Постанова № 33691703, 16.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2013 р. Справа№ 910/3026/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Новікова М.М.

Гончарова С.А.

секретар: Комок І.А.

за участю представників:

позивача: Уманець С.Г.;

відповідача: Гармашов Б.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна

України по м. Києву

на рішення Господарського суду міста Києва

від 24.04.2013р.

у справі №910/3026/13 (суддя Цюкало Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті-БС"

до Регіонального відділення Фонду державного

майна України по м. Києву

про визнання права користування майном

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Трініті-БС" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Регіонального відділення Фонду Державного майна України по м. Києву (далі - відповідач), в якому просило визнати за ним право користування державним нерухомим майном площею 51,10 кв. м., розташованим у м. Києві по проспекту Визволителів, 6, шляхом продовження строку дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №955 від 02.09.2004р., укладеного з відповідачем. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що на даний час вищевказаний договір оренди є автоматично пролонгованим в порядку ч.2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п.10.5 даного договору, оскільки позивач продовжує користуватись орендованим майном, а відповідач не звертався до нього із заявою про припинення дії договору оренди у встановленому порядку.

Відповідач проти позову заперечував, наголошуючи на необґрунтованості та недоведеності вимог позивача. Зокрема, відповідач зазначав про те, що він направляв позивачу заяву №30-04/4777 від 23.04.2009р., в якій повідомляв про те, що термін дії договору оренди закінчився 02.04.2009р. і продовжуватися не буде. Окрім того, рішенням Господарського суду м. Києва від 16.03.2010р. у справі №16/33 було задоволено позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті-БС" та зобов'язано останнє звільнити займане за договором оренди нерухоме майно. Вказаним рішенням встановлено факт направлення Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті-БС" заяви №30-04/4777 від 23.04.2009р. та викладено висновок суду відносно того, що з урахуванням наведеної обставини, спірний договір оренди є розірваним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.04.2013р. у справі №910/3026/13 позов було задоволено повністю. Визнано право користування державним нерухомим майном площею 51,10 кв. м, розташованого за адресою: м. Київ, проспект Визволителів, 6 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Трініті-БС" шляхом продовження строку дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, №955 від 02.09.2004р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трініті-БС". Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1 147,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2013р. у справі №910/3026/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідач наголошував на наступному:

- спірний договір оренди є припиненим у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено;

- згідно з п.10.5 договору оренди та ст. 764 Цивільного кодексу України мала місце заява однієї сторони (відповідача) про припинення дії договору і вказана обставина є достатньою підставою для того, щоб вважати договір припиненим;

- відповідно до ч.4 ст. 284 Господарського кодексу України, ст. 764 Цивільного кодексу України, ч.2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" факт припинення договору оренди пов'язується з фактом наявності заяви про припинення договору, а не з фактом одержання такої заяви іншою стороною;

- Закон України „Про оренду державного та комунального майна" не містить норм, які б вимагали обов'язкового доказування факту отримання іншою стороною будь-яких письмових повідомлень про припинення дії договору після закінчення терміну його дії;

- твердження позивача про те, що він не отримував лист відповідача про закінчення строку дії договору оренди не є підставою для того, щоб вважати заяву про припинення договору такою, що не направлялась, оскільки наявність цієї заяви свідчить про волевиявлення відповідача не продовжувати дію договору оренди.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2013р. (головуючий суддя Куксов В.В., судді: Авдєєв П.В., Яковлєв М.Л.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 18.07.2013р.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 18.07.2013р. було оголошено перерву до 25.07.2013р. з 25.07.2013р. до 22.08.2013р.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2013р. було змінено склад колегії суддів та передано справу колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Гончарова С.А., Новікова М.М.

В судове засідання 22.08.2013р. з'явилися представники сторін. Однак, враховуючи зміну складу суду, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відкладення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2013р. розгляд справи було відкладено на 04.09.2013р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2013р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії суддів у складі головуючого судді Рєпіної Л.О., суддів: Новікова М.М., Гончарова С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2013р. справу було призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.09.2013р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2013р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Новікова М.М., Гончарова С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2013р. справу було призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.09.2013р.

В судовому засіданні 16.09.2013р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2013р. у справі №910/3026/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні 16.09.2013р. представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 16.09.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

02.09.2004р. між позивачем, як орендарем, та відповідачем, як орендодавцем, було укладено договір №955 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір), за умовами якого (п.1.1) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (далі - майно), площею 78,22 кв. м, розміщене за адресою: м. Київ, проспект Визволителів, 6, що знаходиться на балансі Вагонної дільниці ст. Київ-пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно-Західна залізниця", вартість якого становить за експертною оцінкою станом на 30.06.2004р. 83 700 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення автомайстерні (том справи - 1, аркуші справи - 10-12).

Строк чинності, умови зміни та припинення Договору погоджені сторонами в розділі 10 Договору, згідно з п.п.10.1, 10.5 якого останній укладено строком на 11 місяців, що діє з 02.09.2004р. по 02.08.2005р. включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору.

На виконання умов Договору 02.09.2004р. сторонами було складено та підписано Акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна (том справи - 1, аркуш справи - 13 (на звороті)).

01.06.2006р. між сторонами було укладено додатковий договір про внесення змін і доповнень до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №955 від 02.09.2004р. (том справи - 1, аркуш справи - 14), яким внесено зміни до п.п.1.1, 3.1, 3.2 Договору та Акту приймання-передачі від 02.09.2004р. Зокрема, сторонами було скориговано площу переданого в оренду майна з 78,22 кв. м. до 51.1 кв. м.

01.09.2007р. між сторонами укладено додатковий договір №2 про внесення змін до договору оренди №955 від 02.09.2004р. (том справи - 1, аркуш справи - 15), яким змінено п.п.1.1, 3.1 Договору.

В подальшому за згодою сторін дію договору оренди було пролонговано.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що 06.03.2012р. він направив відповідачу пропозицію вих.№1-03/12 про внесення змін до Договору, а саме поновлення його дії з урахуванням проведеної незалежної оцінки на підставі ч.2 ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з якою у разі, якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об'єкта оренди.

Натомість відповіді від відповідача позивач не отримав, у зв'язку з чим позивач дійшов висновку про те, що строк дії Договору було пролонговано до 02.11.2013р.

Відповідач вважає, що Договір є розірваним на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 16.03.2010р. у справі №16/33 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті-БС" про примусове звільнення приміщення та повернення орендованої площі (том справи - 1, аркуш справи - 78). Окрім того, відповідач стверджував, що він направляв позивачу заяву №30-04/4777 від 23.04.2009р., в якій повідомляв про закінчення терміну дії Договору 02.04.2009р. і відмову від його пролонгації.

Місцевий господарський суд позов задовольнив повністю, визнавши вимоги обґрунтованими та документально підтвердженими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності регулює Закон України "Про оренду державного та комунального майна".

В ст. 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (ч.2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Як уже зазначалось вище, предметом розгляду у даній справі є питання щодо пролонгації спірного Договору та визнання у позивача права користування об'єктом оренди.

В процесі судового розгляду було встановлено, що позивач отримав в користування об'єкт оренди 02.09.2004р., про що свідчить відповідний Акт приймання-передачі від 02.09.2004р.

Відповідач наголошував на тому, що Договір припинив свою дію 02.04.2009р.

В п.2.4 Договору передбачено, що у разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю. Орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором.

Натомість в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про повернення об'єкта оренди позивачем. На даний час позивач продовжує використовувати орендоване нерухоме майно у відповідності до умов Договору (з урахуванням подальших змін до нього), що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями про сплату орендних платежів, договором добровільного страхування майна №206-6-202/12 КЦСП від 12.12.2012р. на користь балансоутримувача. Доказів на підтвердження протилежного ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції надано не було.

Колегією суддів враховано посилання відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2010р. у справі №16/33, однак у вказаному рішення встановлено лише факт направлення відповідачем на адресу позивача заяви про закінчення строку дії Договору, але факт одержання такої заяви позивачем встановлений не був.

Згідно з п.10.5 Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору.

Доказів на підтвердження отримання позивачем заяви відповідача №30-04/4777 від 23.04.2009р. про припинення дії спірного Договору суду не надано.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що в даному випадку відсутній факт припинення дії Договору, оскільки підставою для його припинення може вважатись саме одержання позивачем відповідної заяви про відмову від подальшої пролонгації, а не лише направлення цієї заяви на адресу позивача.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Натомість місцевим господарським судом було надано належну оцінку поданим доказам, у повному обсязі з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування рішення відсутні і апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2013р. у справі №910/3026/13 - без змін.

2. Матеріали справи №910/3026/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Зубець Л.П.

Судді Новіков М.М.

Гончаров С.А.