Постанова № 336966, 14.11.2006, Господарський суд Тернопільської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2006 р.

Справа № 7/239-3494

16 год. 40 хв.

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

при секретарі судового засідання Онуфрієнко М.П.

Розглянув справу

за позовом: Приватного підприємства „Галичина”, м. Тернопіль, вул. Гетьмана Дорошенка, 2, 46011

до відповідача: Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції, м. Тернопіль, вул. Білецька, 1, Тернопільської області, 46003

за участю представників сторін:

позивача: Панчишин Володимир Богданович –довіреність № 30 від 09.09.06р.;

відповідача: Полівчак Сергій Степанович –довіреність № 15500/7/10-015 від 16.03.06р.;

Хома Ірина Остапівна –довіреність № 17144/7/10-015 від 16.03.06р.;

Зарудна Надія Володимирівна –довіреність № 61200/7/10-015 від 26.09.06р.;

Бригадир Богдан Зеновійович –довіреність № 74235/7/10-015 від 09.11.06р..

Суть справи:

Приватне підприємство „Галичина” звернулося з позовом про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень № 0000162304/0/43096 та № 0001051703/0/43097 прийнятих 18.07.2006р. Тернопільською об’єднаною державною податковою інспекцією, яким підприємству визначено податкові зобов’язання по податку на прибуток та податку з доходів фізичних осіб.

Представникам сторін в судовому засіданні роз’яснено їх права і обов’язки, передбачені ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України).

В засіданні з 05.10.2006р. по 14.11.2006р. на підставі ст. 150 КАС України оголошувалася перерва для надання сторонам можливості подати додаткові матеріали в обґрунтування заявлених вимог та заперечень.

Податкова інспекція проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що спірні повідомлення-рішення відповідають чинному законодавству, підтвердженням чого є акт планової виїзної документальної перевірки № 12717/23-420/31597119 від 04.07.2006р., яким встановлено факти порушення підприємством норм Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановлено:

- Тернопільською об’єднаною державною податковою інспекцією, на підставі підпункту „б”, пункту 4.2.2 ст. 4, пп. 17.1.3., 17.1.9. п. 17.1. ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181-III (далі Закон 2181), прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000162304/0/43096 та № 0001051703/0/43097 від 18.07.2006р., якими Приватному підприємству „Галичина” визначені суми податкових зобов’язань: 9975 грн. податку на прибуток та 2870 грн. штрафних санкцій; 2867,87 грн. податку з доходів фізичних осіб та 5715,74 грн. штрафних санкцій.

Як зазначає інспекція, підставою для визначення податкових зобов’язань згідно акту планової виїзної перевірки № 12717/23-420/31597119 від 04.07.2006р. стало порушення підприємством пп. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4., п. 5.1., пп. 5.3.1., 5.3.9. п. 5.3., пп. 5.4.2., 5.4.8. п. 5.4. ст. 5, пп. 7.3.5. п. 7.3. ст. 7. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” (далі Закон про оподаткування прибутку), а саме: не включено до складу валового доходу в 2 кварталі 2005р. 2610грн.(покупці з Росії) у зв’язку з чим донараховано 652,50 грн. податку і застосовано 261 грн. штрафу та в 2 –3 кв. 2005р. 2566,92 грн. від продажу валютних операцій, донараховано 501,97 грн. податку та застосовано 200,79 грн. штрафу; безпідставно включено в 3 кв. 2005 року до валових витрат 25200 грн. вартості маркетингових та консультаційних послуг наданих суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою Яресько А.М., у зв’язку з чим донараховано 6300грн. податку та застосовано 1890 грн. штрафу; безпідставно включено до валових витрат в 4 кв.2005р.витрати на відрядження директора підприємства Болещука В.І. та менеджера Баран І.З. на загальну суму 9461,69грн., як такі що не підтверджені документально, у зв’язку з чим донараховано 2375 грн. податку та застосовано 475 грн. штрафу; пп. 4.2.9 п. 4.2. ст. 4., пп. 6.3.2. п. 6.3. ст. 6, пп. 9.12.2. п. 9.12. ст. 9. Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, а саме не утримано та не перераховано податку: з 332 грн. виплаченого Яворській Н.В. доходу (безпідставно надано соціальну пільгу працівнику підприємства) –41,86 грн.; - 1586 грн. податку з доходу 12200 грн. виплаченого Яресько А.М. за надані послуги, які не зазначені у свідоцтві про сплату єдиного податку; - 637,53 грн. з доходу Болещук В.І. отриманого як додаткове благо в сумі 4904,10грн.(сума відрядження); - 592,48 грн. з доходу Баран І.З. отриманого як додаткове благо в сумі 4557,59 грн. (сума відрядження).

Позивач вважає висновки податкової інспекції неправомірними щодо безпідставного включення підприємством до валових витрат суми 9461,69 грн., що складає витрати пов’язані з відрядженням, та 25200 грн. вартості послуг, наданих підприємцем Яресько А.М., оскільки підприємством формування валових витрат проведено на підставі підп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону про оподаткування прибутку і понесені витрати пов’язані з господарською діяльністю підприємства, підтвердженням зв’язку між відрядженням та основною діяльністю підприємства є укладені 07.12.2005р. та 12.12.2005р. контракти. Також стверджує, що податковою інспекцією не підтверджено порушення підприємством норм Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, так як соціальну пільгу працівнику надано на підставі її заяви, а тому безпідставно нараховано 17,03 грн. податку, послуги ПП Яресько А.М. надані ним в межах його підприємницької діяльності, а відрядження не є додатковим благом, як доводить інспекція.

В частині донарахованого податку на прибуток в сумі 652,50 грн. та 501,97 грн. та застосованих санкцій в сумі 461,79 грн. на даний податок, 24,83 грн. податку з фізичних осіб та 49,66 грн. штрафу, не заперечує.

Суд, керуючись ст. 86 КАС України, давши оцінку поданим сторонами доказам та наведеним доводам, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

При цьому суд виходив із наступного:

- згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- відповідно до Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, контролюючим органом стосовно сплати податків є податкові органи, які уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податкових зобов’язань платниками податків та здійснювати заходи з погашення податкового боргу;

- до суб’єктів підприємницької діяльності, за порушення норм чинного законодавства, органи державної податкової служби застосовують заходи передбачені Законом 2181,шляхом прийняття приймання податкових повідомлень-рішень на підставі матеріалів перевірки, результати яких оформляються актом документальної перевірки відповідно до „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р. розробленого відповідно до Закону „Про державну податкову службу в Україні”.

Відповідно до п. 1. ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення покладається на відповідача.

Щодо правомірності прийнятого рішення № 0000162304/0/43096, то висновок податкової інспекції є помилковим в частині проведеного донарахування 5625 грн. податку на прибуток та застосованих 1450 грн. санкцій, оскільки:

- відповідно до пункту 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону про оподаткування прибутку валові витрати виробництва та обігу –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат, з врахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 –5.7 ст. 5. даного закону включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Отже, лише у тому разі, якщо у пп. 5.3-5.7 ст. 5 даного закону міститься пряма заборона щодо включення подібних витрат до валових витрат, таке включення кваліфікується як неправомірне.

До таких обмежень згідно пп. 5.3.1. Закону про оподаткування прибутку віднесено, включення до валових витрат витрати на потреби не пов’язані з веденням господарської діяльності, якою згідно п. 1.32. ст. 1. даного закону є будь –яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, та пп. 5.3.9. –витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку. При цьому, не конкретизується які саме документи відносяться до розрахункових, платіжних та інших, вказуючи лише, що відсутність таких документів, позбавляє права платника податків включати понесені ним витрати до складу валових.

Як випливає із матеріалів перевірки, позивачем включено в 3 кв. 2005 року до валових витрат 13000 грн., що складають витрати, пов’язані з виконанням умов договору, укладеного 03.01.2005р., між Приватним підприємством „Галичина” (Замовник) та суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою Яресько А.М. (Виконавець), відповідно до якого сторони взяли на себе зобов’язання: Виконавець надає консалтингові послуги з питань управління підприємством, надає консультації з вирішення питань правового та фінансово –господарського забезпечення діяльності підприємства, що пов’язано з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці, здійснення маркетингових досліджень ринку м’яса і м’ясопродуктів на ринку України, Росії, країнах СНД та Європи, а Замовник в безготівковому порядку оплачує послуги по акту здачі –приймання виконаних робіт.

Укладений між сторонами договір, за своєю правовою природою, є договором підряду порядок укладення та виконання якого передбачений нормами Цивільного кодексу України від 18.07.1963р. (далі ЦК України). Відповідно до ст. 332 ЦК України за договором підряду підрядчик зобов’язується виконати на свій ризик роботу (надати послуги) за завданням замовника, а замовник прийняти й оплатити виконану роботу (послуги).

Як випливає із матеріалів справи, сторони належним чином виконали взяті зобов’язання передбачені умовами укладеного договору, вартість яких складає 13000 грн., підтвердженням чого є акт виконаних робіт від 28.09.2005р. з зазначенням відомостей про перелік виконаних робіт з долученням прайс –листів, комерційних пропозицій, текстів реклам, укладених угод в результаті проведених досліджень на ринку м’яса, подані в цілях правового захисту підприємства позовні заяви, апеляційні скарги. Оплата за виконані роботи проведена по платіжному дорученню від 09.11.2005р.. Зазначені послуги використовуються в господарській діяльності підприємства, основним вид діяльності якого є оптова торгівля м’ясом і м’ясопродуктами, що підтверджується інспекцією в акті перевірки та даними довідки головного управління статистики в Тернопільській області. Посилання інспекції в акті перевірки на те, що будь-яких матеріалів які підтверджують надання вищезазначених послуг не було надано, не заслуговують на увагу, так як правомірність дій платника підтверджується пп. 5.4.2 п. 5.4. ст. 5 Закону про оподаткування прибутку, а саме:

- згідно даної норми закону до валових витрат включаються витрати, пов’язані з придбанням нематеріальних активів, які не підлягають амортизації. Понесені позивачем витрати у зв’язку з виконанням вищезазначеного договору, відповідно до ст. 8 зазначеного Закону, амортизації не підлягають.

- обов’язок з доведення зв’язку витрат на цілі, обумовлені цим пунктом, з основною діяльністю платника податку, покладається на такого платника, а у разі розбіжностей між податковою інспекцією та платником податку щодо такого зв’язку витрат, то податкові органи зобов’язані звернутися до Міністерства України у справах науки й технологій, чий експертний висновок є підставою для прийняття рішення. Враховуючи наявність розбіжностей, інспекція експертний висновок на їх спростування не подала.

- доводи інспекції в акті перевірки про відсутність документів, що підтверджують виконання договору, спростовуються відсутністю підпису керівника підприємства щодо засвідчення інформації, що при перевірці документи надані в повному обсязі та відповіддю керівника від 26.06.2006р. про їх наявність на підприємстві.

Представник податкової інспекції, в процесі розгляду справи, будь –яких заперечень щодо поданих позивачем документів не заявив. Отже, позивачем правомірно віднесено до валових витрат у відповідний звітній період вартість наданих послуг по договору, а тому визначення інспекцією суми податкового зобов’язання –3250 грн. по податку та застосованих санкціях –975 грн. з даної операції проведено неправомірно.

Також, неправомірно виключено з валових витрат витрати на відрядження Болещук В.І. і Баран І.З. в сумі 9461,69 грн. та нарахованого 2375 грн. податку і застосованих 475 грн. штрафу, оскільки:

- відповідно до пп. 5.4.8. Закону про оподаткування прибутку до валових витрат відносяться витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, за наявності підтверджуючих документів щодо зв’язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку. Такими документами згідно даної норми закону є запрошення приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку, укладення контрактів, участь в конференціях, переговорах. Позивачем на підтвердження зв’язку понесених витрат на відрядження з господарською діяльністю надані: запрошення ТОВ „Санкт –Петербурзькі Асамблеї” та ТОВ „Пріма-Жуковський” для прийняття участі в бізнес –форумі по питанню укладення угод по поставці м’ясопродуктів, накази №№ 12, 13 від 02.12.2005р. про відрядження, укладені контракти в період перебування у відрядженні, посвідчення про відрядження, звіти підзвітних осіб № 83, 84 від 16.12.2005р.. Зазначені документи оформлені згідно порядку здійснення службових відряджень передбаченого постановою КМ України „Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон” від 23.04.1999р. № 663 та „Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон” затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 59 від 13.03.1998р., що інспекцією в акті перевірки не заперечується, як не заперечується і сума понесених витрат. Крім того, пунктом 3.3. акту перевірки підтверджено, що в період охоплений перевіркою (з 01.04.2005р. по 31.03.2006 року) порушень підприємством порядку видачі готівки під звіт передбаченого „Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні” затверджене постановою правління національного банку України від 15.12.2004р. № 637, не встановлено. До такого висновку інспекція могла прийти при аналізі даних бухгалтерських регістрів, авансових звітів та оригіналів документів, що додаються до звітів про використання коштів, які дають змогу визначити напрями використання підзвітних сум та виявити порушення під час їх видачі, перевірка яких інспекцією є обов’язковою згідно пп. 7.39. –7.47. п. 7 зазначеного Положення. Зазначене спростовує доводи відповідача про те, що при проведені перевірки було встановлено порушення порядку оформлення документів, що підтверджують витрати пов’язані з службовим відрядженням. Долучені відповідачем до заперечень копії посвідчень про відрядження не можуть бути належними доказами, оскільки належним чином не засвідчені, у зв’язку з чим не можливо встановити джерело їх одержання та хто несе відповідальність за відповідність копії оригіналу.

В частині позовних вимог про визнання нечинним повідомлення –рішення щодо нарахованих 3050 грн. податку на прибуток та застосованих 915 грн. санкцій, в позові відмовляється, так як позивач не довів належними доказами факт надання послуг вартістю 12200 грн. підприємцем Яресько А.М. згідно укладеного договору. Позивач стверджує, що послуги по супроводу підприємцем машин з м’ясопродуктами виконані згідно укладеного договору, а саме пп. 3.8.. Як випливає з тексту даної умови договору підприємцю відшкодовуються витрати у разі відрядження в іншу місцевість у відповідності з додатковою угодою. Такої угоди та документів, що підтверджують визначення суми вартості послуг, позивач не надав, тим самим документально не підтвердив правомірність віднесення зазначених виплат до валових витрат. Також слід зазначити, що кошти в сумі 25200 грн. (в тому числі 12200 грн.) перераховані згідно платіжного доручення за консалтингові послуги, а згідно акту виконаних робіт підприємець надавав послуги експедитора вантажу, що не відносить до виду послуг які він надає відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку виданого Тернопільською об’єднаною державною податковою інспекцією 28.12.2004р..

Щодо правомірності прийнятого рішення № 0001051703/0/43097, то висновок податкової інспекції є помилковим в частині проведеного донарахування 1246,53 грн. податку з доходів фізичних осіб та застосованих 2490,06 грн. санкцій, так як:

- відповідно до 4.2.9. Закону „Про податок з доходів фізичних осіб” до загального місячного оподатковуваного доходу відноситься дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо. Відповідач стверджує, що відшкодовані кошти працівникам підприємства понесені у зв’язку з перебуванням їх у відряджені, яке не пов’язане з господарською діяльністю, є додатковим благом і повинно оподатковуватися. Матеріалами справи доведено, що відрядження пов’язане з господарською діяльністю підприємства, а тому понесені витрати в сумі 9461,69 грн. не є додатковим благом в розумінні п. 1.1. ст. 1 даного закону, у зв’язку з чим донарахований податок в сумі 1230,01 грн. та застосування 2460,02 грн. штрафу проведено безпідставно.

- нарахований у вересні 2005р. податок в сумі 41,86 грн. з доходу працівника підприємства Яворської Н.В. (332 грн. заробітної плати) проведено без врахування п. 6.1.1., п. 6.3.2. ст. 6 Закону „Про податок з доходів фізичних осіб”, які передбачають право платника податку на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу на суму податкової соціальної пільги. Позивачем надана суду заява працівника від 08.09.2005р. щодо застосування соціальної пільги, а тому податок складає 25,34 грн. (332 –131 грн. (встановлений розмір пільги на початок 2005р.) = 201 грн. –3 % (фонди) х 13%). Отже неправомірно нараховано 16,52 грн. податку та застосовано 33,04 грн. санкцій.

В частині позовних вимог про визнання нечинним повідомлення –рішення щодо нарахованих 1586 грн. податку з доходу 12200 грн. виплаченого Яресько А.М. та застосованих 3172 грн. санкцій, в позові відмовляється, так як послуги надані фізичною особою, не в межах підприємницької діяльності Яресько А.М., згідно свідоцтва про сплату єдиного податку ним надаються консультативно –маркетингові, консалтингові послуги та здійснюється викладацька діяльність. Отже, в такому випадку позивач згідно ст. 2, п. 8.1.1. п. 8.1. ст. 8, ст. 16. п. 19.2. ст. 19 Закону про оподаткування прибутку виступає податковим агентом і зобов’язаний був нарахувати, утримати з Яресько А.М., як фізичної особи, податок та сплати його в доход бюджету.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2, 6 ,7, 86, 160-163, п. 6 розділу Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000162304/0/43096 від 18.07.2006р. прийняте Тернопільською об’єднаною державною податковою інспекцією в частині визначення приватному підприємству „Галичина” податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 5625 грн. податку на прибуток та застосованих 1450 грн. санкцій, та податкове повідомлення-рішення № 0001051703/0/43097 від 18.07.2006р. в частині в частині визначення податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 1246,53 грн. податку з доходів фізичних осіб та застосованих 2490,06 грн . санкцій.

В частині визнання позовних вимог про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000162304/0/43096 в сумі визначеного податкового зобов’язання 3050 грн. податку на прибуток та застосованих 915 грн. санкцій та податкового повідомлення-рішення № 0001051703/0/43097 в частині визначення податкового зобов’язання в сумі 1602,52 грн. по податку з доходів фізичних осіб та застосованих 3205,04 грн. санкцій, відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі „19” грудня 2006р. до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви - подати апеляційну скаргу.

Суддя М.С. Стадник