Ухвала суду № 33680799, 24.09.2013, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Чехов Є.М.

Доповідач - Коротенко Є.В.

Справа № 1211/9818/2012

Провадження № 22ц/782/3237/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого судді - Коротенка Є.В.,

суддів - Околота Г.М., Гаврилюка В.К.,

при секретарі -Скоробогатовій Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі апеляційного суду Луганської області в м.Луганську апеляційну скаргу Державного підприємства «Донбасантрацит» на рішення Краснолуцького міського суду Луганської області від 04 червня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Донбасантрацит», Товариства з обмеженою відповідальністю «Донуголь - Альянс» про зобов'язання включити до списку осіб, що користуються правом надання безоплатного побутового палива та стягнення заборгованості по побутовому паливу,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Краснолуцького міського суду Луганської області від 04.06.2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ДП «Донбасантрацит», ТОВ «Донуголь - Альянс» про зобов'язання включити до списку осіб, що користуються правом надання безоплатного побутового палива, та стягнення заборгованості по побутовому паливу задоволені.

Суд:

- зобов'язав ДП «Донбасантрацит» включити ОСОБА_2 до списку отримувачів побутового вугілля;

- стягнув з ДП «Донбасантрацит» на користь ОСОБА_2 заборгованість по побутовому вугіллю за 2010 - 2012 роки у кількості 17700 кг.

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати і постановити по справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованність рішення суду, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При апеляційному розгляді вказаної цивільної справи колегія суддів приймає до уваги положення ч.1 ст.303 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якого під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст.212, 213 ЦПК України були повно і всебічно дослідженні обставини справи та дана належна оцінка доказам, на які сторони посилалися в суді першої інстанції. Суд правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, відповідно до п.3.1 Галузевої угоди Угода поширюється на працівників, що працюють на умовах найму на підприємствах, та на інших підприємствах галузі. Відповідно до п.3.2 Галузевої угоди її положення є обов'язковими до застосування при укладанні угод, колективних договорів і індивідуальних трудових договорів для всіх підприємств, що перебувають у сфері дії Сторін, незалежно від форм власності та господарювання, а також під час розгляду трудових спорів. Відповідно до п.5.1 Галузевої угоди, умови, про які домовилися при укладанні індивідуальних трудових договорів, не можуть погіршувати положення, визначені даною Угодою та колективним договором. Згідно даним трудової книжки позивачки, вона працювала на ГЗФ «Міусинська» з 1967 по 1984 рік та звільнилась з підприємства у зв'язку з виходом на пенсію. Відповідно до довідки, виданої міським головою Міусинської міської ради, ОСОБА_2 мешкає за адресою: АДРЕСА_1 і у будинку має пічне опалення.

На підставі ст.43 Гірничого Закону України вона має право на отримання безоплатного побутового палива.

Пунктом 12.10 Галузевої Угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03.07.2001р. з доповненнями та змінами передбачено, що безоплатне забезпечення вугіллям працівників і пенсіонерів вугільної промисловості здійснюється за нормою 5,9 тонн на будинок або квартиру.

Встановлено, що між адміністрацією ВП "ГЗФ "Міусинська" ДП "Донбасантрацит" та трудовим колективом в особі профспілкового комітету був укладений колективний договір, який зареєстрований в органах місцевого самоврядування 24.03.2008р. за № 31, і яким передбачено безоплатне забезпечення вугіллям працівників і пенсіонерів.

Також судом було встановлено, що на виконання наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 2 від 19.01.2010р. "Про припинення діяльності ВП ГЗФ "Міусинська" ДП "Донбасантрацит" була проведена робота з виділення фабрики зі складу державного підприємства та 04.06.2010р. ГЗФ було знято з державної реєстрації. 04.06.2010р. до Єдиного державного реєстру внесено відомості про закриття відокремленого підрозділу юридичної особи ДП "Донбасантрацит", а саме відокремленого підрозділу "Групова збагачувальна фабрика "Міусинська" державного підприємства "Донбасантрацит", ід.код 26403273. Але Наказом Міністерства вугільній промисловості України від 31.03.2010р. № 93 було скасовано наказ Мінвуглепрому від 19.01.2010р. № 2 "Про припинення діяльності ВП ГЗФ "Міусинська" ДП "ДА", у зв'язку з чим фабрика на даний час так і є підрозділом ДП "ДА". Даний наказ № 93 від 31.03.2010р. був отриманий ВП "ГЗФ "Міусинська" 29.12.2010р., тобто вже після вилучення фабрики з Державного реєстру. Зміни щодо відновлення фабрики в Державному реєстрі державним реєстратором на даний час не проведені, у зв'язку з тим, що власником - Міненерговугілля України не був встановлений порядок повернення ГЗФ до складу ДП "Донбасантрацит" в якості відокремленого підрозділу.

Приймаючи рішення по справі, суд виходив з того, що згідно п.2 розділу 5 колективного договору ВП "ГЗФ "Міусинська" ДП "ДА" на 2008р. - 2010р., укладеного між адміністрацією та трудовим колективом, підприємство забезпечує робітників побутовим вугіллям сорту АМ в кількості 5900кг, які проживають у будинках з пічним опаленням та 2950кг, які проживають в не газифікованих будинках з центральним опаленням, згідно ст.43 Гірничого Закону України. Згідно п.3 розділу 5 колективного договору пенсіонери, які вийшли на пенсію до прийняття Гірничого Закону України, забезпечуються побутовим паливом у кількості, визначеному для робітників. Згідно п.4 розділу 5 колективного договору пенсіонери, які вийшли на пенсію після прийняття Гірничого Закону України, забезпечуються побутовим паливом у кількості, встановленому п.2 дійсного колективного договору, при стажі роботи на вуглепереробних підприємствах: для чоловіків - 20 років, для жінок - 15 років. Дана категорія осіб забезпечується безоплатним побутовим вугіллям, якщо вони вийшли на пенсію з ГЗФ "Міусинська" або якщо останнім місцем роботи в вугільній промисловості була ГЗФ "Міусинська".

Також судом було встановлено, що згідно договору оренди державного майна № 003350/09 від 12.01.2010р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області та ТОВ "Донуголь-Альянс", цілісний майновий комплекс ВП "ГЗФ "Міусинська" ДП "Донбасантрацит" дійсно був переданий в строкове платне користування ТОВ "Донуголь-Альянс" і згідно п.1.6 Договору, орендар виступає правонаступником всіх прав і обов'язків ВП ГЗФ "Міусинська" ДП "ДА" в частині активів і пасивів останнього, переданих відповідно до розподільчого балансу, складеного і підписаного посадовими особами ДП "Донбасантрацит", і затвердженого Мінвуглепромом України. Відповідно до п.5.12 Договору оренди, орендар зобов'язаний забезпечити соціально-правові гарантії працівників, передбачені чинним законодавством України, зокрема забезпечувати пенсіонерів побутовим паливом відповідно до ст.48 Гірничого Закону України. На виконання вказаного зобов'язання між ТОВ "Донуголь-Альянс" і трудовим колективом був укладений Колективний Договір на 2010-2013 роки, який зареєстрований в Управлінні праці і соціального захисту населення Краснолуцької міської ради, і відповідно до п.5.2 якого побутовим паливом відповідно до вимог ст.48 Гірничого Закону України забезпечуються пенсіонери, які вийшли на пенсію з ТОВ "Донуголь-Альянс". Однак, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.02.2011р. у справі № 10/255пд за позовом ТОВ "Донуголь-Альянс" до Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Луганській області, за участю третьої особи - ДП "Донбасантрацит", про тлумачення змісту договору оренди, було розтлумачено зміст договору, який міститься в п.5.12 Договору № 003350/09 оренди державного майна від 12.01.2010р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області і ТОВ Донуголь-Альянс", з зазначенням того, що під пенсіонерами маються на увазі особи, які досягли пенсійного віку працюючи (маючи трудові правовідносини) з ТОВ "Донуголь-Альянс".

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому постановою Донецького апеляційного господарського суду встановлено, що положення п.5.12 Договору № 003350/09 оренди державного майна від 12.01.2010р. розповсюджуються виключно на пенсіонерів ТОВ "Донуголь-Альянс", а не на пенсіонерів, які вийшли на пенсію з ВП ГЗФ "Міусинська" ДП "ДА" до передачі об'єкту в оренду. З урахуванням викладеного дані обставини не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

Відповідно до довідки № 1-7/1068 від 31.05.2013р., виданої ДП "Донбасантрацит" позивачці , як пенсіонерці колишньої ВП ГЗФ "Міусинська" ДП "Донбасантрацит" в 2010р. вугілля на побутові потреби не вивозилося. В 2011 році - 5.9 тон вивозилось побутове вугілля за 1 та 2 півріччя 2009р. В 2012р. - 2,95 тон за 1 півріччя 2008 року, 23.05.2013 року вивезене побутове вугілля у кількості 2,95 тон за 2 півріччя 2008 року. У списках вуглеотримувачів, які повинні отримувати вугілля за І-ІІ півріччя 2010р., 2011р., 2012р., 2013р. не перебуває у зв'язку з укладенням договору оренди державного майна № 003350/09 від 12.01.2010р. та виведенням зі складу ДП "Донбасантрацит" ГЗФ "Міусинська" та припинення її діяльності, як відокремленого підрозділу ДА "Донбасантрацит".

Проаналізувавши зазначені вище обставини по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивачки і стягнув саме з відповідача на користь позивачки заборгованість з побутового вугілля за 2010, 2011 та 2012 роки в кількості 17,7т та зобов'язав Державне підприємство „Донбасантрацит" включити позивачку в списки вуглеотримувачів побутового вугілля з 01 січня 2013р.

Вказані обставини та висновки суду 1 інстанції підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам закону, зазначеному в тексті оскаржуваного рішення. В зв'язку з наведенним вище не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував того, що ВП «ГЗФ «Міусинська» був виведений зі складу ДП «Донбасантрацит» та його діяльність була припинена, що цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу «Групова збагачувальна фабрика «Міусинська» державного підприємства «Донбасантрацит» був переданий в оренду (строкове платне користування) товариству з обмеженою відповідальністю «Донуголь-Альянс», що пунктом 5.12 розділу 5 (Зобов'язання Орендаря) вищевказаного договору встановлено, що Орендар зобов'язується забезпечувати соціально-правові гарантії працівників, передбачені чинним законодавством України, а пунктом 1.6 розділу 1 Договору встановлено, що Орендар виступає правонаступником всіх прав та обов'язків відокремленого підрозділу ГЗФ «Міусинська», так як суд оцінив всі надані сторонами докази з приводу цих питань у їх сукупності, дав їм належну оцінку і в межах своєї компетенції дійшов правильного висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивачки, а доводи апелянта з цього приводу фактично містять суб'єктивне тлумачення апелянта норм матеріального права та обставин по справі і направлені на переоцінку доказів, які судом першої інстанції були належним чином досліджені та оцінені.

Не заслуговують на увагу також доводи апеляційної скарги про те, що суд дійшов необґрунтованого висновку про те, що ГЗФ «Міусинська» на даний час так і є підрозділом ДП «Донбасантрацит», виходячи з наступного.

Відповідно до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 2 від 19.01.2010 року «Про припинення діяльності ВП ГЗФ «Міусинська», як посилається представник відповідача, дійсно була проведена робота з виділення фабрики зі складу державного підприємства та 04.06.2010р. ГЗФ було знято з державної реєстрації. Однак, 29.12. 2010р. підприємством був отриманий наказ Міненерговугілля України № 93 від 31.03.2010 року про скасування наказу № 2 від 19.01.2010 року «Про припинення діяльності ВП ГЗФ «Міусинська ДА „Донбасантрацит"». Посилання відповідача на те, що зміни щодо відновлення фабрики в Державному реєстрі державним реєстратором на даний час не можуть бути проведені, у зв'язку з тим, що власником Міненерговугілля України не був встановлений порядок повернення ГЗФ до складу ДП «Донбасантрацит» в якості відокремленого підрозділу не підтверджені належними доказами. Не надано суду також доказів того, що наказ Міненерговугілля України № 93 від 31.03.2010р. не може бути виконаний. Більш того, представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що офіційно з письмовою заявою про відновлення фабрики як структурного підрозділу ДП „Донбасантрацит" в Державному реєстрі відповідач до державного реєстратора не звертався, а тільки отримав усне роз'яснення, що цього не можна зробити. Як зазначив апелянт в апеляційній скарзі ніякі фактичні дії з передачі фабрики до складу ДП «Донбасантрацит» не проводились (не передані активи, не підписані акти приймання-передачі тощо), тобто станом на 25.05.2013р. договір оренди державного майна № 003350/09 від 12.01.2010 року, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області та ТОВ «Донуголь-Альянс» не розірваний. Зазначені обставини свідчать лише про те, що відповідач не бажає вчиняти дії по відновленню становища, яке було до видання скасованого наказу, а не про те, що він не має на це право. Те, що ГЗФ „Міусинська" перебуває в оренді на даний час не свідчить само по собі про те, що ГЗФ „Міусинська" не може бути структурним підрозділом відповідача.

Не є підставою для скасування рішення також доводи апеляційної скарги про те, що в 2011 році Краснолуцьким міським судом виносилися рішення, яким обов'язок забезпечувати колишніх пенсіонерів фабрики побутовим паливом було покладено на ТОВ «Донуголь-Альянс», що дані рішення набрали законної сили, а тому є обов'язковими для виконання, так як дані рішення були винесені без урахування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 16.02.2011року про тлумачення п. 5.12 договору оренди.

Не заслуговують на увагу також доводи апеляційної скарги про те, що постанова Донецького апеляційного Господарського суду по справі № 10/255пд від 16.02.2011р. не може бути підставою для задоволення позову, оскільки даним рішенням суд витлумачив зміст п.5.12. договору оренди щодо розуміння поняття «пенсіонери», але даною постановою не був встановлений обов'язок Державного підприємства «Донбасантрацит» забезпечувати пенсіонерів орендованої фабрики побутовим паливом, бо даний висновок зроблено судом на підставі аналізу інших доказів по справі, зазначених вище.

Таким чином доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, зроблених в рішенні суду, а тому не є підставою для його скасування.

Ніяких інших доказів, крім тих, яким суд дав належну правову оцінку в їх сукупності і в межах своєї компетенції, відповідач до апеляційної скарги не надав.

Керуючись ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Донбасантрацит» відхилити.

Рішення Краснолуцького міського суду Луганської області від 04 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, однак її може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

.

Головуючий:

Судді: