Ухвала суду № 33696987, 10.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3081/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

10 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2 та Державної виконавчої служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.04.2013 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби України про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до суду першої інстанції із позовом (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 13.03.2013), в якому просила: визнати протиправною і скасувати постанову № 34398367 від 12.02.2013 про стягнення з боржника виконавчого збору; заборонити Державній виконавчій службі України вчиняти будь-які дії стосовно майна ОСОБА_2 в межах постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 12.02.2013 № 34398367.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.04.2013 позов задоволено частково: визнано протиправною і скасовано постанову про стягнення виконавчого збору від 12.02.2013 ВП 34398367 в частині суми стягнення виконавчого збору в розмірі 2438413,16 гривень; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням сторонами подано апеляційні скарги, в яких ОСОБА_2 просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі; Державна виконавча служба України просить скасувати оскаржувану постанову в частині скасування постанови № 34398367 від 12.02.2013 в частині суми стягнення виконавчого збору в розмірі 2438412,16 грн. та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що зазначені апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Обухівського районного суду Київської області від 15.11.2011 задоволено позов ПАТ «Дельта Банк» щодо звернення стягнення на предмет застави. Рішення у встановленому законодавством порядку не оскаржувалось.

01.09.2012 на виконання до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України надійшов виконавчий лист від 20.04.2012 № 2-1768/11, виданий Обухівським районним судом Київської області про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за договором кредитної лінії № ВКЛ - 25/7 від 06.02.2008 24 904 131,68 грн., та відповідно до договору застави від 23.09.2009 звернути стягнення на предмет застави, транспортний засіб від 23.09.2009 посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, який зареєстровано у реєстрі за № 2049, а саме на транспортний засіб, реєстраційний номер НОМЕР_1, марка Лексус, модель LS, рік випуску 2007, колір чорний, шасі (рама) НОМЕР_2, тип легковий седан, дата реєстрації 23.07.2009, свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3, виданий ВРЕВ-1 УДАІ в м. Києві, що належить ОСОБА_2.

13.09.2012 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою встановлено боржнику самостійно виконати рішення суду в 7-денний строк з моменту винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження. Державним виконавцем роз'яснено боржнику, що при невиконанні рішення в наданий для самостійного виконання строк до боржника буде застосовано примусовий порядок виконання зобов'язання із стягненням з нього виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій. Копію постанови про відкриття виконавчого провадження надіслано сторонам виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією зі зворотнім повідомленням.

Боржником рішення суду у строки надані для самостійного виконання не виконано.

25.09.2012 на адресу відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України надійшла заява боржника - ОСОБА_2 щодо передачі мирової угоди для визнання до суду, до якої було додано мирову угоду.

Листом від 17.10.2012 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України на адресу Шевченківського районного суду м. Києва направлено мирову угоду сторін для затвердження.

17.12.2012 у додаток до листа від 17.10.2012 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби на адресу Шевченківського районного суду м. Києва направлено на затвердження мирову угоду від 11.12.2012 (з урахуванням уточнень), укладену між боржником та стягувачем.

28.12.2012 до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України надійшла заява боржника - ОСОБА_2 щодо закінчення виконавчого провадження, до якої додано ухвалу від 17.12.2012 № 2610/25972/2012 (6/2610/690/2012) про затвердження мирової угоди по справі в процесі виконання рішення Обухівського районного суду Київської області від 15.11.2011 у справі № 2-1768/11 за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави згідно виконавчого листа від 20.04.2012 № 2-15358/10 між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2.

02.01.2013 на адресу відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України надійшла заява ПАТ «Дельта Банк» щодо завершення виконавчого провадження.

12.02.1013 державним виконавцем було винесено постанову № 34398367 про стягнення з боржника виконавчого збору.

27.02.2013 державним виконавцем на підставі вимог пункту 2 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, в якій зазначено про виділення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 12.02.2013 № 34398367 в окреме провадження на підставі вимог пункту 7 частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження». Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження для відома.

Суд першої інстанції, мотивував своє рішення тим, що доводи позивача в частині несвоєчасного повідомлення про відкриття виконавчого провадження є безпідставними з огляду на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження направлялась на адресу позивача, яка зазначена у виконавчому листі, проте не була вручена адресату та повернута 27.10.12 поштовою службою відправнику з підстав закінчення терміну зберігання поштового відправлення.

Також, суд першої інстанції звернув увагу на те, що укладення мирової угоди не перериває семиденний строк добровільного виконання постанови державного виконавця, встановлений ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», який порушено позивачем. Так, відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» відсутність факту добровільного виконання рішення в семиденний строк, автоматично зумовлює стягнення виконавчого збору в розмірах, передбачених чинним законодавством.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянтів безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

На виконання вищезазначених норм Закону України «Про виконавче провадження» 13.09.2012 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою встановлено боржнику самостійно виконати рішення суду в 7-денний строк з моменту винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження.

Державним виконавцем пунктом 3 вищезазначеної постанови роз'яснено боржнику, що при невиконанні рішення в наданий для самостійного виконання строк до боржника буде застосовано примусовий порядок виконання зобов'язання із стягненням з нього виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

Копію постанови про відкриття виконавчого провадження надіслано сторонам виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією зі зворотнім повідомленням. Згідно довідки Укрпошти від 27.10.2012 постанову про відкриття виконавчого провадження, надіслану боржнику, повернуто за закінченням терміну зберігання.

Доводи позивача в частині несвоєчасного повідомлення про відкриття виконавчого провадження полягають у тому, що згідно ч. 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувану та боржникові, а з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що супровідний лист № 12-0-35-2969/5-10-778 до постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.09.2012 датується 26.09.2012, а відправлена була лише 27.09.2012, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення від 27.09.2012 та штемпелем відділення пошти на конверті, в якому супровідний лист № 12-0-35-2969/5-10-778 та постанова про відкриття виконавчого провадження від 13.09.2012 надсилалися боржнику.

Однак, колегія суддів зазначає, що хоча доводи апелянта про порушення відповідачем свого обов'язку, встановленого ч. 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» щодо надіслання копії постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові й підтверджуються матеріалами справи, однак не спростовують правомірність ні постанови про відкриття виконавчого провадження, ні оскаржуваної постанови суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» сторони мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка визнається судом, оспорювати належність майна і результати його оцінки, подавати письмові заперечення проти розрахунку державного виконавця щодо розподілу коштів між стягувачами.

Доводи апеляційної скарги позивача про укладення мирової угоди по справі в процесі виконання рішення Обухівського районного суду Київської області від 15.11.2011 у справі № 2-1768/11 за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави згідно виконавчого листа від 20.04.2012 № 2-15358/10 між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 є безпідставними, оскільки вона затверджена лише ухвалою від 17.12.2012 № 2610/25972/2012 (6/2610/690/2012), тоді як 7-денний строк з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, а отже й строк для самостійного виконання сплив ще 03.11.2012.

Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд неправомірно скасував постанову № 34398367 від 12.02.2013 в частині суми стягнення виконавчого збору в розмірі 2438412,16 грн. є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання.

Колегія суддів зазначає, що аналіз вказаних статей закону дає підстави дійти висновку суду про те, що базою нарахування виконавчого збору є сума, яка підлягає стягненню. Тобто, якщо боржником в добровільному порядку частково виконано майнову вимогу до спливу строку на добровільне виконання рішення суду, то виконавчий збір повинен розраховуватися з суми не сплаченого самостійно боржником залишку. Адже часткова сплата боргу до закінчення 7-денного строку зумовлює примусове стягнення грошових коштів лише в тій частині, яка не покриває розміру стягнення з урахуванням добровільно виконаного боржником.

Вказана позиція відображена й у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» № 3 від 13.12.2010.

Як випливає з виконавчого листа та рішення Обухівського районного суду Київської області від 15.11.2011 судом встановлено звернення стягнення на заставлено майно (автомобіль марки Лексус реєстраційний номер АА 1900ІЕ, далі - автомобіль) через прилюдні торги з встановленням початкової ціни реалізації цього предмета застави не нижче ніж 520000 гривень. Вказане обумовлено наявністю договору застави транспортного засобу укладеного між позивачем і стягувачем - ТОВ «Комерційний банк «Дельта» від 23.09.2009, за яким кредитні зобов'язання ТОВ «Сіті'ком» забезпечувались майновим поручительством третьої особи у формі застави автомобіля, вартість якого за домовленістю стягувача і боржника, визначена в розмірі 520000 гривень (п.1.9. договору застави транспортного засобу). Таким чином вказана вартість є фактичною максимальною грошовою межею, якою обмежуються зобов'язання майнового поручителя.

Оцінюючи вказане у сукупності суд, першої інстанції дійшов висновку, що боргове зобов'язання, за яким відкрито виконавче провадження від 13.09.2012 ВП №34398367, не може перевищувати вартість предмета застави, на яке звертається стягнення. Причому початкова ціна реалізації автомобіля визначена судом не нижче 520000 гривень. Тому виконавчий збір за невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» для самостійного його виконання, підлягає стягненню у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Вищевказане свідчить про те, що сума виконавчого збору за виконавчим провадженням ВП №34398367 має становити 52000 гривень (520000*10%), а тому постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 12.02.2013 ВП № 34398367 підлягає визнанню протиправною та скасуванню в частині, що перевищує розмір виконавчого збору понад 52000 гривень.

При цьому, відповідач в апеляційній скарзі взагалі не спростовує такий висновок суду першої інстанції, а лише цитує ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції ухвалене рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Апелянтами не надано до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційні скарги без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Державної виконавчої служби України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.04.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 16.09.2013.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.