Ухвала суду № 33694535, 12.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/8972/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М. О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19 травня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройцентр-3" до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройцентр-3" (далі - ТОВ "Стройцентр-3") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим (далі - ДПІ у м. Ялта) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19 травня 2011 року позов ТОВ "Стройцентр-3" задоволено частково. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялта від 18.12.2009 року №0003162301/2 про визначення податкового зобов'язання з земельного податку в загальній сумі 4276,50 грн., від 26.02.2010 року №0003162301/3 про визначення податкового зобов'язання з земельного податку в загальній сумі 4276,50 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у м. Ялта залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19 травня 2011 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у м. Ялта подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19 травня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Стройцентр-3" у задоволені позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у м. Ялта з 27.07.2009 року по 11.08.2009 року проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Стройцентр-3» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 31.03.2009 року. За результатами перевірки складено акт №2076/23-1/33476867/192 від 14.08.2009 року.

В акті перевірки зафіксовані порушення: п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 4 квартал 2007 року в сумі 4104387,00 грн., за 1 квартал 2008 року в сумі 3735154,00 грн., за півріччя 2008 року в сумі 4968516,00 грн., за три квартали в сумі 4701843,00 грн., за 2008 рік в сумі 9836102,00 грн., за 1 квартал 2009 року в сумі 9 777 845,00 грн.; порушення п.п.7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п.7.2., п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 1.32 т. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого платником податків завищено від'ємне значення податку на додану вартість на загальну суму 2120182,00 грн.; порушення ст. 125, ст. 126, ч. 1 ст. 206 Земельного кодексу України, ст. 2, ст. 5, ст. 7, ст. 12 Закону України "Про плату за землю», в результаті чого занижено земельний податок в загальній сумі 2541,19 грн.; порушення ст. 14 Закону України "Про плату за землю», п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в частині не надання податкової декларації (Податковий розрахунок земельного податку) на 2008рік, 2009 рік.

На підставі акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження (Рішення про результати розгляду скарги від 22.09.2009 року №30377/10/25-0 та Рішення про результати розгляду повторної скарги ДПА в АР Крим від 02.12.2009 року № 12489/7/25-023) ДПІ у м. Ялта прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 грудня 2009 року №0003162301/2, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку в сумі 2541,19 грн., та застосовані штрафні санкції в сумі 1735,31 грн.

За результатами адміністративного оскарження (Рішення про результати розгляду повторної скарги ДПА України від 18.02.2010 року №3292/7/25-0215) відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 26 лютого 2010 року №0003162301/3 на загальну суму 4276,50 грн. (2541,19 грн.- основний платіж, 1735,31 грн.- штрафні санкції).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.08.2008 року реєстр №3115, укладеному між позивачем та громадянкою ОСОБА_1, ТОВ «Стройцентр» купило земельну ділянку, площею 0,0600 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруджень.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що державний акт про право власності на земельну ділянку був виданий ТОВ «Стройцентр-3» 16.12.2009 року та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020900700010.

Згідно ст. 2 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 року №2535-ХІІ використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про плату за землю» об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

У статті 15 Закону України «Про плату за землю» зазначено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою, у разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Статтею 13 Закону України «Про плату за землю» передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, який, згідно із п. 2 Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 року №15, включає дані реєстрації права власності, права користування землею та договорів на оренду землі, обліку кількості та якості земель, бонітування ґрунтів зонування територій населених пунктів, економічної та грошової оцінки земель.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що правовстановлюючі документи, які б надавали позивачеві право власності або користування земельною ділянкою, площею площею 0,0600 за адресою м. Ялта, смт. Масандра, вул.16 квітня 1944 року, на південь від резервуарів ППВКГ, у період з серпня 2008 по березень 2009 рік, відсутні.

На підставі Закону України від 05.03.2009 року №1066-VI, у ст. 125, ст. 126 Земельного кодексу України були внесені зміни, відповідно до яких право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України), право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується, серед інших, цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою (ст. 126 ЗК України).

Суди попередніх інстанцій дійшли до всиновку, що обов'язок ТОВ «Стройцентр-3» по нарахуванні та сплаті земельного податку за користування земельною ділянкою, відповідно до ст. 15 Закону України «Про плату на землю» виник у позивача з 02.05.2009 року, тобто с моменту надбання законної сили змін, занесених у ст. ст. 125, 126 ЗК України, Законом України від 05.03.2009 року №1066-VI.

Крім того, судом першої інстанції була призначена судово-економічна експертиза з питання підтвердження документами бухгалтерського та податкового обліку позивача висновків державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим, які викладені в акті перевірки від 28.09.2009 №1501/23-1/00443737. З експертного висновку №41/10 судово-економічної експертизи вбачається, що первинними документами бухгалтерськими та податкового обліку ТОВ «Стройцентр-3» у повному обсязі не підтверджується висновок відповідача по акту перевірки ДПІ у м. Ялта №2076/23-1/33476867/192 від 14.08.2009 року про донарахування податкового зобов'язання з земельного податку у сумі 2541,19 грн. Штрафні (фінансові) санкції з земельного податку у сумі 1735,31 грн., які застосовані до ТОВ «Стройцентр-3» на підставі висновку відповідача розраховані відповідачем не вірно у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про визнання неправомірними дій ДПІ у м. Ялта про включення до акту перевірки №2076/23-1/33476867/192 від 14.08.2009 року висновку про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 9777 845,00грн. та про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 2120182,00 грн., суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

Висновок, вказаний у акті перевірки №2076/23-1/33476867/192 від 14.08.2009 року про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 9777845,00 грн., був зроблений відповідачем на тій підставі, що аванс у сумі 9836102,00 грн. перерахований ТОВ «Стройцентр-3» на користь ТОВ «ПМС-строй» відповідно до контракту, не зв'язаний з господарською діяльністю позивача та, відповідно, є причиною завищення збитків за перший квартал 2009 року.

Також, на думку відповідача, аванс у сумі 9836102,00 ьгрн. перерахований ТОВ «Стройцентр-3» на користь ТОВ «ПМС-строй» відповідно до контракту, не зв'язаний з господарською діяльністю позивача, та, відповідно, не отримано економічний ефект від таких расходів, тому безпідставно включення за жовтень 2008 до податкового кредиту сум ПДВ. На цій підставі зроблений висновок, вказаний у акті перевірки №2076/23-1/33476867/192 від 14.08.2009 року про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 2120182,00 грн.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідно до Висновку судово-економічної експертизи №41/10, документами бухгалтерськими та податкового обліку ТОВ «Стройцентр-3» у повному обсязі підтверджується зв'язок з господарською діяльністю ТОВ «Стройцентр-3» розходів, здійсненних у 4-му кварталі 2007року, 2008 року, в 1-му кварталі 2009 року по взаємовідносинах з ТОВ «ПМС-строй» у сумі 9836102,00грн. Первинними документами бухгалтерськими та податкового обліку ТОВ «Стройцентр-3» у повному обсязі не підтверджується висновок відповідача по акту перевірки ДПІ у м. Ялта №2076/23-1/33476867/192 від 14.08.2009 року відносно завищення ТОВ «Стройцентр-3» негативного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у загальній сумі 9777845,00 грн. Первинними документами бухгалтерськими та податкового обліку ТОВ «Стройцентр-3» у повному обсязі не підтверджується висновок відповідача по акту перевірки ДПІ у м. Ялта №2076/23-1/33476867/192 від 14.08.2009 року відносно завищення ТОВ «Стройцентр-3»негативного значення ПДВ на загальну суму 2120182,00 грн.

Відповідно до ст. 2 п. 1, ч. 1ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що акт перевірки (його висновки) не має ознак рішення суб'єкта власних повноважень, є документом, фіксуючим висновки перевірки відносно наявності порушень діючого законодавства. Акт не є кінцевим рішенням суб'єкта власних повноважень по результатам проведеної перевірки, по суті носить суб'єктивний характер. А отже, висновки акту не породжують правових наслідків для позивача та не мають обов'язкового характеру для нього.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, щодо визнання неправомірними дій ДПІ у м. Ялта про включення до акту перевірки № 2076/23-1/33476867/192 від 14.08.2009 року висновку про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 9777845,00 грн. та про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 2120182,00 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних ТОВ "Стройцентр-3".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19 травня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М. О. Федоров