Постанова № 33698101, 12.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2013 року Справа № 920/248/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Могил С.К. (головуючий), Вовк І.В. (доповідач), Капацин Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного науково-дослідного інституту хімічних продуктів на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.06.2013 року у справі № 920/248/13-г за позовом заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Державного науково-дослідного інституту хімічних продуктів, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "МП "ПМК", про стягнення штрафу і пені,

У С Т А Н О В И В:

У січні 2013 року заступник прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до господарського суду Сумської області з позовною заявою до відповідача про стягнення штрафних санкцій в сумі 424154,60 грн. у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання за додатковою угодою № 1 від 29.02.2012 року та додатковою угодою № 2 від 17.04.2012 року до договору комісії від 29.02.2012 року № 274/Р/1-12 з реалізації продуктів утилізації боєприпасів.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано ч. 2 ст. 231 ГК України.

До початку розгляду справи в суді першої інстанції заступник прокурора уточнив заявлені вимоги та просив стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 243865,36 грн. і штраф в сумі 145977,09 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 11.04.2013 року (суддя Коваленко О.В.) позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в сумі 207189,42 грн. і штраф в сумі 110639,54 грн. за додатковою угодою № 1 та пеню в сумі 36675,94 грн. і штраф в сумі 35337,55 грн. за додатковою угодою № 2.

Постановою Харківського апеляційного суду від 17.06.2013 року (судді Плужник О.В., Пушай В.І., Барбашова С.В.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відзиви на касаційну скаргу від прокурора, позивача та третьої особи не надходили.

Заслухавши пояснення прокурора, представників позивача і відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що між Міністерством оборони України та відповідачем було укладено договір комісії про реалізацію продуктів утилізації боєприпасів від 29.02.2012 року № 274/Р/1-12 за умовами якого позивач доручив, а відповідач взяв на себе зобов'язання за комісійну плату виконувати від свого імені та в інтересах позивача угоди на реалізацію продуктів утилізації боєприпасів.

За додатковою угодою від 29.02.2012 року № 1 до договору комісії від 29.02.2012 року № 274/Р/1-12 позивач доручив, а відповідач зобов'язався за комісійну плату реалізувати продукти утилізації боєприпасів у кількості та за цінами згідно специфікації. Сторони встановили термін дії цієї угоди (з моменту її підписання до виконання по ній останньої дії - підписання звіту комісіонера) - 120 діб.

За додатковою угодою від 17.04.2012 року № 2 до договору комісії від 29.02.2012 року № 274/Р/1-12 позивач доручив, а відповідач зобов'язався за комісійну плату реалізувати продукти утилізації боєприпасів у кількості та за цінами згідно специфікації. Сторони встановили термін дії цієї додаткової угоди (з моменту її підписання до виконання по ній останньої дії - підписання звіту комісіонера) - 60 діб.

Предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення з комісіонера на користь комітента пені та штрафу на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з реалізації продуктів утилізації боєприпасів.

Висновок судів обох інстанцій про задоволення позову про стягнення пені та штрафу мотивовано простроченням виконання зобов'язання комісіонером з реалізації продуктів утилізації боєприпасів.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Проте, не врахувавши вимог зазначеної норми матеріального права суди попередніх інстанцій задовольняючи позов про стягнення пені та штрафу за прострочення виконання зобов'язання з реалізації продуктів утилізації боєприпасів дійшли помилкового висновку про встановлення такого строку додатковими угодами до договору комісії, оскільки в цих угодах було встановлено строк їх дії, а не строк виконання зобов'язання.

Отже, за укладеними між сторонами договором комісії та додатковими угодами до нього не було встановлено строку виконання зобов'язання з реалізації продуктів утилізації боєприпасів, а тому підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача пені та штрафу згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з реалізації продуктів утилізації боєприпасів у судів не було.

За таких обставин, оскаржені судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного науково-дослідного інституту хімічних продуктів задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.03.2013 року та рішення господарського суду Сумської області від 11.04.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Головуючий суддя С.Могил

Судді І.Вовк

Н.Капацин