Ухвала суду № 33701526, 05.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-579/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

05 вересня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.

суддів Кучми А.Ю., Троян Н.М.,

при секретарі Криль В.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Київської регіональної митниці на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Три-Центральний аптечний склад» до Київської регіональної митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.12.2011 №560, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Три-Центральний аптечний склад» звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Київської регіональної митниці, в якому просили визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.12.2011 №560, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 31 720,75 грн. відповідно до законодавства, яке не діяло на момент вчинення правопорушення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2013 року, як незаконну та постановити нове рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Київською регіональною митницею проведено камеральну перевірку дотримання товариством з обмеженою відповідальністю «Три-Центральний аптечний склад» законодавства України з питань митної справи при декларуванні товарів за вантажною митною декларацією від 25.12.2008 №100000020/2008/752800.

За результатами вказаної перевірки Київською регіональною митницею складено акт від 17.02.2010 №к/2/10/100000000/24725736, яким зафіксовано порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Три-Центральний аптечний склад» підпункту 5.1.7 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, згідно з актом перевірки товариством з обмеженою відповідальністю «Три-Центральний аптечний склад» при декларуванні товарів за вантажною митною декларацією від 25.12.2008 №100000020/2008/752800 неправильно застосовано пільгу по сплаті податку на додану вартість.

На підставі акту перевірки від 17.02.2010 №к/2/10/100000000/24725736 згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» Київською регіональною митницею прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.03.2010 №54, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 31 720,75 грн.: за основним платежем - 30 210,24 грн., штрафні санкції - 1 510,51 грн.

Крім того, на підставі акту перевірки від 17.02.2010 №к/2/10/100000000/24725736 згідно з пунктом 123.2 статті 123 та пунктом 11 підрозділу 10 розділу ХІХ Податкового кодексу України Київською регіональною митницею майже через два роки прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.12.2011 №560, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 31 720,75 грн.: за основним платежем - 0,00 грн., штрафні санкції - 31 720,75 грн.

Задовольняючи адміністративний позов Окружний адміністративний суд м. Києва виходив з того, що штрафні санкції, передбачені статтею 123 Податкового кодексу України можуть застосовуватися за порушень податкового законодавства, вчинених до 1 січня 2011 року, тобто до набрання чинності Податковим кодексом України.

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитись.

Як вбачається з матеріалів справи, виявлене податковим органом порушення податкового законодавства з боку позивача мало місце у 2008 році, у той час як стягнення накладено у грудні 2011 року.

Таким чином, на момент вчинення порушення платником податку відповідні правовідносини були врегульовані положеннями Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181-ІІІ, а на момент накладення стягнення у вигляді штрафу - положеннями Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, статтею 123 якого встановлено штрафні санкції, які застосовуються до платників податків у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання.

При вирішенні питання про застосування передбачених названою правовою нормою штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, вчинені до 1 січня 2011 року, тобто до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлені контролюючими органами після вказаної дати, слід виходити з такого.

До 6 серпня 2011 року, тобто до набрання чинності Законом України від 7 липня 2011 року № 3609-УІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» (надалі - Закон 3609-УІ), Податковий кодекс України не містив положень, які б регулювали порядок застосування штрафних санкцій, передбачених Податковим кодексом України, до правопорушень, вчинених до 1 січня 2011 року, а тому слід виходити із загальних норм Конституції України та Податкового кодексу України.

З дати набрання чинності Законом 3609-УІ штрафні санкції за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлені після 1 січня 2011 року, застосовуються згідно з приписами пункту 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України.

При вирішенні питання щодо застосування передбачених Податковим кодексом України штрафних санкцій до податкових правопорушень, вчинених до 1 січня 2011 року, варто враховувати таке.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

У свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Водночас, як встановлено пунктом 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України, що набули чинності з 6 серпня 2011 року, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Зі змісту наведеної норми Перехідних положень Податкового кодексу України вбачається, що нею врегульовано розмір санкцій, що підлягає застосуванню за порушення, виявлені після набрання чинності Податковим кодексом України, у тому числі за вчинені раніше.

Проте питання щодо підстав для застосування встановлених Податковим кодексом України санкцій за правопорушення, вчинені до набрання чинності цим Кодексом, зміни до перехідних положень Податкового кодексу не врегулювали. Тому слід виходити з приписів частини другої статті 58 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Таким чином, незалежно від дати вчинення або виявлення певного діяння таке діяння може кваліфікуватися як порушення норм податкового законодавства лише в тому разі, якщо воно визнавалося протиправним згідно з нормами, чинними на час вчинення відповідного діяння.

До набрання чинності Податковим кодексом України відповідальність платників податків визначалася Законом України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІП «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон 2181).

Статтею 17 Закону 2181 було визначено підстави та розміри нарахування штрафних санкцій за порушення платниками податків податкового законодавства.

У період з 1 січня 2011 року до 6 серпня 2011 року, коли діяла інша редакція окремих норм Податкового кодексу України, що визначала підстави для притягнення платників податків до відповідальності та розміри цієї відповідальності. пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачалося нарахування штрафів у розмірі 25 відсотків від неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

З урахуванням того, що нарахування штрафів на відповідну базу не було передбачено Законом 2181, штрафи, передбачені пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у редакції, що діяла з 1 січня 2011 року до 6 серпня 2011 року, можуть бути застосовані лише щодо порушень, які і вчинені, і виявлені в період із 1 січня до 6 серпня 2011 року.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що порушення податкового законодавства, яке на думку відповідача мало місце, вчинене платником податку у 2008 році, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для застосування відповідальності, передбаченої п. 123.1. ст.123 ПК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, судом першої інстанції, під час розгляду справи, всебічно та повно встановлені обставини справи, їм дана належна правова оцінка, а рішення постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача Київської регіональної митниці на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді А.Ю. Кучма

Н.М. Троян

(Повний текст Ухвали виготовлений 10.09.2013 року)

.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Кучма А.Ю.

Троян Н.М.