Постанова № 33699470, 12.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 вересня 2013 року 12:09 № 826/10286/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О. при секретарі судового засідання Самаренко Х.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Приватного підприємства «Елпіс - Україна»до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів Українипроскасування податкового повідомлення-рішення № 129 від 23/05/2013 р.,

за участю представників сторін:

від позивача: Демченко М.С., яка діє на підставі довіреності від 27.05.2013 р. № 115;

від відповідача: Мельніченко В.О., яка діє на підставі довіреності від 29.08.2013 р. № 141/1-16/3889.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 вересня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Елпіс-Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про скасування акту від 26.04.2013 р. № н/12/13/100000000/32956789 невиїзної документальної перевірки та винесеного податкового повідомлення-рішення № 129 від 23/05/2013 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Київською регіональною митницею на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 26.04.2013 р. № н/12/13/100000000/32956789 щодо порушення позивачем приписів митного та податкового законодавства винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 23/05/2013 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання на загальну суму 41 764,15 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.09.2013 р. закрито провадження у справі № 826/10286/13-а в частині позовних вимог про скасування акту невиїзної документальної перевірки від 26.04.2013 р. № н/12/13/100000000/32956789.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі. Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що під час митного оформлення товару ним було надано достатній перелік документів, необхідних для здійснення митного оформлення. Отже, твердження відповідача щодо порушення позивачем ст. 264 Митного кодексу України є незаконним та необґрунтованим. Відповідачем протиправно повторно було здійснено коригування митної вартості товару, внаслідок чого було збільшено ціну товару та протиправно визначено грошове зобов'язання в частині невключення транспортних витрат на транспортування товарів.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог та зазначив, що в результаті вивчення документів, отриманих від митних органів Королівства Нідерланди встановлено, що не співпадають відомості щодо вартості цього товару. Тобто, документи, отримані від митних органів Нідерландів, та документи, що використовувалися при здійсненні митного оформленні товару «перець роду Piper, чорний горошок» за МД від 29 березня 2012 р. № 100190000/2012/313816, містять недостовірні відомості стосовно вартісних показників, чим порушено вимоги ст. 264 Митного кодексу України від 11.07.2012 р. № 92-IV. При цьому, враховуючи, що умовами поставки є FCA, до фактурної вартості товарів повинні були додаватися витрати на транспортування. Отже, позивачем при митному оформленні товару «перець роду Piper, чорний горошок» його вартість була задекларована недостовірно.

Суд звертає увагу, що згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» від 20.03.2013 р. № 229, Київська міжрегіональна митниця Міністерства доходів і зборів України є правонаступником Київської регіональної митниці.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Київською регіональною митницею проведено невиїзну документальну перевірку дотримання ПП «Елпіс-Україна» законодавства України з питань державної митної справи.

Перевіркою встановлено порушення ПП «Елпіс-Україна» декларування Підприємством недостовірних відомостей про митну вартість товару «перець роду Piper, чорний горошок» за МД від 29 березня 2012 року № 100190000/2012/313816, що призвело до порушення ним вимог статті 264 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року № 92-IV, згідно з якою заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Виявлене порушення призвело до заниження ПП «Елпіс-Україна» податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість на 33 411,32 грн.

Сума грошового зобов'язання, що визначена у податковому повідомленні-рішенні та підлягає сплаті до Держбюджету складає -41 764,15 грн., у тому числі штрафні санкції - 8 352,83 грн., які передбачені п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки Київською регіональною митницею складено акт від 26.04.2013 р. № н/12/13/100000000/32956789 та винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 23/05/2013 № 129, яким позивачу внаслідок порушення ним ст. 264 Митного кодексу України та ст. 190 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання на загальну суму 41 764,15 грн., в тому числі за основним платежем 33 411,32 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8 352,83 грн.

За наслідками надання заперечення на акт перевірки від 26.04.2013 р. № н/12/13/100000000/32956789, Київською регіональною митницею надано відповідь від 20.05.2013 р. № 14/6-17/6465, відповідно до якої, висновки, наведені в акті перевірки, відповідають нормам законодавства України, а заперечення від 16.05.2013 р. № 108 до цього акта залишено без задоволення.

За наслідками адміністративного оскарження Міністерством доходів і зборів прийнято рішення від 19.06.2013 р. № 5186/6/99-99-10-01-06-15, яким податкове повідомлення-рішення Київської регіональної митниці від 23/05/2013 р. № 129 залишено без змін, а скаргу ПП «Елпіс-Україна» від 30.05.2013 р. № 118 - без задоволення.

З урахуванням строку позовної давності на звернення до суду, та не погоджуючись із висновками, викладеними в акті та прийнятим податковим повідомленням-рішенням № 129 від 23/05/2013 р., позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно ст. 88 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року N 92-IV (надалі - МК України) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи є він власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Відповідно до ст. 259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Статтею 260 МК України врегульоване питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України. Зокрема визначено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Статтею 262 МК України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Згідно ст. 265 МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно з пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за N 1766 від 20.12.2006 року (надалі - Порядок № 1766), для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за N 339 від 09.04.2008 року (надалі - Порядок № 339), контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення покладено на митні органи, при цьому послідовність дій посадових осіб митного органу під час здійснення передбаченого цим пунктом контролю визначається Державною митною службою України.

Згідно пункту 3.3 Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затверджених наказом Державної митної служби України N 74 від 31.01.2007 року, якщо заявлена декларантом митна вартість товару в результаті розрахунків нижча, ніж величина витрат, обчислена посадовою особою митного органу згідно з пунктом 3.2 цих Рекомендацій, то посадова особа митного органу повідомляє про це декларанта та запитує додаткові документи в підтвердження заявленої декларантом митної вартості, що визначені в п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року за N 1766.

Пункт 3.4 вказаних Рекомендацій також передбачено, що якщо декларантом не надано в установлений законодавством термін вищезазначені додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, то митний орган відповідно до статті 265 Митного кодексу України має право зобов'язати його визначити митну вартість іншим методом, ніж він використав для її визначення.

Відповідно до п. 11 Порядку № 1766 для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Пунктом 14 Порядку № 1766 визначено, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Аналіз наведених норм, а також положень Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року N 339, та Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року N 1766, дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості. Зазначена позиція узгоджується з позицією Верховного суду України, викладеною у Постанові від 06.02.2012 р. № 21-365а11.

Як вбачається з матеріалів справи 05 липня 2004 року між позивачем та Фірмою «ELPIS» (Латвія) - Постачальник було укладено контракт №01/10 від 05.07.2004 року з усіма змінами та доповненнями до нього (далі - Контракт), відповідно до умов якого фірма «ELPIS» (Латвія) зобов'язалася продати позивачу товар, зазначений у додатку до контракту на умовах FCA Ротердам - відповідно до правил «Інкотермс 2000».

На виконання умов Контракту, рахунку-фактури від 07 березня 2012 року № V-TROP-19820, позивачем було ввезено на митну територію України товар «перець роду Piper, чорний горошок». Митна вартість товару позивачем була визначена виходячи з ціни Контракту, який має ознаки ф'ючерсного контракту, згідно якого ціни на товар обумовлюються сторонами завчасно та є незмінними протягом всього часу дії Контракту.

Підставою для проведення перевірки стали документи, отримані від митних органів Королівства Нідерланди (лист від 7 січня 2013 року № DIC_2012_10717), що надійшли до Київської регіональної митниці листом Департаменту боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями від 19 лютого 2013 року № 1594/08-35, а саме:

- копія рахунку-проформи від 7 березня 2012 року № V-TROP-19820;

- копія остаточного рахунку (рахунку-фактури) від 22 березня 2012 року №188090;

- копія накладної CMR від 21 березня 2012 року № 1527484;

- копія експортної декларації від 20 березня 2012 року МRN 12NL074E7B29C639C0;

- копія сертифікату походження № АЕ00470583 та інші.

Судом встановлено, що позивачем 29 березня 2012 року за МД № 100190000/2012/313816 було заявлено у вільний обіг товар «Перець роду Piper, чорний горошок».

Разом із вказаною МД до митниці були надані наступні документи: рахунок-фактура від 7 березня 2012 року № V-TROP-19820, контракт від 05 липня 2004 року № 01/10 (термін до 31 грудня 2012 року) та доповнення до нього від 5 березня 2012 року № 12/12, від 1 листопада 2008 року б/н, від 5 січня 2012 року б/н (пролонгація), накладна CMR від 21 березня 2012 року № 1527484 та інші необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення документи, які зазначені в гр. 44 МД від 29 березня 2012 року № 100190000/2012/313816.

Так, відповідач зазначає, що відповідно до товаросупровідних документів, наданих митними органами Королівства Нідерланди, відправником товарів являлась фірма «Catz International B.V.» (Blaak 22, ЗОН ТА Rotterdam, THE NETHERLANDS), продавцем товарів - компанія (ELPIS LTD, Ganibu Dambis 26, LV-1005 RIGA, Latvia).

Висновок відповідача щодо порушення вимог митного законодавства, зроблено в результаті вивчення документів, отриманих від митних органів Королівства Нідерланди, а саме: експортної декларації від 20 березня 2012 року № 12NL074E7B29C639C0, інвойсу від 22 березня 2012 року № 188090 до неї та документів наданих до митного оформлення, з чого встановлено, що вага брутто товарів становить 13 160,00 кг., вага нетто складає 12 900 кг., що відповідає вазі брутто та нетто, вказаній у міжнародній накладній CMR від 21 березня 2012 року № 1527484 та інвойсі від 22 березня 2012 року № 188090; відомості щодо відправника, одержувача, кількість місць, найменування товару, вага товару, відповідають тим, які заявлені при переміщенні товару в Україну за МД від 29 березня 2012 року № 100190000/2012/313816, але не співпадають відомості щодо вартості цього товару.

Тобто відповідач дійшов висновку, що документи, отримані від митних органів Нідерландів та документи, що використовувалися при здійсненні митного оформлення товару «перець роду Piper, чорний горошок» за МД від 29 березня 2012 року № 100190000/2012/313816 у Київській регіональній митниці не є автентичними, а отже, документи місять недостовірні відомості стосовно вартісних показників.

Однак суд не погоджується з зазначеним висновком відповідача з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертав увагу відповідача на той факт, що в додатку 1 до акту в розділі «Визначено митним органом у ході проведення перевірки», в графі тексту «Вартість товару згідно інвойсу наданого митними органами Королівства Нідерланди» було помилково, внаслідок механічної помилки, зазначено «Вартість товару згідно інвойсів наданих митними органами Королівства Бельгії», тобто позивач жодного відношення до поставки товарів із Королівства Бельгії не мав.

При цьому відповідач визнав зазначену помилку, однак жодних дій щодо усунення останньої не вчинив.

Водночас, згідно рахунку фактури (інвойсу) від 07 березня 2012 року № V-TROP-19820 та додатку № 12/12 від 05.03.2012 року до контракту №01/10 від 05.07.2004 року та інших товаросупровідних документів вбачається, що продавцем товару «Перець роду Piper, чорний горошок» є компанія ELPIS LTD, Латвія. Фірма «Catz International B.V.» є лише відправником даного товару. Таким чином, всі документи позивачем оформлялися саме з продавцем - компанією ELPIS LTD, Латвія. Розрахунки за товар також безпосередньо здійснювався між позивачем та компанією ELPIS LTD, Латвія, що підтверджується платіжним дорученням та листом № 027 від 21.10.2012 року. Даний факт також підтверджується листом від 07.01.2013 р., наданим на запит Державної митної служби України Департаменту боротьби з контрабандою, аналізу ризиків та протидії корупції, з якого вбачається, що товари не були поставлені компанією «Catz International B.V.». Умови поставки були окреслені як FCA Роттердам, а товари були отримані ПП «Елпіс-Україна».

Таким чином, позивачем належним чином оформлено всі документи, у відповідності до положень статті 264 Митного кодексу України, Пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року, а доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими.

Разом з тим, висновок Київської регіональної митниці щодо порушення позивачем митного та податкового законодавства, зроблений з огляду на не включення позивачем витрат на транспортування до ціни товару «Перець роду Piper, чорний горошок», а тому зроблено висновок про доцільність повторного включення витрат на транспортування до ціни товару.

Судом встановлено, що згідно рахунку фактури (інвойсу) від 07 березня 2012 року № V-TROP-19820 та додатка № 12/12 від 05.03.2012 року до контракту № 01/110 від 05.07.2004 року поставка товару «Перець роду Piper, чорний горошок» здійснюється на умовах FCA Роттердам (тобто витрати на транспортування сплачують Покупцем (Позивачем). На підтвердження вищенаведеного, згідно графи 44 МД № 100190000/2012/313816 від 29 березня 2012 року вбачається, що при оформленні товару «Перець роду Piper, чорний горошок» позивач надав працівникам відповідача довідку транспортної компанії про розрахунок транспортних витрат № 26 від 26.03.2012 року. Згідно зазначеної довідки про транспортні розходи № 26 від 26.03.2012 року транспортування товару «Перець роду Piper, чорний горошок» здійснювалося по маршруту м. Роттердам (Голландія) - м. Бориспіль (Україна). Витрати на транспортування по даному маршруту складали 24 000,00 (двадцять чотири тисячі гривень), були сплачені позивачем та включені ним до вартості товару, що вплинуло на коригування вартості товару «Перець роду Piper, чорний горошок» згідно графи 44 МД № 100190000/2012/313816 від 29 березня 2012 року, а саме, внаслідок чого, ціна товару із заявленої Позивачем 4,95 доларів США за 1 кг збільшилася до 5,86 кг доларів США за 1 кг.

Підтвердженням оплати витрат на транспортування товару є платіжне доручення № 2646 від 03 квітня 2012 року, з якого вбачається, що 03 квітня 2012 року позивач сплатив транспортній компанії ТОВ «ГРІСВІТ» витрати за транспортування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що викладені обставини справи відповідають дійсності та підтверджуються також тим фактом, що в оскаржуваному акті № н/12/13/100000000/32956789 невиїзної документальної перевірки дотримання ПП «Елпіс-Україна» відповідач зазначає, що в ході аналізу виявлено, що вартість витрат на транспортування товарів автомобілем за аналогічним маршрутом та вагою складає 19 434,09 грн. таким чином, як наслідок, витрати на транспортування товару за МД № 100190000/2012/313816 від 29 березня 2012 року складають 23 865,00 грн., що відповідає сплаченими позивачем 24 000,00 грн.

Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивач сплатив дійсні витрати за транспортні послуги, а тому подвійне коригування вартості товару щодо позивача є протиправним.

Відповідно до п. 190.2 ст. 190 Податкового кодексу України визначено, що для послуг, які постачаються нерезидентами на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких послуг з урахуванням податків та зборів, за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни постачання відповідно до законодавства. Визначена вартість перераховується в національну валюту за валютним (обмінним) курсом Національного банку України на дату виникнення податкових зобов'язань. У разі отримання послуг від нерезидентів без їх оплати база оподаткування визначається, виходячи із звичайних цін на такі послуги без урахування податку.

Судом встановлено, що операції з постачання товарів позивачем декларувались у встановленому чинним законодавством порядку, що підтверджується належним чином оформленою документацією.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що Приватним підприємством «Елпіс-Україна» не було допущено порушень ст. 264 Митного кодексу України, Податкового кодексу України, а тому дії Київської регіональної митниці щодо нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість за платежем: податок на додану вартість з товарів ввезених на територію України суб'єктами господарювання на загальну суму 41 764,15 грн. є протиправним.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України визначено, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу сплачує штрафні санкції.

Оскільки, суд визнав неправомірним нарахування позивачу сум з податку на додану вартість, то нарахування штрафних санкцій є також неправомірним.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що податкове повідомлення-рішення № 129 від 23/05/2013 р. форми «Р» прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги ПП «Елпіс-Україна» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 129 від 23/05/2013 р. форми «Р» підлягають задоволенню.

Відповідно статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Приватного підприємства «Елпіс-Україна» до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Київської регіональної митниці форми «Р» № 129 від 23/05/2013 р. форми «Р».

3. Судові витрати в сумі 417 (чотириста сімнадцять) грн. 64 коп. присудити на користь Приватного підприємства «Елпіс-Україна» за рахунок Державного бюджету України. Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України (03680, м. Київ, бул. Лепсе, 8а, код ЄДРПОУ 38716451).

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О.Іщук

Повний текст постанови виготовлено 17.09.2013 р.