не є грошовими і норма ст. 625 ЦК України в даному випадку не застосовується.

Отже суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у стягненні пені за прострочений платіж у грошовій одиниці країни - гривні та захисті прав споживача.

Усім доводам позивача суд дав належеу правову оцінку, доводи апелянта висновки суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 30 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, в касаційному порядку може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді: