Рішення № 33696475, 19.09.2013, Києво-Святошинський районний суд Київської області

19.09.2013

Справа № 369/3769/13-ц

Провадження № 2/369/2114/13

РІШЕННЯ

Іменем України

19 вересня 2013 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Волчка А.Я.,

при секретарі Равлюк Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину квартири, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2013 року позивач звернулася з цим позовом до суду, посилаючись на те, що вона з 2003 року перебувала з ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_3.

04 квітня 2013 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя було задоволено її позов, щодо стягнення аліментів на дитину з ОСОБА_2 та встановлено факт наявності шлюбних відносин між нею та відповідачем.

У травні 2010 року її чоловік придбав трикімнатну квартиру №3, загальною площею 170,6 кв.м., житловою площею 91,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить відповідачеві на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 17 травня 2010 року ОСОБА_4, приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області та зареєстрованого в реєстрі за номером 405.

Просила визнати за нею право власності на ? частку квартири №3, загальною площею 170,6 кв.м., житловою площею 91,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить відповідачу на праві приватної власності.

В ході розгляду представник позивача збільшив розмір позовних вимог, посилаючись на те, що з позивачем проживає донька, а розмір аліментів, які вона отримує на дитину недостатній для забезпечення її фізичного, духовного розвитку та лікування.

Просив визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини квартири № 3, загальною площею 170.6 кв.м., житловою площею 91.9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.

Відповідач позов визнав у повному обсязі, проти його задоволення не заперечував.

У подальшому сторони у судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим в силу ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, заслухавши осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріалами справи та зібранні в ній докази, знаходить, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

За правилами ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Положеннями ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Ч. 3 ст. 61 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ. У яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 174 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлено, що сторони у справі перебували у фактичних шлюбних відносинах з липня 2003 року. Від сумісного проживання мають неповнолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Сумісне проживання між сторонами фактично припинено, вони проживають окремо, дитина проживає разом з матір'ю, знаходиться на її утриманні.

Вказані обставини встановлені рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03.04.2013 року, яке набрало законної сили і відповідно до ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають.

За час спільного проживання сторони набули нерухоме майно, а саме: квартиру № 3, загальною площею 170.6 кв.м., житловою площею 91.9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.

Зазначені обставини підтверджуються: договором купівлі - продажу квартири від 17.05.2010 року, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Розмір аліментів, які сплачує відповідач на утримання дитини недостатній для забезпечення її фізичного духовного розвитку та лікування, більш того ОСОБА_2 має заборгованість по аліментам, що підтверджується довідкою-розрахунком Шевченківського ВДВС Запорізького міського управління юстиції від 18.09.2013 року за № 1316/15 від 18.09.2013 року.

В судовому засіданні відповідач визнав позов у повному обсязі, в даному випадку існують законні підстави для його задоволення передбачені положеннями ст. ст.70, 74 СК України.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову, та можливості збільшення розміру частки майна позивача, як це визначено положеннями ст. 70 СК України.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України судові витрати суд покладає на відповідача.

Керуючись ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 3, 70, 74 СК України, ст. ст. 3, 10, 60 ,61, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину квартири задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини квартири № 3, загальною площею 170.6 кв.м., житловою площею 91.9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 3441 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області протягом 10 днів, з дня отримання його копії.

Суддя А.Я. Волчко