Постанова № 336962, 13.11.2006, Господарський суд Тернопільської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2006 р.

Справа № 7/196-3189

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стадник М.С.

при секретарі судового засідання Онуфрієнко М.П.

Розглянув справу

за позовом: Закритого акціонерного товариства „Кременецьцукор”, м. Кременець, вул. 107 Кременецької дивізії № 1, Тернопільської області, 47000

до відповідача: Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції, м. Тернопіль, вул. Білецька, 1, 47003

за участю представників сторін:

позивача: Ткач Анатолій Пилипович –довіреність б/н від 20.10.06р.;

Кучмак Валентина Захарівна –довіреність № 1663/10 від 20.07.06р.;

відповідача: Мельник Галина Степанівна –довіреність № 611 від 24.07.06р.;

Іванців Юрій Степанович –довіреність № 611 від 24.07.06р.;

Надала Сергій Віталійович –довіреність № 3255 від

Суть справи:

Закрите акціонерне товариство „Кременецьцукор” звернулося з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000891700/0, № 0000882300/0 та № 0000872300/0 від 25.04.2006р. прийнятих Кременецькою міжрайонною державною податковою інспекцією, якими товариству визначено податкові зобов’язання з податку на прибуток, податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб.

В процесі судового розгляду позивач подав заяву від 12.09.2006р.про зміну позовних вимог щодо рішення № 0000891700/0, а саме просить визнати його нечинним в частині визначення податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 3303 грн. самого податку та 6606 грн. штрафу.

Суд постановив ухвалу про прийняття заяви до розгляду , як такої що подана у відповідності до ст.ст.49,137 КАС України.

Представникам сторін роз’яснено їх права і обов’язки, передбачені ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України).

В засіданні з 24.10.2006р. по 05.11.2006р., з 05.11.2006р.по 07.11.2006р., з 07.11.2006р. по 13.11.2006р., на підставі ст. 150 КАС України оголошувалися перерви для надання сторонам можливості подати додаткові матеріали в обґрунтування заявлених вимог та заперечень.

Податкова інспекція проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що спірні повідомлення-рішення відповідають чинному законодавству, підтвердженням чого є акт комплексної документальної перевірки № 0009/2300/30917397 від 18.04.2006р., проведеної на предмет дотримання товариством вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2005р. по 31.12.2005р., яким встановлено факти порушення позивачем норм Законів України „Про оподаткування прибутку підприємств”, „Про податок на додану вартість” та „Про податок з доходів фізичних осіб”, у зв’язку з чим інспекцією правомірно визначено податкове зобов’язання по податках та штрафних санкціях.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановлено:

- Кременецькою міжрайонною державною податковою інспекцією на підставі підпункту „б” пункту 4.2.2 ст. 4 та підпункту 17.1.3., 17.1.6. ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.12.2000р. № 2181-III (далі Закон 2181) прийняті податкові повідомлення-рішення, якими Закритому акціонерному товариству „Кременецьцукор” визначено суми податкових зобов’язань:

1/ податковим повідомленням-рішенням № 0000872300/0 від 25.04.2006р., визначено 423750 грн. податку на прибуток та 296625 грн. штрафних санкцій.

Як стверджує інспекція, підставою для визначення податкового зобов’язання згідно акту документальної перевірки № 0009/2300/30917397 від 18.04.2006р., стали допущені товариством порушення пп. 5.3.9. п. 5.3., п. 5.9. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” (далі Закон про прибуток), а саме: в 4кв. 2005р. зайво віднесено до валових витрат виробництва інформаційні, управлінські послуги надані ЗАТ „Західна компанія Дакор” в сумі 20000 грн., які не підтверджені розрахунковими, платіжними документами, у зв’язку з чим донараховано 5000грн. податку та застосовано 1000 грн. штрафу , що складає 20% від суми донарахування на підставі пп. 17.1.3, п. 17.1 ст. 17 Закону 2181 та 2500 грн. штрафу, що складає 50% застосованої на підставі пп. 17.1.6. п. 17.1 ст. 17 Закону 2181 ; в порушення п.3.1. ст.3., п. 5.9 ст. 5 Закону про прибуток занижено в 4 кв. 2005р. суму валового доходу на 1675000 грн., в результаті заниження балансової вартості товарів на кінець звітного періоду, а саме в розрахунку приросту/убутку балансової вартості запасів у готовій продукції не розподілено суму транспортно –заготівельних витрат наданих сторонніми організаціями на залишок готової продукції, у зв’язку з чим донараховано 423700 грн. податку застосовано 83750,0 грн. штрафу , що складає 20% від суми донарахування на підставі пп. 17.1.3, п. 17.1 ст. 17 Закону 2181 та 209375,0 грн. штрафу, що складає 50% застосованої на підставі пп. 17.1.6. п. 17.1 ст. 17 Закону 2181.

Позивач просить визнати податкове повідомлення-рішення недійсними, оскільки прийняте на підставі матеріалів перевірки, які не підтверджують допущення товариством зазначених в ньому порушень чинного законодавства.

2/ податковим повідомленням-рішенням № 0000882300/0 від 25.04.2006р., визначено 833 грн. податку на додану вартість та 416,50 грн. штрафних санкцій.

Як стверджує інспекція, підставою для визначення податкового зобов’язання згідно акту документальної перевірки № 0009/2300/30917397 від 18.04.2006р. стало допущене товариством порушення пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7. Закону України „Про податок на додану вартість” (далі Закон про ПДВ), а саме в жовтні 2005р. двічі віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ 833,00 грн. по податковій накладній №1 від 10.10.2005р., у зв’язку з чим дану суму донараховано до сплати та застосовано 416,50 грн. штрафу на підставі пп. 17.1.3, п. 17.1 ст. 17 Закону 2181.

Позивач, як на підставу правомірності заявлених вимог, посилається на відсутність такої податкової накладної в бухгалтерському обліку товариства.

3/ податковим повідомленням-рішенням № 0000891700/0 від 25.04.2006р., визначено 4621,0 грн. податку з доходів фізичних осіб, з яких оспорюється 3303 грн., застосовано 9242,0 грн. штрафних санкцій, з яких оспорюються 6606 грн. та нараховано 704,12 грн. пені.

Як стверджує інспекція, підставою для визначення спірної суми податкового зобов’язання згідно акту документальної перевірки № 0009/2300/30917397 від 18.04.2006р. стало допущене товариством порушення п. 8.1.1. ст. 8., п. 9.1.1. ст. 9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” (далі Закон України), а саме не утримано податок з суми 25409,76 грн. доходу виплаченого фізичній особі Бабин А.Д., який надавав послуги не пов’язані з підприємницькою діяльністю (товариство в даному випадку виступає податковим агентом), в результаті чого донараховано податок в сумі 3303 грн. та застосовано 6606 грн. штрафу на підставі пп. 17.1.9, п. 17.1 ст. 17 Закону 2181.

Позивач не погоджується з доводами інспекції, посилаючись на те, що доказом підтверджуючим надання послуг Бабин А.Д. як суб’єктом підприємницької діяльності є свідоцтво про сплату єдиного податку виданого йому податковою інспекцією на види діяльності, в тому числі і на надання транспортно –вантажних перевезень.

Суд, керуючись ст. 86 КАС України, давши оцінку поданим сторонами доказам, наведеним доводам, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При цьому суд виходив із наступного:

- згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- відповідно до Закону України „Про державну податкову службу в Україні” (далі Закон), контролюючим органом стосовно сплати податків є податкові органи, які уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податкових зобов’язань платниками податків та здійснювати заходи з погашення податкового боргу;

- до суб’єктів підприємницької діяльності, за порушення норм чинного законодавства, органи державної податкової служби застосовують заходи передбачені Закону 2181, на підставі матеріалів перевірки, результати яких оформляються актом документальної перевірки відповідно до „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства” затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р. (далі Порядок) розробленого відповідно до Закону „Про державну податкову службу в Україні”, шляхом прийняття податкових повідомлень –рішень.

Відповідно до п. 1. ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб’єктів владних повноважень, обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення покладається на відповідача.

Так, податкова інспекція, на підтвердження правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень посилається на акт перевірки № 0009/2300/30917397 від 18.04.2006р., який не може бути належним доказом, що підтверджує порушення підприємством норм чинного законодавства зазначених в рішеннях, оскільки:

- повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки № 0009/2300/30917397, тоді як позивачу наданий акт перевірки № 009/23-0/3091739, який не відповідає вищезазначеному номеру, які повинні бути ідентичними, оскільки складаються у двох примірниках, що є порушенням пп. 4.2. п. 4. Порядку;

- акт не відповідає вимогам пп. 2.3.2 п. 2.3 частини другої Порядку відповідно до якого в акті зазначаються чіткий зміст фактів виявлених порушень чинного законодавства, викладаються всі суттєві обставини фінансово –господарської діяльності які мають відношення до фактів виявлених порушень з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському обліку та підтверджують наявність фактів порушення.

Доводи податкової інспекції щодо правомірності прийнятого рішення № 0000872300/0 є помилковими, оскільки:

1/ актом перевірки не встановлено порушення підприємством підп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5. Закону про прибуток в частині включення до валових витрат 20000 грн., так як:

- відповідно до пункту 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону про прибуток валові витрати виробництва та обігу –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат, з врахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 –5.7 ст. 5. даного закону включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Отже, лише у тому разі, якщо у пп. 5.3-5.7 ст. 5 даного закону міститься пряма заборона щодо включення подібних витрат до валових витрат, таке включення кваліфікується як неправомірне.

До таких обмежень згідно пп. 5.3.1. Закону про прибуток віднесено, включення до валових витрат витрати на потреби не пов’язані з веденням господарської діяльності, якою згідно п. 1.32. ст. 1. даного закону є будь –яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, та пп. 5.3.9. – витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку. При цьому, не конкретизується які саме документи відносяться до розрахункових, платіжних та інших, вказуючи лише, що відсутність таких документів, позбавляє права платника податків включати понесені ним витрати до складу валових.

Як випливає із матеріалів перевірки, позивачем в ІІІ –ІV кв.2005р. включено до валових витрат 145526,44 грн., що складають витрати пов’язані з виконанням умов договору № 1 укладеного 05.01.2005р. між Закритим акціонерним товариством „Кременецьцукор” (Замовник) та Закритим акціонерним товариством „Західна компанія „Дакор” (Виконавець) платником єдиного податку , відповідно до якого сторони взяли на себе зобов’язання: Виконавець надає управлінські, інформаційні, консультаційні та інші послуги, а Замовник оплачує надані послуги по акту приймання-передачі виконаних робіт. Строк договору встановлений до 31.12.2005р..

Укладений між сторонами договір, за своєю правовою природою, є договором підряду порядок укладення та виконання якого передбачений нормами Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. (далі ЦК України). Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду підрядник зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням замовника, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Як випливає із матеріалів перевірки, Виконавець належним чином виконав взяті зобов’язання передбачені умовами договору, підтвердженням чого є акти приймання –передачі наданих послуг № 5 від 31.01.2005р., № 20 від 24.02.2005р., № 35 від 05.01.2005р., № 50 від 29.04.2005р., № 65 від 30.08.2005р., № 67 від 30.09.2005р. підписані представниками сторін без заперечень та податкові накладні виписані на суму 145526,44 грн., в тому числі 24254,41грн. ПДВ. Товариством на виконання грошового зобов’язання частково проведено оплату в сумі 125526,44грн. і станом на 01.01.2006р.за ним рахувалася заборгованість в сумі 20000 грн., які як стверджує інспекція товариство безпідставно віднесло до валових витрат, не маючи розрахункового документа про їх оплату. Даний факт підтверджується інспекцією в акті перевірки. Будь-яких посилань на те, що акти приймання –передач наданих послуг та податкові накладні, не відповідають чинному законодавству, яке регулює порядок їх складання із зазначенням конкретного пункту, статті нормативного акту, як це передбачено пп. 2.3.2 п. 2.3. частини другої Порядку, в акті перевірки не зазначено, а також не наведено додаткових обґрунтувань по даному питанню в процесі розгляду справи.

Відповідно до пп. 11.2.3. п.11.2. ст. 11 Закону про прибуток, датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є резидентами, що сплачують цей податок у складі єдиного податку, є дата фактичного отримання від таких осіб послуг, незалежно від наявності їх оплати (в тому числі часткової або авансової). Актом перевірки порушення даної норми закону не встановлено, тим самим підтверджено правомірність віднесення товариством в ІІІ –ІV кварталі 2005р. до валових витрат 20000 грн. вартості управлінських, інформативних, консультаційних послуг, наданих ЗАТ „Західна компанія „Дакор” згідно актів приймання –передач, які є підставою для проведення розрахунків та податкових накладних, які є розрахунковими документами.

Посилання в акті перевірки на те , що засновником ЗАТ„Кременецьцукор” та ЗАТ „Західна компанія „Дакор” є одна і таж особа (без зазначення яким чином дане вплинуло на формування валових витрат позивача ), судом до уваги не приймаються , так як норми Закону про прибуток не містять виключень при формуванні податкових зобов’язань по податку на прибуток підприємств заснованих однією особою в процесі їх фінансово - господарської діяльності ( крім спільної , що в даному випадку інспекцією не доведено).

2/ Актом перевірки не доведено порушення підприємством п. 5.9. ст. 5. Закону про прибуток в частині заниження в 4 кв. 2005р. валових доходів на суму 1675000,грн., так як:

- відповідно до даної норми закону, платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та деривативів), матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції і у разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного кварталу перевищує їх балансову вартість на початок того ж кварталу то різниця вираховується з суми валових витрат платника і включається в суму валових доходів.

Із акту перевірки не можливо встановити на підставі яких первинних документів та норм чинного законодавства інспекція прийшла до висновку, що при складанні розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів у готовій продукції за 2005р. не розподілено суму транспортно –заготівельних витрат на залишок готової продукції. Так, в акті перевірки зазначено, що в період охоплений перевіркою, товариство здійснювало такі види діяльності за кодом КВЕД, як цукрова промисловість, спиртова промисловість, лікеро –горілчана промисловість, оптова та роздрібна торгівля, послуги по переробці буряків на давальницьких умовах. Основними видами власної продукції виготовленої в 2005р. є цукор, жом свіжий, жом сухий, меляса, вапно, інші види продукції (п. 1.15.2. акту перевірки). Так, в акті не зазначено балансову вартість якого із видів готової продукції занижено і якими первинними документами податкового обліку дане порушення підтверджується. В процесі розгляду справи, на вимогу представників податкової інспекції суд витребував у слідчого відділу податкової міліції ДПА в Тернопільській області вилучені ним у ЗАТ „Кременецьцукор” журнали –ордера №6 за період січень –грудень 2005р., які на думку інспекції підтверджують суму заниженої балансової вартості товарів на кінець звітного періоду. Однак, в судовому засіданні, представники відповідача не надали суду пояснень які дані витребуваних документів підтверджують правомірність визначеної актом суми і яким методом розрахунку вона встановлена.

Слід зазначити, що актом перевірки не встановлено порушень товариством порядку ведення рахунку бухгалтерського обліку № 26 „Готова продукція” встановленого „Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій”, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року № 291, згідно якого за дебетом рахунку відображається надходження готової продукції власного виробництва за фактичною виробничою вартістю або за нормативною вартістю. Яким методом розрахована вартість залишку готової продукції, з врахуванням її видів, акт перевірки не містить, як не містить і посилань на норми законодавства які порушені товариством при формуванні вартості готової продукції.

При таких обставинах, податкова інспекція не довела порушення товариством порядку визначення об’єкта оподаткування передбаченого пп. 3.1. ст. 3. Закону про прибуток , висновки інспекції зроблені на припущеннях , що при проведені перевірки та притягненні платника до відповідальності є недопустимим.

Щодо правомірності прийняття рішення № 0000882300/0 від 25.04.2006р. то висновок податкової інспекції не підтверджується актом перевірки, оскільки:

- відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону про ПДВ, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Доказами правомірності включення відповідних сум до податкового кредиту та проведення його відшкодування є належним чином оформлена податкова накладна, передбачена підп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону про ПДВ, відповідно до якого не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку не підтверджених податковими накладними.

Підставою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону про ПДВ вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Платник податку на додану вартість ,зобов’язаний згідно пп. 7.2.8. п. 7.2. ст. 7 Закону про ПДВ вести реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді ,в якому зазначається порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. Дана норма закону зобов’язує платника податку забезпечити доступ податковому інспектору до реєстру при проведенні документальної перевірки.

Як випливає з Реєстру отриманих та виданих податкових накладних , який ведеться товариством згідно форми затвердженої наказом ДПА України №244 від 30.06.2005р. „Порядок ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних” та податкових накладних , які досліджувалися інспекцією суцільним порядком (п. 2.5 акту перевірки), в ньому відсутні дані про податкову накладну № 1 від 10.10.2005р..

Враховуючи застереження, передбачені в пп. 7.2.8. п. 7.2. ст. 7 Закону про ПДВ, а саме при наявності оригіналу податкової накладної яка не включена до Реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, з акту перевірки не можливо встановити на підставі якої господарської операції видано таку податкову накладну та хто є її учасниками, не містить акт перевірки і зауважень щодо порушення товариством порядку ведення Реєстру, а саме не включення до нього даних наявної в товариства податкової накладної № 1 від 10.10.2005р..

Належних доказів, які підтверджують правомірність проведеного донарахування та застосування санкцій, представниками податкової інспекції в процесі судового розгляду справи не надано, а отже рішення прийняте безпідставно.

Щодо правомірності прийнятого рішення № 0000891700/0 від 25.04.2006р. то висновок податкової інспекції в частині спірних сум є помилковим, оскільки:

- відповідно до пп. 8.1.1., 8.1.2. п. 8.1. ст. 8 Закону України, на податкового агента, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку (фізичної особи), покладено обов’язок утримувати податок від суми такого доходу та сплачувати його в доход бюджету.

- Як випливає із матеріалів справи, між ЗАТ „Кременецьцукор” та суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою Бабин А.Д. ,платником єдиного податку, укладено 02.09.2005р. договір № 24 на перевезення цукрового буряка. На виконання умов договору товариством, в жовтні 2005р. проведено оплату за надані підприємцем послуги в сумі 25409,76 грн.. Надання послуг перевізником та їх вартість податковою інспекцією не оспорюється.

Доводи податкової інспекції щодо того, що при виконанні даного договору товариство по відношенню до його виконавця виступало податковим агентом, яким згідно п. 1.15. ст. 1 Закону України є юридична особа на яку покладено обов’язок нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб від імені та за рахунок платника цього податку, вести податковий облік, а також нести відповідальність відповідно до закону, судом відхиляються, так як:

- платниками податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2.1. ст. 2 Закону України , є резидент (згідно п. 1.20. ст. 1 Закону України це фізична особа, яка має місце проживання в Україні), який отримує доходи з джерелом їх походження з території України, по відношенню до якого податковим агентом є юридична особа чи фізична особа - суб’єкт підприємницької діяльності , яка виплачує такий дохід;

- договір укладений з суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою Бабин А.Д., про що свідчить: - Свідоцтво про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності–фізичної особи, проведеної 28.01.2003р. Зборівською райдержадміністрацією, дані якої занесено до Єдиного державну реєстру з присвоєнням йому ідентифікаційного коду 2262412813 та за видами економічної діяльності за кодом (КВЕД), відповідно до Державного класифікатора України, затвердженого і введеного в дію наказом Держкомстандарту України від 22.10.1996 року № 441,): 51.53.2 –оптова торгівля будівельними матеріалами та 60.24.0.- діяльність автомобільного вантажного транспорту; Свідоцтво про сплату єдиного податку № 112806 видане 01.02.2005р. Зборівським відділенням Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції в графі 3 якого „Вид або види діяльності” зазначено „Торгово –посередницька торгівля та транспортні вантажні перевезення з 01.09.2005р.”.

Дані про державну реєстрацію та види діяльності підприємця підтверджені довідкою державного реєстратора № 217 від 04.10.06р.наданої на запит суду.

При таких обставинах, вартість наданих послуг виплачених Бабин А.Д. не як фізичній особі - резиденту , а суб’єкту підприємницької діяльності, порядок оподаткування якого не регулюється нормами Закону України.

Щодо доводів інспекції наведених в процесі розгляду справи, а саме що в свідоцтво про сплату єдиного податку запис про вид діяльності по транспортних послугах внесено з порушенням чинного законодавства , спростовується самим свідоцтвом та відсутністю доказів про визнання його недійсним в цій частині .

При таких обставинах, податкова інспекція не довела належними доказами правомірність зменшення підприємству бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а також визначення зобов’язання по даному податку та штрафних санкціях, висновки в акті перевірки відповідачем зроблені на припущеннях, що при притягненні платника податків до відповідальності є недопустимим, у зв’язку з чим податкові повідомлення–рішення визнаються нечинними.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2, 6 ,7, 86, 160-163, п. 6 розділу Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000882300/0 та № 0000872300/0 від 25.04.2006р прийняті Кременецькою міжрайонною державною податковою інспекцією, якими Закритому акціонерному товариству „Кременецьцукор” визначено податкові зобов’язання по податку на прибуток в сумі 423750 грн. та 296625 грн. штрафних санкцій, по податку на додану вартість на суму 833 грн. та 416,5 грн. штрафних санкцій, та податкове повідомлення –рішення № 0000891700/0 в частині 3303 грн. по податку з доходів фізичних осіб та 6606 грн. штрафних санкцій .

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі „22” грудня 2006р. до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви –подати апеляційну скаргу.

Суддя М.С. Стадник