Рішення № 33693946, 16.09.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" вересня 2013 р.Справа № 916/1990/13

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Зайцева Ю.О.

при секретарі судового засідання Буза К.С.

за участю представників сторін:

Від позивача: Пінтійська Н.І. (довіреність №18 від 29.08.2013 р.);

Від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіталаК" до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 29.07.2013 р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіталаК", звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за поставлений товар та штрафних санкцій у розмірі 29666 грн. 36 коп.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.07.2013р. порушено провадження №916/1990/13 та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14.08.2013 року.

Ухвалами господарського суду Одеської області від 14.08.2013 року та 02.09.2013 р., згідно до вимог ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 02.09.2013 р. та 16.09.2013 р. відповідно.

В судовому засіданні 16.09.2013 р. за клопотанням представника позивача до матеріалів справи залучено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ №083457 від 28.08.2013 р. щодо реєстрації відповідача.

Відповідач про час та місце судових засідань повідомлений належним чином шляхом надсилання судових ухвал на адресу, зазначену в позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії АГ №083457 від 28.08.2013 р., у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 "Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення скеровувалися на адресу відповідача визначену в позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за серії АВ №083457 від 28.08.2013 р., суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 16.09.2013 р. після повернення з нарадчої кімнати в порядку статті 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення, суд встановив:

11.05.2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «ВіталаК» та фізична особа-підприємець ОСОБА_3 уклали договір поставки № 29.

Відповідно до умов вищевказаного договору, а саме пункту 1.1. позивач зобов'язався передати (поставити) відповідачу кормові добавки (товар), а відповідач зобов'язався прийняти даний товар та оплатити його на умовах, передбачених договором.

Розділом 3 договору «Строки і порядок поставки» визначено, що поставка товару здійснюється партіями. Під партією слід розуміти ту кількість товару, яка сплачена покупцем по одному рахунку-фактурі.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, а саме згідно видаткової накладної №РН-0000110 від 11.05.2010р. на суму 16750,00 грн. та згідно видаткової накладної від 08.07.2010р. №РН-0000172 на суму 6550,00грн.

Таким чином, всього в період з травня по липень 2010 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 23 300 грн. 00 коп.

Відповідно до розділу 6 договору «Ціна Товару. Порядок розрахунків», пункту 6.2. сторони дійшли згоди щодо наступного порядку розрахунків:

- оплата товару здійснюється відповідачем на умовах 100% оплати протягом 2(двох) діб з дати поставки Товару на розрахунковий рахунок позивача.

Позивач вказує, що відповідач свої зобов'язання за договором в частині розрахунку за поставлений товар не виконав неналежним чином, розрахунок не провів.

ТОВ «ВіталаК» 22.10.2012 р. направило на адресу ФОП ОСОБА_3 вимогу (претензію) №38 про сплату боргу в розмірі 23000 грн., яка залишена відповідачем без відповіді.

З наведених підстав позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по договору поставки № 29 від 11.05.2010 року в розмірі 23000 грн. та нараховані штрафні санкції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Так, судом встановлено факт поставки позивачем відповідачу товару та існування заборгованості.

Виходячи з наведеного, позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 23000 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до розділу 6 договору «Ціна Товару. Порядок розрахунків», пункту 6.2. сторони дійшли згоди, що оплата товару здійснюється відповідачем на умовах 100% оплати протягом 2(двох) діб з дати поставки Товару на розрахунковий рахунок позивача.

Тобто, згідно з умовами договору, відповідач повинен був повністю виконати свої зобов'язання по оплаті отриманого товару:

- по видатковій накладній від 11.05.2010 р. №РН-0000110 до 14.05.2010 року;

- по видатковій накладній від 08.07.2010р. №РН-0000172 до 11.07.2010 року;

Оскільки відповідач свої зобов'язання виконав неналежним чином, розрахунок з позивачем за отриманий товар не провів, ТОВ «ВіталаК» здійснило нарахування штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ст. 546 Цивільного кодексу України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом чи договором.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші, ніж передбачено кодексом України види забезпечення виконання зобов'язань, визначено ч.2 статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в складені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв та ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За домовленістю сторін, відповідно до пункту 7.1. договору поставки у разі прострочення грошового зобов'язання за договором, винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період такого прострочення, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день такого прострочення виконання .

Матеріали справи свідчать, що термін виконання відповідачем своїх зобов'язань по сплаті заборгованості за поставку товару з врахуванням п.7.1 договору минув, відповідачем зобов'язання не виконані.

Згідно з вимогами ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 1 937 грн. 15 коп.

Згідно з ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Також, відповідно до ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог: про стягнення неустойки (пені, штрафу).

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що позовна заява була подана до суду у 30.07.2013 р., строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій за видатковою накладною №РН-0000110 від 11.05.2010 р. на суму 16750,00 грн. та № РН0000172 від 11.05.2010 р. на суму 6550,00 грн. минув.

З наведених підстав вимоги про стягнення суми нарахованої пені за прострочення виконання грошового зобов'язання не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми, на яку підлягає збільшенню основний борг з врахуванням 3% річних та розрахунок суми інфляційних втрат, суд приймає його до уваги.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача заборгованості в сумі 27 729,91 грн., що складається з суми основного боргу - 23 300 грн., суми, на яку підлягає збільшенню основний борг з врахуванням 3% річних - 2190 грн. 26 коп. та суму інфляційних втрат в розмірі 2238 грн. 95 коп.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору на суму 1720 грн. 50 коп.

Керуючись ст.ст. 33,34,43,44-49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіталаК" до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (67815, АДРЕСА_1, номер облікової картки НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіталаК" (02098, Київська обл., Дніпровський район, вул. Березняківська, буд. 29, літ. Б, офіс 17, ЄДРПОУ 34342871) заборгованість в розмірі 27 729 (двадцять сім тисяч сімсот двадцять дев'ять) 91 грн., що складається з суми основного боргу 23 300 (двадцять три тисячі триста) грн., суми, на яку підлягає збільшенню основний борг з врахуванням 3% річних - 2190 (дві тисячі сто дев'яносто) грн. 26 коп. та суму інфляційних втрат в розмірі 2238 (дві тисячі двісті тридцять вісім) грн. 95 коп. та судові витрати у сумі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 23.09.2013 р.

Суддя Зайцев Ю.О.