Рішення № 33687949, 25.09.2013, Теофіпольський районний суд Хмельницької області

Справа № 685/464/13-ц

Провадження № 2/685/133/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2013 року

Теофіпольський районний суд Хмельницької області

в складі головуючого Бурлак Г.І.

при секретарі Перепелиці С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Теофіполі справу за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно та виселення,

встановив:

позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів про звернення стягнення на майно та виселення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та пояснив, що згідно до укладеного договору № НМТWGІ0000004816від 03.03.2008 року відповідач отримав кредит у розмірі 300000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом 15,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 03.11.2029 року. В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 03.03.2008 року між відповідачем ОСОБА_1 та позивачем укладено договір іпотеки № НМТWGІ0000004816, згідно з яким ОСОБА_1 надав в іпотеку належне йому майно, а саме: будинок загальною площею 124,20 кв.м., житловою площею 79,30 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до п.8.9. договору про іпотечний кредит, з 03.08.2008 року було змінено процентну ставку за користування кредитними коштами до 25,08% річних, про що відповідач був повідомлений рекомендованими листами від 01.07.2008 року. У порушення умов договору про іпотечний кредит, відповідач ОСОБА_1 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, внаслідок чого, станом на 15.08.2013 року відповідач має заборгованість - 903839,56грн , а саме: 299010,40 грн - заборгованість за кредитом ( в тому числі 6116,80 грн - прострочене тіло кредиту), 364203,11 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 240626,05 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, тому просить суд звернути стягнення на житловий будинок загальною площею 124,20 кв.м., житловою площею 79,30 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки позивачем з укладанням від імені Відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та виселити відповідачів із зазначеного житлового будинку.

Представник відповідачів позовні вимоги не визнав та пояснив, що дійсно ОСОБА_1 згідно іпотечного договору від 03.03.2008 року отримав у позивача кредит в розмірі 300000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом 15,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 03.11.2029 року. В 2009 році позивач звернувся в суд до відповідача ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості за додатковою угодою від 04.08.2008 року до зазначеного кредитного договору та звернення стягнення на предмет іпотеки. Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 12 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду від 11 липня 2011 року , в задоволенні позову відмовлено. Підвищення в односторонньому порядку процентної ставки до 25,08% вважає неправомірним, оскільки не було підстав для її збільшення і, крім того, позивач не надав доказів належного повідомлення відповідача згідно п.8.9. Договору про іпотечний кредит. Починаючи з квітня 2011 року відповідач ОСОБА_1 добросовісно виконує вимоги договору про іпотечний кредит про що свідчать надані суду квитанції. Оскільки позивач не надав суду доказів неналежного виконання відповідачем ОСОБА_1 договору про іпотечний кредит, просив відмовити в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про те, що позов задоволенню не підлягає.

Згідно ст.ст.525,526,530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк.

В судовому засіданні встановлено, що згідно договору про іпотечний кредит № НМТWGІ0000004816 від 03.03.2008 року відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 300000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 03.11.2029 року. Згідно п.2.4 договору Позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту та сплачувати відсотки за користування кредитом щомісячно до 3 числа кожного місяця ануїтетними платежами в сумі не менше 3951,61 грн. В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 03.03.2008 року між відповідачем та позивачем укладено договір іпотеки № НМТWGІ0000004816, згідно з яким ОСОБА_1 надав в іпотеку належне йому майно, а саме: будинок загальною площею 124,20 кв.м., житловою площею 79,30 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності від 05.06.1996 р., виданого виконкомом Теофіпольської селищної ради народних депутатів.

Відповідно до ст. 61 ЦК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно рішення Теофіпольського райсуду від 10 грудня 2010 року по справі №2-4/10 за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно та виселення та позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання правочину недійсним, ПАТ КБ «ПриватБанк» нарахував ОСОБА_1 заборгованість по договору про іпотечний кредит № НМТWGІ0000004816 від 03.03.2008 року станом на 29.10.2010 року. В рахунок стягнення суми заборгованості, вказаної ПАТ КБ «ПриватБанк», рішенням суду звернено стягнення на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 та визнано додаткову угоду від 4 серпня 2008 року про заміну валюти кредитного договору недійсною. Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 12 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду від 11 липня 2011 року , в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно та виселення відмовлено. Як підставу свого рішення, апеляційний суд, зокрема, зазначив, що ПАТ КБ «ПриватБанк» не надав суду доказів про те, що довів до відома позичальника рішення про зміну ним умов кредитування, зокрема, про підняття процентної ставки. Таким чином, суд не приймає до уваги докази позивача про повідомлення ОСОБА_1 про підвищення процентної ставки, оскільки подані ним реєстри №59і та №60і датовані 01.07.2008 р., тобто до розгляду цивільної справи №2-4/10 та набрання по ній рішенням суду законної сили і мали були бути подані стороною згідно ст.60 ЦК України та дослідженні судом при розгляді цивільної справи №2-4/10. Виходячи із закріпленого Конституцією України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58), всі рішення банку в будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними з 10 січня 2009 року (Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

Оцінюючи наведені докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позивач не надав суду належних доказів правомірності зміни ним відсоткової ставки за користування кредитними коштами з 15% річних до 25,08% річних.

Відповідно до ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність лише за наявності її вини. Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 12.04.2011 року також встановлено, що боржник не з власної вини не виконував своє зобов'язання за кредитним договором. Згідно квитанцій про сплату кредиту, наданих представником відповідачів, та розрахунку заборгованості, поданої позивачем, відповідач, починаючи з 15 квітня 2011 року сплачує в рахунок погашення кредиту суму, зазначену у п.2.4. договору про іпотечний кредит - 3951,61 грн., тобто добросовісно виконує вимоги договору про іпотечний кредит з часу набрання рішення суду законної сили.

Виходячи з наведеного, суд прийшов до висновку, що станом на 15.08.2013 року (час по який подані позивачем позовні вимоги), відповідач ОСОБА_1 добросовісно виконував свої зобов'язання по договору про іпотечний кредит від 03.03.2008 року, а позивач не надав доказів наявності заборгованості відповідача по тілу кредиту та відсотках за користування кредитом, утвореної з вини ОСОБА_1

Згідно п.6 Договору про іпотечний кредит, за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за цим Договором, позичальник зобов'язаний сплатити підвищенні відсотки та пеню. Оскільки суду не надано доказів наявності неналежного виконання ОСОБА_1 зобов'язань по погашенню тіла кредиту та відсотків, передбачених п.1.1. Договору, суд прийшов до висновку про відсутність у позивача підстав нарахування відповідачу підвищених відсотків та пені.

Відповідно до ст 33 ЗУ "Про іпотеку", Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки лише уразі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання.

Згідно ст. 40 ЗУ «Про іпотеку», виселення мешканців із переданого в іпотеку житлового приміщення можливе лише при зверненні стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 525,526,530, 1050 ЦК України, ст.ст.33,40 Закону України "Про іпотеку", ст.ст.10, 60, 61, 212, 179 ЦПК України, районний суд

вирішив:

В задоволенні позову публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно та виселення відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Хмельницької області через районний суд.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: