Постанова № 33696067, 16.09.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2013 року о/об 17 год. 21 хв.

Справа № 808/6268/13-а

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Колесникової С.Г., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техсоюз-2004»

до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Техсоюз-2004» (далі – позивач або ТОВ «Техсоюз-2004») до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі – відповідач або ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя №0000182213/919 від 09.07.2013.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що до перевірки позивачем надано всі документи, які підтверджують реальність господарської операції між позивачем та ТОВ «Спецбуденергопостач» та докази її фактичного здійснення. Водночас факт незнаходження за юридичною адресою контрагента позивача є підставою стверджувати, що фактично господарська операція не відбулася. На думку позивача, на підставі податкової накладної, отриманої від контрагента, позивач обґрунтовано відніс до складу податкового кредиту з ПДВ суми, вказані в накладній.

Заперечуючи проти позовних вимог, з підстав, викладених в письмових запереченнях, відповідач зазначив, що у зв’язку з тим, що ТОВ «Спецбуденергопостач» не надано підтверджуючих документів здійснення фінансово-господарської діяльності та формування податкового кредиту та податкових зобов’язань на письмовий запит ДПІ у Печерському районі м.Києва та у зв’язку з відсутністю за податковою адресою, встановлено відсутність об’єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за травень, червень, серпень 2012 року, які підпадають під визначення п. 185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України. З урахуванням обставин, викладених в акті перевірки, з’ясовано, що не підтверджена сплата податкового зобов’язання постачальниками товару по ланцюгу проходження товару, не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів. На думку відповідача, такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької діяльності, але не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб’єктів підприємницької діяльності.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 липня 2013 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

На підставі частини третьої статті 160 КАС України в судовому засіданні 16 вересня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Довідки АА №657966 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Товариство з обмеженою відповідальністю «Техсоюз-2004» 25.08.2004 зареєстроване Виконавчим комітетом Запорізької міської ради як юридична особа за адресою: 69005, м. Запоріжжя, Орджонікідзевський р-н., вул. Перемоги, буд. 117-Б, ідентифікаційний код – 33134618.

Відповідно до Свідоцтва №200066568 позивач зареєстрований ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя в якості платника податку на додану вартість.

На підставі службового посвідчення серії ЗП №105483 від 07.06.2012, на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 79.2 ст. 79, п.п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя від 19.06.2013 №62 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Техсоюз-2004» з питань документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Спецбуденергопостач» за період серпень 2012 року, їх реальності та повноти відображення в обліку.

За результатами перевірки складено Акт №13/22-1421/33134618 від 19.06.2013 на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення №0000182213/919 від 09.07.2013, яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем – 20 833грн., за штрафними санкціями – 10 416,50грн.

Згідно висновків перевірки встановлено порушення п.14.1.36, п.14.1.181 ст. 14, п.44.1, п.44.3 ст. 44, п.198.3 ст. 198, п.200.1 ст.200, ст. 201 Податкового кодексу України, Наказу Державної податкової адміністрації України від 25.11.2011 №1492 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», підприємством ТОВ «Техсоюз-2004» завищено податковий кредит на загальну суму 20 833грн. за період серпень 2012 року, який сформований від контрагента ТОВ «Спецбуденергопостач», що призвело до: заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 20 833грн. за період серпень 2012 року; заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від’ємного значення попереднього звітного періоду на загальну суму 20 833грн. за період серпень 2012 року.

Судом встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Спецбуденергопостач» (підрядник) укладено Договір №2012/06/06 від 06 червня 2012 року за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов’язується у межах своєї договірної ціни, на свій ризик в установлений договором строк виконати роботи з будівництва дільниці повітряної лінії 110 кВ з вузлом приєднання на ПС 110 кВ ВАТ «СВЗ». Адреса розташування об’єкта: м. Стаханов, Луганська обл., ВАТ «СВЗ», вул. Леніна, 67.

Відповідно до п. 1.2 Договору склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання підряднику, визначені проектною документацією та включають в себе – будівництво дільниці повітряної лінії 110 кВ з вузлом приєднання на ПС 110 кВ ВАТ «СВЗ».

За умовами п. 1.3 Договору підрядник виконує за дорученням замовника: складання високовольтних анкерних опор з комплекту металевих конструкцій, що надаються підрядникові замовником; виконання будівельної частини з установки фундаментів для монтажу високовольтних опор; встановлення високовольтних опор на фундаменти; монтаж комплекту підвісної арматури, дроту АС, грозозахисного троса; надання комплекту виконавчої документації згідно вимог ПТЕЕС.

На виконання умов договору між сторонами складено локальний кошторис №2-1-1 на ПЛ 110 кВ, обумовлено договірну ціну на будівництво, підписано підсумкову відомість ресурсів, складено довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, підписано Акт б/н приймання виконаних будівельних робіт (а.с. 32-46).

Оплата товару здійснювалася у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями №1353 від 12.06.2012, №2842 від 17.12.2012 (а.с. 47-48) та випискою з банківського рахунку позивача.

Крім того, ТОВ «Спецбуденергопостач» виписало позивачу податкову накладну №47 від 12.06.2012 на загальну суму 125 000,00 в т.ч. ПДВ 20% 20 833,33грн., яку включено до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2012 року.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 201.14 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є принцип превалювання сутності над формою – операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Як зазначено у ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно з п.1.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі – Положення №88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Як зазначено у п.2.4 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

У пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кредит – це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп.«а» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Як зазначено у пп.«а» п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст. 187.1 цього ж Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків - покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що перелічені вище документи оформлені відповідно до вимог законодавства. Водночас, перевіркою не зафіксований факт наявності в податковій накладній недоліків, що свідчить про її неналежність як первинного документу, або порушення порядку її видачі.

Таким чином, у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою за послуги контрагента на виконання зобов'язань по укладеному договору.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: 46.69 – оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; 27.12 – виробництво електророзподільної та контрольної апаратури; 33.14 – ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування; 33.20 – установлення та монтаж машин і устаткування; 41.20 – будівництво житлових і нежитлових будівель.

З матеріалів справи також вбачається, що спірна угода між позивачем та ТОВ «Спецбуденергопостач» укладена в межах виконання умов договору підряду між ТОВ «Техсоюз-2004» (підрядник) та ВАТ «Стаханівський вагонобудівний завод» №842 від 18.11.2011 та додаткових договорів до нього, що також підтверджується Актом №6 приймання виконання будівельних робіт та графіками виконання постачання обладнання і виконання робіт «Реконструкція ПС-110/10 кВ ВАТ «СВЗ» та фінансування поставки обладнання і виконання робіт «Реконструкція ПС-110/10 кВ ВАТ «СВЗ», копії яких наявні в матеріалах справи.

Також слід зазначити, що ТОВ «Спецбуденергопостач» 29.10.2010 отримало дозвіл на продовження виконання роботи підвищеної небезпеки №701.10.11-48.50.0 за переліком згідно з додатком (а.с. 128-129) та має ліцензію серії АВ №601899 на здійснення господарської діяльності у будівництві, пов’язаної із створенням об’єктів архітектури за переліком робіт, згідно з додатком (а.с. 130-131).

При цьому, згідно довідки АА №630485 з ЄДРПОУ видами діяльності контрагента позивача за КВЕД-2010 є: 41.20 – будівництво житлових і нежитлових будівель; 43.21 – електромонтажні роботи; 43.29 – інші будівельно-монтажні роботи; 46.13 – діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; 46.73 – оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 71.12 – діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування у цих сферах. ТОВ «Спецбуденергопостач» відповідно до Свідоцтва №200035678 зареєстроване як платник податку на додану вартість ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Суд звертає увагу, що доводи податкового органу щодо відсутності об’єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) базуються лише на інформації Акту про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбуденергопостач» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Маркінант Груп» за травень 2012 року, червень 2012 року, серпень 2012 року №1387/22.1/37268639 від 17.04.2013, що саме по собі не є достатнім для можливості стверджувати про фіктивність господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України загальною підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину вимог частин 1-3, 5 і 6 ст.203 ЦК України (яка встановлює умови дійсності правочинів).

Спеціальні підстави (статті 218-235 ЦК України) конкретизують застосування загальних умов, встановлюючи особливості порядку визнання правочину недійсним.

В п.18 постанови № 9 від 06.11.2009 Пленум Верховного Суду України зазначив: перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Окрім цього Пленум зазначив також, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судові рішення, якими правочини були би визнані недійсними, матеріали справи не містять. Водночас, акт перевірки контрагента позивача не може бути належним доказом відсутності господарських операцій між підприємствами.

В разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено.

Таким чином, несплата податків однією із сторін правочину чи шляхом їх приховування не є підставою для висновку про нікчемність правочину.

Отже, правильність та обґрунтованість формування платником податків податкового кредиту та валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товару з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. Податковим органом не доведено, що придбання послуг не пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Згідно ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку і податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Пред'явлені до перевірки та надані у судовому засіданні документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та повністю підтверджують факт здійснення операції і, відповідно, право позивача на включення до податкового кредиту та до складу своїх валових витрат вартості отриманих послуг з метою здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Згідно з ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори у порядку і розмірах, установлених законом. Платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державою від іншого платника податків, який ці норми порушує.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.2 ст.71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Техсоюз-2004» - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області №0000182213/919 від 09.07.2013.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова