Постанова № 336960, 06.10.2006, Господарський суд Тернопільської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2006 р.

Справа № 7/172-3078

12 год. 00 хв.

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стадник М.С.

при секретарі судового засідання Онуфрієнко М.П.

Розглянув справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Тернопільголовпостач”, вул. Промислова, 20, м. Тернопіль, 46000

до відповідача: Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції, вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46000

за участю представників сторін:

позивача: Недошитко Олег Іванович - довіреність № б/н від 18.08.06р.;

відповідача: Іванців Юрій Степанович - довіреність №20446/7/10-015 від 06.04.06р..

Суть справи:

Відкрите акціонерне товариство „Тернопільголовпостач” звернулося з позовом, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 18.09.2006р., про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000032304/0/9324 та № 0000042304/0/9325 від 18.02.2006р., № 0000032304/1/23925 та № 0000042304/1/23924 від 20.04.2006р., № 0000032304/2/40214 та № 0000042304/2/40213 від 03.07.2006р., прийнятих Тернопільською об’єднаною державною податковою інспекцією, якими товариству визначено податкові зобов’язання по податку на додану вартість та земельному податку.

Представникам сторін в судовому засіданні роз’яснено їх права і обов’язки, передбачені ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України).

В засіданні з 19.09.2006р. по 06.10.2006р. на підставі ст. 150 КАС України оголошувалися перерви для надання сторонам можливості подати додаткові матеріали в обґрунтування заявлених вимог та заперечень.

Податкова інспекція проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що спірні повідомлення-рішення відповідають чинному законодавству, підтвердженням чого є акт виїзної планової документальної перевірки № 23-122/01882806 від 15.02.2006р., яким встановлено факти порушення позивачем норм Законів України „Про податок на додану вартість” та „Про плату за землю”, у зв’язку з чим товариству правомірно визначено податкові зобов’язання по податках та штрафних санкціях.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановлено:

- Тернопільською об’єднаною державною податковою інспекцією на підставі підпункту „б” пункту 4.2.2 ст. 4 та підпункту 17.1.3. ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.12.2000р. № 2181-III (далі Закон 2181) прийняті податкові повідомлення-рішення, якими Відкритому акціонерному товариству „Тернопільголовпостач” визначено суми податкових зобов’язань:

1/ податковим повідомленням-рішенням № 0000032304/0/9324 від 18.02.2006р., визначено 27049 грн. податку на додану вартість та 5410 грн. штрафних санкцій, у зв’язку з порушенням пп. 4.1. ст. 4., пп. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7. Закону України „Про податок на додану вартість” (далі Закон про ПДВ) та п. 15.3.1. п. 15.3. ст. 15. Закону 2181.

Як стверджує інспекція, підставою для визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість згідно акту виїзної планової документальної перевірки № 23-122/01882806 від 15.02.2006р., проведеної за період з 01.07.2004р. по 30.11.2005р. на предмет дотримання ВАТ „Тернопільголовпостач” вимог податкового та валютного законодавства, стали допущені товариством порушення:

- пп. 15.3.1. ст. 5. Закону про ПДВ, яким встановлено строк подачі заяв на повернення надміру сплаченого податку або їх відшкодування, а саме до складу податкового кредиту в грудні 2005 року, з пропуском строку, товариством зайво віднесено податок на додану вартість в сумі 11686 грн. з вартості технічної документації на житлові будинки, так як право на формування податкового кредиту товариство мало у відповідних звітних періодах 2002р. на підставі податкових накладних які засвідчують факт придбання платником податку товару (робіт, послуг) № 40 від 28.02.2002 року, № 54 від 21.03.2002р., № 86 від 25.04.2002р., № 107 від 29.05.2002р., № 110 від 31.05.2002р., № 116 від 07.06.2002р., № 118 від 10.06.2002р., але таким правом товариство не скористалося;

- пп. 4.1. пункту 4.1 статті 4 Закону про ПДВ, а саме: продаж квартир в 24-квартирному житловому будинку по вул. Вільхова, 4 та 42-квартирному житловому будинку по вул. Вільхова, 10 відбувався по різних цінах за 1 кв.м. (меншій від звичайної ціни), тоді як ціна встановлена товариством 1800 грн., що стало причиною заниження податку на додану вартість на суму 15363 грн..

За вищевказані порушення, згідно поданого інспекцією розрахунку, до товариства відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону 2181 застосовано штрафні санкції в сумі 5410 грн., що становить 20% від заниженої суми податку на додану вартість (27049 грн.).

Позивач заперечує проти доводів інспекції і просить суд врахувати, що будівництво 24-квартирного житлового будинку по вул. Вільховій, 4 в м. Тернополі товариством завершене в грудні 2005р. (згідно Рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 1657 від 28.12.2005р.). Оскільки відповідно до п. 5.1.20 Закону про ПДВ операції з виконання робіт (вартість робіт) з будівництва житла незалежно від форм фінансування підлягає звільненню від податку на додану вартість через віднесення його у майбутньому до податкового кредиту після здачі будинку в експлуатацію, а тому 11686 грн. податку на додану вартість товариством в грудні 2005р. віднесено до податкового кредиту правомірно і строк позовної давності (1095 календарних днів) ним не пропущено.

Щодо реалізації житла за меншою ціною ніж „звичайна ціна”, як стверджує податкова інспекція, просить суд врахувати, що: - основним видом діяльності ВАТ „Тернопільголовпостач” є будівництво будівель; - визначення терміну „звичайна ціна” міститься в Законі України „Про оподаткування прибутку підприємств” (далі Закон про оподаткування прибутку), відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст.1 якого та затверджених відповідно до чинного законодавства Державних будівельних норм, звичайна ціна дорівнює собівартості будівництва, а оскільки житло реалізоване працівникам товариства за ціною, вищою за собівартість будівництва, тому заниження податку на додану вартість в сумі 15363 грн. місця не мало; - відповідно до п. 1.20.10. п. 1.20 Закону про оподаткування прибутку, донарахування податковим органом податкових зобов’язань платникам податку, внаслідок визначення звичайних цін, здійснюється за процедурою встановленою законом для нарахування податкових зобов’язань за непрямими методами, яка відповідачем не дотримана, а отже не доведено порушення.

2/ податковим повідомленням-рішенням №0000042304/0/9325 від 18.02.2006р. визначено 76375,71 грн. земельного податку та 38187,86 грн. штрафних санкцій у зв’язку з порушенням ст. 7. Закону України „Про плату за землю” (далі Закон України).

Як зазначає інспекція, підставою для визначення податкового зобов’язання по земельному податку згідно акту перевірки № 23-122/01882806 від 15.02.2006р. стало допущене товариством порушення при проведенні розрахунку земельного податку за 2004 рік та 11 місяців 2005р. на підставі Інформації про грошову оцінку земельної ділянки по вул. Промислова, 20 наданої відділом земельних ресурсів Тернопільської міської ради, в якій дані землі значаться як землі промисловості, грошова оцінка яких складає 6369400,73 грн., так як дана довідка не підтверджена рішенням ради щодо зміни цільового призначення земельної ділянки. Земельний податок донарахований товариству в сумі 76375,71 грн. на підставі Довідки від 05.10.2000р. за № 1834/14 де земельна ділянка по вул. Промислова, 20 значилася, як землі комерційного призначення з вартісною оцінкою - 10431578,24 грн., так як зміна цільового призначення земельної ділянки, що знаходиться в користуванні товариства, проведена в супереч передбаченому законодавством механізму, без прийняття рішення.

За вищевказане порушення, згідно поданого інспекцією розрахунку, до товариства відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону 2181 застосовано штрафні санкції в сумі 38187,86 грн., що становить 50% від заниженої суми земельного податку.

Позивач не погоджується з доводами інспекції, посилаючись на те, що: земельна ділянка по вул. Промислова, 20, м. Тернопіль, надана ВАТ „Тернопільголовпостач” в постійне користування для використання за цільовим призначенням –здійснення суб’єктом господарювання статутної господарської діяльності і з моменту передачі використовується землекористувачем за її цільовим призначенням; віднесення земель до категорії земель за функціональним використанням провадиться місцевим управлінням (відділом) земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах, з огляду на що товариством правомірно на підставі Інформації Тернопільського міського управління земельних ресурсів № 5591/81/02 від 08.09.2004р. про грошову оцінку земельної ділянки по вул. Промислова, 20 в м. Тернополі, розраховувався і сплачувався земельний податок.

В процесі апеляційного оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень від 18.02.2006р., податковою інспекцією за результатами розгляду первинної і повторної скарг позивача прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000032304/1/23925 та № 0000042304/1/23924 від 20.04.2006р., № 0000032304/2/40214 та № 0000042304/2/40213 від 03.07.2006р., якими підтверджені підстави та суми визначених податкових зобов’язань за попередніми рішеннями та встановлено новий граничний строк його сплати: 10 –день від дня їх одержання.

Суд, керуючись ст. 86 КАС України, давши оцінку поданим сторонами доказам та наведеним доводам, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При цьому суд виходив із наступного:

- згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов‘язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- відповідно до Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, контролюючим органом стосовно сплати податків є податкові органи, які уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податкових зобов’язань платниками податків та здійснювати заходи з погашення податкового боргу;

- до суб’єктів підприємницької діяльності, за порушення норм чинного законодавства, органи державної податкової служби застосовують заходи, передбачені вищезазначеним Законом, на підставі матеріалів перевірки, результати яких оформляються актом документальної перевірки відповідно до „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України (далі Порядок), розробленого на виконання Закону, шляхом прийняття податкових повідомлень –рішень на підставі Закону 2181.

Відповідно до п. 1. ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення покладається на відповідача.

Щодо правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0000032304/0/9324, то висновок податкової інспекції є помилковим, оскільки:

1) стосовно порушення пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону про ПДВ - відповідно до даної норми Закону про ПДВ, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації;

- доказами правомірності включення відповідних сум до податкового кредиту та проведення його відшкодування є належним чином оформлена податкова накладна, передбачена підп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону про ПДВ, відповідно до якого не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку не підтверджених податковими накладними;

- підставою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно пп. 7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону про ПДВ вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як випливає із матеріалів справи, акту перевірки № 23-122/01882806 від 15.02.2006р., товариством у грудні 2005 р. до складу податкового кредиту віднесено 11686 грн. суми ПДВ, що сплачені товариством у вартості робіт по виготовленню технічної документації в зв’язку із спорудженням 24-квартирного житлового будинку по вул. Вільхова, 4, та 42-квартирного житлового будинку по вул. Вільхова, 10 в м. Тернополі, а саме згідно податкових накладних №40 від 28.02.2002 року, № 54 від 21.03.2002р., № 86 від 25.04.2002р., № 107 від 29.05.2002р., № 110 від 31.05.2002р., № 116 від 07.06.2002р., № 118 від 10.06.2002р.. Зазначені накладні оформлені у відповідності з вимогами передбаченими пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7. Закону про ПДВ, що інспекцією не оспорюється.

Згідно довідки Головного управління статистики в Тернопільській області № 07-118 від 28.09.2006р. ВАТ „Тернопільголовпостач” включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з присвоєнням йому ідентифікаційного коду 01882806, в якій серед видів господарської діяльності підприємства, відповідно до Державного класифікатора України, затвердженого і введеного в дію наказом Держкомстандарту України від 22.10.1996 року № 441, зазначено „Будівництво будівель”, що віднесено до виду економічної діяльності під кодом (КВЕД) 45.21.1.

Інспекцією не оспорюється і той факт, що згідно пп. 7.4.2. п. 7.4. ст. 7. Закону про ПДВ, товариство, здійснюючи операції по купівлі замовленої технічної документації на житлові будинки, вартість якої віднесено до складу валових витрат виробництва, не мало права на формування податкового кредиту в 2002 році, оскільки операції з продажу або передачі у власність новозбудованого житла фізичним особам для його використання як місця проживання, звільнялися від оподаткування на підставі п. 5.1.20. п. 5. ст. 5. Закону про ПДВ, а тому суми податку сплачені у вартості даної продукції, також включалися платниками податку до валових витрат виробництва.

З внесенням змін в пп. 5.1.20. п. 5. ст. 5. Закону про ПДВ (Закон від 15.06.2004р. № 1782), змінився порядок оподаткування операцій з новозбудованого житла, а саме звільняються від оподаткування операції з поставки житла, крім їх першої поставки. Дія цього закону поширена на податкові періоди починаючи з 01.01.2004р. (п. 1. розділу 2 „Прикінцеві положення”). Комітетом Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності, в межах повноважень наданих Законом „Про комітети Верховної Ради України”, в листі від 31.12.2004р. № 06-10/10-1384 „Щодо деяких питань застосування податкового законодавства в частині оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки житла у 2004 році”, надано роз’яснення для ДПА України, щодо застосування даної норми закону, які є обов’язковими для застосування. Згідно даного роз’яснення ,якщо платник податку, який здійснив витрати, пов’язані з будівництвом житла до 01.01.2004р., поставлене таке житло після 01.01.2004р., то суми ПДВ сплачені у витратах з будівництва такого житла та попередньо включені до складу його валових витрат, можуть бути за його добровільним рішенням включені до складу його податкового кредиту за умови одночасного включення такої суми до складу його валового доходу у той самий податковий період.

Як підтверджено податковою інспекцією в акті перевірки, товариство використало право формування податкового кредиту, з урахуванням змін в законі, при передачі житла, а саме після передачі в експлуатацію замовникам житла включило в грудні 2005р. до податкового кредиту 11686 грн.. Факту не включення даної суми ПДВ в тому ж звітному податковому періоді до складу його валового доходу, матеріалами перевірки не встановлено. При таких обставинах, податкова інспекція не довела правомірність визначеного зобов’язання товариству в даній сумі.

Доводи інспекції про те, що товариством пропущено встановлений пп. 15.3.1. ст. 5. Закону 2181 строк (1095 календарних днів) для формування податкового кредиту, судом до уваги не приймаються, оскільки згідно даної норми закону зазначений строк встановлений для подачі заяв на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках передбачених податковим законодавством, який рахується з дня здійснення такої переплати або дня отримання права на відшкодування ПДВ і не застосовується до порядку формування податкового кредиту. Дана норма закону може бути підставою для прийняття податковою інспекцією рішення щодо відмови в поверненні коштів або відшкодуванні податку, але аж ніяк підставою для визначення податкового зобов’язання зі сплати такого податку. Податкова інспекція не навела жодних обґрунтувань, щодо порушення товариством даної норми закону, так як заяви про відшкодування ПДВ в період до його формування з даної операції позивачем не подавалися.

2) Щодо порушення товариством п. 4.1. ст. 4 Закону про ПДВ, то відповідно до даної норми закону, база оподаткування у разі продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни;

- звичайні ціни застосовуються згідно п. 1.18. ст. 1 Закону про ПДВ за правилами визначеними п. 1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”;

- у відповідності до абз. першого пп. 1.20.1. п. 1.20. ст. 1 Закону про оподаткування прибутку, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Податковою інспекцією при проведенні перевірки встановлено факт продажу товариством 4-х квартир із застосуванням різних цін за 1 кв.м. житла, що не оспорюється позивачем. Дану обставину інспекція розцінила як продаж житла за цінами нижчими ніж звичайні ціни які склалися в товаристві, що стало підставою для донарахування податку в сумі 15363 грн..

Відповідно до п. 1.20.8. Закону про оподаткування прибутку обов’язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

На виконання даного пункту, податкова інспекція направила запит, щодо повідомлення їй інформації про початкову ціну 1кв.м. згідно заключних договорів та „аргументовано зазначити кінцеву ціну 1 кв.м. житлової площі”. На що, товариство повідомило, що в новозбудованих будинках балансова вартість 1.кв.м. корисної площі становить 1351,26 грн., а при продажі квартир ціна продажу згідно рішення правління товариства (протокол засідання від 14.12.2005р.) для своїх працівників склала - 1400 грн., а для інших на підставі укладених договорів -1800 грн., тобто послалося на абз. перший пп.1.20.1. п.1.20. ст. 1 Закону про оподаткування прибутку.

В акті перевірки, податкова інспекція встановила середню ціну вартості 1 кв.м. в 24-х квартирному будинку –1765 грн., а в 42-х -1778 грн.. При цьому, в акті перевірки не наведено будь-яких обґрунтувань, на підставі яких документів інспекцією визначено базу оподаткування та встановлено, що вона є нижчою ніж звичайні ціни, не вказано на підставі якої методики проводився розрахунок середньої ціни 1 кв.м житла, що є порушенням підпункту 1.7. п. 1 Порядку проведення перевірки, згідно якого факти виявлених порушень податкового законодавства повинні викладатися в акті перевірки чітко, об’єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які підтверджують наявність зазначених фактів.

Приймаючи до уваги, що: - відповідно до 1.20.10. вищевказаного Закону, донарахування податкових зобов'язань платникам податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами;

- такий порядок передбачений пп. 4.3.3., 4.3.5., 4.3.7. п. 4.3. ст. 4.Закону 2181, відповідно до яких, обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків не може ґрунтуватися на визначенні податковим органом податкового зобов’язання з використанням непрямого методу до остаточного вирішення справи судом.

Як встановлено в процесі розгляду справи, податкова інспекція не зверталася до суду з позовом про підтвердження правомірності нарахування 15363 грн. суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість визначену непрямими методами, а отже таке зобов’язання визначено з порушення порядку встановленого законодавством та не знаходить підтвердження в акті перевірки.

Щодо правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0000032304/0/9325, то слід зазначити наступне:

- відповідно до ст. 2 Закону „Про плату за землю”, плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається від грошової оцінки земель;

- ставка земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, яка проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (ст. 23 даного закону);

- така методика затверджена постановою КМ України № 213 від 23.03.1995р. „Про методику грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів”;

- підставою для нарахування земельного податку є дані державного кадастру, ведення якого належить до повноважень органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин (ст. 15.Земельного кодексу України);

- платники податку самостійно обчислюють щороку суму земельного податку і до 01.02. поточного року подають до податкового органу за місцезнаходження земельної ділянки податкову декларацію.

Як випливає з матеріалів справи, в постійному користуванні товариства знаходиться земельна ділянка площею 107504,71 га. по вул. Промислова, 20, надана Тернопільською міською радою для цільового призначення (Державний акт на право постійного користування землею).

За період з 2004 року та 11 місяців 2005 року товариство сплачувало земельний податок на підставі Інформації про грошову оцінку земельної ділянки від 08.09.2004р., виданої Тернопільським міським управлінням земельних ресурсів на підставі постанови КМ України від 23.03.1995р.. Відповідно до даної Інформації визначена грошова оцінка земельної ділянки, що знаходиться в користуванні товариства, як землі промисловості, у зв’язку з чим товариство 20.09.2004р. подало уточнюючий податковий розрахунок земельного податку з долученими додатками до нього.

Порушень обчислення податку товариством від грошової оцінки встановленої в 2004 році, інспекція не виявила. Разом з тим, вважає, що оскільки змінено функціональне використання землі, а саме з комерційного призначення (дані Довідки виданої Тернопільським міським управлінням земельних ресурсів від 05.10.2000р.) переведені, як зазначено в Інформації, в землі промислові без підтвердження відповідним рішенням ради, а тому підстав для сплати податку з врахуванням нової грошової оцінки у товариства не було.

Визначивши товариству податкове зобов’язання по земельному податку з врахуванням грошової оцінки встановленої у Довідці про грошову оцінку від 05.10.2000р., яка втратила чинність на підставі нового розрахунку, податкова інспекція вийшла за межі наданих їй повноважень, оскільки відповідно до Закону „Про плату за землю” визначення грошової оцінки земель віднесено до виключної компетенції Державного комітету України по земельних ресурсах, а на місцях - управління земельних ресурсів, а повноваження інспекції визначені в ст. 27. даного закону, згідно якої податкові органи здійснюють контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а не визначення грошової оцінки. Крім того, податковою інспекцією не доведено невідповідність грошової оцінки зазначеної в Інформації від 08.09.2004р.методиці встановленій постановою КМ України № 213 від 23.03.1995р. „Про методику грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів”.

При таких обставинах, податкова інспекція не довела належними доказами правомірність визначення товариству податкового зобов’язання по податку на додану вартість та штрафних санкціях, у зв’язку з чим податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню їх нечинними.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 2, 6 ,7, 86, 160-163, п. 6 розділу Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення прийняті Тернопільською об’єднаною державною податковою інспекцією № 0000032304/0/9324 від 18.02.2006р., № 0000042304/0/9325 від 18.02.2006р., № 0000032304/0/23925 від 20.04.2006р., № 0000042304/1/23924 від 20.04.2006р., № 0000032304/2/40214 від 03.07.2006р., № 0000042304/2/40213 від 03.07.2006р..

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі „17” листопада 2006р. до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви - подати апеляційну скаргу.

Суддя М.С. Стадник