Рішення № 33700252, 23.09.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.09.2013 Справа № 920/956/13за позовом публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго», м. Суми,

про стягнення 5 672 грн. 10 коп.,

Суддя Жерьобкіна Є.А.

Представники:

Від позивача - представник Сіндряков О.В. (довіреність № 14-151 від 22.08.2013року),

Від відповідача - не з'явився,

При секретарі судового засідання Вдовенко Д.В.,

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить стягнути з відповідача 5 672 грн. 10 коп. за несвоєчасну оплату фактично отриманого газу відповідно до укладеного між сторонами договору № 54-БО купівлі-продажу природного газу від 27.06.2012року, в тому числі 4 661 грн. 87 коп. пені відповідно до п. 7.2. договору, 77 грн. 86 коп. інфляційних збитків, 932 грн. 37 коп. 3% річних.

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог.

Позивач подав письмові пояснення № 14/2-202 від 19.09.2013року щодо розрахунку інфляційних збитків, в яких уточнив, що останні нараховані за січень 2013 року.

Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що умовами договору № 54-БО купівлі-продажу природного газу не передбачено обов'язку відповідача щодо проведення остаточного розрахунку за відсутності акту передачі-приймання газу.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

Відповідно до укладеного між сторонами договору № 54-БО купівлі-продажу природного газу від 27.06.2012року, позивач зобов'язується передати у власність відповідача у 2012 році, а останній, в свою чергу, прийняти та оплатити природний газ на умовах передбачених договором.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з актами приймання-передачі природного газу за серпень, вересень, листопад та грудень 2012 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ загальною вартістю 6 969 598 грн. 34 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору оплатив природний газ несвоєчасно.

Згідно зі ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 530 цього ж Кодексу визначено, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з п. 6.1 укладеного між сторонами договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з пунктом 7.2 договору, у разі невиконання відповідачем умов п.6.1 цього договору, останній у безспірному порядку зобов'язується крім суми заборгованості сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з поданим розрахунком, за несвоєчасну оплату природного газу відповідачеві нарахована пеня в сумі 4 661 грн.87 коп., в тому числі за період з 15.10.2012року по 25.10.2012року в сумі 623 грн. 63 коп., за період з 15.11.2012року по 29.11.2012року в сумі 3 534 грн. 73 коп., за період з 15.01.2013року по 26.02.2013року в сумі 503 грн. 51 коп. з урахуванням часткових проплат. (а.с. 21-22).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачеві нараховано 3 % річних в сумі 932 грн. 37 коп. за період з 15.10.2012року по 25.10.2012року в сумі 124 грн. 73 коп., за період з 15.11.2012року по 29.11.2012року в сумі 706 грн. 95 коп., за період з 15.01.2013року по 26.02.2013року в сумі 100 грн. 70 коп. з урахуванням часткових проплат, інфляційні збитки в сумі 77 грн. 86 коп. за січень 2013 року.

В обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог відповідач зазначає наступне.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що приймання-передача природного газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі природного газу. Обсяг споживання газу відповідачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу відповідача.

Згідно з п. 3.4 договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, відповідач зобов'язується надати позивачу підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Умови договору не містять обов'язку відповідача щодо проведення остаточного розрахунку за відсутності акту приймання-передачі газу. Обов'язок з проведення остаточного розрахунку за надані послуги залежить від документального оформлення сторонами обсягів наданих послуг за договором, а саме від дати складання акту приймання-передачі природного газу.

Однак, дати актів приймання-передачі природного газу за вересень та грудень 2012 року, не є датами їх складання. Так, відповідач направив позивачу акти приймання-передачі природного газу, але позивач підписав та повернув останні поза межами строку передбаченого п. 3.4 договору, що вбачається з вхідної реєстрації зазначених актів в журналі реєстрації вхідної кореспонденції ТОВ «Сумитеплоенерго» та копій самих актів з відміткою про реєстрацію з присвоєнням номеру вхідної кореспонденції: акти приймання-передачі природного газу за вересень 2012 року були отримані відповідачем 22.10.2012року, за грудень 2012 року 15.02.2013року; акт приймання-передачі природного газу за жовтень 2012 року був підписаний сторонами 30.11.2012року і отриманий відповідачем 20.12.2012року. Зазначені обставини свідчать про те, що дати, надруковані на бланках актів приймання-передачі природного газу не є датами їх фактичного складання. З огляду на викладене, відповідач вважає, що не міг провести остаточні розрахунки за отриманий природний газ до підписання та повернення актів позивачем.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши умови укладеного між сторонами договору, суд вважає заперечення відповідача необґрунтованими та такими, що не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Статтею 613 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Згідно зі ст. 616 Цивільного кодексу України, якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Правовідносини між сторонами склалися на підставі договору № 54-БО купівлі-продажу природного газу від 27.06.2012року, який є двостороннім правочином та підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.175 Господарського кодексу України.

Як зазначалося вище, п. 6.1 договору передбачено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

За умовами зазначеного пункту договору, обов'язок оплатити отриманий газ не пов'язаний з підписанням сторонами актів приймання-передачі природного газу, а тому посилання на несвоєчасність оформлення таких актів не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності за несвоєчасну оплату природного газу.

Зі змісту відносин, що склалися між сторонами, суд не вбачає підстав, які б заважали або впливали на виконання зобов`язання відповідачем стосовно оплати природного газу у строки, встановлені п. 6.1. договору. Несвоєчасне підписання позивачем актів приймання-передачі природного газу не може бути підставою для відстрочення виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати природного газу відповідно до ч. 2 ст. 613 Цивільного кодексу України, оскільки саме відповідач складає акт приймання-передачі природного газу та останньому відомо про кількість спожитого у відповідному періоді природного газу, ціна на який є регульованою. За цих же обставин у суду відсутні правові підстав для зменшення розміру неустойки, яка стягується з боржника відповідно до ст. 616 Цивільного кодексу України, оскільки судом не встановлено вини позивача у порушенні відповідачем договірних зобов'язань щодо строків оплати природного газу.

Передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді сплати 3% річних, від простроченої суми не є неустойкою (пенею), зазначені % є не мірою відповідальності, а платою за безпідставний, не погоджений сторонами строк користування чужими грошовими коштами, а тому ці кошти стягуються незалежно від вини боржника та не залежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Не є неустойкою (штрафом, пенею) й застосуванням до простроченої суми грошового зобов'язання встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, стягувані у зв'язку з таким застосуванням суми, оскільки вони є відшкодуванням збитків, завданих кредитору, внаслідок зменшення його грошових коштів, через зростання загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання вимоги.

Частиною 2 ст.551 Цивільного кодексу України визначено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У п. 7.2 договору, як зазначалося вище, сторони обумовили, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору, покупець у безспірному порядку зобов'язується крім суми заборгованості сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого природного газу, враховуючи, що право позивача щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних, інфляційних збитків передбачене діючим законодавством України та умовами договору, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 4 661 грн. 87 коп., 3% річних в сумі 932 грн. 37 коп., інфляційних збитків в сумі 77 грн. 86 коп. є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, а саме, не своєчасної оплати отриманого природного газу, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві суми сплаченого судового збору в розмірі 1 720 грн. 50 коп. за рахунок відповідача відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (вул. Друга Залізнична, 10, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 33698892) на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720) 4 661 грн. 87 коп. пені, 932 грн. 37 коп. 3% річних, 77 грн. 86 коп. інфляційних збитків, 1 720 грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.09.2013року.

Суддя Є.А. Жерьобкіна