Ухвала суду № 33701898, 19.09.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 року Справа № 3512/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Кузьмича С.М., Матковської З.М.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11.11.2009 року у справі за позовом Дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення №0001001742/1/17-123 від 16 травня 2008 року, -

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2008 року Дочірнє підприємство «Рівненський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - Позивач, ДП «Рівненський облавтодор») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне (далі - Відповідач, ДПІ в м. Рівне) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0001001742/1/17-123 від 16 травня 2008 року

Позивач позовні вимоги уточнив, просить визнати частково нечинним податкове повідомлення-рішення № 0001001742/1/17-123 від 16 травня 2008 року в частині визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок з доходів фізичних осіб в розмірі 25070,04 грн., в тому числі за основним платежем - 8356,68грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 16713,36 грн.

Позивач мотивує позов тим, що надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, що виплачуються у розмірах, передбачених колективними договорами, не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб з підстав, встановлених пп. 4.3.2 п. 4.3 ст. 4 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб».

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11.11.2009 року позов задоволено повністю.

Постанову суду першої інстанції оскаржила ДПІ в м. Рівне, подавши на неї апеляційну скаргу.

Відповідач зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що постанова підлягає скасуванню.

Як обґрунтування апеляційної скарги звертає увагу на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Сторони правом на участь у судовому засіданні не скористалися, у зв'язку з чим справа розглядалася в порядку письмового провадження.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 10.04.2008 року посадовими особами відповідача проведено виїзну планову перевірку Філії «Колоденська дорожня експлуатаційна дільниця» Дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20.09.2005 року по 01.07.2006 року, про що складено акт №455/23-4000/33723787.

В ході перевірки відповідач дійшов висновку про порушення Позивачем, зокрема, п. 1.1 ст. 1, пп. «д» п.1.3 ст. 1, п. 2.1 ст.2, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 3.4 ст. 3, пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п.п. 4.3.20 п. 4.3 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п.п. «а» п. 17.2 ст.17, п.п. «а» п. 19.2 ст.19, пп. «а» пп. 20.3.1 п. 20.3 ст. 20, пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що проявилось в неутриманні і неперерахуванні до бюджету податку з доходів фізичних осіб б в загальній сумі 8662,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001001742/0/17-123 від 23 квітня 2008 року, яким Позивачу за назване порушення визначено податкове зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в розмірі 25986,00 грн. в тому числі, 8662,00 грн. за основним платежем, штрафні (фінансові) санкції у подвійному розмірі від суми зобов'язання (17324,00 грн.) відповідно до п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Податкове повідомлення-рішення оскаржувалось Позивачем в адміністративному порядку.

Рішенням відповідача від 16.05.2008 року № 20974/25-09 скаргу Позивача залишено без задоволення, а рішення без змін. За наслідками оскарження прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001001742/1/17-123 від 16 травня 2008 року

Рішеннями Державної податкової адміністрації в Рівненській області від 22.07.2008 року № 19845/25-16-89, ДПА України від 23.09.2008 року скарги Позивача залишено без задоволення, а рішення без змін.

Вірно встановивши обставини справи, суд першої інстанції правильно застосував до правовідносин між сторонами відповідні їм норми матеріального права.

Відповідно до абзацу 3 пункту 1.1 статті 1 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 889-IV) для цілей цього Закону під терміном «заробітна плата» розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Частиною 3 статті 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» передбачено, що до інших заохочувальних та компенсаційних виплат відносяться виплати у формі винагороди за наслідком роботи за рік, премії за спеціальними системами та положеннями, компенсації та інші грошові та матеріальні виплати, які не передбачені актами діючого законодавства, або які здійснюються поза установленими вказаними актами норми.

Відповідно до пункту 3.16 розділу 3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, до фонду оплати праці не належать надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер у розмірах, визначених чинним законодавством.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 1999 року № 490 «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджуваних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний характер)» (далі - Постанова № 490) передбачено, що підприємства, установи, організації самостійно встановлюють надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником.

Граничні розміри надбавок (польового забезпечення) працівникам за день не можуть перевищувати граничні норми витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України.

Як встановлено судом попередньої інстанції, Позивачем та головою об'єднаної профспілкової організації працівників ДП «Рівненський облавтодор» в 2006 році затверджено у складі додатку № 15 до колективного договору «Положення про порядок встановлення і виплати надбавки працівникам Позивача за роз'їзний характер робіт».

Крім того, згідно з пунктом 3 Постанови № 490 витрати на проїзд до місця відрядження і назад, а також на наймання житлового приміщення зазначеним працівникам відшкодовуються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України і за кордон.

При цьому, норми відшкодування витрат на відрядження встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордоном» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) лише у вигляді добових, а тому надбавки за роз'їзний характер роботи фактично замінюють відшкодування на добові витрати.

Таким чином, якщо робота працівника носить роз'їзний характер, його поїздки не вважаються відрядженням з їх відповідним оформленням, а виплата відповідних надбавок прирівнюється за своєю суттю до виплати добових відрядженому та, відповідно до вимог підпункту 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закону № 889-IV, не відноситься до складу доходів працівника, що підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

Також, суд першої інстанції правильно посилається на роз'яснення ДПА України від 25.05.2004 року № 5131/5/17-3116, яке надане на запит Державної служби автомобільних доріг України (органу, до сфери управління якого належить Позивач), згідно якого надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, що виплачуються у розмірах, передбачених колективними договорами, не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб. Вказане роз'яснення було відкликане згідно з листом Державної податкової адміністрації України від 1 лютого 2010 року № 1886/7/17-0717, а отже відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є підставою для звільнення Позивача від відповідальності за дії, що вчинялися ним згідно такого роз'яснення протягом спірного періоду.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Відповідач не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № 0001001742/1/17-123 від 16 травня 2008 року в частині визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок з доходів фізичних осіб в розмірі 25070,04 грн., в тому числі за основним платежем - 8356,68грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 16713,36 грн.

Доводи апеляційної скарги не відповідають законодавству України та не можуть бути підставою для її задоволення.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції відповідає обставинам справи, наявним в ній доказам, прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11.11.2009 року у справі № 2а-4699/08/1770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді С.М. Кузьмич

З.М. Матковська