Рішення № 33693840, 23.09.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2013 р. Справа № 914/2899/13

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Київський вітамінний завод», м. Київ

до відповідача: Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірма «Едельвейс», м. Рава-Руська, Жовківський район, Львівська область

про стягнення заборгованості у розмірі 368 871,69 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Кміть М.Б.

Представники:

Від позивача: Олійник С.О. - представник за довіреністю № б/н від 16.07.2013р.;

Від відповідача: не з'явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Публічним акціонерним товариством «Київський вітамінний завод» подано позов до Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірма «Едельвейс» про стягнення заборгованості в сумі 368 871,69 грн.

Ухвалою суду від 29.07.2013 р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 03.09.2013 р. З підстав зазначених в ухвалі суду від 03.09.2013р. розгляд справи відкладено 23.09.2013р.

В судовому засіданні 23.09.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позовній заяві та з врахуванням поданої ним заяви (вх.№ 173 від 23.09.2013р.) про зменшення позовних вимог, у зв'язку з частковим погашення відповідачем заборгованості у сумі 3 000,00 грн., та просить стягнути 360 403,92 грн. - основного боргу, 4 335,52 грн. - пені, 920,73 грн. - 3% річних та 211,52 грн. - інфляційних втрат. Подав копію виписки банку про часткове погашення основного боргу та копію акту звірки розрахунків та докази його надіслання відповідачу.

В судове засіданні 23.09.2013р. відповідач повторно явку повноважного представника не забезпечив, на виконання вимог ухвали суду від 29.07.2013р. подав підписаний акт звірки розрахунків на суму основного боргу в розмірі 360 403,92 грн. та копію довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб щодо відповідача.

Справа розглядається у відповідності до поданої позивачем 23.09.2013р. заяви за вх. №173 про зменшення позовних вимог та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 23.09.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та їх оригінали в судовому засіданні, заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах докази судом встановлено таке.

17.04.2013р. між ПАТ «Київський вітамінний завод» (позивач у справі, за договором - Постачальник) та Приватним торговельно-посередницьким малим підприємством фірма «Едельвейс» (відповідач у справі, за договором - Покупець) було укладено договір поставки № 27 (далі за текстом - Договір).

Згідно п.1.1. Договору Постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність Покупця (відповідача) харчові продукти для спеціального дієтичного споживання (використання) біологічно активні добавки) та/або лікарські засоби (далі - продукція), а Покупець зобов'язується приймати й здійснювати оплату за поставлену продукцію в порядку передбаченому Договором.

Постачальник передає Покупцю продукцію згідно діючих прасів на продукцію, в асортименті, кількості та за цінами, зазначених у товарно - транспортній накладній (-них), які є невід'ємними частинами Договору та визначених Сторонами специфікаціями на продукцію (п.1.2. Договору).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав продукції на загальну суму 399 403,92 грн., що підтверджується видатковими накладними (копії в матеріалах справи, оригінали оглянуто в судовому засіданні), підписані сторонами та скріплені печатками без жодних застережень.

18.04.2013р. сторонами підписано Протокол розбіжностей до Договору поставки № 27 від 17.04.2013р. таузгоджено внесення змін до тексту договору.

Відповідно до Протоколу розбіжностей до Договору поставки № 27 від 17.04.2013р. п.5.2. за текстом Договору читати: Покупець зобов'язаний здійснити повну оплату вартості відповідної партії продукції протягом 40 календарних днів з дати фактичної передачі продукції, яка підтверджується підписанням Покупцем накладної. У випадку, якщо Сторони у відповідній накладній встановили більший строк для оплати продукції, Покупець здійснює оплату продукції у строк встановлений в такій накладній.

Відповідач покладені на нього зобов'язання щодо оплати придбаної продукції за Договором в повній мірі не виконав, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 360 403,92 грн. (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог), що підтримується позивачем та визнається відповідачем з врахуванням поданого ним акту звірки розрахунків від 20.09.2013р. підписаного відповідачем та скріпленого печаткою.

За неналежне виконання умов договору позивач на підставі п.8.3.Договору просить стягнути 4 335,52 грн. пені та на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних в сумі 920,73 грн. та інфляційні втрати в сумі 211,52 грн.

Доказів повного погашення заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу (поставки) в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари)в сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено факт поставки продукції згідно Договору, що, вбачається з видаткових накладних, підписаних сторонами без жодних застережень, проте факт проведення відповідачем повної оплати вартості поставлених позивачем товарів підтверджений не був, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача. Відповідач не заперечив факт існування основної заборгованості на суму 360403,92 грн., що вбачається з акту звірки взаєморозрахунків від 20.09.2013р. підписаного відповідачем та скріплений печаткою.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу за Договором в сумі 360 403,92 грн., оскільки такі обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало були виконати.

Відповідно до п. 8.3. Договору при порушенні Покупцем строку оплати продукції згідно п.5.2. Договору (з врахуванням Протоколу розбіжностей від 18.04.2013р. до Договору) або строку оплати згідно відповідної товарно - транспортної накладної Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день затримки оплати.

Суд здійснивши перерахунок пені (з врахуванням ч. 5 ст.254 Цивільного кодексу України, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день та п.5.2.Договору та з врахуванням того, що відповідно ст. 253 Цивільного кодексу початком нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем , коли воно мало бути виконано), дійшов висновку, що стягненню підлягає 4 103,06 грн. - пені (розрахунок в матеріалах справи). В частині стягнення 232,46 грн. пені слід відмовити.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснив перерахунок 3 % річних, дійшов висновку, що стягненню підлягає 876,10 грн. - 3% річних (розрахунок в матеріалах справи). В частині стягнення 3 % річних в сумі 44,63 грн. слід відмовити.

Щодо нарахування інфляційних втрат, то, відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Суд, здійснюючи перерахунок інфляційних втрат, встановив відсутність інфляційних втрат за період, за який виникла заборгованість.

Відповідно, в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 211,52 грн. слід відмовити.

Згідно з статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, в силу положень пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність повернення з Державного бюджету України Публічному акціонерному товариству «Київський вітамінний завод» зайво сплаченого судового збору в розмірі 60,00 грн. у зв'язку зменшенням позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 7 Закону України « Про судовий збір», ст.ст. 179, 193, 230, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 253, 254, 509, 526, 549, 610-612, 625, 626, 629, ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 1, 22, 33, 34, 49, 79, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс» (80316, Львівська область, Жовківський район, місто Рава-Руська, вулиця Калнишевського, будинок 5; ідентифікаційний код юридичної особи 13808034) на користь Публічного акціонерного товариства «Київський вітамінний завод» (04073, місто Київ, вулиця Копилівська, будинок 38; ідентифікаційний код юридичної особи 35251822) 360 403,92 грн. - основного боргу, 4 103,06 грн. - пені, 876,10 грн. - 3% річних та 7 307,66 грн. - витрат по оплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Повернути Публічному акціонерному товариству «Київський вітамінний завод» (04073, місто Київ, вулиця Копилівська, будинок 38; ідентифікаційний код юридичної особи 35251822) з Державного бюджету України 60,00 грн. судового збору сплаченого згідно платіжного доручення № 7173 від 18.07.2013р.

5. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 25.09.2013 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Коссак С.М.