Ухвала суду № 33681178, 19.09.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 165/1250/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Галушка О.Г. Провадження № 22-ц/773/1285/13 Категорія: 79 Доповідач: Грушицького А. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2013 року місто Луцьк Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Грушицького А.І.,

суддів - Завидовської-Марчук О.Г., Федонюк С.Ю.,

при секретарі Перебойчуку Р.В.,

з участю заявника ОСОБА_1,

представників заявника ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника стягувача ОСОБА_4,

представників державної виконавчої служби Барановської С.Т., Панасюка В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Нововолинського міського управління юстиції Волинської області за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Нововолинського міського суду Волинської області від 22 липня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

11 квітня 2013 року ОСОБА_1 звернулась в суд зі скаргою на неправомірні дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Нововолинського міського управління юстиції Панасюка В.А. Свою скаргу заявник обґрунтовувала тим, що державним виконавцем ВДВС Нововолинського МУЮ Панасюком В.А. відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 2/0312/497/11 Нововолинського міського суду про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_7 в користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 22538,36 доларів США, що еквівалентно 179511,28 грн. 11 липня 2012 року державним виконавцем Харченко А.М. здійснено опис та арешт майна, а саме трикімнатної квартири загальною площею 67,1 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 перебуває в іпотеці ПАТ КБ «ПриватБанк». В подальшому проведено оцінку вищевказаної квартири для продажу. Майно, на яке звернено стягнення, перебуває в іпотеці стягувача. Нотаріус наклав заборону відчуження вказаного нерухомого майна, а тому звернення стягнення на дану квартиру призведе до порушення норм Закону України «Про іпотеку». Зазначала, що державний виконавець не вправі в межах виконання рішення про стягнення заборгованості в грошовому виразі за кредитним договором самостійно зняти заборону на відчуження майна, накладену нотаріусом та здійснювати реалізацію предмета іпотеки - квартири. Просила визнати дії державного виконавця ВДВС Нововолинського МУЮ Панасюка В.А. щодо підготовки до продажу трикімнатної квартири загальною площею 67,1 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 що не відповідають вимогам закону та заборонити подальшу реалізацію зазначеного майна, зобов'язавши ВДВС Нововолинського МУЮ винести постанову про повернення виконавчих листів № 2/0312/497/11, виданих 7 червня 2012 року Нововолинським міським судом про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 22538,36 доларів США заборгованості за договором кредиту № 119/07/м від 3 липня 2007 року, що еквівалентно 179511,28 грн., та по 40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 566,67 грн. витрат по оплаті судового забору.

17 червня 2013 року ОСОБА_1 подала в суд першої інстанції заяву про збільшення розміру заявлених вимог, просила визнати дії державного виконавця ВДВС Нововолинського МУЮ Панасюка В.А. такими, що порушують чинне законодавство, притягнути його до відповідальності за невиконання постанови Верховного Суду України від 15 лютого 2012 року, направити відповідні повідомлення до Головного управління юстиції у Волинській області, управління державної виконавчої служби та до прокуратури, скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 35614006, ВП № 35613381, ВП № 35613746 від 10 грудня 2012 року, зобов'язати ВДВС Нововолинського МУЮ виконувати постанову Верховного Суду України від 15 лютого 2012 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області № 22-ц-87/10 від 4 березня 2010 року, заборонити ВДВС Нововолинського МУЮ проводити стягнення і подальшу реалізацію іпотечного майна за виконавчим листом № 2/0312/497/11, виданим 7 червня 2012 року, зобов'язати ВДВС Нововолинського МУЮ винести постанову про повернення виконавчих листів № 2/0312/497/11, виданих 7 червня 2012 року про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_7 в користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 22538,36 доларів США заборгованості за договором кредиту № 119/07/м від 3 липня 2007 року, що еквівалентно 179511,28 грн.

Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 22 липня 2013 року постановлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання дій державного виконавця відділу державної виконавчої служби Нововолинського міського управління юстиції Панасюка В.А. відмовити.

Заявник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на зазначену ухвалу, яку вважає незаконною через порушення норм процесуального права. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити скаргу на неправомірні дії державного виконавця в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали виконавчого провадження, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а ухвалу Нововолинського міського суду від 22 липня 2013 року в даній справі в частині відмови у визнанні дій державного виконавця неправомірними скасувати і постановити в цій частині нову ухвалу.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Нововолинського міського суду від 26 березня 2012 року постановлено стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_7 в користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 22538,36 доларів США заборгованості за договором кредиту №119/07/М від 3 липня 2007 року, що еквівалентно 179511,28 грн., а також по 566,67 грн. судового збору та по 40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з кожного.

На підставі зазначеного рішення суд 7 червня 2012 року видав виконавчі листи № 2/0312/497, на виконання яких відкрито виконавчі провадження постановами державного виконавця відділу державної виконавчої служби Нововолинського міського управління юстиції (а.с. 6-8).

Судом першої інстанції встановлено, що державним виконавцем в присутності боржника та понятих було проведено опис майна ОСОБА_3, а саме 1/2 частини квартири, що по АДРЕСА_1 яка перебуває в іпотеці (а.с.17-18).

Як вбачається з звіту про оцінку арештованого майна, а саме 1/2 трикімнатної квартири, яка належить ОСОБА_3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, її ринкова вартість становить 63500 грн. (а.с.16-зворот).

ОСОБА_1 звернулась в суд із скаргою на неправомірні дії державного виконавця, оскільки вважає, що вони вчинені всупереч чинному законодавству. Зокрема зазначає, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виключно на підставі рішення суду і оскільки рішенням Нововолинського міського суду від 9 жовтня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 4 березня 2010 року, в позові ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_3 про передачу майна в заклад, звернення стягнення на майно та виселення відмовлено, тому державний виконавець не вправі здійснювати будь-які дії щодо предмета іпотеки. Крім цього зазначає, що нотаріус при укладенні договору іпотеки наклав заборону на відчуження іпотечного майна і чинне законодавство не наділяє державну виконавчу службу правом самостійно знімати заборону на відчуження.

Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні скарги, виходив з того, що державний виконавець діяв відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження». ПАТ КБ «ПриватБанк» одночасно є і заставодержателем і стягувачем, тобто у державного виконавця немає перешкод для реалізації заставленого нерухомого майна, він діяв в межах чинного законодавства, що регламентує примусове виконання судового рішення, а тому підстав для задоволення скарги немає.

При цьому суд виходив з вимог статей 52, 54 Закону України «Про виконавче провадження», якими встановлено, що стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. Звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Однак такі висновки суду першої інстанції є неправильними та зроблені з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Державний виконавець ототожнив поняття «застави» та «іпотеки», що, зокрема, призвело до неправильних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно з ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Даною правовою нормою встановлено виключний перелік підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Встановлено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя не укладався, виконавчий напис нотаріусом не вчинявся та рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки не ухвалювалось. Також установлено, що при укладенні договору іпотеки, предметом якого є спірна квартира, нотаріусом було накладено заборону відчуження на предмет іпотеки.

Згідно ч. 8 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Рішенням суду, на підставі якого проводяться виконавчі дії, що є предметом оскарження, ухвалено про стягнення заборгованості за кредитним договором, а не про звернення стягнення на іпотечне майно.

Чинне законодавство не наділяє державну виконавчу службу правом самостійно знімати заборону на відчуження майна.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд України у постанові № 6-94цс11 від 15 лютого 2012 року, яка відповідно до статті 3607 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Вищезазначені обставини судом першої інстанції враховані не були.

Таким чином, через порушення і неправильне застосування норм матеріального права ухвала суду підлягає частковому скасуванню з постановленням нової ухвали про часткове задоволення скарги ОСОБА_1 щодо визнання дій державного виконавця неправомірними.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 3, ст. 15 ЦПК України усі інші вимоги заявника, крім як щодо визнання дій державного виконавця неправомірними, є необґрунтованими, стосуються вчинення дій у майбутньому та не відповідають встановленим законом способам захисту цивільних прав, отже в решті ухвалу суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Нововолинського міського суду Волинської області від 22 липня 2013 року в даній справі в частині відмови у визнанні дій державного виконавця неправомірними скасувати і постановити в цій частині нову ухвалу.

Скаргу ОСОБА_1 на неправомірні дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Нововолинського міського управління юстиції задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Нововолинського міського управління юстиції Волинської області Панасюка В.А. щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 при виконанні виконавчих листів, виданих Нововолинським міським судом Волинської області в цивільній справі № 2/0312/497/11 за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В решті ухвалу залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді