Рішення № 33698485, 16.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15946/13 16.09.13

За позовомПриватного акціонерного товариства «Ю.Ф.Сі.»ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна»Простягнення 68 157,20 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Блохін Ю.М. - дов. № 12 від 14.03.2013 р.;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Ю.Ф.Сі.» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» про стягнення 60 721,13 грн. основного боргу, 1 260,83 грн. 3 % річних та 6 180,09 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням умов договору поставки № 170 від 12.10.2010 р.

Ухвалою від 22.08.2013 року було порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 19.09.2013 року.

11.09.2013 року через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача 60 721,13 грн. основного боргу, 1 260,83 грн. 3 % річних та 6 175,24 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням умов договору поставки № 170 від 12.10.2010 р.

У судовому засіданні 16.09.2013 р. судом була розглянута та прийнята заява позивача про уточнення позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 16.09.2013 року подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача у судове засідання 16.09.2013 року не з'явилися, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконали, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 16.09.2013 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.10.2010 року між Приватним акціонерним товариством «Ю.Ф.Сі.» (надалі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» (надалі - покупець) був укладений договір поставки № 170, відповідно до п. 1.1. якого постачальник взяв на себе зобов'язання здійснити поставки товару (овочі та фрукти) партіями покупцю відповідно до замовлень, а покупець взяв на себе зобов'язання прийняти цей товар та оплачувати його вартість.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В пункті 2.1. договору поставки № 170 від 12.10.2010 року сторони погодили, що постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP «торговельна точка покупця», в термін, час і місце, зазначені покупцем в замовленні.

Відповідно до п. 2.12 договору, право власності на поставлений товар переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару і підписанням сторонами товаросупровідних документів.

Відповідно до п. 4.3. договору (згідно Протоколу розбіжностей до договору), покупець здійснює оплату за поставлений товар протягом 14 календарних днів з дня отримання товару.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що на виконання умов договору поставки № 170 від 12.10.2010 року Приватне акціонерне підприємство «Ю.Ф.Сі.» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» згідно видаткової накладної № ЮБ-0029864 від 09.11.2012року, видаткової накладної № ЮБ-0029992 від 10.11.2012 року, видаткової накладної № ЮБ-0030096 від 12.11.2012 року, видаткової накладної № ЮБ-0030099 від 12.11.2012 року, видаткової накладної № ЮБ-0030194 від 13.11.2012 рок, видаткової накладної № ЮБ-0030164 від 13.11.2012 року, видаткової накладної № ЮБ-0030270 від 14.11.2012року, видаткової накладної № ЮБ-0030435 від 16.11.2012 року,видаткової накладної № ЮБ-0030460 від 16.11.2012 року,видаткової накладної № ЮБ-0030505 від 17.11.2012 року, видаткової накладної №ЮБ-0030511 від 17.11.2012 року,видаткової накладної № ЮБ-0030633 від 19.11.2012 року,видаткової накладної № ЮБ-0030634 від 19.11.2012 року, видаткової накладної № ЮБ-0030636 від 19.11.2012 року, видаткової накладної № ЮБ-0030707 від 20.11.2012 року, видаткової накладної № ЮБ-0030786 від 21.11.2012року, видаткової накладна № ЮБ-0030843 від 22.11.2012 року, видаткової накладної № ЮБ-0030914 від 23.11.2012 року, видаткової накладної № ЮБ-0030918 від 23.11.2012 року, видаткової накладної №ЮБ-0030907 від 23.11.2012 року,видаткової накладної № ЮБ-0030946 від 24.11.2012 року, видаткової накладної № ЮБ-0030987 від 26.11.2012 року, видаткової накладної № ЮБ-0031011 від 26.11.2012 року, видаткової накладної № ЮБ-0031005 від 26.11.2012 року, видаткової накладної № ЮБ-0031276 від 28.11.2012 року, видаткової накладної № ЮБ-0031281 від 28.11.2012 року, видаткової накладної № ЮБ-0031491 від 30.11.2012 року, видаткової накладної № ЮБ-0031488 від 30.11.2012 року, видаткової накладної №ЮБ-0031482 від 01.12.2012 року,видаткової накладної №ЮБ-0031572 від 01.12.2012 року,видаткової накладної МЮБ-0031746 від 03.12.2012 року та видаткової накладної № ЮБ-0031735 від 03.12.2012 року товар на суму 60 721,13 грн. В свою чергу, відповідач у строки передбаченні умовами договору не оплатив поставлений товар, у зв'язку з чим його заборгованість за договором складає 60 721,13 грн., що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків від 24.04.2013 р.

22.04.2013 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою про сплату заборгованості, проте зазначена вимога відповідачем залишена без належного на те реагування.

У зв'язку з вищевикладеним, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЛАЙТ-УКРАЇНА» про стягнення 60 721,13 грн. основного боргу, 6 175,24 грн. пені та 1 260,83 грн. 3% річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до п. 4.3. договору (згідно Протоколу розбіжностей до договору), покупець здійснює оплату за поставлений товар протягом 14 календарних днів з дня отримання товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем відповідачу був поставлений товар на суму 60 721,13 грн., що підтверджується видатковими накладними № ЮБ-0029864 від 09.11.2012року, № ЮБ-0029992 від 10.11.2012 року, № ЮБ-0030096 від 12.11.2012 року, № ЮБ-0030099 від 12.11.2012 року, № ЮБ-0030194 від 13.11.2012 рок, № ЮБ-0030164 від 13.11.2012 року, № ЮБ-0030270 від 14.11.2012року, № ЮБ-0030435 від 16.11.2012 року, № ЮБ-0030460 від 16.11.2012 року, № ЮБ-0030505 від 17.11.2012 року, №ЮБ-0030511 від 17.11.2012 року, № ЮБ-0030633 від 19.11.2012 року, № ЮБ-0030634 від 19.11.2012 року, № ЮБ-0030636 від 19.11.2012 року, № ЮБ-0030707 від 20.11.2012 року, № ЮБ-0030786 від 21.11.2012року, № ЮБ-0030843 від 22.11.2012 року, № ЮБ-0030914 від 23.11.2012 року, № ЮБ-0030918 від 23.11.2012 року, №ЮБ-0030907 від 23.11.2012 року, № ЮБ-0030946 від 24.11.2012 року, № ЮБ-0030987 від 26.11.2012 року, № ЮБ-0031011 від 26.11.2012 року, № ЮБ-0031005 від 26.11.2012 року, № ЮБ-0031276 від 28.11.2012 року, № ЮБ-0031281 від 28.11.2012 року, № ЮБ-0031491 від 30.11.2012 року, № ЮБ-0031488 від 30.11.2012 року, № ЮБ-0031482 від 01.12.2012 року, № ЮБ-0031572 від 01.12.2012 року, № ЮБ-0031746 від 03.12.2012 року та № ЮБ-0031735 від 03.12.2012 року, копії яких містяться в матеріалах справи. В свою чергу, відповідач у строки передбаченні умовами договору не оплатив поставлений товар, у зв'язку з чим його заборгованість за договором складає 60 721,13 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 60 721,13 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар, керуючись пунктом 6.4 договору (в редакції протоколу розбіжностей), нарахував та просить стягнути з відповідача 6 175,24 грн. пені.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 6.4 договору (в редакції протоколу розбіжностей) при порушенні строків розрахунку за товар вказаних в п. 4.3 договору, покупець зобов'язаний за вимогою постачальника сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від простроченої суми за кожен день затримки.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11. 1996 р. із змінами і доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, нарахування пені за договором поставки від 12.10.2010 р. не може виходити за межі 6 місяців з моменту коли виникло прострочення з оплати по кожній накладній окремо.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, враховуючи обмеження строку нарахування пені 6 місяцями, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково у розмірі 4 546,97 грн.

Приватне акціонерне товариство «Ю.Ф.Сі.» просить суд також стягнути з відповідача 1 260,83 грн. три відсотки річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % підлягають задоволенню повністю у розмірі 1 260,97 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЛАЙТ-УКРАЇНА» (місцезнаходження: 04074, м. Київ, Оболонський р-н, вул. Лугова, 12, код ЄДРПОУ 35847906) на користь Приватного акціонерного товариства «Ю.Ф.Сі.» (місцезнаходження: 02140, м. Київ, просп. Миколи Бажана, 10-А, код ЄДРПОУ 33780390) 60 721 (шістдесят тисяч сімсот двадцять одну) грн. 13 коп. основного боргу, 4 546 (чотири тисячі п'ятсот сорок шість) грн. 97 коп. пені, 1 260 (одна тисяча двісті шістдесят) грн. 83 коп. три відсотки річних та 1 679 (одну тисячу шістсот сімдесят дев'ять) грн. 40 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

23.09.2013 р.

Суддя Спичак О.М.