Рішення № 33691543, 17.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10314/13 17.09.13

За позовом Приватного підприємства «Магнат Дизайн Центр»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління будівельними проектами «Герц»

про стягнення 63 018,74 грн.,

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Трясун О.С. (представник за довіреністю від 10.01.2013р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Магнат Дизайн Центр» (надалі - позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління будівельними проектами «Герц» (надалі - відповідач) заборгованості за Договором поставки №0086.Д-15848.01 від 04.11.2011р. на суму 63 018,74 грн., з яких 60 463,19 грн. сума основного боргу, 544,19 грн. сума інфляційних збитків та 2 011,36 грн. 3 % річних.

Позивачем неодноразово уточнювались позовні вимоги. Так відповідно до уточнення позовних вимог вих. № 139/13 від 25.07.2013р. позивачем було заявлено до стягнення з відповідача суму заборгованості в розмірі 33 546,11 грн., з яких 30 308,79 грн. основного боргу, 604,96 грн. сума інфляційних збитків та 2 632,36 грн. 3 % річних.

Згідно уточнень позовних вимог вих. № 146/13 від 31.07.2013р. позивачем було заявлено до стягнення з відповідача суму в розмірі 28 559,43 грн., з яких 25 308,79 грн. основного боргу, 604,96 грн. сума інфляційних збитків та 2 645,68 грн. 3 % річних.

Відповідно до змісту уточнень позовних вимог вих. № 183/13 від 09.09.2013р., до стягнення з відповідача позивачем заявлено суму в розмірі 3 285,80 грн., з якої 604,96 грн. сума інфляційних збитків та 2 680,84 грн. 3 % річних.

Відповідно до п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Разом з тим, згідно п. 3.11. зазначеної постанови ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Тому, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про подачу позивачем заяви про зменшення позовних вимог і враховуючи виконання позивачем вимог ст. 22, 56, 57 ГПК України приймає до розгляду зменшені позовні вимоги.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором не виконав, вартість поставленого товару у строки визначені договором не сплатив.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою судді Господарського суду міста Києва Чебикіна С.О. від 01.06.2013р., порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду, справі присвоєно № 910/10314/13, та призначено до розгляду на 19.06.2013р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2013р. розгляд справи було відкладено до 31.07.2013р.

Судове засідання 31.07.2013р. не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Чебикіної С.О. на лікарняному.

Розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва Кривенко О.М. № 04-1/456 від 31.07.2013р матеріали справи № 910/10314/13 були передані на повторний автоматичний розподіл у зв'язку з тривалим лікарняним судді Чебикіної С.О.

Проведеним 31.07.2013р. автоматичним розподілом справ, матеріали справи № 910/10314/13 були розписані на суддю Морозова С.М.

Ухвалою судді Господарського суду міста Києва Морозова С.М. від 02.08.2013р. справу № 910/10314/13 було прийнято до свого провадження та призначено до розгляду на 10.09.2013р.

Розпорядженням В.о. голови Господарського суду м. Києва Бойко Р.В. від 10.09.2013р. у зв'язку з перебування судді Морозова С.М. у відпустці, справу № 910/10314/13 було передано на розгляд судді Коткову О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2013р. справа № 910/10314/13 була прийнята до провадження суддею Котковим О.В., розгляд справи призначено на 17.09.2013р.

Розпорядженням В.о. голови Господарського суду міста Києва Бойко Р.В. від 16.09.2013р. у зв'язку з виходом судді Морозова С.М. з відпустки, матеріали справи № 910/10314/13 було передано на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2013р. справа № 910/10314/13 була прийнята до провадження суддею Морозовим С.М., розгляд справи призначено на 17.09.2013р.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 17 вересня 2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.11.2011р. між позивачем (постачальник - за договором) та відповідачем (покупець - за договором) було укладено Договір поставки №0086.Д-15848.01 (надалі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язувався передати (поставити) в установлені строки у власність відповідача меблі (Товар - за договором), а також здійснити монтажні роботи по встановленню Товару, передбачені умовами Договору, а відповідач зобов'язувався прийняти Товар і роботи в порядку, передбаченому Договором, і сплатити за нього ціну, визначену в п. 2.1. Договору (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.2. Договору предметом поставки є Товар, найменування, кількісні та якісні характеристики, ціна Товару за одиницю і за видами, а також загальна вартість Товару, зазначається у Специфікації, що підписується постачальником і покупцем і є невід'ємною частиною Договору (Додаток № 1 «Специфікація меблів»).

Згідно п. п. 4.1., 4.2. Договору постачальник зобов'язувався поставити Товар в обсязі, передбаченому Додатком № 1 до Договору і здійснити його монтаж в строк до 15.12.2011р. Поставка Товару здійснюється постачальником на умовах DDP (Офіційні правила тлумачення торгових термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010).

Відповідно до п. п. 6.1., 6.2. Договору якість Товару має відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, що встановлює вимоги до якості Товару і умовам Договору, діючим нормам законодавства України. Постачальник гарантує якість Товару в цілому.

Згідно п. 2.1. Договору ціна Договору складає 90 444,14 грн. в т. ч. ПДВ 20% 15 074,02 грн. Ціна договору включає в себе вартість Товару, вартість монтажних робіт, мито, податки і всі інші обов'язкові платежі сторін, транспортні витрати, вартість упаковки товару, інші витрати постачальника.

Згідно з ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Зважаючи на те, що укладений сторонами договір містить положення про поставку товару та виконання монтажних робіт по встановленню товару, господарський суд приходить до висновку, що до зазначеного договору слід застосовувати положення цивільного законодавства України про поставку (параграф 3 Глави 54 Розділу ІІІ Цивільного кодексу України) та підряду (параграф 1 глави 61 Розділу ІІІ Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до Додатку № 1 «Специфікація меблів» до Договору поставки №0086.Д-15848.01 від 04.11.2011р. сторони погодили артикул, опис, схему, кількість, ціну Товару.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами без взаємних претензій було підписано та скріплено печатками підприємств Акт № РН-0000001 від 29.02.2012р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 90 444,14 грн.

Згідно п. п. 3.1., 3.2. Договору оплата ціни Договору здійснюється покупцем в гривнях на основі наданого постачальником рахунку шляхом безготівкового перерахування ціни договору на поточний рахунок постачальника. Оплата ціни Договору здійснюється наступним чином: авансовий платіж в розмірі 10 (десяти) % від ціни Договору, зазначеної в п. 2.1. Договору на протязі 3-х (трьох) банківських днів з моменту підписання Договору; кінцевий платіж в розмірі 90 (дев'яносто) % від ціни Договору зазначеної в п. 2.1. Договору на протязі 3-х (трьох) банківських днів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі встановленого (змонтованого) Товару за Договором.

Відповідач свої зобов'язання у частині оплати вартості поставленого Товару та виконаних монтажних робіт у строки, передбачені Договором виконав частково, перерахувавши на рахунок позивача авансовий платіж у розмірі 9 980,95 грн. та частково сплативши суму в розмірі 20 000,00 грн., внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 60 463,19 грн. = 90 444,14 грн. (загальна вартість товару та монтажних робіт) - 9 980,95 грн. (авансовий платіж) - 20 000,00 грн. (часткова сплата суми боргу).

Вказаний розмір заборгованості підтверджений також наявним в матеріалах справи, підписаним та скріпленим печатками підприємств, актом звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 01.11.2012р.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

07.06.2012р. позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу вих. № 65/12 від 05.06.2012р. на суму 80 463,19 грн. (докази направлення у справі), у відповідь на яку відповідачем було проведено часткову сплату суми боргу в розмірі 20 000,00 грн., проте позивачем повну вартість поставленого товару та вартості монтажних робіт не оплатив.

Крім того, протягом перебування справи у провадженні суду відповідачем було повністю сплачено суму основного боргу в розмірі 60 463,19 грн. (копії банківських виписок за 20.06.2013р., 10.07.2013р., 29.07.2013р., 08.08.2013р., 20.08.2013р., 28.08.2013р. у справі).

З урахуванням поданих позивачем уточнень позовних вимог до стягнення з відповідача заявлена сума інфляційних збитків у розмірі 604,96 грн. та 2 680,84 грн. 3% річних.

Згідно з ч. 2. ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 2. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р].

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

У постанові Вищого господарського суду України № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від'ємного, так і позитивного значення. Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України № 40/487 від 02.02.12 р. та № 15/065-11 від 01.02.12 р. Зокрема, в постанові ВГСУ № 15/065-11 від 01.02.12 р. зазначено, що за приписами ст. 625 ЦК України, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Враховуючи наведене, вірним є період нарахування інфляційних збитків за період з березня 2012 р. до травня 2013 р. (кінцевий місяць зазначений позивачем у розрахунку) без виключення місяців, у яких була дефляція.

З урахуванням викладеного, розрахунок інфляційних збитків позивача визнається судом необґрунтованим, а тому суд проводить власний розрахунок:

80 463,19 грн. (сума боргу) х (100,3% х 100,0% х 99,7% х 99,7% х 99,8% х) (індекси інфляції за період березень 2012р. - липень 2012р., без врахування серпня 2012р.) - 80 463,19 грн. (сума боргу) = - 402,55 грн., тобто за вказаний період існувала дефляція.

60 463,19 грн. (сума боргу) х (100,1% х 100,0% х 99,9% х 100,2% х 100,2% х 99,9% х 100,0% х 100,0% х 100,1%) (індекси інфляції за період вересень 2012р. - травень 2013р.) - 60 463,19 грн. (сума боргу) = 241,97 грн.

Здійснивши перевірку нарахування позивачем 3 % річних від простроченої суми за вказані у розрахунку періоди з 06.03.2012р. до 27.08.2013р. суд дійшов висновку що їх розмір не перевищує розрахунок суду, а відтак - вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вище викладене, позовні вимоги в справі №910/10314/13 підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача суми інфляційних збитків в розмірі 241,97 грн. та суми 3 % річних в розмірі 2 680,84 грн.

Судовий збір позивача, у розмірі 1 530,43 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про судовий збір», покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління будівельними проектами «Герц» (ідент. код 33790979, адреса: вул. Пирогова, 2, літ. «В», м. Київ, 01030) на користь Приватного підприємства «Магнат Дизайн Центр» (ідент. код 30659728, адреса: вул. Щекавицька, 9-А, м. Київ, 04071) 241,97 грн. (двісті сорок одну гривню 97 коп.) інфляційних збитків, 2 680,84 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят гривень 84 коп.) 3 % річних та 1530,43 грн. (одну тисячу п'ятсот тридцять гривень 43 коп.) судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.09.2013р.

Суддя С.М. Морозов