Ухвала суду № 33699722, 23.09.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 145/491/13-ц Провадження № 22-ц/772/2658/2013Головуючий в суді першої інстанції:Мазурчак А.Г.Категорія: 27Доповідач: Міхасішин І. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2013 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого : Міхасішина І.В.

Суддів: Войтка Ю.Б., Голоти Л.О.

При секретарі: Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 25 липня 2013 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - орган опіки та піклування Тиврівської районної державної адміністрації , про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, -

в с т а н о в и л а :

В березні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з вищезазначеним позовом. Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що відповідно до укладеного договору №VIWWGA0000002098 від 19.05.2008 року ОСОБА_2 було надано кредит у розмірі 20850,99 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 19.05.2015 року під іпотеку нерухомого майна - будинку загальною площею 89 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 та земельних ділянок : а) площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, б) 0,1043 га, для ведення особистого селянського господарства, на якій розташований предмет іпотеки. Ціна предмету іпотеки становить 152500 грн. Позичальник належним чином умови за кредитним договором не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 556892, 64 дол. США, що за курсом 7,99 відповідно службового розпорядження НБУ від 27.02.2013 року складає 454572,21 грн. В рахунок погашення заборгованості просив звернути стягнення на предмет іпотеки та виселити відповідачів із житлового будинку, який є предметом іпотеки.

Рішенням Тивірвського районного суду Вінницької області від 25 липня 2013 року позов задоволено.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №VIWWGA0000002098 від 19.05.2008 року, в розмірі 56892, 64 дол. США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 27.02.2013 року складає 454572,21 грн. звернуто стягнення на будинок загальною площею 89,00 кв.м., житловою площею 48,50 кв.м. та земельні ділянки, які розташовані за адресою : АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки №VIWWGA0000002098 від 19.05.2008 року) ПАТ КБ «ПриватБанк» шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки: початкова ціна предмета для його подальшої реалізації встановлюється на рівні не нижчому на звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмета іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки.

Виселено ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які зареєстровані та проживають у житловому будинку (предмет іпотеки), розташованому за адресою : АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного будинку.

Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову, яким задоволити позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, а в інших вимогах відмовити, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначала, що судом першої інстанції не враховано, що на момент винесення рішення відсутні докази виконання ПАТ КБ «ПриватБанк» приписів ч. 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку», та ч. 3 ст. 109 ЖК щодо письмового повідомлення мешканців будинку про добровільне звільнення житлового будинку - предмета іпотеки, а тому відсутні порушення, оспорення або невизнання прав іпотекодержателя. А також судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги висновок органу опіки та піклування в особі Тиврівської райдержадміністрації, згідно якого право на проживання в спірному будинку просять залишити за малолітніми ОСОБА_7 та ОСОБА_6.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі та вимог, заявлених в суді першої інстанції дійшла висновку, що дана скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено по справі, 19.05.2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») укладено кредитний договір №VIWWGA0000002098, згідно якого банк надав позичальнику кредит у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 22607,92 дол. США на наступні цілі: у розмірі 20850,99 дол. США на споживчі цілі, у розмірі 600 дол. США на сплату винагороди за надання фінансового інструменту, а також у розмірі 1756,93 дол. США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку , передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору , зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,25 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється щомісяця у сумі платежу 454,83 дол. США згідно графіка погашення кредиту для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії. Кінцевий термін погашення 19.05.2015 року включно.

Забезпеченням виконання позичальником зобов'язання за даним договором є іпотека будинку загальною площе 89.00 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 згідно договору іпотеки від 19.05.2008 року.

Згідно п. 7 договору іпотеки іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок по АДРЕСА_1, площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд, а також земельну ділянку яка розташована в АДРЕСА_1 площею 0,1043 га для ведення особистого селянського господарства.

Згідно з п. 12.5 договору іпотеки зазначено, що предмет іпотеки знаходиться у спільній сумісній власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та переданий в іпотеку за письмовою згодою ОСОБА_2

Сторони визначили, що вартість предмета іпотеки складає 152500,00 грн.

Відповідно до п. 1.4 кредитного договору при порушенні позичальником зобов'язань із погашення кредиту , позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,15% від суми простроченої заборгованості по кредитну за кожен день прострочки, але не менше 1 грн.

Згідно з п. 5.5. кредитного договору терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюються сторонами п'ять років.

Банком зобов'язання за кредитним договором виконано в повному обсязі, що підтверджується ордером-розпорядженням про видачу від 19.05.2008 року (а.с. 13).

Відповідач зобов'язання за договором виконувала неналежним чином, що призвело до збитків позивача, які виразилися у залученні позивачем вільних коштів до страхового резерву, створеного в забезпечення простроченої заборгованості позичальника.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_2 має заборгованість - 56892, 64 дол. США , що за курсом 7,99 відповідно службового розпорядження НБУ від 27.02.2013 року складає 454572,21 грн., яка складається з 20652, 78 дол. США - заборгованість за кредитом; 9029, 92 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2187,09 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 22283, 88 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;, а також штрафи відповідно до договору -31,29 дол. США -штраф (фіксована частина); 2707,68 дол. США - штраф (процентна складова).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення

цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору.

Пунктом 18.10 договору іпотеки, укладеним між відповідачем та позивачем, передбачене право іпотекодавця на реєстрацію у предметі іпотеки інших осіб лише при умові отримання від іпотекодержателя письмової згоди на такі дії.

При укладені договору іпотеки відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було подано 19.05.2008 року до нотаріуса заяву, якою вони засвідчили, що на момент укладення договору іпотеки, предметом якого є цілий житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1, малолітні або неповнолітні діти у ньому не проживають, та права користування цим майном на мають, також підтвердили відсутність у них малолітніх та неповнолітніх дітей.

Згідно відомостей домової книги, відповідачем ОСОБА_3 у житловому будинку, який є предметом іпотеки, 03.04.2009 року зареєстровано відповідачів - ОСОБА_5, ОСОБА_7 та 24.04.2013 року ОСОБА_6

Письмової згоди на реєстрацію вказаних осіб відповідач у іпотекодержателя не отримував.

Враховуючи наведені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 не було виконано зобов'язання за кредитним договором №VIWWGA0000002098 від 19.05.2008 року, внаслідок чого у позивача виникло право звернення стягнення на предмет іпотеки та з урахуванням вимог ст.ст. 7, 33, 39 Закону України «Про іпотеку» задоволив вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Крім того, відповідно до роз'яснень , наданих в п. 44 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 № 5, згідно зі статтею 32 ЦК, статтею 177 СК та статтею 17 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III "Про охорону дитинства" батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

У зв'язку із наведеним суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

Таким чином, неповнолітні діти на момент укладення договору іпотеки не мали права власності чи користування спірним житловим будинком.

Згідно листа-вимоги про виселення №30.1.0/2-976 від 30.11.2012 року, надісланого рекомендованим листом з повідомленням про вручення на ім'я ОСОБА_3 (а.с. 22) та на ім'я ОСОБА_2 (а.с. 18), а також згідно реєстру поштових відправлень від 21.01.2013 року (а.с. 19), в якому серед осіб -боржників /поручителів зазначено відповідачів, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 повідомлено про наявність заборгованості за кредитним договором та попереджено про необхідність усунення порушень зобов'язання в тридцятиденний строк з дня отримання цієї вимоги. В іншому випадку банком попереджено про застосування процедури звернення стягнення на предмет іпотеки та необхідність добровільного звільнення предмета іпотеки в тридцятиденний строк з дня отримання цієї вимоги (а.с. 21).

Таким чином, банком було дотримано вимог ст. 40 Закону України «Про іпотеку» щодо повідомлення іпотекодержателів про добровільне звільнення нерухомого майна.

Відповідачами висновків суду першої інстанції з цих підстав не спростовано.

За таких обставин, суд першої інстанції повно та всебічно дослідивши обставини справи, надавши належну оцінку наявним у справі доказам, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів ,

у х в а л и ла :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 25 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ І.В. Міхасішин

Судді: /підпис/ Ю.Б. Войтко

/підпис/ Л. О. Голота

З оригіналом вірно: