Рішення № 33696649, 18.09.2013, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/1714/13-ц

провадження № 2-824/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2013 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Мори О.М.,

при секретарі судового засідання Орел І.О.,

за участю представників ОСОБА_1, ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області, третя особа: Управління Держземагенства в Обухівському районі Київської області, про визнання недійсним договору дарування та визнання недійсним та скасування державної реєстрації державного акту, визнання права власності- ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 ( далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 (далі - Відповідач - 1) та Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області ( далі - Відповідач -2), в якому просить визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,224 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд АДРЕСА_1, що укладений 03.08.2005 року та зареєстрований за реєстровим номером № 1702 між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 і посвідчений державним нотаріусом Української міської державної нотаріальної контори та просить також визнати недійсним Державний акт на право власності на спірну земельну ділянку та скасувати його державну реєстрацію, а також визнати за ним право власності на ? частку спірної земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом №855/07 від 05.12.2012 року він отримав у спадщину ? частину житлового будинку з прибудовою господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться АДРЕСА_1, що належав його матері ОСОБА_6 на підставі договору дарування житлового будинку. Як спадкоємець частини будинку позивач звернувся до Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області для виготовлення землевпорядної документації на земельну ділянку яка необхідна для обслуговування отриманої ним в спадок частини будинку, але йому було відмовлено, оскільки згідно договору дарування земельна ділянка відчужена на користь його тітки ОСОБА_4 ОСОБА_5. Позивач вважає, що ОСОБА_4 ввела в оману нотаріуса Української нотаріальної контори при посвідченні договору дарування земельної ділянки, не повідомивши його про майнові права на будинок його матері ОСОБА_6, внаслідок чого такий правочин є недійсним, а державний акт виданий на ім'я ОСОБА_4 також повинен бути визнаний судом недійсним і його державну реєстрацію необхідно скасувати та визнати за ним право власності на ? частину зазначеної земельної ділянки в порядку спадкування.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, просили його задовольнити з підстав наведених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_4 та її представник в судовому засіданні проти позову заперечили, подавши письмові заперечення на позов , в судовому засіданні пояснили, що договір дарування було укладено з дотриманням вимог законодавства України, а сторонами договору були погоджені його істотні умови, а тому просили в задоволенні позову відмовити повністю посилаючись на його безпідставність з застосуванням до спірних правовідносин строків позовної давності.

Відповідач, Трипільська сільська рада Обухівського району Київської області в судове свого представника не направла, заяв, клопотань про відкладення розгляду справи не надавала.

Представник третьої особи, Управління Держземагенства в Обухівському районі в судовому засіданні 11.06.2013 року позов підтримала, просила його задовольнити, а в судове засідання 18.09.2013 року не з'явилась будучи повідомленою належним чином про розгляд справи, заяв клопотань про відкладення розгляду справи не надала.

Суд заслухавши сторони, представників сторін, представника третьої особи, свідків, дослідивши та оцінивши матеріали справи встановив наступні обставини.

Як вбачається з договору дарування житлового будинку від 01 листопада 1996 року, посвідченого ОСОБА_5 подарувала, а ОСОБА_4 та ОСОБА_6 прийняли у дар житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 11).

Відповідно до договору дарування земельної ділянки від 03 серпня 2005 року посвідченого державним нотаріусом Української міської державної нотаріальної контори за № 1701 в реєстрі 03 серпня 2005 року, ОСОБА_5 подарувала, а ОСОБА_4 прийняла у дар земельну ділянку розміром 0,224 га, що розташована на території Трипільської сільської Ради Обухівського району Київської області, передану для обслуговування будинку і господарських споруд (а.с. 10).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_9, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 18).

ОСОБА_3 отримав в спадщину після померлої ОСОБА_6 ? частину житлового будинку з прибудовою господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1.

Як вбачається з копії технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на праві власності належить по ? частині житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1.

Відповідно до довідки № 711 від 01 серпня 2012 року виданої виконкомом Трипільської сільської ради1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1 належала ОСОБА_6 згідного договору дарування житлового будинку від 01 листопада 1996 року.

Відповідач ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,224 га, для будівництва, обслуговування будинку, господарських будівель і споруд, що належить їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯГ № 152938, та розташована в АДРЕСА_1 .

Суд вважає, що між сторонами виникли спірні цивільні правовідносини щодо дійсності укладення договору дарування нерухомого майна.

Визначивши спірні правовідносини суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд зазначає, що відповідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України передбачено вимоги до правочинів, зокрема : зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд зазначає, що договір дарування земельної ділянки вчинений у письмовій формі, підписаний обома сторонами, посвідчений державним нотаріусом Української міської держаної нотаріальної контори Антонченко О.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1701, тобто форма укладання договору відповідає вимогам закону

Згідно ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори), а згідно ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою ст. 203 ЦК України, а саме - зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Дані вимоги є дотриманими під час укладення правочину сторонами договору, оскільки як вбачається з самого договору, сторони бажали укласти договір за власною ініціативою, що підтверджується їх підписом в даному договорі.

При укладанні договору ОСОБА_5 та ОСОБА_4 мали необхідній обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їх внутрішній волі; правочин був спрямовані на реальне настання правових наслідків - перехід права власності на нерухоме майно від ОСОБА_5 до відповідача ОСОБА_4, тим самим договори були укладені відповідно до ЦК України, що вказує на їх правомірність та безпідставність вимог позивача.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст.ст. 215- 235 ЦК України , особа яка вважає, що її речові права порушені, має право звернутись до суду як з позовом про визнання відповідної угоди недійсною так і відповідно до ст. ст. 330, 338 ЦК України з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_3 просив визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_4 ввела в оману нотаріуса стосовно майнових прав його матері ОСОБА_6 на житловий будинок, але на час посвідчення договору дарування земельна ділянка на праві власності належала ОСОБА_5 і вона мала право розпоряджатись своїм майном на власний розсуд.

Згідно статті 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищезазначене, оцінюючи пояснення сторін, представників сторін, матеріали справи суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог позивача про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, а тому вважає недоцільним застосування наслідків пропуску строків позовної давності. Оскільки судом не встановлено підстав для визнання визнання договору дарування недійсним, то відсутні підстави і для визнання недійсним державного акту та скасування його державної реєстрації та визнання за позивачем права власності на ? частину земельної ділянки в порядку спадкування, оскільки ці вимоги є похідними.

Керуючись ст.ст.15, 57, 59, 60 ,61, 213-214 ЦПК України, ст.ст. 202,203,215, 261, 717, 1225 ЦК України, суд,-

В И Р И Ш І В:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області, третя особа: Управління Держземагенства в Обухівському районі Київської області, про визнання недійсним договору дарування та визнання недійсним та скасування державної реєстрації державного акту, визнання права власності - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяМора О. М.