Рішення № 33700708, 18.09.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2013 р.Справа № 922/3627/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Попович І.М.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчукм"ясо" м. Кременчук, Полтавської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікон-Трейд", м. Харків про стягнення коштів за участю сторін:

Представник позивача - Бєлая А.Л. (дов. б/н від 01.09.2013р.).

Представник відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Кременчукм"ясо" звернулось до господарського суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікон-Трейд", в якій просить суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 408713,71 грн., та витрати по сплаті судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на укладення між Публічним акціонерним товариством "Кременчукм*ясо" та ТОВ "Карпос" договору поставки № 700/09 (378/05/09) від 26.05.2009 року, відповідно до умов якого, останній протягом 2009 - 2012 років одержав продукцію позивача на загальну суму 446 828,89 грн.. Згодом, 01.01.2013 року між позивачем та ТОВ "Карпос" було підписано угоду про припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, в якій останнім була визнана сума боргу у розмірі 446 828,89 грн. та припинені зустрічні вимоги ТОВ "Карпос" на суму 38 115,18 грн., про те, ТОВ "Карпос" в порушення договірних умов, повну та своєчасну оплату за отриманий товар на суму 408713,71 грн. не здійснив.

Разом з тим, позивач вказує на те, що 31 березня 2013 року між ТОВ "Карпос" (первісний боржник), Публічним акціонерним товариством "Кременчукм"ясо" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікон-Трейд" (новий боржник), було укладено договір про переведення боргу №533/13, відповідно до якого відповідач прийняв частину грошового боргу, що виник на підставі договору поставки №700/09 від 26.05.2013 року у розмірі 408 713,71грн.

Враховуючи невиконання відповідачем в повному обсязі своїх обов'язків по договору про переведення боргу щодо оплати боргу, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Ухвалою господарського суду від 30.08.2013 року порушено провадження у справі №922/3627/13, розгляд справи призначено на 11.09.2013 року.

Ухвалою господарського суду від 11.09.2013 року, у зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладено до 18.09.2013 року .

Представник позивача в судовому засіданні 18.09.2013 року підтримує заявлені позовні вимоги, через канцелярію господарського суду 18.09.2013р. надав пояснення по справі, в яких зазначив, що станом на 18.09.2013 року заборгованість за договором про переведення боргу відповідачем не погашена та жодних оплат від останнього не надходило.

Представник відповідача в судове засідання 18.09.2013 року не з'явився, документів витребуваних судом не надав, про причину неявки на час розгляду справи суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали господарського суду, яке долучено до матеріалів справи та телефонограма передана господарським судом з повідомленням про відкладання розгляду справи на 18.09.2013 року, прийнята представником відповідача Тімофєєвою Н.С 12.09.2013 року об 12:35.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

З*ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасником судового процесу докази, суд встановив наступне.

26.05.2009 року між ТОВ "Карпос" (покупець) та ПАТ "Кременчукм*ясо" (постачальник) укладено договір поставки №700/09 (378/05/09).

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з умовами п.1.1. договору постачальник зобов'язувався поставити товар, а покупець прийняти і оплатити товар на умовах визначених в цьому договорі.

Пунктом 1.3. договору передбачено, що кількість та асортимент кожної партії поставленого товару вказується в накладних, які є невід'ємною частиною цього договору. Накладні оформляються на кожну партію поставляємого товару і мають силу специфікацій до цього договору.

Відповідно до п. 5.1 договору, ціна на поставлений товар за цим договором являється договірною та вказується в накладних на кожну партію товару.

Згідно п.5.4. договору (в редакції протоколу розбіжностей) сторонами передбачено, що покупець здійснює оплату за поставлений товар на умовах відстрочки платежу не пізніше 21 календарного дня з моменту поставки кожної окремої партії товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок "Постачальника". Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку покупця .

Згідно п.10.1. договору сторонами визначено строк дії договору до 31.12.2009 року, проте додатковими угодами строк дії договору поставки продовжувався, зокрема, додатковою угодою від 01.10.2010 року строк дії вищевказаного договору продовжено до 31.12.2011 року.

Як зазначає позивач, на виконання вищевказаного договору, ПАТ "Кременчукм*ясо" (продавець) поставив покупцеві ТОВ "Карпос" товар протягом 2009 - 2012 років на загальну суму 446 828,89 грн.. Згодом, 01.01.2013 року між позивачем та ТОВ "Карпос" було підписано угоду про припинення зобов'язань, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог (арк. спр. 20), в якій останнім була визнана сума боргу у розмірі 446 828,89 грн. та припинені зустрічні вимоги ТОВ "Карпос" на суму 38 115,18 грн., в зв*язку з чим, за покупцем неоплаченим за договором поставки залишився борг в сумі 408713,71 грн., про те, ТОВ "Карпос" в порушення договірних умов, залишок заборгованості за отриманий товар на вказану суму не здійснив.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, 31 березня 2013 року між ТОВ "Карпос" (первісний боржник), Публічним акціонерним товариством "Кременчукм"ясо" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікон-Трейд" (новий боржник), було укладено договір про переведення боргу №533/13.

У відповідності до ст. 520 та ст. 521 Цивільного кодексу України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу, відповідно до приписів якої, правочин щодо відповідної заміни у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому боржнику.

Згідно п.1 договору вказаними вище сторонами визначено, що відповідно до акту зведення взаєморозрахунків станом на 31.03.2013 року загальна сума кредиторської заборгованості "Первісного боржника" перед "Кредитором" складає 408 713,71 грн., що виник на підставі договору поставки №378/05/09 від 26.05.2009 року, укладеного між Первісним кредитором та Боржником.

Пунктом 1.1. договору передбачено, що первісний боржник переводить, а новий боржник приймає частину грошового боргу, що виник на підставі "Основного договору", а саме суму у розмірі 408 713,71 грн.

Договором встановлено, що кредитор не заперечує проти переведення боргу, визначеного у п.1. договору і підписуючи зі своєї сторони відповідний договір, дає свою згоду на переведення зазначеного боргу в порядку та на умовах, визначених договором (п.2).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов*язань за цим договором.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем 13.08.2013 року на адресу відповідача було направлено повідомлення (Отримане відповідачем 15.08.2013 року, про що свідчить поштове повідомлення долучене до матеріалів справи) про необхідність виконання договірних зобов'язань за укладеним договором про переведення боргу, відповідно до якого позивач вимагав протягом семи днів від дня отримання повідомлення сплатити грошові кошти за договором №533/13 про переведення боргу, про те, як зазначає позивач при зверненні до суду з відповідним позовом, останній свої обов*язки за договором не виконав, борг не сплатив.

Надаючи правову кваліфікацію вищевикладеним обставинам, господарський суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Господарським судом встановлено, що відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору про переведення боргу - є господарськими зобов'язаннями, тому відповідно зі ст. 4, 173-175, ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Разом з цим, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з п. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Станом на момент розгляду справи відповідач 408 713,71 грн. заборгованості за договором про переведення боргу № 533/13 не сплатив, в судові засідання не з*являвся та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості, в зв'язку з чим, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення 408 713,71 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі на користь позивача.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати з оплати судового збору в сумі 8 174,27 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікон - Трейд" (61052, Харківська область, місто Харків, Ленінський район, вулиця Малиновського, буд.3, код 37874381, р/р26008000133067 в ХФ ПАТ "Укрексімбанк", МФО 351618) на користь Публічного акціонерного товариства "Кременчукм*ясо" (39601, Полтавська область, місто Кременчук, Автозаводський район, провулок Героїв Бреста, буд.48, код 30068026, п/р 26001010032980 у філії "ПРУ Банку "Фінанси і Кредит", АТ, МФО 331564) - 408 713,71 грн. основного боргу, витрати по сплаті судового збору в сумі 8 174,27 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.09.2013 р.

Суддя Попович І.М.